Рішення № 141077974, 26.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2684/26

Провадження № 2/459/1134/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., представника позивача Ткаченко М. М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Семенюка А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

У С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 7426332 від 07.07.2021 в сумі 14820.50 гривень та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 7426332 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» надало відповідачу грошові кошти в сумі 7 000 грн, а останній зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строк та на умовах, визначених договором. ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідач належним чином умов договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 27.08.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 27/08-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т. ч. за кредитним договором № 7426332 від 07.07.2021 у розмірі: 14 820.50 грн. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у т. ч. за кредитним договором № 7426332 від 07.07.2021. Позивач зазначає, що в порушення умов кредитних договорів відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 14 820.50 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 7000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6766,50 грн., заборгованість за комісіями 490,00 грн., інфляційні збитки 459,87 грн., нараховані 3% річних -104,13 грн. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 30.06.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті.

07.09.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому вказав, що з вимогами позивача не погоджується та вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Звернув увагу, що в матеріалах справи немає документу, який би підтверджував отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора, який би відповідав вимогам до таких документів, що встановлені законодавством. Зазначив, що наданий позивачем фіскальний видатковий чек від 07.07.2021 не містить відомостей, які дають змогу встановити особу отримувача коштів, зокрема, прізвища та підпису відповідача, а також даних документа, що посвідчує особу. Крім того зауважив, що документ не містить банківських реквізитів відповідача, які б підтверджували зарахування коштів на його рахунок чи картку. На думку представника відповідача, зазначений чек засвідчує лише оформлення видаткової операції первісним кредитором, однак не підтверджує фактичного отримання відповідачем кредитних коштів. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що розрахунки заборгованості, на які посилається позивач не є первинними документами, які підтверджують отримання відповідачем кредиту. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем. На думку представника, умови кредитного договору, на які посилається позивач, є несправедливими для споживача, ставлять відповідача у вкрай невигідне становище, а нараховані відсотки, комісія, інфляційні збитки та 3 % річних є необґрунтованими, непропорційними та такими, що не відповідають принципам справедливості, добросовісності й розумності. Також представник вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн є неспівмірним зі складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, а в разі задоволення позовних вимог - зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.

09.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Коллект Центр» було подано відзив на позов, у якому зазначено, що позичальником було власноруч підписано даний договір, а отже умови договору були йому відомі і зрозумілі. На виконання умов укладеного договору позикодавцем видано через касу товариства грошові кошти у розмірі 7 000 гривень, що підтверджується видатковим касовим чеком №37615055 від 19.10.2021 року, який наявний в матеріалах справи. Також представник звернула увагу, що даний доказ містить інформацію про номер договору, на підставі якого було видано кошти, а саме № 7426332, що відповідає номеру договору, підписаному відповідачем. Також позивач заперечував доводи відповідача щодо несправедливості умов кредитного договору та безпідставності нарахування комісії, посилаючись на положення законодавства про споживче кредитування. Крім того, вважав необґрунтованими заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем не надано доказів їх неспівмірності. Позивач зазначав, що відсотки нараховані відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач погодився, а розрахунок заборгованості є обґрунтованим. Також наполягав на правомірності нарахування комісії за надання кредиту, посилаючись на положення законодавства про споживче кредитування та умови договору. Окрім цього, представник звернув увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контр-розрахунок заборгованості, здійснений відповідачем. Отже, представник вважає, що відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених позивачем розрахунків. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на вартість послуг, наданих адвокатом, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Більше цього, представник зауважив, що отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору не подав. Відтак, укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним, а тому є чинним, оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Тому просив позов задовольнити.

28.09.2026 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначав про суперечливість доводів позивача щодо способу укладення та підписання кредитного договору № 7426332 від 07.07.2021, наголошуючи на відсутності належних і допустимих доказів того, що договір був укладений саме відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора та за наявності його волевиявлення. Також представник відповідача заперечував проти стягнення процентів у розмірі 6 766,50 грн, вважаючи їх завищеними та такими, що не відповідають принципам справедливості, добросовісності й розумності. Зазначив, що позивачем не доведено правомірності їх нарахування, а також факту отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн. Крім того, представник відповідача вказував на необґрунтованість вимоги про стягнення комісії у розмірі 490,00 грн, оскільки позивач не конкретизував, за яку саме послугу її нараховано, не довів факту надання такої послуги відповідачу та правових підстав для її оплати. Наголошував, що поданий позивачем видатковий касовий чек не підтверджує фактичного отримання відповідачем коштів або їх зарахування на його банківський рахунок чи картку. Окремо представник відповідача заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, вважаючи їх неспівмірними з ціною позову, складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а в разі його задоволення зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

05.10.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких заперечував щодо доводів відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Зазначав, що відповідно до умов договору кредит міг надаватися шляхом видачі готівки з каси кредитора або перерахування коштів на банківську картку позичальника, а видача відповідачу кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн підтверджується видатковим чеком від 07.07.2021. Також посилався на те, що з метою ідентифікації позичальника останнім було надано копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків. Позивач наголошував, що кредитний договір містить усі істотні умови, передбачені законодавством, а наявні у справі докази підтверджують факт його укладення відповідачем та отримання ним кредитних коштів. Вважав доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог. Крім того, представник позивача заперечував проти зменшення витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що позивачем надано докази на підтвердження їх розміру, зокрема договір про надання правової допомоги, прайс-лист, заявку та акт виконаних послуг. Вказував, що відповідач не навів належного обґрунтування неспівмірності таких витрат і не надав доказів на підтвердження своїх заперечень. Просив долучити додаткові пояснення до матеріалів справи та задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовних вимог не визнав, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях. Зазначив, що кредитного договору не підписував, кредитних коштів не отримував, а часткове погашення заборгованості за договором здійснювала його матір, а не він особисто.

Представник відповідача також просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 26.10.2026 о 13 год. 30 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.07.2021 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» був укладений Кредитний договір № 7426332 (далі - Кредитний договір), який було підписано відповідачем власноручно.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору розмір (сума) кредиту становить 7000 грн.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору кредит надається строком на 7 днів, а терміном (датою) повернення кредиту визначено 14.07.2021.

Згідно із умовами Кредитного договору з 1-го по 7-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,0000%. У зв`язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, за останній день строку користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами, що дорівнює 7,00% від суми кредиту, тобто 490 грн (п.1.5 Кредитного договору).

У випадку неповернення позичальником кредиту, а також несплати позичальником процентів у повному обсязі (плати за користування грошовими коштами та процентів за підвищений ступінь ризику) у строк, встановлений п.1.4 даного договору, в тому числі після визначеного у п. 1.7 цього договору подовження строку надання та повернення кредиту, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку користування кредитними коштами на 21 день (автоматичне продовження). Після такого автоматичного продовження строку користування кредитними коштами, позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) у розмірі 4,95% за кожен день користування кредитом (п.1.6 Кредитного договору).

Згідно із п. 1.7 Кредитного договору вбачається, що у випадку повного погашення позичальником проценти за користування грошовими коштами, які визначені в п. 1.5 та п.1.6 цього договору та за умови непогашення або часткового погашення тіла кредиту, визначений у п. 1.4 цього договору строк надання кредиту вважається продовженим на 7 днів з дати такого погашення на умовах визначених в п. 1.5 цього договору.

За користування фінансовим кредитом позичальник сплачує кредитору проценти (плату за користування кредитом та проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику), при цьому плата за користування кредитом нараховується на фактичний залишок виданого кредиту, а проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику - на повну суму виданого кредиту. Проценти за користування кредитом та проценти у зв`язку з підвищеним ступенем кредитного ризику сплачуються позичальником щоразу при кожному автоматичному продовженні строку надання кредиту (п.1.6 Кредитного договору) та подовженні строку надання кредиту (п.1.8 Кредитного договору).

Тип процентної ставки у п.1.5, 1.6: фіксована (п.1.9 Кредитного договору).

Строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року (п.1.10 Кредитного договору).

На дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 92621,73%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 7980 грн. У випадку настання умов, передбачених у п.1.6 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка складатиме 1537,56%, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 15 256,50 грн (п.1.11 Кредитного договору).

Згідно із п.2.1 Кредитного договору кредитор надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитора або шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору.

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору датою погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків і пені вважається дата надходження від позичальника грошових коштів кредитодавцю.

У разі надання фінансового кредиту готівкою - грошові кошти надаються позичальнику одночасно з підписанням кредитного договору. Підписанням даного договору позичальник підтверджує факт отримання кредиту готівкою з каси кредитора у повному обсязі (п.2.10 Кредитного договору).

Як передбачено п. 3.3.2 Кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором, у порядку, встановленому договором.

Сторонами погоджено паспорт споживчого кредиту ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», який підписано власноручним підписом відповідача у якому вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту фінансовий кредит, сума/ліміт кредиту 7000 грн, строк кредитування ( основний / продовжений строк) - 7/28 днів, мета отримання кредиту - придбання споживчих товарів або послуг, спосіб та строк надання кредиту - готівковим або безготівковим шляхом за вибором позичальника, процентна ставка складає 365 % річних, загальні витрати за кредитом 8256,50 грн, реальна річна процентна ставка складатиме 92621,73% річних.

Графіком платежів, що є Додатком № 1 до кредитного договору, який підписано власноручним підписом відповідача визначено дату видачу кредиту/дату платежу, суму кредиту, проценти за користування кредитом, всього загальна вартість кредиту 7980 грн.

На підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів позивач надав розхідний чек № 37615055 від 07.07.2021, у якому зазначено: у касі відбулась видача кредиту за договором №7426332 у сумі 7000 грн.

27.08.2021 між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №27/08-01, відповідно до умов якого новий кредитор передає грошові кошти в розпорядження первісному кредитору за плату, а первісний кредитор відступає новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (додаток №1 до договору), складеним між кредитором та боржниками (портфель заборгованості) (надалі - Договір відступлення права вимоги №27/08-01).

Згідно з п. 6.2.3 Договору відступлення права вимоги №27/08-01 право вимоги переходить до нового кредитора з моменту повної оплати новим кредитором компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, встановлені в п. 7.1 цього договору.

Згідно з п. 7.1 Договору відступлення права вимоги №27/08-01 в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимог, новий кредитор сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 256 761, 91 грн..

Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 27.08.2021 за Договором відступлення права вимоги № 27/08-1 від 27.08.2021, підтверджує те, що ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» передало, а ТзОВ «Вердикт Капітал» прийняло Реєстр боржників кількістю 2094.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №279710001 від 27.08.2021, що підтверджує оплату ТзОВ «Вердикт Капітал» за придбання прав вимоги в розмірі 1 256 761, 91 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27.08.2021 ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 14256,50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн -сума нарахованих процентів, 490 грн - сума відсотка за підвищений ступінь ризику.

Відтак, ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором, що укладений між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт капітал» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 становила: за кредитним договором у розмірі 14820.50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн -сума нарахованих процентів, 490 грн - заборгованість за комісіями; інфляційні збитки - 459.87 грн., нараховані 3% річних -104.13 грн.

В подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) було укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, у відповідності до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (надалі - Договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023).

Відповідно до п. 5.2 Договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 право вимоги вважається відступленим (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Відповідно до Акту приймання-передачі реєстру боржників від 10.01.2023 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307.

Із додатку 3 та витягу з додатку 3 до Договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» передав, а ТОВ «Коллект Центр» прийняв право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у загальній сумі 14820.50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн -сума нарахованих процентів, 490 грн - заборгованість за комісіями; інфляційні збитки - 459.87 грн., нараховані 3% річних -104.13 грн.

Відтак, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором, що укладений між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 17.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за Кредитним договором становить: 14820.50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн -сума нарахованих процентів, 490 грн - заборгованість за комісіями; інфляційні збитки - 459.87 грн., нараховані 3% річних -104.13 грн.

Позивач просить стягнути вищевказану заборгованість з відповідача, оскільки він добровільно виконувати свої зобов`язання не бажає.

При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із приписів ч. 2 ст. 638 ЦК України убачається, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що 07.07.2021 між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» був укладений Кредитний договір № 7426332, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в договорі.

Підписавши вказаний Кредитний договір, паспорт продукту та графіки платежів ОСОБА_1 підтвердив та закріпив те, що укладаючи даний договір сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі і умови щодо розміру процентної ставки, умов її нарахування в межах та після закінчення строку кредитування.

Заперечуючи проти укладення кредитного договору представник відповідача вказував на відсутність доказів укладення між сторонами даного договору.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки в даному договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , його паспортні дані, дату народження, ідентифікаційний код, телефон та, адресу проживання та реєстрації. Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, інша особиста інформація тощо) були використані первісними кредиторами чи іншими особами поза його волею матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів звернення до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно відповідача шахрайських чи інших протиправних дій.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.2.10 Кредитного договору у разі надання фінансового кредиту готівкою - грошові кошти надаються позичальнику одночасно з підписанням кредитного договору. Підписанням даного договору позичальник підтверджує факт отримання кредиту готівкою з каси кредитора у повному обсязі.

На підтвердження видачі кредиту відповідачу представником позивача було долучено до матеріалів справи розхідний чек № 37615055 від 07.07.2021.

Представник відповідача вважає, що зазначений чек засвідчує лише оформлення видаткової операції первісним кредитором, однак не підтверджує фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.

Суд критично оцінює такий розхідний чек № 37615055 від 07.07.2021 та погоджується у цій частині із доводами сторони відповідача, оскільки на даному документі відсутні будь-які відмітки, проставлені відповідачем, які б підтверджувати факт отримання вищевказаних коштів.

Проте, оцінюючи в сукупності усі встановлені у даній справі обставини, в тому числі часткову сплату відповідачем наявної заборгованості, суд вважає, що відповідач отримував вищевказані кредитні кошти, зважаючи на п. 2.10 Кредитного договору, який передбачає, що разі надання фінансового кредиту готівкою - грошові кошти надаються позичальнику одночасно з підписанням кредитного договору. Підписанням даного договору позичальник підтверджує факт отримання кредиту готівкою з каси кредитора у повному обсязі.

Також суд враховує позицію відповідача у даній справі, який на неодноразові спроби суду з`ясувати чи він фактично отримував такі кошти лише відповідав, що матеріали справи таких належних доказів не містять, тобто факт отримання таких коштів він категорично не заперечував. Тому заперечення відповідача проти позовних вимог суд розцінює як небажання виконувати свої зобов`язання та спробу уникнути виконання таких.

З огляду на наведені обставини, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору, отримання ним кредитних коштів, оскільки такі спростовуються наведеними доказами та свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, погодився на умови, запропоновані ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», зокрема, щодо суми кредиту, порядку та строку повернення, нарахування відсотків та інших умов.

Таким чином, підписавши даний Кредитний договір відповідач підтвердив факт отримання кредиту готівкою з каси кредитора, що підтверджується п. 2.10 Кредитного договору.

Крім цього, відповідач фактично приступив до виконання умов Кредитного договору, здійснюючи часткові платежі у визначені строки, що підтверджується розрахунком заборгованості. Зокрема, відповідач здійснив оплату 16.08.2021 у розмірі 1000 грн., які зараховано первісним кредитором на погашення процентів за користування кредитом.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

Таким чином, на думку суду, здійснивши платіж з метою погашення боргу по даному кредитному договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору, що, відповідно, свідчить про правомірність вимог позивача.

Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в даних договорі. Також відповідач приступив до виконання даного кредитного договору, оскільки вносив кошти на погашення кредитної заборгованості.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у передбачений у кредитному договорі строк кошти (суму кредиту) в повному обсязі не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» станом на 26.08.2021 становила 14256,50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн -сума нарахованих процентів, 490 грн - сума відсотка за підвищений ступінь ризику.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт капітал» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором станом на 26.08.2021 становила 14 820.50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн -сума нарахованих процентів, 490 грн - заборгованість за комісіями; інфляційні збитки - 459.87 грн., нараховані 3% річних -104.13 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 17.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за Кредитним договором становить: 14820.50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн -сума нарахованих процентів, 490 грн - заборгованість за комісіями; інфляційні збитки - 459.87 грн., нараховані 3% річних -104.13 грн.

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.

Також суд враховує і те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи Кредитний договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором у розмірі 7000 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 6 766,50 гривень суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору кредит надається строком на 7 днів, а терміном (датою) повернення кредиту визначено 14.07.2021.

Згідно із умовами Кредитного договору з 1-го по 7-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,0000%. У зв`язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, за останній день строку користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами, що дорівнює 7,00% від суми кредиту, тобто 490 грн ( надалі процент у зв`язку із підвищеним ступенем ризику) (п.1.5 Кредитного договору).

У випадку неповернення позичальником кредиту, а також несплати позичальником процентів у повному обсязі (плати за користування грошовими коштами та процентів за підвищений ступінь ризику) у строк, встановлений п.1.4 даного договору, в тому числі після визначеного у п. 1.7 цього договору подовження строку надання та повернення кредиту, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку користування кредитними коштами на 21 день (автоматичне продовження). Після такого автоматичного продовження строку користування кредитними коштами, позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) у розмірі 4,95% за кожен день користування кредитом (п.1.6 Кредитного договору).

Згідно із п. 1.7 Кредитного договору вбачається, що у випадку повного погашення позичальником проценти за користування грошовими коштами, які визначені в п. 1.5 та п.1.6 цього договору та за умови непогашення або часткового погашення тіла кредиту, визначений у п. 1.4 цього договору строк надання кредиту вважається продовженим на 7 днів з дати такого погашення на умовах визначених в п. 1.5 цього договору.

Строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року (п.1.10 Кредитного договору).

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», за перші 7 днів користування кредитом (з 07.07.2021 по 14.07.2021) відповідачу нараховано проценти за погодженою денною процентною ставкою 1 % від суми кредиту, що становить 980 грн.

Оскільки 14.07.2021 відповідач кредитні кошти не повернув, кредитодавець, посилаючись на п. 1.6 Кредитного договору, застосував автоматичну пролонгацію строку кредитування на 21 день до 26.08.2021. У зв`язку з цим за період з 15.07.2021 до 26.08.2021, як зазначено в розрахунку, проценти нараховувалися за базовою денною процентною ставкою 4,95 %, що, за розрахунком кредитодавця, становить 346,50 грн за день, а загальна сума нарахованих процентів за цей період 7 766,50 грн.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується із умовами кредитного договору, з нього встановлено розмір основного боргу та нараховані відсотки відповідно до умов Кредитного договору, в тому числі в період дії такого кредитного договору.

Жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості або свідчили про її погашення відповідач суду не надав.

Таким чином, при укладенні кредитного договору сторони передбачили основний строк кредитування 7 днів, який може бути пролонгований відповідно до п 1.6, 1.7 кредитного договору. Відтак первісний кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом після 14.07.2021, але не більше одного календарного року з дати укладення кредитного договору, що і відображено у наданому розрахунку заборгованості.

Відповідач та його представник заперечували проти стягнення процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на розбіжності між умовами кредитного договору та паспортом споживчого кредиту щодо строку кредитування, а також на несправедливість установленого розміру процентів, що, на їхню думку, свідчить про неоднозначність погоджених сторонами умов кредитування та ставить під сумнів правомірність нарахування процентів позивачем у заявленому розмірі.

Суд не погоджується з такими доводами сторони відповідача, оскільки сама по собі наявність відмінностей у зазначенні строку кредитування в кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту не є безумовною підставою для висновку про неузгодженість сторонами умов кредитування та неправомірність нарахування процентів.

Так, Паспорт споживчого кредиту лише містить інформацію про основні умови кредитування, тобто має інформаційний характер, тоді як кредитний договір визначає права й обов`язки сторін, зокрема, щодо строку користування кредитними коштами, порядку їх повернення та сплати процентів.

Відтак, оцінюючи правомірність нарахування процентів, суд має виходити насамперед зі змісту погоджених сторонами умов кредитного договору та перевірити відповідність здійсненого позивачем розрахунку таким умовам.

Також суд не погоджується з доводами сторони відповідача про несправедливість нарахованих процентів у розмірі 6 766,50 гривень з огляду на те, що їх сума є майже співмірною із сумою основного боргу, яка становить 7 000 гривень, та призводить до дисбалансу договірних прав і обов`язків сторін на шкоду споживачу. Заявлені до стягнення проценти є платою за користування кредитними коштами, розмір та порядок нарахування яких погоджені сторонами під час укладення кредитного договору, а не є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, саме по собі співвідношення суми процентів до суми основного боргу не є достатньою підставою для висновку про несправедливість відповідних умов договору та зменшення нарахованих процентів.

Під час розгляду даної справи відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами, зокрема, у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», тому доводи відповідача в цій частині не ґрунтуються на вимогах п. 6 ст. 3, ч. 2 ст. 13, ч. 3 ст. 509, ст. 627 ЦК України, а також ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведене свідчить про наявність у ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» права на нарахування процентів, оскільки такі нарахування відбувались в порядку, передбаченому кредитним договором та у межах строку кредитування, з умовами якого позичальник був ознайомлений.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 6 766,50 грн, нарахованими у межах строку кредитування, з урахуванням часткового погашення процентів відповідачем 16.08.2021 у розмірі 1 000 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за інфляційними збитками в розмірі 459,87 грн та 3 % річних в розмірі 104,13 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому, компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16. При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач не здійснював своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, у позивача, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, виникло право нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних, які підлягають до стягнення на його користь.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Вердикт Капітал", як одним із нових кредиторів за договором відступлення прав вимоги, вбачається, що інфляційні збитки в розмірі 459,87 грн та 3 % річних в розмірі 104,13 грн були нараховані за період з 27.08.2021 по 23.02.2022 (включно).

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів, яке мало місце до запровадження в Україні правового режиму воєнного стану, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 459,87 гривень та 3 % річних в розмірі 104,13 гривень за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Крім цього, позивач звертаючись до суду з позовом просив стягнути з ОСОБА_1 комісію у розмірі 490 гривень.

Як вже зазналося вище, згідно із умовами Кредитного договору з 1-го по 7-й день позичальник повинен був сплачувати проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,0000%. У зв`язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, за останній день строку користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами, що дорівнює 7,00% від суми кредиту, тобто 490 грн (процент у зв`язку із підвищеним ступенем ризику_) (п.1.5 Кредитного договору).

Інших умов щодо сплати саме комісії Кредитний договір не містить.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент виникнення правовідносин між сторонами) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Відтак, враховуючи те, що умова щодо сплати комісії в умовах Кредитного договору, укладеного між сторонами, відсутня, суд вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними та необґрунтованими. Тому така вимога до задоволення не підлягає.

Даючи оцінку доводам щодо переходу права вимоги до позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі, що розглядається, судом встановлено, що право вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло від первісного кредитора ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» до ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі Договору відступлення права вимоги №27/08-01 від 27.08.2021, а від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» на підставі Договору Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Вищевказані договори відступлення права вимоги є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.

Відтак, до ТОВ «Коллект Центр», як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 7426332 від 07.07.2021.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та обставин, за яких відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору, не виконав зобов`язання по поверненню грошових коштів та відсотків за їх користування, суд приходить висновку, що з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором у сумі 14 330,50 грн, з яких: 7000 грн - сума основного боргу за кредитом, 6766,50 грн - сума нарахованих процентів, інфляційні збитки 459,87 грн., нараховані 3% річних -104,13 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн та 2662,40 грн судового збору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн матеріали справи містять: Договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 за №01-07/2024 між АБ «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр» з додатками; заявку про надання юридичної допомоги №1697 від 01.05.2026, згідно з якою сторони договору погодили надання правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 загальною вартістю 9000 грн, витяг з акту №22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом.

Разом із тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх завищений розмір та невідповідність критеріям розумності й співмірності зі складністю справи та обсягом виконаних представником робіт.

Варто зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відтак, враховуючи вищевикладене та часткове задоволення позовних вимог, перевіривши зміст наведених документів, враховуючи надані представником відповідача заперечення, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася така у спрощеному позовному провадженні, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), обсяг наданих доказів є невеликим, а також принципи співмірності, розумності та реальності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 4 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №0664710074 від 25.06.2026 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 574,37 гривень, виходячи з такого розрахунку: 14 330,50 грн (розмір задоволених позовних вимог)/ 14820,50 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість кредитним договором № 7426332 від 07.07.2021 у розмірі 14 330 (Чотирнадцять тисяч триста тридцять) гривень 50 копійок, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 766,50 грн - заборгованість за процентами, інфляційні збитки 459,87 грн., нараховані 3% річних -104,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2 574 (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири ) гривні 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (Чотири тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ: 44276926, 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович