Рішення № 141072519, 29.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3007/26

Провадження №2/173/2391/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про встановлення права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про встановлення права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю.

Згідно з поданою позовною заявою позивач просить визнати за нею право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю громадського призначення - магазин літ. А1, площею 72,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне:

15 липня 2024 року позивач отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 386783093 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221010300:03:178:0001, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0585 га.

Наприкінці 2014 року позивач господарським способом завершила будівництво нежитлової будівлі громадського призначення магазину літ. «А-1», яке здійснювала самочинно, без отримання відповідних дозвільних документів.

17 квітня 2024 року позивач звернулася до бюро технічної інвентаризації з метою виготовлення технічного паспорта на зазначений об`єкт нерухомого майна.

Після закінчення будівництва позивач мала на меті отримати документи про право власності на новий об`єкт, але у БТІ їй повідомили, що отримати право власності на нерухоме майно можливо лише після введення його в експлуатацію.

Ввести об`єкт нерухомості в експлуатацію вона не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об`єктів в експлуатацію необхідно отримати рішення суду, що й стало підставою звернення до суду.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 26 серпня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі. Від відповідача також надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» також просили проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з визнання права власності на нерухоме майно.

В 2014 році позивач закінчила будівництво нежитлової будівлі А-1, загальною площею 72,3 кв.м., яка складається з: санвузла, складу та торговельної зали, що підтверджується копією експлікації приміщень громадського будинку.

17 квітня 2024 року Бюро технічної інвентаризації виготовило технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на замовлення ОСОБА_1 .

Відповідно до відмітки по технічне обстеження, за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації нежитлової будівлі літ А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, в результаті обстеження будівлі громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено її можливість надійної та безпечної експлуатації.

Відповідно до листа начальника відділу містобудування та архітектури, згідно з «Планом розташування будівель» наданим КП «Верхньодніпровське БТІ» збудована нежитлова будівля літ. А-1 загальною площею 72,3 кв.м відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», у частині місця розміщення в межах ділянки землекористування відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 386783093 від 15 липня 2024 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221010300:03:178:0001, загальною площею 0,0585 га.

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 347704 вбачається, що цільовим призначенням земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 будівництво та обслуговування житлового будинку.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

02 червня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій на підставі необхідності вирішення питання про введення будівлі в експлуатацію, що підтверджується копією Рішення № 85126402 про відмову в проведенні реєстраційних дій від 02.06.2026 р.

Згідно із ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 р. № 1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16 Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 947/22831/19, провадження № 61-9616св20).

Отже, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом;

4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Не підлягають обов`язковій експертизі проекти будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI обов`язком фізичної або юридичної особи, що планує будівництво подати до виконавчого органу відповідної ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки для одержання вихідних даних на проектування будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 вищевказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 із змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 3 вищевказаного Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 17 вищевказаного Порядку, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 4 ЦПК України).

В постановах Верховного Суду від 04 серпня 2019 року справа № 501/982/16-ц, від 18 квітня 2019 року справа № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа № 727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа № 127/18746/15-ц викладена правова позиція, яка зводиться до того, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави для висновку про наявність спору про право.

На думку суду, під час вирішення справи за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суд зобов`язаний встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Виходячи зі змісту статей 331, 376 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України може бути встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам лише у разі, якщо визнання права власності на самочинно збудоване майно не порушує права інших осіб.

Суд зазначає, що позивачка не зверталася до органу державного архітектурно-будівельного контролю для введення об`єкта до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернулася до суду з позовом про визнання права власності, що свідчить про те, що вона не вичерпала усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку. Надані позивачкою документи свідчать лише про технічне обстеження спірної будівлі, а не про звернення для введення його в експлуатацію.

На підставі вищевикладених висновків, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про встановлення права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю відмовити у повному обсязі.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Кожевник