Рішення № 141071363, 29.10.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1115/26

Номер провадження 2/167/961/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 40458,50 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 15 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір № 684705359 (далі договір

№ 684705359), за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 5100 грн. і зобов`язалася повернути його та сплатити проценти за користування кредитом. Додатковими угодами до вказаного договору відповідач збільшувала тіло кредиту, у зв`язку з чим загальна сума досягла 15000 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредит в обумовленому в договорі та додаткових угодах до нього розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі

15000 грн. та процентами в розмірі 25458,50 грн. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого право вимоги до відповідача за договором № 684705359 перейшло до ТОВ «Таліон плюс». 5 серпня 2020 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого право вимоги до відповідача за вищевказаним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс». 5 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 05/06/25-Е, згідно з яким таке право перейшло до позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору та додаткових угод до нього. Зазначає, що заявки не подавала, одноразових ідентифікаторів не вводила, грошових коштів не отримувала, номер телефону ( НОМЕР_1 ) та електронна пошта її не належить і не належали. Вважає, що позивач не довів факту вчинення електронного правочину саме відповідачем. Подана заявка (додаток № 5 до позову) має очевидні прогалини, оскільки в ній не заповнені поля «прізвище, ім`я та по батькові», «РНОКПП» і відомості про документ, що посвідчує особу, а документів, які б пов`язували номер картки, телефона та адресу електронної пошти з відповідачем, позивачем не надано. Стверджує, що розбіжність двох різних одноразових ідентифікаторів у документах (кредитному договорі, позові, довідці № 29), якими позивач обгрунтовує одну і ту саму подію підписання, ставить під сумнів походження, цілісність і незмінність електронного документа. Крім того, ТОВ «ФК «Ейс» не доведено отримання коштів відповідачем, а довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не є первинним платіжним документом банку. Також не доведено позивачем збільшення основного боргу до 15000 грн., оскільки додаткові угоди від 18, 21, 24, 27 і 28 листопада 2019 року не містять одноразового ідентифікатора, часу його формування, надсилання і введення, а довідка № 29 лише перелічує суми, але не наводить даних про окремий акцепт кожної додаткової угоди. ОСОБА_1 вважає нарахування процентів поза межами строку кредитування неправомірним, і стверджує, що договори факторингу не підтверджують факту укладення договору, одержання коштів чи правильності розрахунку. Просить у задоволенні позову відмовити повністю. Також, в окремому клопотанні просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 доводить, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора RVC8M287, який 15 листопада 2019 року о 8:52:40 направлений відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 , а цього ж дня о 8:53:17 введений відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Таким чином належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами спірного правочину. Крім того, під час укладення договору відповідач пройшла ідентифікацію та верифікацію. Факт розбіжності номера телефону та адреси електронної пошти з поточними не може слугувати достатнім доказом непричетності відповідача до укладення кредитного договору. Крім того, реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації, зазначені в договорі, повністю збігаються з даними відповідача. Відмінність одноразових ідентифікаторів у документах (кредитному договорі, позові та довідці № 29) пояснюється технічною процедурою укладення договору: якщо відповідач не встиг ввести перший надісланий одноразовий ідентифікатор у відведений для цього час, система генерує та надає новий одноразовий ідентифікатор. Переказ коштів відповідачу підтверджується копіями наданих платіжних доручень. ОСОБА_1 особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Нарахування процентів за користування кредитом у строк, визначений п. 1.3 договору, здійснювалося у розмірі 1,34% від суми кредиту за кожний день користування кредитом з урахуванням сум докредитування, понад цей строк 1,70%. Стверджує, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК). Крім того, зазначає, що позивачем надано докази надання йому професійної правничої допомоги, а збільшення загальної вартості послуг порівняно з вартістю однієї години зумовлене фактичним часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги позивачу.

У запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не надано пояснень щодо різних одноразових ідентифікаторів та різних відомостей про час надсилання коду в поданих ним документах, оригіналів електронних доказів, журналів інформаційної системи, даних про ІР-адресу чи пристрій, не доведено окремого акцепту семи додаткових угод, якими збільшено суму кредиту, не подано детального пояснення суперечностей між сумами вимоги у послідовних реєстрах факторингу та нарахування процентів після завершення погодженого строку кредитування, не спростовано заперечення відповідача щодо отримання коштів, а розмір витрат на правничу допомогу не відповідоє критеріям реальності, необхідності й співмірності.

Крім того, 8 вересня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», яка обґрунтовується тим, що за умовами договору строк кредитування становив 30 днів, а кінцевий термін платежу 15 грудня 2019 року. Вважає, що без урахування спеціальних тимчасових правил звичайний трирічний строк спливав 16 грудня 2022 року, а строки за кожним щоденним/періодичним нарахуванням обчислюються окремо від моменту, коли відповідний платіж мав бути здійснений. Позивач не зазначив у позові дати його подання для обчислення строку щодо кожної вимоги, не навів розрахунку позовної давності та не заявив про її поновлення. Зазначає, що подання цієї заяви не є визнанням договору, боргу, отримання коштів та не перериває позовної давності.

11 вересня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що при укладенні договору факторингу до ТОВ «Таліон плюс» перейшло не лише право грошової вимоги до боржника, а й усі інші права та обов`язки первісного кредитора зв кредитним договором, включаючи право нараховувати проценти.

У поясненнях від 9 жовтня 2026 року ОСОБА_1 зазначає, що лист

АТ КБ «Приватбанк» не містить відомостей про підписання нею кредитного договору або додаткових угод. Крім того, із вказаної відповіді неможливо встановити, хто саме перераховував зазначені суми.

Представник ТОВ «ФК «Ейс» у своїх поясненнях від 9 жовтня 2026 року вказала, що надані АТ КБ «Приватбанк» відомості підтверджують факт емітування платіжної картки на ім`я ОСОБА_1 , а також отримання кредитних коштів у розмірі 15000 грн., що свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо невиконання первісним кредитором своїх зобов`язань.

Представник ТОВ «ФК «Ейс», будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документа), в судове засідання не з`явилася. У позовній заяві сформовано клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного документа), у судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомляла.

Процесуальні дії у справі

7 вересня 2026 року відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

8 жовтня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, відкладено розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до умов договору № 684705359 товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит на суму 5100 грн. (п. 1.1) на строк 30 днів (п. 1.3), а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,34% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.4) (арк. спр. 11-12).

У додаткових угодах від 18 листопада, 21 листопада, 24 листопада (3 угоди),

27 листопада, 28 листопада 2019 року до договору № 684705359 зазначено про збільшення суми кредиту на 3500 грн., 500 грн., 1000 грн., 1000 грн., 2050 грн., 1500 грн., 350 грн. відповідно. Всі інші умови договору залишалися чинними (арк. спр. 13-19).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок № НОМЕР_2 кредитні кошти: 15 листопада 2019 року у розмірі 5100 грн.,

18 листопада 2019 року 3500 грн., 21 листопада 2019 року 500 грн., 24 листопада 2019 року два транші по 1000 грн. та один транш 2050 грн., 27 листопада 2019 року 1500 грн., 28 листопада 2019 року 350 грн., про що свідчать відповідні довідки від 26 травня 2026 року (арк. спр. 88-91).

Листом АТ КБ «Приватбанк» від 18 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260915/43893-БТ підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту

№ НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та зараховано на дану картку грошові кошти: 15 листопада 2019 року 5100 грн., 18 листопада 2019 року 3500 грн., 21 листопада 2019 року 500 грн., 24 листопада 2019 року 1000 грн. (2 транші)

та 2050 грн., 27 листопада 2019 року 1500 грн., 28 листопада 2019 року 350 грн. (арк. спр. 150-151).

Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_2 в довідках

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та листі АТ КБ «Приватбанк» співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними в заявці на отримання грошових коштів у кредит від 15 листопада 2019 року (арк. спр. 24).

Згідно з наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунком станом на 25 лютого 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 684705359 становила 15000 грн. тіла кредиту та 25362,50 грн. процентів (арк. спр. 74-75).

Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «Таліон плюс», станом на 29 січня 2021 року заборгованість відповідача складала 15000 грн. тіла кредиту та 25458 грн. процентів (арк. спр. 76).

Із представленої позивачем виписки з особового рахунку, станом на 15 червня 2026 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 684705359 в розмірі 49317,50 грн., з яких 15000 грн. тіло кредиту, 25458,50 грн. проценти, 8859 грн. штрафні санкції (арк. спр. 77).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою (п. 2.1.1.6).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) і ТОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). «Право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3). Строк договору закінчується 28 листопада 2019 року (п. 8.2). Договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін (п. 8.4). Додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину (п. 8.6) (арк. спр. 41-46).

Відповідно до копії додаткової угоди від 28 листопада 2019 року № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 п. 8.2 викладено у новій редакції, а саме, що строк дії договору факторингу закінчується 31 грудня 2020 року (арк. спр. 46 на звороті).

Згідно з копією додаткової угоди від 31 грудня 2020 року № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 текст договору факторингу викладено у новій редакції. Зміст пунктів 2.1, 8.4, 8.6 залишився аналогічним. «Право вимоги» права грошових вимог Клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3). Строк договору закінчується 31 грудня 2021 року (п. 8.2) (арк. спр. 47-51).

Відповідно до копії додаткової угоди від 31 грудня 2021 року № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2022 року включно (арк. спр. 52).

З копії додаткової угоди від 31 грудня 2022 року № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 слідує, що строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2023 року включно (арк. спр. 52 на звороті).

Як вбачається з копії додаткової угоди від 31 грудня 2023 року № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони домовилися продовжити строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року включно (арк. спр. 53).

Згідно акта звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон плюс» здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу прав вимоги) за реєстром прав вимоги від 25 лютого2020 року № 67 за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (арк. спр. 56).

Відповідно до реєстру прав вимоги від 25 лютого 2020 року № 67 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 684705359 на суму 40362,50 грн. (арк. спр. 54-55).

5 серпня 2020 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступає ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників у реєстрі прав вимоги (арк. спр. 57-61).

Згідно з платіжною інструкцією від 1 лютого 2021 року № 80 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» сплатило на користь ТОВ «Таліон плюс» кошти згідно реєстру прав вимоги від 29 січня 2021 року № 3 до договору факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-1 (арк. спр. 64).

Відповідно до реєстру прав вимоги від 29 січня 2021 року № 3 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 684705359 на суму 40458,50 грн. (арк. спр. 62-63).

5 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступає ТОВ «ФК «Ейс» за плату, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги до боржників у реєстрі боржників (арк. спр. 65-69). Про що також був складений акт прийому-передачі реєстру боржників від 5 червня 2025 року (арк. спр. 72).

Згідно з платіжною інструкцією від 10 вересня 2025 року № 345 ТОВ «ФК «Ейс» сплатило на користь ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» кошти за договором факторингу від 5 червня 2025 року № 05/06/25-Е (арк. спр. 73).

Відповідно до реєстру боржників від 5 червня 2025 року до договору факторингу № 05/06/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 684705359 на суму 49317,50 грн. (арк. спр. 70-71).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід права грошової вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» за договором № 684705359.

Стосовно стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

За змістом частин 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір № 684705359, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кошти в сумі 5100 грн. строком на 30 днів, а остання зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, розмір яких визначений договором.

У п. 4.5 договору № 684705359 зазначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх правовідносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Даний договір укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором RVC8M287, який відправлений 15 листопада 2019 року о 08:52:40 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 та введений

15 листопада о 15:23:20, після здійснення усіх необхідних дій для належного заповнення встановлених кредитором даних та ідентифікації особи, ознайомлення з умовами надання кредиту та направлення заявки на отримання грошових коштів із зазначенням фінансового телефону, електронної пошти та номера банківської картки.

Без отримання листа на електронну пошту та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна і пароля в особистому кабінеті договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 та надало їй кредит в сумі 5100 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_5 . З листа АТ КБ «Приватбанк»

від 18 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260915/43893-БТ вбачається, що карта

№ НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 і 15 листопада 2019 року на цю картку зараховано грошові кошти у розмірі 5100 грн.

Отже, позиція відповідача про недоведеність факту укладення нею кредитного договору та одержання кредитних коштів від первісного кредитора спростована зазначеними доказами.

Водночас, наданими доказами не підтверджено укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 додаткових угод від 18 листопада,

21 листопада, 24 листопада (3 угоди), 27 листопада, 28 листопада 2019 року до договору № 684705359, яким сторони збільшували суму кредиту на 3500 грн., 500 грн., 1000 грн., 1000 грн., 2050 грн., 1500 грн., 350 грн. відповідно, оскільки вказані додаткові угоди не містять даних про їх підписання ОСОБА_1 електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, як це передбачено Законом України «Про електронну комерцію».

На переконання суду, наведена обставина не може свідчити про волевиявлення ОСОБА_1 на укладення додаткових угод до договору № 684705359, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що відповідач засвідчила ці додаткові угоди шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). Відсутність вказаних доказів позбавляє суд правової можливості встановити факт підписання вказаного договору, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання. Щодо зарахування на банківську картку

№ НОМЕР_6 , 21, 24, 27, 28 листопада 2019 року грошових коштів, як про це зазначено у листі АТ КБ «Приватбанк», то належними та допустимим доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 виявляла бажання їх отримувати.

Враховуючи наведене, стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5100 грн.

Вирішуючи питання щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення процентів, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1.4 договору № 684705359 строк користування кредитом 30 днів, з процентною ставкою 1,34% від суми кредиту за кожний день користування ним.

З наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку слідує, що ОСОБА_1 не вносила грошових коштів на погашення заборгованості за договором і продовжувала користуватися кредитними коштами.

Відповідно до п. 4.2 договору № 684705359 у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому, у випадку. Якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша, ніж 1,70% від суми кредиту за один день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 1.4-1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин за договором застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Таким чином, проценти за користування кредитом за договором № 684705359 мають нараховуватися за ставкою 1,70%.

Отже, станом на дату закінчення тридцятиденного строку кредитування

(14 листопада 2019 року) заборгованість ОСОБА_1 за договором складала: 5100 грн. тіла кредиту та 2601 грн. (5100 * 1,7% *30 днів) процентів.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положенням п п. 4.4 договору № 684705359 передбачено, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та 4.3 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, сторони узгодили, що у разі продовження користування кредитними коштами після закінчення строку кредиту нараховуються проценти відповідно до ст. 625 ЦК в розмірі 1,70 % за кожен день користування кредитом (5100 грн.*1,70%*1 день = 86,7 грн.). Розмір процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК, за період з 14 грудня 2019 року по 25 лютого 2020 року становить 6329,10 грн. (5100 грн.*1,70%*73 дні). На цій підставі суд відхиляє доводи відповідача про неправомірне нарахування процентів, оскільки сторони узгодили у договорі процентну ставку і ОСОБА_1 погодилася на отримання кредиту саме на таких умовах.

Отже, із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 8930,10 грн. (2601 грн. + 6329,10 грн.).

Щодо доводів відповідача про сплив позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), тривав в Україні з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, тому строки, визначені ст. 257 ЦК, продовжилися на строк дії такого карантину.

Крім того, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК в період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2024 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по даний час. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року по даний час в Україні безперервно діє воєнний стан.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК виключено.

Отже, оскільки станом на 28 серпня 2026 (дату подання позову ТОВ «ФК «Ейс») трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості не сплив, то доводи відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог також підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 923,32 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом на 34,68%.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із копій договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року

№ 20/01/26-01 (арк. спр. 78-79), додаткової угоди № 25770982640 до цього договору (арк. спр. 80), акта прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року (арк. спр. 81), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 серпня 2010 року № 4267/10 (арк. спр. 82), довіреності від 12 лютого 2026 року (арк. спр. 83) судом встановлено, що адвокатом Тимошенком О.О. надавалася правнича допомога ТОВ «ФК «Ейс» у цій справі. Така допомога полягала у: складанні позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до позичальника ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором

№ 684705359 (витрачений час 2 год., вартість 5000 грн.), вивченні матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 за договором № 684705359 (витрачений час 2 год., вартість 1000 грн.), підготовці адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором № 684705359 на рахунок ОСОБА_1 (витрачений час 1 год., вартість 500 грн.), підготовці клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором

№ 684705359 на рахунок ОСОБА_1 (витрачений час 1 год., вартість 500 грн.). Загальна вартість послуг складає 7000 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав. Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, а також враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 4000 грн. є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4

ст. 137 ЦПК.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором

від 15 листопада 2019 року № 684705359: 5100 (п`ять тисяч сто) гривень тіла кредиту, 8930 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 10 (десять) копійок процентів, а також

923 (дев`ятсот двадцять три) гривні 32 (тридцять дві) копійки судового збору

та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, ідентифікаційний код юридичної особи 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ).

Суддя: В.Б. Требик