Ухвала суду № 141069783, 29.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/39466/25

Провадження № 1-кп/947/614/26

УХВАЛА

29.10.2026 м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених у кримінальному проваджені №12025162480000414 від 01.04.2025

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Суми, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146 КК України

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Безіменне, Донецької області, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Суми, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с.Закумське, Сумської області, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_5 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.2 ст.263 КК України

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м.Гадяч, Полтавської області, громадянин України, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.4 ст.189, ч.2 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.27, ч.3 ст.146, ч.2 ст.263 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та їх захисника адвоката ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

Прокурор ОСОБА_11 звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Прокурор мотивує своє клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_6 тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_6 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 . Може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства. Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних

правопорушень пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його

застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне

не визначати йому розмір застави.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжких

кримінальних правопорушень, характер вчиненого кримінальних

правопорушень та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_6

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор мотивує своє клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не навчається, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_5 , на думку прокурора, має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 . Може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства.

Крім того, на думку прокурор, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів.

Більш того, зважаючи на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне не визначати йому розмір застави.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення, характер вчиненого кримінального правопорушення та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно застосованому до обвинуваченого на законних підставах запобіжному заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_5 ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор мотивує своє клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_3 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 . Може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства. Крім того, на думку прокурора, ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаних злочинів, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних

правопорушень пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його

застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне

не визначати йому розмір застави.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 особливо тяжких

кримінальних правопорушень, характер вчиненого кримінальних

правопорушень та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_3

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор мотивує своє клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_7 тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 .

Так, обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_7 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 . Може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства. Крім того, наявні ризик того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних

правопорушень пов`язаних із застосуванням насильства та погрозою його

застосування до потерпілих, сторона обвинувачення вважає за доцільне

не визначати йому розмір застави.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_7 особливо тяжких

кримінальних правопорушень, характер вчиненого кримінальних

правопорушень та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_7

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор мотивує своє клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, останній матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлює, що санкція статті за якою від обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк до 12 років з конфіскацією майна. ОСОБА_4 має реальну можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі, грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, внаслідок вимагання у потерпілого ОСОБА_12 . Може вдатись до спроб незаконно впливати на свідків, потерпілих, які викривають його, задля схиляння їх до зміни показань шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо, оскільки останній має засоби та можливості незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства. Крім того, наявний ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудовим розслідуванням не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, останній, при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу, може своїми вказівками/порадами або іншими діями, сприяти їх переховуванню від правоохоронних органів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального

правопорушення пов`язаного із застосуванням насильства та погрозою його

застосування до потерпілого, сторона обвинувачення вважає за доцільне

не визначати йому розмір застави.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність

обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого

кримінального правопорушення, характер вчиненого кримінального

правопорушення та наявність ризиків, а також те, що саме завдяки своєчасно

застосованому до обвинувачуваного на законних підставах запобіжному

заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації ОСОБА_4

ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, виключено та застосування

до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

не зможе забезпечити належної поведінки обвинувачуваного та виконання

покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор ОСОБА_8 підтримала клопотання та доводи прокурора ОСОБА_11 та просила клопотання задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_9 підтримав позицію прокурора.

Адвокат ОСОБА_10 заперечив проти задоволення клопотань прокурора, оскільки клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу є формальними, а наявність ризиків, наведених у ст.177 КПК України, жодними обставинами та доказами не підтверджені. Названі прокурором ризики зменшились, деякі відпали. Згідно рішення ЄСПЛ тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винними у вчинені кримінальних правопорушень, не може бути єдиною підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу. Допит потерпілих завершується. Явку одного з потерпілих сторона обвинувачення тривалий час не може забезпечити. Тому ризик незаконного тиску на потерпілих значно зменшився. Обвинувачені тривалий час перебувають під вартою без обвинувального вироку суду. Тому, адвокат просить змінити запобіжний заході кожному обвинуваченому на інший не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожен окремо, підтримали позицію свого захисника, заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 додатково пояснив, що він більше півтора років перебуває в СИЗО без обвинувального вироку суду. Він не має намірів переховуватися від суду, або незаконно впливати на потерпілих. Покази допитаних в суді потерпілих є голослівними, нічим іншим не підтверджені. Його вина не доводиться дослідженими доказами.

Обвинувачений ОСОБА_5 заявив, що він надто довго тримається під вартою без обвинувального вироку суду, має малолітню дитину віком 1 рік, яку ще не бачив, йому необхідно турбуватися про неї і про дружину, утримувати їх. Він не має намірів переховуватися від суду, або незаконно впливати на потерпілих.

Обвинувачений ОСОБА_4 додатково зазначив, що йому інкримінується всього один епізод за участю одного потерпілого, який не вказав на нього. Він не має намірів ухилятися від суду. Він надто довго перебуває під вартою без доказів, чим фактично відбуває покарання за злочин, якого не вчиняв.

Суд вислухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у суду документи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , строки дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

З обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що на обґрунтування ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, зібрані певні докази, які суд розпочав дослідженням.

Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені, з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у випадку доведеності їх вини:

можуть здійснити дії на спроби переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки вони не мають міцних соціальних зв`язків, не мають реєстрації та постійного місця мешкання в Одесі та Одеській області, проживали в орендованому житлі;

можуть незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, яких суд ще не допитував, оскільки оспорюють обвинувачення;

можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачуються у вчиненні багатьох епізодів різних злочинів, у тому числі, особливо тяжкого злочину.

Суд вважає, що наведені ризики доводяться матеріалами кримінального провадження, у тому числі тими, що характеризують особи обвинувачених, їх вік, соціальні зв`язки та стан здоров`я.

Зазначені обставини підтверджують існування ризику можливих спроб переховування підозрюваного, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановления рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися о уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

У справі «Летелье проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як свідчить практика ЄСПЛ, наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у зв`язку з вчиненням особою злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте разом з іншими обставинами збільшує ризик втечі особи настільки, що йому неможливо запобігти, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Оцінюючи названі прокурором ризики, суд виходить з того, що у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачена може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченої у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Суд також враховує, що вказаний ризик залишається актуальним з огляду на потенційну можливість виїзду обвинуваченої закордон і відсутність законодавчих обмежень на перетин кордону в умовах дії воєнного стану. Причому виключно наявність соціальних зв`язків обвинуваченої в Україні не здатні повною мірою нівелювати цей ризик.

Оцінюючи наявність ризику переховування, суд бере до уваги не лише поведінку обвинуваченої особи, але й об`єктивні умови здійснення судового провадження. У цьому контексті істотного значення набуває тривалість судового розгляду, яка, навіть за відсутності зловживань з боку обвинуваченого, сама по собі впливає на інтенсивність ризику. Адже з плином часу послаблюється стримуючий ефект очікування кримінальної відповідальності, оскільки віддаленість моменту ухвалення судового рішення може формувати уявлення про можливість уникнення негативних правових наслідків. Така обставина об`єктивно підвищує вірогідність того, що особа може вдатися до ухилення від правосуддя, у тому числі шляхом виїзду за межі України.

Тривалий перебіг судового розгляду, що в даному випадку має об`єктивний характер, пов`язаний із станом правової невизначеності і супроводжується психологічним навантаженням. У сукупності з усвідомленням потенційної суворості покарання це може спонукати її до пошуку способів уникнення участі у подальшому судовому провадженні.

Повільність судового розгляду, незалежно від причин її виникнення, не нівелює тяжкість пред`явленого обвинувачення та пов`язані з ним правові наслідки, які залишаються вагомим стимулом для можливого ухилення від суду (ухвала Вищого антикорупційного суду від 02.06.2026 (справа №991/9167/24).

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою враховується у сукупності обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ст.177 КПК України.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особи обвинувачених, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів не зможуть на даний час судового розгляду забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Осаковський проти України».

Відповідно до ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Дані щодо обвинуваченого ОСОБА_5 (наявність дружини та малолітньої дитини), обвинуваченого ОСОБА_4 (обвинувачення лише по одному епізоду, по якому потерпілий його не впізнав), звичайно свідчать на їх користь, але ці обставини не є вирішальними для зміни запобіжного заходу на даний час судового розгляду або визначення альтернативного виду запобіжного заходу - застави.

Тому, саме через превентивні властивості запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час судового розгляду забезпечується належна процесуальна поведінка обвинувачених та унеможливлюється реалізація ризиків.

Враховуючи викладене, законних підстав для зміни запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою або визначення альтернативного виду запобіжного заходу застави, на даний час судового розгляду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_5 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2026.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2026.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_6 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2026.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_7 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2026.

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_4 на строк 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 28.12.2026.

Відмовити в задоволені клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою або визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо обвинувачених відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1