Рішення № 141078964, 28.10.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/13767/26

Провадження № 2/185/11229/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20.09.2025-100002064 від 22 вересня 2025 року у загальному розмірі 21 850 грн, у тому числі: тіло кредиту 6000 грн, проценти 8590 грн, комісія, пов`язана з наданням кредиту 420 грн, додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості 840 грн, відсотки, нараховані згідно статті 625 ЦК України 6000 грн.

За змістом поданого відзиву ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що вона не укладала і не підписувала одноразовим ідентифікатором кредитний договір, текст якого доданий до позовної заяви. В матеріалах справи відсутні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, довідка ідентифікації клієнта.

Крім того відповідач посилається на непропорційність нарахування процентів, протиправність нарахування відсотків згідно статті 625 ЦК України в період воєнного стану, а також нікчемність умов договору щодо нарахування комісії. Також відповідач зазначає про відсутність доказів отримання нею кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено статтями 11-12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

До позовної заяви додана копія кредитного договору № 20.09.2025-100002064 від 22 вересня 2025 року, за змістом якого позичальник ОСОБА_1 отримала від кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у розмірі 1000 грн строком на 189 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії.

Також надана копія додаткового договору від 23 вересня 2025 року, за змістом якого сума кредиту збільшується до 3000 грн, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику другий транш у розмірі 2000 грн. Строк, на який надається кредит (другий транш) 188 днів з дати його надання.

Також надана копія додаткового договору від 29 вересня 2025 року між тими ж сторонами, згідно якого сума кредиту становить 6000 грн, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику третій транш у розмірі 3000 грн.

З тексту цих договорів видно, що для підписання та укладання договору позичальник вводила код з СМС, яке було відправлене на фінансовий номер телефону.

Відповідач заперечує факт укладення та підписання вище зазначених договорів.

Відповідно до положень статей 1046, 1054 Цивільного кодексу України, кредитний договір є укладеним з моменту передання позичальнику грошових коштів у розмірі, встановленому договором.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів позивач надав копії листів-повідомлень Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, згідно яких успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта:

-22 вересня 2025 року на суму 1000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 870876644, призначення платежу: видача за договором кредиту № 20.09.2025-1000002064,

-23 вересня 2025 року на суму 2000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 871586875, призначення платежу: видача за договором кредиту № 20.09.2025-1000002064,

-29 вересня 2025 року на суму 3000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 877562563, призначення платежу: видача за договором кредиту № 20.09.2025-1000002064.

До позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження належності саме відповідачу платіжної картки, на яку перераховувалися кредитні кошти.

Згідно з частиною 1 статті 81, частиною 2 статті 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на укладення з відповідачем кредитного договору, однак не надає доказів того, що обумовлена договором сума кредитних коштів була перерахована на рахунок відповідача, тобто що цей договір був дійсно укладений.

Позивач звернувся з позовом у серпні 2026 року, а клопотання про витребування з банківської установи доказів щодо належності відповідачу банківської картки, на яку перераховувалися кредитні кошти, подав у жовтні 2026 року.

Як визначено частиною 1 статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (позивачем разом з поданням позовної заяви). Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач подав клопотання про витребування доказів з порушенням строку, встановленого процесуальним законом, при цьому не обґрунтував причин неможливості його подання разом з позовною заявою. Тому суд залишає це клопотання без задоволення.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами факт укладення кредитного договору № 20.09.2025-100002064 від 22 вересня 2025 року, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032 місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833,

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя У.М. Болдирєва