Рішення № 141071129, 27.10.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/5099/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючої судді Бондаренко О.І.

за участю секретаря Нагірняк Т.А.

позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

представника відповідача Вінницької МР Шмігленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на будинковолодіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на будинковолодіння.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння № НОМЕР_1 , виданого Гавришівською сільською радою народних депутатів 16.01.1989 року, цілий житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , за № НОМЕР_2 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_1 . Дане свідоцтво було видано позивачу на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23.05.1987 року. Право власності 16.01.1989 року, зареєстровано в цілому комунальним підприємством «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» та записано в реєстрову книгу № 309, за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_1 . Вказує, що згідно довідки КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 16.10.2024 року за вих. № 26 вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної/реєстраційної справи № 120, станом на 31 грудня 2012 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 , 16.01.1989 р. зареєстровано комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» та записано в реєстрову книгу № 1, реєстровий № 309, за колгоспним двором головою якого є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право приватної власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Гавришівської сільської ради 16.01.1989 р. на підставі рішення Вінницької районної ради від 23.05.1987 року № 167.

Також зі змісту вищевказаної довідки вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Гавришівської сільської ради від 18.02.1997 року № 8, проведено перенумерацію житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3 .

Згідно довідки виданої Стадницьким старостинським округом Виконавчого комітету Вінницької міської ради, за вих. № 541 від 29.09.2024 року вбачається, що згідно рішення № 8 від 18 лютого 1997 року виконавчого комітету Гавришівської сільської ради було проведено перенумерацію житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про Право власності № 297 від 16.01.1989 року, з № 21 на № 23.

29 жовтня 2024 року позивач звернулась з метою проведення реєстрації права власності на вищевказане будинковолодіння до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, де отримала рішення про відмову в проведення реєстраційних дій № 75804264 від 23.10.2024 року. Зі змісту рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій вбачається, що заявлене речове право не підлягає державній реєстрації, оскільки колгоспний двір відсутній у переліку об?єктів нерухомого майна щодо якого проводиться державна реєстрація прав. При цьому зазначивши про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об?єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. За правилами статті 120 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. До правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство. Юридична доля майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, вирішується за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Відповідно до відмітки на свідоцтві про право приватної власності домоволодіння про реєстрацію права власності від 16.01.1989 року на будинок АДРЕСА_2 , яка була здійснена в Вінницькому обласному об?єднаному бюро технічної інвентаризації, право власності на зазначений будинок зареєстровано за колгоспним двором головою якого є ОСОБА_1 , в той час, як заяву про реєстрацію права власності на зазначений будинок було подано від ОСОБА_1 , як власника.

Таким чином позивачка вважає, що порушені її права і на теперішній час у неї існують перешкоди щодо підтвердження свого право власності на належне їй будинковолодіння, набуту нею свого часу правомірно.

В судовому засіданні сторони висловили наступну позицію щодо предмету судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити, змін та доповнень немає.

Представник позивача адвокат Пунько І.В. позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити. Змін та доповнень до позову не має. Представник відповідача Вінницької МР в особі Шмігленко І.В. проти задоволення позову заперечує, в задоволені позову просить відмовити: при винесені судового рішення просить врахувати надані ними пояснення.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, а також про визнання позовних вимог (а.с.90-93).

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння № НОМЕР_1 , виданого Гавришівською сільською радою народних депутатів 16.01.1989 року, цілий житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , за № НОМЕР_2 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_1 . Дане свідоцтво було видано Позивачу на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23.05.1987 року. Право власності 16.01.1989 року, зареєстровано в цілому комунальним підприємством «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» та записано в реєстрову книгу № 309, за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_1 (а.с.12).

Згідно довідки КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 16.10.2024 року за вих. № 26 вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної/реєстраційної справи № 120, станом на 31 грудня 2012 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 , 16.01.1989 р. зареєстровано комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» та записано в реєстрову книгу № 1, реєстровий № 309, за колгоспним двором головою якого є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право приватної власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Гавришівської сільської ради 16.01.1989 р. на підставі рішення Вінницької районної ради від 23.05.1987 року № 167 (а.с.20).

Також зі змісту вищевказаної довідки вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Гавришівської сільської ради від 18.02.1997 року № 8, проведено перенумерацію житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3 .

Згідно довідки виданої Стадницьким старостинським округом Виконавчого комітету Вінницької міської ради, за вих. № 541 від 29.09.2024 року вбачається, що згідно рішення № 8 від 18 лютого 1997 року виконавчого комітету Гавришівської сільської ради було проведено перенумерацію житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про Право власності № 297 від 16.01.1989 року, з № 21 на № 23 (а.с.21).

29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась з метою проведення реєстрації права власності на вищевказане будинковолодіння до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, де отримала рішення про відмову в проведення реєстраційних дій № 75804264 від 23.10.2024 року.

Зі змісту рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій вбачається, що заявлене речове право не підлягає державній реєстрації, оскільки колгоспний двір відсутній у переліку об?єктів нерухомого майна щодо якого проводиться державна реєстрація прав. При цьому зазначивши про те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об?єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. За правилами статті 120 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. До правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство. Юридична доля майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, вирішується за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Відповідно до відмітки на свідоцтві про право приватної власності домоволодіння про реєстрацію права власності від 16.01.1989 року на будинок АДРЕСА_2 , яка була здійснена в Вінницькому обласному об?єднаному бюро технічної інвентаризації, право власності на зазначений будинок зареєстровано за колгоспним двором головою якого є ОСОБА_1 , в той час, як заяву про реєстрацію права власності на зазначений будинок було подано від ОСОБА_1 , як власника (а.с.22).

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів в суді можуть бути визнання права, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту права спадкоємців шляхом визнання в судовому порядку права власності у порядку спадкування за заповітом, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право спадкоємиці неможливо.

За ст. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно статті 123 ч. 2 Цивільного кодексу Української РСР, розмір долі члена двору встановлюється виходячи з рівності долей всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно Закону України „Про власність від 15.04.1991 року (який діяв на момент смерті батька), пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року:„ Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею та коштами у веденні спільного господарства двору.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію Закон України «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 житловий будинок з господарськими будівлями належав склад двору ОСОБА_1 .

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV. Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868. Статтею 5 Закону визначено об`єкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав, а саме: земельні ділянки, підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Реєстрація права власності на такий об`єкт нерухомого майна, як колгоспний двір, законодавством не передбачена.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача немає, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

За клопотанням позивача суд вважає залишити за останнім судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 317, 328, 1223, 1225, 1233, 1247,1261, 1268 ЦК України, ст.ст.15, 30, 60, 61, 130, 214, 215, 223, 256 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку під літерою «А», загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 44,7 кв.м.; прибудови під літерою «а»; ганок з козирком; літня кухня, сарай під літерою «Б»; погріб з шиєю під літерою «п/Б»; сарай під літерою «б», вбиральня під літерою «Г», огорожа №3, хвіртка №4, ворота №5, криниця № 6.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 30.10.2026.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО