Ухвала суду № 141073482, 30.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання встановлення судового контролю

30 жовтня 2026 року справа № 200/1107/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши заяву від 29.07.2026р. про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України по адміністративній справі №200/1107/25 за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

22.10.2026 р. до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення шляхом зобов`язання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1107/25.

Аргументуючи подану заяву представник зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1107/25, яке набрало законної сили, Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано провести перерахунок та виплату належного йому грошового забезпечення за період з 24.02.2021 по 09.11.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Водночас, попри набрання судовим рішенням законної сили, відповідач не надав інформації про стан його виконання, не повідомив про здійснення перерахунку та виплати належних сум, не надав відповідних розрахунків і документального підтвердження виконання судового рішення. Посилаючись на тривалий час, що минув із дня набрання рішенням законної сили, та обов`язковість судового рішення, позивач вважає, що така поведінка відповідача свідчить про наявність підстав для встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України.

Вирішуючи юридичну долю поданого заявником процесуального документа, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини справи полягають у наступному.

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 24.02.2021 по 09.11.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 24.02.2021 по 09.11.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; 3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 07.02.2023 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; 4) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 07.02.2023 по 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 р. було визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24.02.2021 по 09.11.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 24.02.2021 по 09.11.2022 ОСОБА_1 , виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 та 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 07.02.2023 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 07.02.2023 по 19.05.2023 ОСОБА_1 , виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до Постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 28.08.2025р. апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 р. у справі №200/1107/25 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 р. у справі №200/1107/25 - залишено без змін.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Донецького окружного адміністративного суду набрало законної сили 28.08.2025р.

За викладеними у заяві твердженнями, Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_3 .

Окрім того за викладеними у заяві твердженнями, попри набрання судовим рішенням законної сили, відповідач не повідомив про здійснення перерахунку та виплати належних сум, не надав відповідних розрахунків і документального підтвердження виконання судового рішення.

Листом від 24.09.2025р. №692/22657 Військова частина НОМЕР_3 на запит позивача повідомила, що для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/1107/25, посадовими особами частини підготовлено та скеровано заявку-розрахунок з розрахунками необхідних коштів до розпорядника коштів, оскільки військова частина НОМЕР_3 отримує грошові асигнування з державного бюджету, у тому числі на виконання рішень суду із державного бюджету передбаченого за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні видатки, від військової частин НОМЕР_4 в межах виділених кошторисних призначень. Після отримання фінансування військовою частиною будуть виконанні вимоги зазначені у рішенні суду та здійснено виплату ОСОБА_1 у повному обсязі. Таким чином військовою частиною вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення у добровільному порядку.

Суд вважає, що до установлених обставин справи підлягають застосуванню згадані вище норми права.

Виконання постановлених судових актів в адміністративних справах гарантовано ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.13 від 02.06.2016р. №1402-VIII Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.

Статтею 381-1 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.381-1); суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу (ч.2 ст.381-1).

Суд відмічає, що запроваджена законодавцем у ч.3 ст.3833 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ міра юридичної відповідальності у вигляді стягнення штрафу з керівника відповідача - суб"єкта владних повноважень за невиконання рішення суду (у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за правовою природою, характером, спрямованістю, призначенням та підставою застосування є цілком ідентичною до аналогічної міри юридичної відповідальності, запровадженої законодавцем для суб"єкта владних повноважень - боржника у виконавчому провадженні із правовим статусом юридичної особи публічного права у приписах ч.2 ст.63, ч.3 ст.63, ч.1 ст.75, ч.2 ст.75 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" (штраф у сумі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Суд зауважує, що у силу застереження ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Також суд зауважує, що розмір штрафу згідно ч.3 ст.3823 КАС України у редакції Закону України від 21.11.2024р. №4094-ІХ у даному конкретному випадку є явним та очевидним втручанням у право керівника суб"єкта владних повноважень на мирне володіння майном у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, а ухвала про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення за правилами ст.382-3823 КАС України є обов"язковою процедурною передумовою для вирішення питання про накладення згаданого штрафу.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень (ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2026р. по справі №200/2814/26) встановлено, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від « 06» червня 2025 року №321/74/ДСК з 20 серпня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 вважається розформованою. Військова частина НОМЕР_3 є правонаступницею Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, на час звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю Військова частина НОМЕР_1 (яка визначена боржником у судовому рішенні у справі №200/1107/25), припинила існування під відповідним умовним найменуванням та ідентифікаційним кодом (тобто припинила функціонування у якості учасника суспільних відносин із правовим статусом суб"єкта владних повноважень).

При цьому суд зауважує, що встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України є процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення виконання конкретного судового рішення саме тим суб`єктом, на якого таким рішенням покладено відповідний обов`язок.

Застосування цього механізму передбачає наявність визначеного адресата судового припису, якого можливо зобов`язати вчинити процесуальні дії, зокрема подати звіт про виконання рішення, надати відомості про вжиті заходи та підтвердити фактичне виконання покладених на нього обов`язків.

Натомість, у цій справі заявник просить зобов`язати подати звіт саме Військову частину НОМЕР_1 , яка припинила функціонування у якості учасника суспільних відносин із правовим статусом суб"єкта владних повноважень.

Механізм судового контролю за ст.382 КАС України не передбачає можливості покладання обов`язку з подання звіту на неіснуючого суб"єкта права.

Суд наголошує, що сам по собі факт анулювання умовного найменування та ідентифікаційного коду Військової частини НОМЕР_1 не створює підстав для покладання відповідних обов"язків на Військову частину НОМЕР_3 поза межами процедури за ст.52 КАС України чи за ст.379 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням з питання процесуального правонаступництва.

Для такого висновку необхідно встановити факт правонаступництва, його обсяг, а також перехід до відповідного суб`єкта обов`язку з виконання судового рішення у справі №200/1107/25.

Водночас питання заміни сторони у справі чи сторони виконавчого провадження - боржника у виконавчому документі (зокрема в порядку ст.52, ст.379 КАС України) має самостійний процесуальний порядок і не може бути вирішене шляхом встановлення судового контролю щодо іншого суб`єкта, який не визначений боржником у судовому рішенні.

Крім того, предметом розгляду за цією заявою є виключно питання наявності підстав для застосування заходів судового контролю, а не встановлення правонаступника Військової частини НОМЕР_1 , визначення суб`єкта, на якого покладено обов`язок з виконання судового рішення після проведення організаційно-штатних заходів, чи вирішення питання про покладення такого обов`язку на іншу військову частину.

Вихід за межі предмета процесуального документу покладення процесуальних обов`язків на суб`єкта, який не є визначеним судовим рішенням боржником і щодо якого не встановлено відповідного правонаступництва, суперечить б принципу обов`язковості судового рішення та визначеності порядку його виконання у контексті індивідуалізації (персоналізації) цього обов`язку.

Оскільки матеріалами справи підтверджений як факт припинення існування Військової частини НОМЕР_1 як учасника суспільних відносин - суб`єкта владних повноважень, так і факт відсутності судового акту з питання правонаступництва, то суд не знаходить правових підстав для обтяження обов`язком подати звіт про виконання рішення суду неіснуючого суб`єкта права, позаяк протилежне явно та очевидно суперечить ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому, таке процесуальне рішення суду не свідчить про належне виконання судового рішення, не припиняє встановленого ним обов`язку та не позбавляє позивача права ініціювати у передбаченому законом порядку питання про встановлення правонаступника боржника в порядку ст.379 КАС України та забезпечення подальшого виконання судового рішення.

За наведених обставин суд доходить висновку, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1107/25 шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про його виконання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 72-78, 80, 241-243, 248, 256, 295, 3811-3822 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву представника ОСОБА_1 від 29.07.2026р. про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025р. - залишити без задоволення.

2.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття.

Суддя А.В. Сліденко