Рішення № 14107338, 03.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.11 р. Справа № 20/5

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача: Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», м.Зугрес

про стягнення 385481,42 грн.

За участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, із позовом до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», м.Зугрес, про стягнення 385481,42 грн. – суми заборгованості за перевищення договірних величин.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач до судового засідання не з’явився, обставин, викладених у позові не спростував, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

При цьому, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення, які свідчать про отримання відповідачем процесуальних документів по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

01 листопада 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі-Постачальник електричної енергії) та Державним підприємством „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» (далі-Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 15 (далі-Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до Договору, що є його невід»ємними частинами.

Згідно із п.2.2.3 Договору, Споживач зобов»язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та № 6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 30.12.2006 р. Договір може бути продовжено на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було без зауважень підписано Додаток № 13 «Договірні величини споживання електричної енергії на 2007 рік» та «Договірні величини споживання електричної енергії на 2008 рік» до Договору та скріплено печатками обох сторін.

Як стверджує у своєму позові позивач, в період з січня 2007 р. по грудень 2008 р. позивач виставляв відповідачу рахунки за спожиту електроенергію та сторонами також без будь-яких зауважень складались та підписувались акти звірки заборгованості спожитої електричної енергії за період з січня 2007 р. по грудень 2008 р.

01 січня 2009 року сторонами було підписано додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої пункт 9.4 Договору викладено в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.09 р.».

30 грудня 2009 року сторонами було підписано додаткову угоду № 14 до Договору, відповідно до умов якої пункт 9.4 Договору викладено в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.10 р.».

Відповідно до п.4.2.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та договірної (граничної) величини споживання електричної потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактичної спожитої і договірної величини споживання електричної енергії та двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години максимуму навантаження енергосистеми. При цьому, плата за перевищення договірної (граничної) величини потужності стягується із Споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа (кВт) і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис.кВт/год. і більше.

Порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та договірних (граничних) величин споживання електричної потужності, їх доведення та коригування викладений у розділі 5 Договору.

Додатком № 13 до Договору відповідачу було погоджено договірні величини постачання електричної енергії на 2010 рік.

Договірна величина електропостачання за Договором у вересні 2010 року складає 20 т.кВт/год., у жовтні 2010 р. відповідно 100 т.кВт/год., у листопаді 2010 р. складає 350 т.кВт/год.

У своєму позові позивач стверджує, що зобов»язання щодо сплати рахунків за перевищення договірних величин відповідачем не виконано, у зв»язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 385481,42 грн. – суми заборгованості за перевищення договірних величин.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживач (крім населення, професійно-технічних та вищих учбових закладів 1-4 рівня акредитації державної та комунальної форми власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачує енергопостачальнику подвійну вартість різниці фактично спожитої договірної величини.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи договором про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.05 р., Додатками до Договору, Додатковими угодами до Договору, рахунками за електроенергію за вересень-листопад 2010 р., рахунками на оплату ПДВ за вересень-листопад 2010 р., актами прийому-передачі електричної енергії за вересень-листопад 2010 р., які підписані обома сторонами без зауважень та свідчать про те, що у вересні, жовтні та листопаді 2010 р. відповідач припустився перевищення обумовлених сторонами граничних величин електроспоживання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 385481,42 грн. – суми заборгованості за перевищення договірних величин є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач до судового засідання не з’явився, заперечень проти позову суду не надав, обставин, викладених у позові не спростував, тобто фактично погодився із позовними вимогами.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст..26 Закону України «Про електроенергетику», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль», м.Зугрес, – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль» (86783, Донецька область, м.Зугрес, вул.Станційна, б.1; ЄДРПОУ 04623778) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11; на рахунок структурної одиниці в особі Харцизьких електричних мереж № 260333011292 в ОПЕРВ філії Донецького обласного управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 335106, код ЄДРПОУ 00130932) 385481,42 грн. – суму заборгованості за перевищення договірних величин, 3854,82 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Суддя Донець О.Є.