Ухвала суду № 141076004, 30.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3697/25

Номер провадження 2/213/1090/26

У Х В А Л А

іменем України

30 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/3697/25 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, посилаючись на те, що позивач надає зазначені послуги за адресою: АДРЕСА_1 , власником квартири за якою є відповідач, але відповідач у повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснює, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2025 року в розмірі 82 052,53 грн. Зазначену суму заборгованості, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 748,11 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 37 029,14 грн, 3% річних у розмірі 8 902,73 грн та пеню у розмірі 1 061,82 грн позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник відповідача подав відзив, де просить, зокрема, закрити провадження в частині позовних вимог за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року, оскільки щодо таких вимог ухвалено рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року у справі № 213/3831/20, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2021 року у справі № 213/3831/20 відмовлено у задоволенні позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Предметом спору у справі № 213/3831/20 є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року.

Рішення у справі № 213/3831/20 набрало законної сили 17 грудня 2021 року.

Таким чином, рішення у справі № 213/3831/20 ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що у справі, що розглядається.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 31 січня 2024 року у справі 201/4160/19 тощо.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

У повторно пред`явленому після ухвалення рішення суду позові позивачем збережені первісні обставини. Зазначення іншого розміру заборгованості та збільшення періоду виникнення заборгованості не свідчить про відмінність предмету та підстав цих позовів.

Зазначене узгоджується з вищезгаданою практикою Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині вимог за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 255, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, в частині вимог за період з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2020 року.

Роз`яснити, що згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 30 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В.Попов.