Рішення № 141072494, 30.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/156/26

Номер провадження2/173/853/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 01.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 01.04.2025-100000270. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн строком на 189 днів на умовах, встановлених Договором, а відповідач зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

27.04.2025 між позивачем та відповідачем було укладено примірну пропозицію про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії), відповідно до якої суму кредиту збільшено до 7000,00 грн, а 03.05.2025 - до 9000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

В свою чергу, ОСОБА_1 не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 19170,00 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 5670,00 грн, неустойки 4500,00 грн.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 01.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01.04.2025-100000270, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору та відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 01.04.2025-100000270, що є невід`ємними частинами цього договору.

Умовами договору передбачено, що ТОВ «Споживчий центр» надало позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 189 днів, з датою повернення 06.10.2025. Процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших п`яти чергових періодів, а процентна ставка «Економ» - 0,5 % за кожен день користування кредитом у наступних періодах. Договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 420,00 грн (7 % від суми кредиту) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 420,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим. Денна процентна ставка за договором становить 0,89 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3326,18 %, а загальна вартість кредиту для споживача - 16080,00 грн, з яких загальні витрати за кредитом становлять 10080,00 грн. За кожен день невиконання або неналежного виконання окремого зобов`язання передбачено неустойку в розмірі 90,00 грн. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 547,5 % річних, які нараховуються на прострочену суму. Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Як убачається із зазначених документів, які є невід`ємними частинами кредитного договору № 01.04.2025-100000270 від 01.04.2025, відповідач підписав їх шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е713.

Позивач виконав умови договору, перерахувавши відповідачу 01.04.2025 кредитні кошти в розмірі 6000,00 грн, номер картки 5167-80ХХ-ХХХХ-4445, номер транзакції в системі iPay.ua 697083329, призначення платежу: Видача за договором кредиту №01.04.2025-100000270.

27.04.2025 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір шляхом підписання примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії), відповідно до якої суму кредиту збільшено до 7000,00 грн та перераховано 1000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 723566634, призначення платежу: «Видача за договором кредиту №01.04.2025-100000270».

Згодом, 03.05.2025 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір шляхом підписання примірної пропозиції про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії), відповідно до якої суму кредиту збільшено до 9000,00 та перераховано 2000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 730580610, призначення платежу: «Видача за договором кредиту №01.04.2025-100000270».

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 01.04.2025-100000270 від 01.04.2025 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 19170,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 5670,00 грн, штраф 4500,00 грн.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, за згодою сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а моментом підписання електронного правочину, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Як убачається із пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки на укладення кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), які є невід`ємними частинами договору № 01.04.2025-100000270 від 01.04.2025, відповідач підписав зазначені документи шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, між сторонами у належній формі укладено кредитний договір, умови якого були погоджені сторонами, а тому є обов`язковими для їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Як убачається з умов укладеного між сторонами кредитного договору, відповідач погодився з розміром та порядком сплати передбачених договором платежів, у тому числі комісії за надання кредиту, яка є складовою загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином умови кредитного договору щодо їх повернення не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст.76 та ч.1 ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в частині, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає таке.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, було внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення заборгованості за неустойкою в розмірі 4500,00 грн задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 01.04.2025-100000270 від 01.04.2025 у розмірі 14670,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 5670,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково - на суму 14670,00 грн із заявлених 19170,00 грн, - витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1853,76 грн (2422,40 грн ? 14670,00 грн / 19170,00 грн).

Керуючись ст.12,13,81,141,259, 263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А, ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14670 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1853 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят три) грн 76 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя: Є.В. Челюбєєв