Рішення № 141075399, 30.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2954/26

Провадження №: 2/336/2809/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі судового засідання Прохорової А.О., за участю представника позивача Бондар І.М. (в режимі відеоконференції), представника відповідача Сердюка Р.В. (в режимі відеоконференції), представника відповідача Гуменюк О.О. (в режимі відеоконференції) розглянув в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

Представник позивача адвокат Штабовенко Д.В., через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду з означеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтовано тим, що 11.12.2025 об 11:10 год. в Запорізькій області, с. Таврійському по вул. Запорізька, буд. 199, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», ДНЗ НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, ДНЗ НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався попереду та зменшив швидкість для здійснення маневру повороту праворуч, водій ОСОБА_2 порушив п. 12.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №336/12131/25 від 13.01.2026 ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАП,вищевказана постанова не оскаржена та набрала законної сили.

Внаслідок вищевказаного ДТП, автомобіль Mercedes-Benz Sprinter, ДНЗ НОМЕР_2 який належить позивачу на праві приватної власності і знаходився під керуванням ОСОБА_3 зазнав механічних ушкоджень, чим останній було завдано матеріальних збитків

Після події ДТП ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а також зазначила про те, що бажає отримати відшкодування у грошовому еквіваленті. Як вбачається із страхового акту №66355/1, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було визначено суму відшкодування в розмірі 150 625,77 грн., як вартість матеріального збитку у вигляді вартості ремонтних робіт за страховим випадком.

При цьому, із калькуляції що долучена до акту вбачається, що вартість запасних частин (сторінка №1 калькуляції): упр№ 0257 НОМЕРНИЙ ЗНАК П вартість: 299.00, упр№ 0281 БАМПЕР П VAN WEZEL вартість: 2778.40, упр№ 0410 ЃРАТКА РАДІАТОРА вартість: 1311.00, упр№ 0471 КАПОТ/КРИШКА П TEMPEST вартість: 9086.00, упр№ 0475 ШАРНІР Л КРИШКИ П 901 750 0351 вартість: 792.00, упр№ 0476 ШАРНІР ПР КРИШКИ П 901 750 0451 вартість: 792.00, упр№ 0562 БЛОК ЛІХТАРЯ П ПР DEPO вартість: 2811.25, упр№ 0707 БІЧ ПОКАЖ ПОВ Л В ЗБ вартість: 273.00, упр№ 0741 ОБЛИЦ П Л TEMPEST вартість: 5543.07 упр№ 0742 ОБЛИЦ П ПР TEMPEST вартість: 5543.07, упр№ 1401 ВІТРОВЕ СКЛО Б-ШАРОВ XYG вартість: 2936.19, упр№ 1411 РЕМ К-Т ВІТРОВ СКЛА > вартість: 1146.42, упр№ 1420 УЩІЛЬНЮВАЧ ВІТР СКЛА 901 671 0320 вартість: 1497.00, упр№ 1481 ДВЕРІ П Л >901 720 0305 28 вартість: 14774.40, упр№ 1493 ШАРНІР В ДВЕРЕЙ Л 901 720 0137 вартість: 1512.00, упр№ 1495 ШАРНІР Н ДВЕРЕЙ Л 901 720 0737 вартість: 1512.00, упр№ 1529 ТРИКУТНЕ ВІКНО П Л XYG вартість: 711.07, упр№ 1713 КРИШКА ДВЕРЕЙ Л 901 720 0248 вартість: 1776.00, упр№ 1737 ДЗЕРКАЛО ЗШ Л В ЗБ вартість: 1583.00, упр№ 4079 КРИШКА ПАЛИВН БАКА 901 750 0003 вартість: 1898.00, упр№ 5197 БОКОВИНА Л вартість: 6375.00, упр№ 5201 РЕМ К-Т БОКОВИНИ вартість: 333523 упр№ 5215 МЕТАЛЕВ ПРОФІЛЬ В Л вартість: 516.00, упр№ 5263 МЕТАЛЕВ ПРОФІЛЬ П Л вартість: 432.40, упр№ 5303 МЕТАЛЕВ ПРОФІЛЬ З вартість: 1800.00, упр№ 5305 ПЛАНКА ШВУ Л СТІН З вартість: 333.00, упр№ 5306 ПЛАНКА ШВУ ПР СТІН З вартість: 333.00, упр№ 5312 ДВЕРІ ЗАДКА ПР вартість: 23000.00, упр№ 5333 КОНТАКТНА ПЛАСТИНА вартість: 1790.00, упр№ 5342 МЕТАЛЕВ ПРОФІЛЬ ПР вартість: 500.00, упр№ 5343 ПАНЕЛЬ ПІДЛОГИ вартість: 1930.00, упр№ 5461 ЛІХТАР З Л вартість: 1163.00, упр№ 5462 ЛІХТАР З ПР вартість: 1163.00, упр№ 7767 КОЖУХ ВЕНТИЛЯТОРА вартість: 826.00, упр№ 8391 ПОВІТРЯНИЙ ФІЛЬТР вартість: 1560.00, упр№ 1000 МЕХАНІЗМ ДВЕРЕЙ З вартість: 2900.00, упр№ 1000 ОБШИВКА БОКОВИНИ Л вартість: 6000.00, упр№ 1000 ОБШИВКА ДВЕРКИ ЗЛ вартість: 750.00, упр№ 1000 КЛЕЙКОМПЛЕКТ БОКОВИНИ ЗЛ вартість: 1871.28. помічена як «введені вручну користувачем», тобто вартість цих запасних частин визначалась відповідачем не програмно, а була внесена на власний розсуд оцінювача. Для прикладу, прорахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вартість бамперу складає: 2778.40грн., що є абсолютно неможливим та свідчить про те, що калькуляція є необґрунтованою. Таким чином, прорахунок за страховою справою ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було здійснено із очевидним та явним заниженням дійсної вартості запасних частин.

27 лютого 2026р. ОСОБА_1 звернулась до експерта оцінювача ОСОБА_4 яким виконано звіт про оцінку №32 від 10 березня 2026р. відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 749 284,90 грн. Одночасно, для порівняння, прорахована оцінювачем вартість бамперу складає: 22360,56 грн, замість 2778.40 грн. Одночасно, ринкова вартість автомобіля на момент ДТП складала 471 309,65 грн. Встановлений факт дає можливість зробити висновок про недоцільність відновлення досліджуваного КТЗ з економічної точки зору. За таких обставин, експерт виснував про те, що вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля складає 471309,65грн. Відповідно до звіту експерта оцінювача ОСОБА_4 №32/1 від 10 березня 2026р., вартість автомобілю після ДТП складає 167513,33 грн.

Крім того, позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що в наслідок ДТП вона зазнала значеного стресу, звичний життєвий уклад порушено, користування транспортним засобом є неможливим у зв`язку з відсутністю коштів на його ремонт, тому просить стягнути з винуватця ДТП ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень.

Крім зазначених сум, просить стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 99 374,23 грн. та 3250,00 грн. витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 221 309,65 грн. та 3 250,00 витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку, судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідачів.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 справу передано в провадження судді Галущенко Ю.А.

Ухвалою судді від 03 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строки на подання відзиву та відповіді на відзив.

21.04.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Гуменюк О.О., в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи, що в межах строку, встановленого ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2026 у справі № 336/2954/26, Страховик повністю виконав свої зобов`язання перед ОСОБА_1 . Постановою суду від 13.01.2026 у справі №336/12131/25 винним у ДТП від 11.12.2025 визнано водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована за Полісом №EP.230831298 від 14.07.2025 із лімітом 250 000,00 (сто шістдесят тисяч) грн.. за шкоду майну. На виконання приписів ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX (далі Закон), представник страховика Шелудченко О.О. після заяви позивачки від 18.12.2025 вчасно провів огляд авто Mercedes-Benz Sprinter (д.н.з. НОМЕР_2 ) та склав Акт від 23.12.2025, зафіксувавши 34 пошкодження та сліди попереднього ремонту понад 3 кузовних елементів. Оскільки позивачка письмово відмовилася від ремонту на СТО на користь отримання коштів на власний рахунок, а автомобіль 2006 року випуску експлуатується понад 19 років, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі ч. 3 та ч. 5 ст. 27 Закону правомірно розрахувало суму виплати із застосуванням цін на запчастини-аналоги через ліцензований комплекс AUDATEX (калькуляція №66355 від 01.02.2026). Визначене страхове відшкодування в розмірі 150 625,77 грн. (Страховий акт №66355-1 від 09.02.2026) було повністю виплачене позивачці платіжною інструкцією №00157759 від 11.02.2026 відповідно до вимог закону. Відповідач-1 просить критично оцінити Звіти №32 та №32/1 оцінювача ОСОБА_4 щодо «тотальної загибелі» авто за ст. 28 Закону, оскільки вони безпідставно розраховані за цінами нових оригінальних деталей для 19-річного авто та містять абсурдну вартість ізотермічного фургону в розмірі 270 000,00 грн. на підставі даних сайту Prom.ua (хоча за техпаспортом ТЗ є малотоннажним, а на фото фургон оббитий картоном). Сам оцінювач не є судовим експертом і не попереджався за ст. 384 КК України. Також страховик заперечує проти стягнення 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу за ст. 137 ЦПК України, оскільки вони є абсолютно завищеними, неспівмірними, не підтверджені договором з АО «ЮК «Радник» (адвокат Штабовенко Д.В.), актами наданих послуг та первинними бухгалтерськими документами про реальну оплату гонорару, що суперечить ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік...», Положенню НБУ №148 та практиці ЄСПЛ («Баришевський проти України», «Lavents v. Latvia»). Посилаючись на статті 12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України щодо обов`язку доказування та оцінки доказів, представник просить суд прийняти відзив до розгляду та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відмовити повністю.

25.06.2026 року від представника відповідача, адвоката Сердюка Р.В. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у повному обсязі, вказуючи, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа №336/2954/26 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП від 11.12.2025 за участю автомобілів Volkswagen Transporter (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням винного за постановою суду від 13.01.2026 ОСОБА_2 та Mercedes-Benz Sprinter (д.н.з. НОМЕР_2 ). Представник Відповідача-2 наголошує, що ОСОБА_2 не заперечує факт ДТП, проте повністю заперечує проти особистих вимог щодо стягнення з нього 221 309,65 грн. матеріальної шкоди, 3 250,00 грн. витрат на оцінку, 5 000,00 грн. моральної шкоди та судових витрат, оскільки вина в аварії не створює обов`язку сплачувати довільно визначені позивачем суми. Захист зазначає, що цивільно-правова відповідальність водія була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за полісом №EP.230831298 з лімітом 250 000,00 грн., а страховик у межах процедури врегулювання за результатами огляду ТЗ склав первинний страховий акт №66355/1 на суму 150 625,77 грн. Позов є необґрунтованим, оскільки автомобіль 2006 року випуску експлуатується понад 19 років і згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 не може оцінюватися як новий із застосуванням оригінальних деталей, а використання аналогів повністю законне та запобігає безпідставному поліпшенню майнового стану потерпілої. Позивачка двічі у письмових документах від 18.12.2025 (заяві та формі виплати) свідомо відмовилася від ремонту на СТО на користь виплати на рахунок, тому відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону №3720-IX її вимоги чітко обмежені розрахунком страховика в комплексі AUDATEX. Спроби позивачки стягнути різницю за приватним Звітом №32 від 10.03.2026 оцінювача ОСОБА_4 (вартість ремонту 749 284,90 грн.) суперечать закону (що підтверджується постановою суду у справі №753/19903/25), а незгода з ціною окремих деталей не руйнує страховий акт. Ба більше, позов побудований з ігноруванням правової долі залишків автомобіля. За власною оцінкою позивачки, вартість авто до ДТП становить 471 309,65 грн., а після 167 513,33 грн. За правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду у справі №125/1216/20 та ст. 28 Закону №3720-IX, у разі знищення ТЗ шкода визначається виключно як різниця між цими сумами (303 796,32 грн.) за вирахуванням уже сплаченого страхового відшкодування 150 625,77 грн., що дає максимальну теоретичну різницю лише у 153 170,55 грн. Натомість позивачка складає отримані 150 625,77 грн. виплати, 99 374,23 грн. доплати від СК та 221 309,65 грн. вимоги до водія, намагаючись отримати повну ринкову вартість авто до ДТП (471 309,65 грн.) і одночасно безпідставно залишити залишки собі, що створює неправомірну надкомпенсацію та арифметичний абсурд. Твердження про «тотальну загибель» авто повністю спростовується фототаблицями, які демонструють лише локалізовані пошкодження передньої частини кабіни при цілковитому збереженні конструкції, рами та вантажного фургона. Витрати на оцінку ОСОБА_4 у розмірі 3 250,00 грн не є матеріальною шкодою від ДТП, а понесені приватно для судового спору. Вимога про стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди за ст. 23, 1167 ЦК України є абсолютно недоведеною, оскільки тілесних ушкоджень немає, а наявність майнового спору не є автоматичною підставою для її стягнення. Представник зазначає, що ухвала про відкриття провадження надійшла в кабінет відповідача 07.04.2026, однак ОСОБА_2 є мобілізованим військовослужбовцем ЗСУ (ВЧ НОМЕР_3 ) і через службу був обмежений у можливості організувати правову допомогу, а його адвокат отримав доступ до системи «Електронний суд» лише 09.06.2026 після повторних заяв від 20.05.2026 та 01.06.2026. Оскільки відзив подано одразу після ознайомлення з матеріалами, підготовче провадження не завершено, а позивачка не довела розмір шкоди та правові підстави стягнення за статтями 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192, 1194 ЦК України та нормами ЦПК України, представник, додаючи довідку ВЧ НОМЕР_3 та копію військового квитка, просить суд: поновити ОСОБА_2 процесуальний строк для подання відзиву, прийняти його, долучити до матеріалів справи та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити повністю.

26.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Штабовенка Д.В. надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позов повному обсязі, вказуючи, що позиція ОСОБА_2 щодо правової долі залишків автомобіля Mercedes-Benz Sprinter (д.н.з. НОМЕР_2 ) та нібито намагання позивачки отримати «надкомпенсацію» є безпідставною. Адвокат зазначає, що відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року питання про передачу залишків ТЗ особі, відповідальній за шкоду, вирішується судом виключно з урахуванням принципу диспозитивності за клопотанням самого заподіювача шкоди, якого відповідачі не подавали, хоча позивачка офіційно заявляє про повну готовність передати залишки вартістю 167 513,33 грн. за рішенням суду. Наголошуючи на нерелевантності справи Київського апеляційного суду №753/19903/25, де водій не був стороною спору, представник вказує на визначальне значення постанови Миколаївського апеляційного суду від 10.06.2026 у тотожній справі №490/8415/25 за новим Законом №3720-ІХ. У ній суд визнав калькуляцію Audatex неналежним доказом, оскільки ціни деталей були внесені страховиком вручну (символ «*»), що повністю аналогічно цій справі, де вартість бампера штучно занижена вручну до 2 778,40 грн. замість ринкових 22 360,56 грн. Позивачка стверджує, що внаслідок ДТП автомобіль було не пошкоджено, а економічно знищено, оскільки вартість ремонту за Звітом №32 (749 284,90 грн.) перевищує його ринкову вартість до аварії (471 309,65 грн.), тому застосуванню підлягає ст. 28 Закону №3720-ІХ та ст. 1194 ЦК України, які зобов`язують винну особу ОСОБА_2 сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Захищаючи доказову силу Звіту №32, адвокат пояснює, що ОСОБА_4 діяв як сертифікований оцінювач, а не судовий експерт, тому вимоги ст. 106 ЦПК України на документ не поширюються, а за правовою позицією Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №522/2891/20 такий звіт є належним письмовим доказом (ст. 95 ЦПК України), оскільки відповідач не надав альтернативного розрахунку та не заявив клопотання про судову експертизу. Доводи про цілісність кузова на фото спростовуються тим, що поняття економічного знищення за Методикою оцінки ТЗ базується на вартості ремонту, а не на фізичному руйнуванні рами. Вимоги про стягнення 3 250,00 грн. витрат на оцінку (як неминучих реальних збитків за ст. 22, 1166 ЦК України для захисту прав) є обґрунтованими. Заперечуючи проти доводів відповідача щодо моральної шкоди, представник посилається на п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 та вказує, що закон допускає її стягнення при порушенні права власності, а розмір у 5 000,00 грн. визначається судом за засадами розумності та справедливості й підтверджується тривалими моральними переживаннями через пошкодження майна та вимушене звернення до СК та суду, що не вимагає обов`язкових медичних документів; з огляду на викладене представник просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

06.07.2026 року від представника відповідача, адвоката Сердюка Р.В. надійшли заперечення на відповідь позивача ОСОБА_1 від 26.06.2026, в яких він просить повністю відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 , вказуючи, що доводи позивачки є внутрішньо суперечливими, не спростовують відзив та підтверджують недоліки доказування. Захист наголошує, що ОСОБА_1 у своїй відповіді жодним чином не спростувала застосування до спірних правовідносин нової редакції Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024 та не заперечила факт настання ДТП після набрання ним чинності, чинність полісу №EP.230831298 з лімітом 250 000,00 грн., а також проведення страховиком своєчасного огляду майна. Позивачка свідомо, письмово і скріпивши підписом, двічі підтвердила свій вибір відмовилася від ремонту на запропонованих СТО та обрала виплату відшкодування на власний банківський рахунок, після чого отримала 150 625,77 грн. За таких обставин її подальша позиція про нібито неможливість чи економічну недоцільність ремонту та вимоги стягнути з ОСОБА_2 додатково 221 309,65 грн. є суперечливою, порушує принцип добросовісності та заборону суперечливої поведінки. Поліс ОСЦПВ укладений відповідно до Закону №3720-IX і не передбачає правових підстав перекладати на винного водія різницю, сформовану приватним звітом потерпілого поза встановленою процедурою. Крім того, зазначив, що посилання позивачки на ст. 28 Закону про «знищення» майна та на постанову Пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 є безпідставним, оскільки автомобіль зберіг конструктивну цілісність, а судова експертиза за наявності двох різних оцінок не проводилась. Ба більше, чинна ст. 28 Закону №3720-IX визначає шкоду при знищення ТЗ виключно як різмець між його вартістю до ДТП та після (471 309,65 грн. 167 513,33 грн. = 303 796,32 грн.) за вирахуванням отриманої виплати, тоді як повна ринкова вартість допускається лише за обов`язковою двосторонньою згодою потерпілого та страховика про відчуження залишків на користь СК. Одностороння «готовність» позивачки передати залишки у майбутньому не усуває арифметичної та юридичної помилковості позову, суперечить закону, не визначає часток між відповідачами, а її спроба отримати повну вартість авто грошима (включаючи 150 625,77 грн. від СК, 99 374,23 грн. доплати та 221 309,65 грн. з водія) разом із залишенням залишків та стягненням 3 250,00 грн. витрат на оцінку є неправомірною надкомпенсацією. Отримавши виплату на ремонт ТЗ, позивачка штучно та юридично заблокувала можливість застосування ст. 28 Закону у новій редакції. Посилання на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10.06.2026 у справі №490/8415/25 є непереконливим і нерелевантним, оскільки там суд оцінював ручне введення позицій в Audatex («*») за умови фактично понесених витрат на ремонт, тоді як ОСОБА_1 ремонт не проводила, рахунків чи чеків СТО не надала та не довела недостатності отриманих коштів. Натомість постанова Київського апеляційного суду у справі №753/19903/25 від 19.05.2026 є релевантною, оскільки підтверджує, що приватний звіт потерпілого не може автоматично підмінити процедуру Закону №3720-IX та створити обов`язок ОСОБА_2 сплатити 221 309,65 грн. Також захист вказує на недоведеність моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. за статтями 23, 1167 ЦК України, оскільки тілесних ушкоджень немає, а майновий спір не є автоматичною підставою для її стягнення. Представник просить поновити пропущений з поважних причин строк на подання цих заперечень, оскільки ОСОБА_2 є мобілізованим військовослужбовцем ЗСУ (ВЧ НОМЕР_3 ) і через службу об`єктивно обмежений у можливості користуватися «Електронним судом», а позивачка в порушення норм не направила копію відповіді на відзив його адвокату. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 7681, 84, 89, 127, 178, 191, 212, 263265 ЦПК України та статтями 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192, 1194 ЦК України, представник просить суд: поновити ОСОБА_2 процесуальний строк на подання заперечень на відповідь на відзив, прийняти ці заперечення та долучити їх до матеріалів справи; визнати доводи відповіді на відзив такими, що не спростовують правову позицію ОСОБА_2 , викладену у відзиві; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити повністю.

08.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Гуменюк О.О. надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у повному обсязі. Страховик наголошує, що цивільно-правова відповідальність водія за полісом №EP.230831298 від 14.07.2025 застрахована з лімітом 250 000,00 грн, а виплата проведена на підставі ст. 27, 31 Закону України №3720-IX як за пошкоджений автомобіль, що підлягає відновленню. Згідно з актом огляду від 23.12.2025 представником СК ОСОБА_5 зафіксовано 34 пошкодження Mercedes-Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_2 та сліди попереднього ремонту понад 3 кузовних елементів. Оскільки позивачка письмово відмовилася від ремонту на СТО на користь виплати на рахунок, а ТЗ 2006 року випуску експлуатується понад 19 років, СК на підставі ч. 3 та ч. 5 ст. 27 Закону правомірно розрахувала суму відновлювального ремонту в комплексі AUDATEX із застосуванням деталей-аналогів у розмірі 150 625,77 грн (Страховий акт №66355-1 від 09.02.2026), яка повністю виплачена платіжною інструкцією №00157759 від 11.02.2026. Оцінюючи надані позивачкою Звіти №32 та №32/1 оцінювача ОСОБА_4 (вартість авто до ДТП 471 309,65 грн, залишків після 167 513,33 грн.), сума дійсного збитку за фактом знищення ТЗ за ст. 28 Закону становить 303 796,32 грн (471 309,65 - 167 513,33). З цієї суми СК в межах ліміту має виплатити 250 000,00 грн (де 150 625,77 грн. уже сплачено, а 99 374,23 грн. заявлено доплати), а решта збитку у розмірі 53 796,32 грн. за ст. 1194 ЦК України покладається на водія ОСОБА_2 . Натомість позовні вимоги до водія у розмірі 221 309,65 грн повністю ігнорують залишкову вартість автомобіля, яка залишається у власності ОСОБА_1 , що створює неправомірну надкомпенсацію та безпідставне збагачення. Звіти ОСОБА_4 не є висновками експертиз, оцінювач не попереджався за ст. 384 КК України, а внесення вартості фургону в розмірі 270 000,00 грн. з Prom.ua для малотоннажного авто є безпідставним. Посилання на практику Миколаївського апеляційного суду від 10.06.2026 є нерелевантним, оскільки позивачка ремонт не проводила й чеків СТО не надала, а постанова Київського апеляційного суду від 19.05.2026 у справі №753/19903/25 навпаки підтверджує правомірність страхового врегулювання за цінами аналогів. Вимоги про моральну шкоду 5 000,00 грн. та витрати на адвоката 20 000,00 грн. є недоведеними й неспівмірними за ст. 23, 1167 ЦК України та ст. 137 ЦПК України, тому у задоволенні позову відмовити повністю.

09.07.2026 року від представника позивача, адвоката Штабовенка Д.В. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він наголошує, що у своїх запереченнях ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» кардинально змінило позицію порівняно з первинним страховим актом №66355/1 і прямо визнало автомобіль Mercedes-Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_2 тотально знищеним, підтвердивши релевантність ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування...» №3720-ІХ та спростувавши відзив винного водія (Відповідача-2) щодо застосування ст. 27. Страховик фактично визнав незаконність первісної виплати в розмірі 150 625,77 грн. за ст. 27 Закону (як за пошкоджений ТЗ) та за власним розрахунком, вартість до ДТП 471 309,65 грн., залишків 167 513,33 грн., збиток 303 796,32 грн. підтвердив обов`язок виплатити повний ліміт у 250 000,00 грн., не оспорюючи необхідність доплати позивачці 99 374,23 грн. Заперечуючи проти посилання Відповідача-1 на постанову Верховного Суду у справі №211/3277/20, адвокат вказує на її повну нерелевантність, оскільки ОСОБА_1 офіційно заявила про готовність передати залишки вартістю 167 513,33 грн. у власність водія ОСОБА_2 одночасно з виконанням рішення суду, що повністю виключає подвійне збагачення. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №125/1216/20 та ч. 1 ст. 1194 ЦК України, обрання такої моделі є підставою для стягнення з винного водія ОСОБА_2 повної різниці між ринковою вартістю ТЗ до ДТП та страховим лімітом у розмірі 221 309,65 грн. Керуючись статтями 12, 13, 199 ЦПК України, представник просить суд прийняти дані пояснення та задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter за експертним Звітом №32 становить 749 284,90 грн., що суттєво перевищує його ринкову вартість до ДТП 471 309,65 грн.. Відтак, відповідно до статті 28 Закону України №3720-IX, автомобіль є тотально знищеним. У останніх запереченнях ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» фактично визнав позов у частині вимог до страхової компанії. Страховик погодився з фактом знищення автомобіля, визнав правомірність застосування статті 28 Закону та підтвердив обґрунтованість доплати позивачці 99 374,23 грн. до повного ліміту полісу в 250 000,00 грн. Жодних альтернативних оцінок ринкової вартості автомобіля чи вартості його ремонту відповідачі суду не надали, як і не скористалися процесуальним правом заявити клопотання про призначення судової експертизи. Потерпіла має право на повне відшкодування шкоди. Оскільки страховий ліміт (250 000 грн.) є недостатнім, обов`язок виплатити різницю за приписами ст. 1194 ЦК України покладається на винного водія. Арифметика позову є прозорою: ринкова вартість авто до ДТП становить 471 309,65 грн., з яких 250 000,00 грн. покривається страховим лімітом (150 625,77 грн. уже сплачено + 99 374,23 грн. визнаної доплати від СК), а решта суми матеріального збитку 221 309,65 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 , разом із доведеною моральною шкодою в 5 000 грн. та витратами на оцінку. Щодо правової долі залишків автомобіля, оцінених у 167 513,33 грн.: відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №125/1216/20, позивачка не заперечує і висловлює повну готовність передати залишки автомобіля особі, яка відповідає за шкоду відповідачу, одночасно з виконанням судового рішення за його клопотанням. Просимо позов задовольнити повністю».

Представник відповідача, адвокат Сердюк Р.В. в судовому засіданні пояснив, що хоча вину водія встановлено, позовні вимоги до нього є безпідставними, оскільки його відповідальність була застрахована за Полісом із лімітом 250 000 грн. у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в межах нової редакції Закону №3720-IX. Позивачка добровільно та письмово відмовилася від ремонту на запропонованих СТО, обравши виплату на рахунок, та отримала страхове відшкодування в розмірі 150 625,77 грн., яке є достатнім для відновлення авто, а доказів реального проведення ремонту чи недостатності цих коштів суду не надала. Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 19.05.2026 у справі №753/19903/25, за новою редакцією Закону розрахунок страховика в системі AUDATEX є правомірним і обов`язковим у разі відмови потерпілого від СТО. Крім того, позивачка фактично не передала залишки автомобіля відповідачу та не вирахувала їхню ринкову вартість (167 513,33 грн) із заявленої до ОСОБА_2 суми, вимагаючи неправомірну надкомпенсацію та подвійне збагачення, що прямо суперечить закону. Враховуючи викладене, недоведеність моральної шкоди та завищеність судових витрат, просимо у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовити повністю».

Представник відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна» Гуменюк О.О. пояснила, що в досудовому порядку страховиком було повністю та належно врегульовано страховий випадок: оскільки позивачка письмово відмовилася від ремонту на СТО, розрахунок і виплата у розмірі 150 625,77 грн. були здійснені відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України №3720-IX. Водночас, оцінюючи надані позивачкою Звіти №32 та №32/1, які встановили ринкову вартість авто до ДТП у 471 309,65 грн. та залишків після ДТП у 167 513,33 грн., страховик у межах судового розгляду визнає правомірність застосування статті 28 Закону щодо економічного знищення транспортного засобу, де дійсний розмір збитку становить 303 796,32 грн. (різниця у вартості майна до та після аварії). З огляду на це, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» визнає позовні вимоги до компанії в частині доплати залишку страхового ліміту у розмірі 99 374,23 грн (що в сумі з раніше виплаченими коштами становить повний ліміт полісу в 250 000,00 грн). У задоволенні решти позовних вимог до страховика, а також у стягненні завищених витрат на правову допомогу та недоведеної моральної шкоди просимо відмовити у повному обсязі».

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.01.2026 (справа №336/12131/25, 3/336/320/2026), 11.12.2025 року об 11 год. 10 хв. Запорізька область, с. Таврійське, вул. Запорізька, буд.199, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, ДНЗ НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, ДНЗ НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався попереду та зменшив швидкість для здійснення маневру повороту праворуч. Тим самим водій ОСОБА_2 порушив п. 12.1 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,00 гривень, стягнуто судовий збір.

Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили 24.01.2026.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter (д.н.з. НОМЕР_2 ), 2006 року випуску на праві власності належав ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за Полісом №EP.230831298 із лімітом за шкоду майну 250 000,00 грн. За результатами огляду ТЗ представником страховика ОСОБА_5 від 23.12.2025 зафіксовано 34 пошкодження та сліди попереднього ремонту. Оскільки позивачка письмово відмовилася від ремонту на СТО на користь грошової виплати, страховик на підставі ч. 5 ст. 27 Закону України №3720-IX через комплекс AUDATEX виплатив їй 150 625,77 грн за Страховим актом №66355-1 від 09.02.2026.

Незважаючи на первинне врегулювання, позивачка надала Звіти №32 та №32/1 оцінювача ОСОБА_4 від 10.03.2026, згідно з якими вартість відновлювального ремонту ТЗ становить 749 284,90 грн, ринкова вартість до ДТП 471 309,65 грн, а залишкова вартість після ДТП 167 513,33 грн. Посилаючись на те, що вартість ремонту перевищує вартість авто, позивачка вважає ТЗ економічно знищеним відповідно до ст. 28 Закону №3720-IX та просить стягнути доплату страхового відшкодування з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у розмірі 99 374,23 грн, а з винного водія ОСОБА_2 на підставі ст. 1194 ЦК України різницю в розмірі 221 309,65 грн (обрахувавши позов від повної вартості авто без віднімання залишків), моральну шкоду 5 000,00 грн та витрати на оцінку 3 250,00 грн. При цьому позивачка заявила суду про повну готовність передати залишки автомобіля водію ОСОБА_2 одночасно з виконанням рішення суду для уникнення надкомпенсації.

ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та надала усі необхідні документи, передбачені ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування.

Після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, страхова компанія на виконання вимог ст. 31 Закону №3720-IX протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направила свого представника до місцезнаходження пошкодженого автомобіля для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. За результатами проведених дій було оформлено Акт огляду транспортного засобу від 23.12.2025 р.

З метою оцінки завданої позивачу шкоди внаслідок ДТП, на підставі даних Акту огляду транспортного засобу від 23.12.2025 р., на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було складено ремонтну калькуляцію №66355 від 01.02.2026 р. ліцензованого програмно-технічного комплексу AUDATEX. Згідно ремонтної калькуляції №66355 вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_2 , із застосуванням вартості складових частин (деталей) транспортного засобу аналогів оригінальних деталей, складає 150 625,77 грн.

Розмір страхового відшкодування становить 150 625,77 грн., де: 150 625,77 грн. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу AUDATEX із застосуванням вартості аналогів оригінальних деталей.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" л змінами та доповненнями) при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст. 453 ЦК, статей 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність".

Потерпілому відшуковуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку майна) оцінка майна та майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановлено нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результат практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 29 Закону №1961-ІУ у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонт транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у поряд-встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 29, п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону №1961-14 обов`язок визначає, розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згаданого Закону №1961-ІУ саме на Страховика.

Пункт 2.1. ст. 2 Закону №1961-ІУ прямо визначає пріоритет даного Закону по положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Оскільки вина ОСОБА_2 , який на момент скоєння ДТП керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, щодо пошкодження транспортного засобу, який на момент скоєння ДТП належав на праві власності позивачеві підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2026 року у справі № 336/12131/25, а сума належного страхового відшкодування виплаченого страховою компанією у розмірі 150 625,77 грн. не в повній мірі покриває понесені матеріальні збитки, то, саме з відповідача підлягає стягненню сума ринкової вартості автомобіля на момент ДТП за відрахуванням страхової виплати (471 309,65 грн. 250 000,00 грн. = 221 309,65 грн.).

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Із змісту п. 34.4 ст. 34 Закону вбачається, що замовляти проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу дозволяється, як потерпілому так і страховику. Обов`язок страховика, передбачений п. 34.2 ст. 34 Закону спрямований лише на звільнення потерпілого від додаткових витрат, про що свідчить п. 34.3 ст. 34 Закону.

Таким чином, п. 34.4 Закону передбачено право потерпілої особи на самостійне залучення аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Відповідно до п. 5.5 Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен:

а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах;

б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання;

в) установити пробіг за одометром;

г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ;

ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно із п. 8.1, 8.5 указаної Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Враховуючи підтверджені та достовірні витрати позивача на оплату послуг експерта у розмірі 3250 грн., саме з відповідача стягується відшкодування даних витрат відповідно до ст. 29 та 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується основою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну ему шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач зазначив, що йому були спричинені моральні страждання у зв`язку із пошкодженням його автомобіля, що потягло тривалу зміну усталеного способу і ритму життя. ДТП та пошкодження транспортного засобу вплинуло на якість його повсякденного життя, в тому числі за рахунок того, що він не міг користуватись пошкодженим автомобілем, тому виникала потреба шукати таксі або звертатись до сторонніх осіб та друзів з проханням допомоги у здійсненні поїздок та перевезенні особистих речей, що завдало додаткових матеріальних страждань та незручностей як позивачу так і близьким до нього особам. До того ж, він був змушений звертатися до експерта товарознавця, за правничою допомогою до адвоката, та до суду, витрачати на це свій час та відчувати від цього додаткове моральне навантаження та стрес.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну поведінку щодо неї людина відчуває страждання (моральну шкоду), а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Тому, з огляду на вищевказане, суд приймає доводи позивача про те, що через пошкодження транспортного засобу у нього дійсно міг змінитися звичайний ритм життя, оскільки він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода у контексті обставин, встановлених під час розгляду справи, не може бути компенсована лише відшкодуванням його матеріальних втрат.

За таких обставин суд вважає обґрунтованою позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн., яка на думку суду є адекватною завданій позивачу шкоді та буде відповідати принципам розумності та справедливості, встановленим в статті 23 ЦК України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Як передбачено у ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст.135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Приписами ч.1 ст.26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., на підтвердження якої надані наступні докази: Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12.03.2026 серії АР №1195842; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №002614 від 15.01.2019 року; Договір про надання правової (правничої) допомоги № 14/1194-ЗП від 12.03.2026, відповідно до яких адвокат Штабовенко Д.В. представляє інтереси позивача ОСОБА_1 ; квитанція до прибуткового касового ордера № б/н від 12.03.2026 на суму 20 000 гривень, підстава: договір № 14/1194-ЗП від 12.03.2026.

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи. Сам факт надання правової допомоги адвокатом та отримання її клієнтом підтверджується вищезазначеними документами. Тому, суд вважає, що позивач належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір відповідно до ст.141 ЦПК України покладається на відповідачів пропорційно до задоволених вимог, а саме: в сумі 2 657,47 грн. з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та з ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 7, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 99 374,23 гривень та 3 250,00 грн. витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 221 309,65 гривень та 3 250,00 витрати на проведення оцінки розміру матерільного збитку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 328,74 гривень з кожного.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Січових стрільців, 40.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , останє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повний текст рішення складений 30.10.2026 р.

Суддя Ю.А. Галущенко