Рішення № 141069774, 29.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

_______________

Справа № 947/25464/26

Провадження № 2/947/5973/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

23.06.2026 до Київського районного суду міста Одеси, надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2- 3380/10 у розмірі 203 407,49 грн, а також судові витрати 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 14.04.2010 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі № 2-3380/10, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11169428000 від 15.06.2007 р. у розмірі 930 226,67 грн.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Кредитний договір № 11169428000 від 15.06.2007 було укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Надалі, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №18 від 20.04.2015.

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з лютого 2019 року до 23.02.2022. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У зв`язку з чим, позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості інфляційні збитки у розмірі 203 407,49 грн, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

Позивач з метою захисту своїх прав звернувся до суду з вказаним позовом.

Відзив на позовну заяву

Правом подання відзиву відповідач не скористався.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 25.06.2026 №2939667, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом визначена підсудність на підставі ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення поштових відправлень, останні двічі повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Від сторін заяв та клопотань не надходило.

У своїй позовній заяві позивач не зазначив заперечень проти ухвалення заочного рішення, та розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відзиву на позов, відсутності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, ухваливши заочне рішення у справі, за відсутністю заперечень з боку представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені фактичні обставини справи

14.04.2010 Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі № 2-3380/10, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11169428000 від 15.06.2007 р. у розмірі 930 226,67 грн.

Кредитний договір № 11169428000 від 15.06.2007 р. було укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Надалі, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ «ФК Довіра та гарантія» на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №18 від 20.04.2015 року.

Даний факт також підтверджується ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.09.2015 справа 520/10471/15-ц, якою замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 14 квітня 2010 року по цивільній справі № 2-3380/10.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, право вимоги за кредитним договором № 11169428000 від 15.06.2007 р належить ТОВ «ФК Довіра та гарантія».

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства.

Дослідженням розрахунку інфляційних втрат, наведеного позивачем у позовній заяві, встановлено, що розрахунок інфляційних втрат проведений за період з 25.02.2019 року до 23.02.2022, виходячи із загальної суми заборгованості 930 226,67 грн.

Розрахунок здійснювався за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) х ( ІІ2 : 100 ) х ( ІІ3 : 100 ) х ... ( ІГС : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІК - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

ІІс (100,90 : 100) х (101,00 : 100) х (100,70 : 100) х (99,50 : 100) х (99,40 : 100) х (99,70 :

100) х (100,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (100,20 :

100) х (99,70 : 100) х (100,80 : 100) х (100,80 : 100) х (100,30 : 100) х (100,20 :

100) х (99,40 : 100) х (99,80 : 100) х (100,50 : 100) х (101,00 : 100) х (101,30 :

100) х (100,90 : 100) х (101,30 : 100) х (101,00 : 100) х (101,70 : 100) х (100,70 :

100) х (101,30 : 100) х (100,20 : 100) х (100,10 : 100) х (99,80 : 100) х (101,20 :

100) х (100,90 : 100) х (100,80 : 100) х (100,60 : 100) х (101,30 : 100) х (101,60 : 100) = 1.21866444.

Інфляційне збільшення складає 930226,67 х 1.21866444 - 930226,67 = 203407,49 грн.

Рішення суду від 14.04.2010 на момент розгляду справи залишається не виконаним.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, суду сторонами не надані.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині 5 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/13238/18; від 30 березня 2016 у справі №6-2168цс15.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 року у справі 6- 42цс1 1).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст. 552, ч.2 ст.625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, які в частині заборгованості за тілом кредиту та процентами, заборгованість кредитним договором № 11169428000 від 15.06.2007 станом на дату відступлення прав вимоги (20.04.2015) складає 930226,67 грн. з яких: 752 247,29 грн - заборгованість за основним та простроченим кредитом; 151 852,58 грн - сума заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом; 4 776, 29 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 21 350,51 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Нарахування інфляційних втрат здійснювалось за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.

З огляду на викладене, суд виснував про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат за невиконання відповідачем зобов`язання.

Водночас позивач здійснив розрахунок виходячи із загальної суми заборгованості, до складу якої включені сума пені у загальному розмірі 26 126,8 грн, які відповідно до сталої практики Верховного Суду не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є одним видом цивільно-парової відповідальності особи за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст. 61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 21.10.2015 №6-2003цс15.

Отже з урахуванням викладеного, виходячи з принципу змагальності сторін та рівності у доведенні належними, достатніми та допустимими доказами своїх доводів аргументів, суд дійшов висновку про неналежність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, оскільки вказаний розрахунок проводився, виходячи із загальної суми заборгованості 930 226,67 грн, до складу якої увійшла пеня на загальну суму 26 126,8 грн.

При вирішенні справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.01.2019 у справі № 915/14/17, відповідно до якої на суму неустойки (пеню, штраф) не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що виходячи із основної суми грошового зобов`язання за кредитним договором, яка становить 904 099,87 грн, та складається з 752 247,29 грн - заборгованість за основним та простроченим кредитом та 151 852,58 грн - сума заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом, тобто без врахування суми пені у загальному розмірі 26 126,8 грн, вірним розрахунком інфляційних втрат за період з 23.02.2019 року до 23.02.2022, буде:

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.21866444

Інфляційне збільшення:

904 099,87 x 1.21866444 - 904 099,87 = 197 694,49 грн.

Отже, суд виснував про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» збитки інфляційних втрат у розмірі - 197 694,49 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на 97,19% (розрахунок: 197 694,49 х 100 / 203 407,49), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 587,59 грн (розрахунок: 2662,40 х 97,19%) покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2025 між ТОВ «ВІН ФІНАНС» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладений договір № 97 про надання правової допомоги.

До матеріалів справи наданий Детальний опис виконаних робіт, відповідно до якого вартість послуг за складання позовної заяви складає 7 000,00 грн, а також копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.

Додатковою угодою до Договору №97 про надання правової допомоги від 03 грудня 2025 року розширений предмет договору, до якого включено захист прав та інтересів товариства щодо стягнення кредитної заборгованості з з ОСОБА_1 .

Згідно з Детальним описом виконаних робіт вартість послуг з підготовки позовної заяви складає 7 000,00 грн.

Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18 роз`яснив, що суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власною ініціативою.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог на 97,19%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6 803,30 грн (розрахунок: 7 000 х 97,19%).

Керуючись ст.ст. 525-526, 549, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 137, 141, 263-265, 274-275, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» інфляційні витрати за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 на загальну суму 197 694 (сто дев`яносто сім тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривнi 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 587 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на правничу допомогу у розмірі 6 803 (шість тисяч вісімсот три) гривнi 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ: 38750239, адреса: 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду підписане 29.10.2026.

Суддя: Ю. А. Скриль