Рішення № 141072297, 29.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2871/26

Номер провадження2/173/2319/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Островерхової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від предсавника позивача, адвоката Усенко Михайла Ігоровича, який діє в інтересах ТОВ "Кредит-Капітал" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивач послався на те, що 08.04.2024 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 103845656, згідно з умовами якого відповідач отримала 3600 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Позичальник, підписавши кредитний договір за допомогою електрнного підпису одноразовим ідентифікатором, прийняла умови договору та зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором та у відповідності до встановленого графіку платежів.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит в сумі, визначеній кредитним договором.

Однак, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов`язань, не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

28.10.2024 року між Первісним кредитором ТОВ "Мілоан" та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103845656 від 08.04.2024 року.

ОСОБА_1 було направлео претензію про погашення кредитної заборгованості за вих № 23977911/3777 від 01.07.2026 року, однак остання дану вимогу проігнорувала та належним чином не виконала умов Договору № 103845656 від 08.04.2024 року щодо повернення кредиту.

Внаслідок неналежного викнання своїх зобов`язань за відповідачем утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 33 935,4 грн., до якої входить:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3 384 гривень;

- прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 342 гривень;

- прострочена заборгованість за відсотками становить 23 009,4 гривень;

- заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 7 200 гривень.

Позивач просить стягнути вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач надала суду відзив на позовну заяву,в якій позвні вимоги не визнає та вважає, що позивачем належним чином не доведено наявність зазначеної заборгованості та належним чином не підтверджено факту отримання неюданих крединих коштів. Окрім того зазначила, що у разі прийняття судом рішення щодо можливого стягнення з неї заборгованості перевірити правильність нарахувань та прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.04.2024 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 103845656.

За цим договором, ТОВ «Мілоан» зобов`язується, на умовах визначених цим Договором, надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Договору сума кредиту становить 3 600 грн., кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.Остаточний термін поверенння кредиту -19.03.2025 року. Витрати Позичальника за кредитом складають 24687.00 грн. Денна процентна ставка складає: (24687.00 грн. / 3600.00 грн.) / 345 * 100% = 1.99%. Оpієнтовна реальна процентна ставка 124569.83. Орієнтован загальна вартість кредиту 28287,00 грн.

Згідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту складає 414.00 грн., яка нараховуеться за ставкою 11.50 суми кредиту одноразово в момент кредиту.

У відповідності до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового визначеного нараховуються за ставкою 547.50 на фактичну за кредитом.

Відповідно до п.1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912.50 фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового, визначеного Графіком платежів. Hapaxoванівідповідно до п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 24273.00 грн.

Згідно п .2.1. Договору кошти надаються Позичальнику на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пунктом 2.4.1 Договору визначено, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розміри та у терміни, що встановлені у графіку платежів.Сплата зaборгованості після спливу дати платежу є виникнення у Позичальника додаткових обова`язків щодо сплати штрафів та/або процентів,згідно розділу 4 Договору.

Зазначений кредитний договір № 103845656 від 08.04.2024 року укладено в електронній формі та підписано позичальником шляхом введення електронного одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог законодавства України може підтверджувати волевиявлення позичальника на укладення договору та дотримання письмової форми правочину. Ідентифікацію особи підтверджено довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3 6000 грн., шляхом перерахування 08.04.2026 на номер карти НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 01.10.2026 року за вих № 260929/41805-БТ .

Окрім того, матеріали справи містять заяву відповідача на отримання кредиту № 03845656 від 08 квітня 2026 року, у якій зазначено персональні дані відповідача, зокрема номер банківської картки, номер телефону, місце проживання та роботи, а також інші відомості особистого характеру.

Відомості, зазначені в паспорті споживчого кредиту, відповідають умовам кредитного договору, що свідчить про узгодженість істотних умов кредитування та узгоджується з іншими наявними у справі доказами щодо укладення кредитного договору між сторонами.

Таким чином, надавши кредитодавцю свої персональні дані, отримавши електронний одноразовий ідентифікатор та використавши його для підписання кредитного договору, відповідач підтвердила своє волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов. Сукупність зазначених обставин у взаємозв`язку з іншими дослідженими судом доказами свідчить про погодження відповідачем умов кредитування, визначених у договорі, за умови відсутності належних доказів, які б спростовували наведені обставини.

Тому доводи відповідача про те, що позивачем не доведено факт підписання нею кредитного договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема електронним кредитним договором, заявою відповідача на отримання кредиту та відомостями, зазначеними в паспорті споживчого кредиту, які узгоджуються з умовами договору. У сукупності зазначені докази підтверджують факт укладення кредитного договору в електронній формі та волевиявлення відповідача на прийняття його умов.

28.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103845656 від 08.04.2024 року.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надає договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, акт приймання передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, а також платіжну інструкцію № 6981на підтвердження оплати за договором відступлення прав вимоги.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 103845656 від 08.04.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 29.10.2024 року по 19.03.2025 року складає 33 935,40, з них:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 3 384 гривень;

- прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 342 гривень;

- прострочена заборгованість за відсотками становить 23 009,4 гривень;

-заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 7 200 гривень.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч.1 ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений Договір № 2910482 від 11.09.2020 відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором у належній законом формі укладено кредитний договір, на виконання умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти. Право вимоги за зазначеним договором перейшло до позивача в установленому законом порядку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні.

Водночас відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема повернення отриманих кредитних коштів та сплату процентів за користування ними відповідно до погоджених сторонами умов договору. Доказів повного погашення заборгованості перед первісним кредитором або наступними кредиторами матеріали справи також не містять.

Враховуючи, що ТОВ «Мілоан» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, однак відповідач кошти та нараховані відсотки у відповідповідності з умовами договору, не повернула, тому заборгованість за тілом кредиту та відсотками необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», як нового кредитора, що отримав право грошової вимоги до відповідача.

Також суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача комісію за надання кредиту, оскільки її сплата передбачена умовами укладеного між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, з якими відповідач погодилася під час його укладення.

Водночас суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення нейстойки за вказаним кредитним договорами з огляду на таке.

Як було встановлено судом умовами вказаних кредитних договорів було передбачено сплату штрафу, нейстойки у випадку порушення зобов`язання з боку позичальника щодо повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості позивач нарахував відповідачу нейстойку у розмірі 7 200,00 грн.

Однак, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором (договором позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання або часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого тривала протягом періоду, за який позивачем здійснено відповідні нарахування.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання штрафні санкції за період, починаючи з 24 лютого 2022 року, не підлягають стягненню з відповідача, оскільки законодавець прямо передбачив обов`язок кредитодавця списати такі нарахування.

Ураховуючи, що заявлена до стягнення сума заборгованості містить неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахований у період дії воєнного стану, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення цієї суми з відповідача.

Таким чином, відповідна сума нейстойки підлягає виключенню із загального розміру заборгованості, а позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" про стягнення заборгованості за кредитним договором частковому задоволенню в межах доведеного розміру заборгованості без урахування нарахованої суми неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до таких висновків.

На підтвердження понесених судових витрат позивач надав платіжну інструкцію № 47543 від 28.07.2026 року про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору має бути стягнуто з відповідача на користь позивача в межах документально підтверджених витрат та пропорційно до розміру заявлених позовних вимог, а саме в сумі 2097,52 грн (26735,40 /33935,4*2662,40= 2097,52 грн)

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Матеріали цивільної справи містять копію Договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг № 31206 від 115.07.2026 року, детальний опис наданих послуг.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив наступне.

"Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 3 статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 3 статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 141 цього Кодексу."

У цій справі відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в суді не заявляв.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

Тому, виходячи із положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 8000,00 грн. є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, з огляду на ціну позову, яка становить 33 935,4 грн. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Також підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору, суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених судових витрат за надання правової допомоги частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 гривень, на відшкодування понесених витрат за надання правової допомоги.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 103845656 від 08.04.2024 року у розмірі 26 735 (двадцять шість тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2097 (одві тисячі дев`яносто сім) грн. 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя А.В. Островерхова