Рішення № 141068230, 30.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/7827/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХНОЛОГІЯ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХНОЛОГІЯ» звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00054520701 від 24.04.2026 року про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 731 502,50 грн.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин рішенням щодо протиправного збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість (далі ПДВ), оскільки вважає, що висновки акту перевірки в цій частині є необґрунтованими. Основним доводом позивача є те, що помилка у податковому номері платника податку контрагента у податковій накладній не є підставою для позбавлення права на податковий кредит, оскільки іншими первинними документами підтверджується фактичне виконання господарських операцій, і щодо таких документів у контролюючого органу відсутні заперечення про їх дійсність та належність.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що під час проведення виїзної документальної планової перевірки позивача встановлене заниження податкових зобов`язань із ПДВ та порушення норм Податкового кодексу України (далі ПК України). Встановлене неправомірне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними (невірний податковий номер) на загальну суму 585202,00 грн. За даними Системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту рахується розбіжність, при цьому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) відсутня реєстрація податкових накладних на податкові зобов`язання за таким податковим номером платника податку продавця (контрагентів позивача), що не дає права покупцю ТОВ «ГАЗТЕХНОЛОГІЯ» на податковий кредит. Контролюючим органом встановлене неправомірне включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 585 201,64 грн., в т.ч. жовтень 2023 500 000,00 грн., грудень 2023 49 665,00 грн., травень 2024 7 833,33 грн., червень 2024 500,00 грн., жовтень 2024 24 827,50 грн., листопад 2024 1 575,00 грн., грудень 2024 77,50 грн., січень 2025 103,33 грн., лютий 2025 206,66 грн., березень 2025 103,33 грн., травень 2025 206,66 грн., червень 2025 103,33 грн. Відповідач просив у позові відмовити.

Заяви, клопотання учасників справи.

Сторонами не подані до суду заяви та клопотання.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 адміністративна справа прийнята до провадження, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Витребувані докази від відповідача.

Відповідач заперечив щодо спрощеного позовного провадження у цій справі, зазначивши про це у відзиві без подання відповідного клопотання.

Суд не вбачає підстав для зміни свого висновку постановленого в ухвалі про відкриття провадження про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Головне управлінням ДПС у Полтавській провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ГАЗТЕХНОЛОГІЯ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2025, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2025, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, на підставі якої складений акт від « 03» квітня 2026 року № 4313/16-31-07-01-02/42439383 (далі акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлене порушення норм податкового законодавства п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у зв`язку з неправомірним віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, чим завищений податковий кредит в сумі 585 202 грн., в т.ч. жовтень 2023 500 000 грн., грудень 2023 49 665 грн., травень 2024 7 833 грн., червень 2024 500 грн., жовтень 2024 24 828 грн., листопад 2024 1 575 грн., грудень 2024 78 грн., січень 2025 103 грн., лютий 2025 207 грн., березень 2025 103 грн., травень 2025 207 грн., червень 2025 103 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте оспорюване у цій справі податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.04.2026 №00054520701, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на загальну суму 731 502,50 грн., в тому числі 585202,00 грн. основне зобов`язання, 146300,50 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (пункт 123.2 статті 123 ПК України 25% розмір штрафу).

В акті перевірки (с. 13-16 ЕС ЄСІТС) визначене порушення, що за даними Системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту рахується розбіжність, при цьому в Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня реєстрація податкових накладних на податкові зобов`язання за таким ІПН, що не дає права покупцю ТОВ ГАЗТЕХНОЛОГІЯ на податковий кредит: жовтень 2023 на суму ПДВ - 500 000,00 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 3172513091 (ФОП ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ); грудень 2023 на суму ПДВ - 49 665,00 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН НОМЕР_2 (ФОП ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ); травень 2024 на суму ПДВ - 7 833,33 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН НОМЕР_3 (ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 ); червень 2024 на суму ПДВ - 500,00 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН НОМЕР_5 (ТОВ Екран, ІПН 224158313110); жовтень 2024 на суму ПДВ - 77,50 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН НОМЕР_6 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019); жовтень 2024 на суму ПДВ - 24 750,00 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 3189704471 (ФОП ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_7 ); листопад 2024 на суму ПДВ - 1 500,00 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 3189704471 (ФОП ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_8 ); листопад 2024 на суму ПДВ - 75,00 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 455897616019 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019); грудень 2024 на суму ПДВ - 77,50 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 455897616019 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019); січень 2025 на суму ПДВ - 103,33 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 455897616019 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019); лютий 2025 на суму ПДВ - 206,66 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 455897616019 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019); березень 2025 на суму ПДВ - 103,33 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 455897616019 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019); травень 2025 на суму ПДВ - 206,66 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 455897616019 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019); червень 2025 на суму ПДВ - 103,33 грн., включено до складу податкового кредиту по постачальнику з ІПН 455897616019 (ТОВ Лінкап Компані, ІПН 455807616019).

Інших порушень, заперечень чи невідповідностей стосовно оформлення первинних документів за результатами зазначених вище господарських операцій із зазначеними контрагентами позивача продавцями/постачальниками/виконавцями робіт/послуг, на підставі яких виписані податкові накладні, контролюючих орган в акті перевірки не зазначив.

Ключовою обставиною позбавлення права позивача на податковий кредит є невірний номер платника податку продавця (контрагента позивача, який виписав та зареєстрував відповідну податкову накладну в ЄРПН), заперечення відповідача щодо відсутності інших первинних документів, які позбавляють контролюючий орган ідентифікувати контрагента та здійснення фактичності та реальності таких господарських операцій відсутні.

Позивач не подавав заперечення на висновки акту перевірки та не оскаржував податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, відповідно до статті 56 ПК України.

Позивач до матеріалів справи надав відповідні первинні документи та договори, на підставі яких здійсненні господарській операції та виписані та зареєстровані постачальниками податкові накладні в ЄРПН.

Заперечення щодо поданих позивач доказів первинних документів якими підтверджуються господарські операції та за допомогою яких можлива ідентифікація господарських операцій, відповідач суду не надав, в акті перевірки відповідні дослідження таких первинних документів із кореляцією до відповідних податкових накладних відсутні.

Зміст акту перевірки не містить детального опису первинних фінансово-господарських документів та їх дослідження, за результатом здійснення господарських операцій, на підставі яких контрагентами позивача виписані та зареєстровані податкові накладні, в яких зазначений невірний податковий номер такого продавця/постачальника/виконавця.

Основний довід контролюючого органу в акті перевірки щодо позбавлення права позивача на податковий кредит помилка в обов`язковому реквізиті продавця/постачальника, який виписав та зареєстрував відповідну податкову накладну.

Інші дослідження в акті перевірки та інші доводи та обґрунтування у заяві по суті спору відповідача на підтвердження висновків акту перевірки відсутні.

Щодо процедурних підстав та обставин оскарження податкового повідомлення-рішення.

Обставини процедурних порушень відсутні у змісті позовної заяви.

Із наданих суду доказів сторонами, судом не встановлені очевидні обставини чи факти порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки чи інші процедурні порушення щодо розгляду заперечень, прийняття податкових повідомлень-рішень, що є достатніми для скасування оспорюваних рішень в суді, тобто такими, що несуть кумулятивний ефект (самостійна автономна підстава), який впливає на протиправність оспорюваних рішень та є підставою для їх скасування.

Докази протиправного включення платника-податку до плану-графіку документальних планових перевірок на 2025 рік суду не надані.

Судом не встановлені очевидні обставини порушення контролюючим органом процедури, для додаткового офіційного з`ясування обставин справи та виходу за межі підстав позову, відповідно до принципу суд знає закон.

Також судом не встановлені обставини із матеріалів справи виходу позивачем за межі перевірки, періоду перевірки чи порушення строків давності визначення грошових зобов`язань, які встановлені статтею 102 ПК України, з урахуванням зупинення строків давності по 30.06.2023 (на час карантину), по 31.07.2023 (під час воєнного стану).

Щодо розрахунків грошових зобов`язань (визначення розміру штрафних санкцій).

Між сторонами відсутній спір щодо порушення відповідачем обрахунку грошових зобов`язань, які визначені у розрахунках до оспорюваних податкових повідомлень-рішень, такі доводи та докази суду не надані та не повідомлені, отже це не є обставинами та підставами позовної заяви.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку,

6) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України встановлене, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в п.201.1 ст. 201 ПК України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг - податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній. до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п. 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745 (далі Порядок №727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 3 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 4 розділу III Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

IV. Інформативні додатки до акта (довідки) документальної перевірки.

Залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать:

затверджений керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу та підписаний начальником відділу (управління) працівника, що очолює перевірку, план (перелік питань) перевірки платника податків;

відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, що повторюються;

розрахунок податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені у випадках, встановлених податковим, валютним та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) або звіту, відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового (грошового) зобов`язання, бюджетного відшкодування, від`ємних значень об`єктів оподаткування, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов`язання.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 статті 3 Закону №996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Правовий статус податкової накладної закріплений у положеннях статті 201 Податкового кодексу України, норми якої регламентують обов`язкове зазначення в окремих рядках цього документа реквізитів, вичерпний перелік яких наведений у пункті 201.1 вказаної статті.

До таких обов`язкових відомостей, що мають бути відображені в накладній, закон відносить: порядковий номер і дату складання, повну або скорочену назву та податкові номери продавця і покупця, опис (номенклатуру) товарів чи послуг разом із їх кількістю та обсягом, ціну постачання без урахування податку, ставку та відповідну суму податку в цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті, а також код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Належне заповнення цих реквізитів є передумовою для виконання приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України, згідно з якими на продавця покладається обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Суд зазначає, що відповідач в акті перевірки не досліджував первинні фінансово-господарські документи, які наявні у позивача та які оформлені за результатом господарських операцій із контрагентами, на підставі яких такими контрагентами-продавцями/постачальниками/виконавцями виписані та зареєстровані податкові накладні із помилками свого податкового номера, відносно яких контролюючий орган встановив порушення щодо заповнення обов`язкових реквізитів таких податкових накладних.

Контролюючий орган не здійснював в акті перевірки дослідження первинних документів господарських операцій, які корелюють виписаним та зареєстрованим податковим накладним постачальниками/продавцями/виконавцями, в частині неможливості ідентифікувати здійснення господарської операції.

В акті перевірки відсутні будь-які заперечення контролюючого органу щодо нереальності чи відсутності фактичного здійснення господарських операцій, за результатами яких виписані та зареєстровані податкові накладні в ЄРПН контрагентами позивача.

Суд позбавлений можливості самостійно підміняти контролюючий орган та здійснювати такий аналіз та дослідження первинних документів, які надані позивачем в матеріалах справи, оскільки дослідження в акті перевірки та заперечення у відповідача щодо таких доказів відсутні, що є визнанням такої обставини контролюючим органом.

Відповідач зазначає, що помилка в номері продавця/постачальника/виконавця у складеній та зареєстрованій ним податковій накладній не дає право позивачу, як покупцю, на підставі такої податкової накладної віднести сплачені суми ПДВ до податкового кредиту, за результатом таких операцій.

Таким чином, позиція контролюючого органу зводиться до формального підходу встановлення податкового правопорушення без дослідження фактичних обставин здійснення господарських операцій, оформлених за їх результатами документів та без врахування принципу бухгалтерського обліку «превалювання суті на формою».

Додатково суд встановив, що у відповідному пункту 3.1.1 "Податок на прибуток підприємств" акту перевірки (сторінка 3-10 акту перевірки ЕС ЄСІТС) щодо дослідження податку на прибуток - відсутні будь-які порушення щодо господарських операцій, по яким зареєстровані та виписані податкові накладні, стосовно яких встановлене порушення податкового обліку із ПДВ.

Під час судового розгляду, судом встановлене, що позивач надав відповідні первинні фінансово-бухгалтерські документи, які ідентифікують постачальників/продавців/виконавців та їх податкові номери щодо здійснених господарських операцій.

Акт перевірки та відзив відповідача жодних заперечень щодо неможливості визначення господарських операцій та реквізитів (податкового номера) контрагентів позивача, на підставі наданих первинних фінансово-господарських документів, не містять.

Аналогічно відсутні у відповідача і заперечення щодо достовірності, допустимості та належності доказів (первинних документів) наданих позивачем.

Акт перевірки та матеріали справи не містять доказів того, що позивач не надав під час перевірки в частині цього порушення документи бухгалтерського та податкового обліку, якими оформлені результати господарських операцій, на підставі яких контрагентами позивача виписані та зареєстровані податкові накладні.

Суд бере до уваги, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, такий є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акту перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акту перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких приймають податкові повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акту перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі №560/12984/23).

Також Верховний Суд зазначив, що в акті перевірки мають бути деталізовані обставини податкового правопорушення, зокрема первинні документи, що підтверджують показники, які відображені платником податків у податковій звітності та використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансова, статистична та інша звітність, пов`язана з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладений на контролюючі органи (постанова Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №520/3141/19, від 11.11.2021 у справі №420/1878/19, від 11.10.2023 у справі №420/13218/22).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2022 у справі №826/14188/16 вказав, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень (зокрема, помилкового розрахунку суми податкового зобов`язання) вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акта частково протиправним, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено) та, що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

При вирішенні спору суд також бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень виключно з підстав, зазначених у цьому рішенні.

Суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень та самостійно визначати інші підстави для прийняття рішення, ніж ті, що зазначені у спірному рішенні.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Не реалізація управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації контролюючого органу.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, а завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Щодо помилок у реквізитах податкових накладних, які виписані контрагентами платника податку, Верховний Суд неодноразово постановляв правові висновки, що визначальною умовою для встановлення контролюючим органом відсутності у платника податку права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, на підставі податкових накладних із помилками в обов`язкових реквізитах, є неможливість ідентифікувати таку господарську операцію чи контрагента на основі інших первинних документів, якими оформлені ці господарські операції, а також відсутність реальності та фактичного здійснення таких операцій.

Протилежний підхід контролюючого органу є проявом надмірного формалізму.

Верховний Суд у постанові 15 липня 2026 року у справі №640/34738/21 виклав наступний правовий висновок: «Оцінюючи виявлені контролюючим органом технічні недоліки у заповненні обов`язкових реквізитів податкової накладної, зокрема щодо номенклатури товару, одиниць виміру та кодів УКТ ЗЕД чи ДКПП, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Як уже наголошувалось вище, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді або відмови у визнанні податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 03 квітня 2022 року у справі № 560/551/19, визначальним при наданні оцінки про неправомірність формування податкового кредиту з підстав допущення помилок в обов`язкових реквізитах податкової накладної, є встановлення того, чи заважає така помилка ідентифікації відповідної господарської операції.

Враховуючи, що у даній справі визначені контролюючим органом дефекти та технічні неточності у податковій накладній від 05 березня 2021 року №1 не стали реальною перешкодою для успішної ідентифікації відповідної господарської операції, її змісту, періоду, сторін та суми податкових зобов`язань, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій, що такі недоліки не можуть бути законною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд вважає доводи податкового органу в цій частині неспроможними, оскільки вони є надмірним формалізмом та не враховують реального змісту проведеної господарської операції, яка підтверджена сукупністю інших належних доказів, зокрема нотаріально посвідченим договором та відомостями з державних реєстрів.»

Аналогічні висновки про формальний підхід контролюючого органу щодо позбавлення платника податку на податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених продавцями із помилками в їх реквізитах, неодноразово ухвалював Верховний Суд в інших постановах від 22.03.2024 у справі №824/1015/16-а, від 06.12.2022 у справі № 120/15977/21-а.

Отже, за умови реального здійснення господарської операції окремі недоліки у реквізитах податкової накладної, зокрема помилки при заповненні, що не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію з поставки товарів (робіт, послуг), платників податку, ціну поставки та суму податку, не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, доводи відповідача суд визнає помилковими та формальними, без реального дослідження змісту господарських операцій під час планової перевірки.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №380/4746/22, від 31.05.2023 у справі №280/1255/20.

У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 24.04.2026 №00054520701.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо сплати судового збору.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 8778,03 грн., зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі судового збору 8778,03 грн.

Інші судові витрати у справі на заявлені, докази не надані у строк визначений Кодексом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХНОЛОГІЯ» (м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 28, 36000, код ЄДРПОУ 42439383) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми «Р» від 24.04.2026 №00054520701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХНОЛОГІЯ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8778,03 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 03 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ.І. Бевза