Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року Справа № 520/29357/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у неврахуванні при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення за 03 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 22 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів додаткової відпустки за станом здоров`я за 2023 рік, 07 календарних днів додаткової відпустки за сімейними обставинами за 2024 рік, допомоги для оздоровлення за 2023-2024 роки виходячи з розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану та здійснити виплату перерахованих сум за вирахуванням раніше отриманих з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неврахуванні додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 при обчисленні позивачу розміру грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення. У відповідь на адвокатський запит відповідач надав інформацію, що позивачем використано 03 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 22 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів додаткової відпустки за станом здоров`я за 2023 рік, 07 календарних днів додаткової відпустки за сімейними обставинами за 2024 рік та за період з 2023-2024 роки щороку виплачувались допомога для оздоровлення. Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та виплачувалася позивачу з 2022 року, вважаємо, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошового забезпечення за період відпусток зі збереженням грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення. Згідно з пунктом 13 розділу І Інструкції № 200 військовослужбовцям, які відповідно до чинного законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки у зв`язку з хворобою для лікування, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, що надаються в особливий період, інші додаткові відпустки, визначені чинним законодавством України), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток. Відповідно до пункту 1 розділу XІX Інструкції № 200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Вирішальним при урахуванні додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 є постійний характер цієї додаткової винагороди. Просить позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом командира військової частини від 22.03.2024 №76 його виключено зі списків особового складу військової частини з 22.03.2024 у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 НГУ. Отже, з військової служби позивач не звільнявся, а лише продовжив її в іншій військовій частині. Під час служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач використав 3 календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, 22 календарні дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів додаткової відпустки за станом здоров`я за 2023 рік та 7 календарних днів додаткової відпустки за сімейними обставинами за 2024 рік. За весь час цих відпусток грошове забезпечення виплачувалося йому в повному обсязі. Допомога для оздоровлення за 2023 і 2024 роки йому також виплачена. Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, нараховувалася позивачу на підставі наказів командира військової частини за дні фактичного виконання ним завдань, з якими законодавство пов`язує право на її отримання. Розмір винагороди змінювався щомісяця залежно від кількості таких днів. Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за № 405/31857 (далі Інструкція № 200). Згідно з пунктом 13 розділу I Інструкції № 200 військовослужбовцям, які мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні, додаткові, у зв`язку з хворобою для лікування, за сімейними обставинами тощо), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток. Грошове забезпечення за дні відпустки нічим не відрізняється від грошового забезпечення за дні служби. Отже, вимога перерахувати грошове забезпечення за період відпусток з урахуванням додаткової винагороди за своєю суттю є не вимогою про перерахунок, а вимогою виплатити позивачу додаткову винагороду за дні, коли він перебував у відпустці. Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, не є гарантованою виплатою за саме лише проходження служби. Порядок та умови її виплати військовослужбовцям Національної гвардії України визначені Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженими наказом МВС України від 01.09.2023 № 729 (далі Особливості). Згідно з Особливостями додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, на підставі наказів командира. Водночас Особливостями прямо передбачено, що за час перебування у відпустках додаткова винагорода не виплачується, за винятком відпустки для лікування після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Отже, в дні відпусток позивач права на додаткову винагороду не мав взагалі. Не виконуючи у відпустці жодних завдань, він не міг набути права на виплату, яка нараховується саме за час їх виконання. Просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 21.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази у відповідача.
Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивача з 10.11.2022проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом командира військової частини від 22.03.2024 №76 його виключено зі списків особового складу військової частини, у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 НГУ, що підтверджено доказами, які містяться у матеріалах справи.
Під час служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач використав 3 календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, 22 календарні дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 календарних днів додаткової відпустки за станом здоров`я за 2023 рік та 7 календарних днів додаткової відпустки за сімейними обставинами за 2024 рік. Дані обставини підтверджено наказами від 08.04.2023 №115, від 12.05.2023 №152, від 01.08.2023 №233, від 20.02.2024 №47.
Позивач за період проходження військової служби у відповідача протягом 2023-2024 років отримав допомогу на оздоровлення (червень 2023 року, лютий 2024 року).
За період з лютого 2023 року до серпня 2023 року та з січня 2024 року до лютого 2024 року позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду у різних розмірах, що підтверджено довідкою відповідача від 01.09.2026 №1748.
Позивач наводить аргументи про те, що нарахування та виплату грошового забезпечення за період відпусток та допомоги на оздоровлення, здійснено без урахування додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
Натомість відповідач наводить доводи про те, що розрахунок відпусток та допомоги на оздоровлення під час проходження військової служби нараховано та виплачено з дотримання вимог законодавства, адже додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, нараховувалася позивачу на підставі наказів командира військової частини за дні фактичного виконання ним завдань та не передбачено права на її отримання за дні, коли позивач перебував у відпустці.
Згідно зі ст.9 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС України від 15.03.2018 № 200, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за № 405/31857 (далі Інструкція № 200).
Згідно з пунктом 13 розділу I Інструкції № 200 військовослужбовцям, які мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення (щорічні основні, додаткові, у зв`язку з хворобою для лікування, за сімейними обставинами тощо), грошове забезпечення виплачується за весь період цих відпусток.
Відповідно до ч. 1ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 розділу XІX Інструкції № 200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 2 розділу XІX Інструкції № 200 допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 4 розділу XІX Інструкції № 200 розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру грошового забезпечення за дні перебування у відпустці та допомоги на оздоровлення, суд прийшов наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції від 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок та умови її виплати військовослужбовцям Національної гвардії України визначені Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженими наказом МВС України від 01.09.2023 № 729 (далі Особливості).
Згідно з Особливостями додаткова винагорода виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, на підставі наказів командира.
Отже, додаткова винагорода за постановою № 168 виплачувалася на підставі наказів командирів і лише пропорційно часу фактичного виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань. Право на неї пов`язане не із займаною посадою, а з фактом виконання таких завдань у конкретні дні.
Звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23:
1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Отже, ані правових норм, ані будь-яких доказів, які б передбачали включення днів відпустки до часу виконання бойових (спеціальних) завдань та нарахування за ці дні додаткової винагороду та допомоги на оздоровлення під час вибуття у відпустку, позивач не навів і суд не установив.
Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у низці постанов, зокрема, від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 07 листопада 2024 року у справі № 240/23909/23, від 19 грудня 2024 року в справі №580/3483/24, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23, від 10 квітня 2025 року у справі № 420/35446/23, від 23 квітня 2025 року в справі №580/769/23, від 10 вересня 2025 року в справі №240/2400/24, від 30 жовтня 2025 року в справах №240/33499/23, №240/3749/24,суд зазначає, що такі не стосуються грошового забезпечення за час відпусток, використаних під час служби та допомоги на оздоровлення отриманої під час служби, а відтак не є релевантними до спірних правовідносин.
Щодо частини позовних вимог про виплату перерахованих сум за вирахуванням раніше отриманих з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає, оскільки підстав для задоволення основної позовної вимоги суд не установив, а відтак підстави для задоволення похідної вимоги відсутні.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене доходжу висновку про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.10.2026.
Суддя М. І. Садова
Судове рішення № 141073556, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 520/29357/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: