Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 504/2959/26
Номер провадження 2/504/3770/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.2026с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Литвинюк А.В.,
секретаря судового засідання Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ», в особі представника Варшавського Костянтина Антоновича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором позики № 77616512 від 15.11.2021 у розмірі 26 798,06 грн, витрати пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу, у розмірі 381,74 грн ,а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.
Ухвалою суду від 03.07.2026 року справу прийнято до провадження та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.
17.08.2026 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач вказує, що проценти нараховані понадстроково та заперечує проти факту укладання договору позики, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача Варшавський К.А. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, однак, одночасно з поданням позовної заяви, представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлялася належним чином, шляхом надсилання ухвали суду та судових повісток на адресу реєстрації, що підтверджується відповіддю Сичавського старостинського округу Південнівської міської ради Одеського району Одеської області від 03.07.2026 року №81, однак, у відзиві просила проводити розгляд справи за її відсутності.
У зв`язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом встановлено, що 15.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77616512 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9 000 грн, строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована) річна відсоткова ставка складає 906,08%.
Згідно договору позики від 15.11.2021 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 направлено однаразовий ідентифікатор 3b0Eap1FKK.
Згідно довідки, ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000152778/ТНПП від 16.04.2026 року, ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» прийняло до виконання та завершило платіжну операцію, надану за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 15.11.2026 року здійснено платіж № cadb95aa-08f5-4ac6-bd2c-171d077f71ef на суму 9 000 грн на ім`я ОСОБА_1 за платіжною карткою № НОМЕР_2 .
04.01.2022 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 10/06/22 від 10.06.2022 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 77616512 від 15.11.2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу № 10/06/22 від 10.06.2022 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 798,06 грн, з яких: 9 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 798,06 сума заборгованості за відсотками.
17.12.2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» уклали договір факторингу №17/12/25-01 від 17.12.2025 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77616512 від 15.11.2021 року.
Відповідно до реєстру прав вимог від 17.12.2025 року до договору факторингу №17/12/25-01 від 03.04.2023 року ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26 798,06 грн, з яких: 9 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 798,06 сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи характер правовідносин між сторонами, суд приходить до висновку, що укладений договір за своїм змістом є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України та повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Використання відповідачем ОСОБА_1 електронних ідентифікаторів для підписання кредитної документації, а саме договору позики № 77616512 від 15.11.2021 року (ідентифікатор 7SGHSFfWUf), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (ідентифікатор 7SGHSFfWUf), паспорту споживчого кредиту (ідентифікатор 3b0Eap1FKK).
Факт виконання позивачем обов`язку щодо надання кредитних коштів підтверджений листом директора ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» за вих. №КД-000152778/ТНПП від 16.04.2026.
Щодо нарахування відсотків за кредитним договором суд зазначає, що згідно п.4 паспорту кредитного договору № 77616512 від 15.11.2021 року знижена процентна ставка становить 0,6965% в день та нараховувалась у розмірі 62,9 грн в день впродовж всього строку дії договору з 15.11.2021 року до 15.12.2021 року. Стандартна процентна ставка згідно п.4 паспорту кредитного договору становить 1,99% в день у розмірі 179,1 грн в день, що вказує на те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем є вірним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» необхідно стягнути заборгованість за договором № 77616512 від 15.11.2021 року у розмірі 26 798,06 грн, яка складається з 9 000 грн простроченої заборгованості за кредитом та 17 798,06 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Також, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Цивільний процесуальний кодекс України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Так, позивачем на підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи надано:
-договір про надання правової допомоги №20260202/001 від 02.02.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Сіті Колект» та адвокатом «Богомолов Віктор Вікторович», за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;
-прайс-лист надання юридичних послуг адвоката Богомолова В.В.;
-заявка на надання юридичної допомоги №2 від 01.05.2026 року;
-витяг акту №2 від 01.05.2026 року.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «ФК «Сіті Колект» витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
Отже, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, та витрати пов`язані із підготовкою та направленням документів боржнику у розмірі 381,74 грн, тому дані витрати підлягають стягненню з відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.514,526,536,611,625,1050,1054,1077,1078,1081 ЦК України, ст.ст.13,76,81,89,141,273,274,352,354 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», в особі представника Варшавського Костянтина Антоновича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, офіс 321) заборгованість за кредитним договором № 77616512 від 15.11.2021 року у розмірі 26 798 (двадцять шість тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень, яка складається з 9 000 грн простроченої заборгованості за кредитом та 17 798,06 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, адреса: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, офіс 321) понесені судові витрати у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень та витрати пов`язані з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривня 74 (сімдесят чотири) копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя : Литвинюк А. В.
Судове рішення № 141069937, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області) було прийнято 29.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 504/2959/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: