Рішення № 141068082, 30.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/7936/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - ГУПФ України в м. Києві), у якому просила:

визнати протиправними та скасувати рішення ГУПФ в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 від 12.12.2026 № 084650012750;

зобов`язати ГУПФ в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи з 09.11.1989 по 25.09.1994, з 26.09.1994 по 28.02.1995, з 01.03.1995 по 27.04.2000 та з 28.04.2000 по 29.11.2002;

зобов`язати ГУПФ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 08.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що вона досягла 50-річного віку та має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 13 названого Закону зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

2. Позиція відповідача.

Представник ГУПФ України в м. Києві надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута ГУПФ України в Полтавській області /а.с. 52-55/.

Представник ГУПФ України в Полтавській області надав до суду відзив на позов, у якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість /а.с. 56-60/. Зазначив, що у спірних відносинах рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 12.12.2025 № 084650012750 ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутності необхідного страхового та пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законодавством порядку.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

08.12.2025 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2) відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /а.с. 73/.

Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 12.12.2025 № 084650012750 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку /а.с. 59 - зі звороту/.

Не погодившись з рішенням пенсійного органу від 12.12.2025 № 084650012750, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 5 рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У силу пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /далі - Закон № 1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

23.01.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

Цим Рішенням Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення Суд зазначив, що стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

А відповідно до пункту 3 згаданого Рішення Суд визначив, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: ... б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності чи відсутності у позивача права на призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Суд враховує, що вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах жінкам з підстави, визначеної пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII), визначено: 1) досягнення віку 55 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №2 щонайменше 10 років.

Аналогічні вимоги містяться також у пункті 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII.

ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 08.12.2025 про призначення пенсії виповнилось повних 53 років.

Пенсійний орган у рішенні від 12.12.2025 № 084650012750 обчислив стаж роботи ОСОБА_1 та визначив, що загальний страховий стаж роботи позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 18 років 07 місяців 20 днів, а спеціальний стаж роботи за списком № 2 - становить 03 роки 03 місяці 01 день /а.с. 47 - зі звороту/.

Позивач рішення пенсійного органу в частині обчислення загального страхового (трудового) стажу роботи не оскаржує.

Натомість позивач незгодна з висновком пенсійного органу про недосягнення нею пенсійного віку, а також незарахування до спеціального стажу роботи за Списком № 2 періодів роботи з 09.11.1989 по 25.09.1994, з 26.09.1994 по 28.02.1995, з 01.03.1995 по 27.04.200 та з 28.04.2000 по 29.11.2002 в організації "Мелітопольський завод "Автоцвєтліт".

Щодо досягнення позивачем пенсійного віку, суд враховує, що ключовим у цій справі є питання призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на підставі Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Відповідне питання було предметом розгляду Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 зазначила, що відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема стаття 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: (...) жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ та на цій підставі вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що надалі підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

За наведених обставин на час виникнення спірних відносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення віку 50 років.

Як наслідок, на час виникнення спірних відносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для позивача у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отож позивач має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ після досягнення віку 50 років за умови наявності страхового (трудового) стажу роботи не менше 20 років та спеціального (пільгового) стажу роботи за Списком № 2 не менше 10 років.

У разі наявності у позивача не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Щодо доводів ГУПФ України в Полтавській області про відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць, суд враховує таке.

Записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач 09.11.1989 прийнята на роботу контролером матеріалів і робіт в ливарному виробництві третього розряду на дільницю цеху алюмінієвого лиття у відділ технічного контролю; 26.09.1994 - переведена контролером 4 розряду в ливарному виробництві лавильно-заливальній дільниці цеху алюмінієвого лиття у відділ контролю; 01.03.1995 - переведена контролером 4 розряду в ливарному виробництві на дільницю обрубки цеху алюмінієвого лиття у відділ технічного контролю; 29.03.1995 - на підставі наказу атестоване робоче атестоване робоче місце контролера в ливарному виробництві на дільницю обрубки лиття в цеху алюмінієвого лиття; 28.04.2000 - переведена контролером матеріалів і робіт ливарному виробництві п`ятого розряду у відділ технічного контролю; 26.06.2001 - робоче місце контролера в ливарному виробництві атестовано по Списку № 2 /а.с. 14-15/.

Крім того, трудовою книжкою підтверджена робота ОСОБА_1 до віднесених із шкідливими важкими умовами за Списком № 2, оскільки містяться відомості про проведення атестації робочих місць відповідно до наказу від 29.03.1995 № 181-К.

Суд також звертає увагу на те, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у пункті 60 постанови від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Щодо доводів ГУПФ України в Полтавській області стосовно не взяття до уваги довідки від 07.05.2025 № 179 про періоди роботи ОСОБА_1 , у зв`язку із невідповідністю вимогам Додатку № 5 та незарахування до пільгового стажу за Списком № 2 на підставі рішення від 12.12.2025 № 084650012750, суд вказує на не відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

За змістом частин першої, другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016)."Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Загальновідомо, що м. Мелітополь Запорізької області перебуває в тимчасовій окупації (див. Наказ Міністерства розвитку громад та територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" від 28.02.2025 № 376).

Як наслідок, сам лише факт складення довідок про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 т.зв. органами влади окупаційної адміністрації Запорізької області не є достатньою підставою для їх неврахування ГУАФ України в Полтавській області.

До того ж, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Залученими до матеріалів справи копіями трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено оспорювані періоди роботи позивачки на Мелітопольському заводі "Автоцвєтліт" на пільгових умовах за Списком № 2.

Разом із заявою від 08.12.2025 про призначення пенсії позивач надала пенсійному органу довідки: від 17.09.2024 № 229; від 17.09.2024 № 230; 07.05.2025 № 179; від 07.05.2025 № 180; від 07.05.2025 № 181, а також архівну довідку від 20.11.2024 № 2437-02-а, видані ТОВ з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод "Автоцвєтліт-ремонт", якими підтверджено її працевлаштування з 04.11.1989 на посадах: посади контролера третього розряду з 09.11.1989 по 25.09.1994; контролера четвертого розряду з 26.09.1994 по 28.02.2000; контролера п`ятого розряду з 28.04.2000 по 29.11.2002.

Зазначені періоди роботи також у послідовному порядку внесено до трудової книжки НОМЕР_1 /а.с. 17/.

Враховуючи викладене та те, що факт роботи позивачки у вище вказані періоди підтверджено належним чином оформленою трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та довідками, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення.

Те, що пенсійний орган через тимчасову окупацію м. Мелітополь позбавлений можливості провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки містять усі необхідні реквізити та відомості.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.02.2022 у справі № 243/4336/17, що врахований судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України у Полтавській області від 12.12.2025 № 084650012750 в частині обчислення пільгового стажу позивача, а тому зазначене рішення у відповідній частині належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.

Крім того, ГУПФ України в Полтавській області належить зобов`язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоди роботи з 09.11.1989 по 25.09.1994, з 26.09.1994 по 28.02.1995, з 01.03.1995 по 27.04.2000 та з 28.04.2000 по 29.11.2002.

Водночас суд враховує, що у рішенні ГУПФ України в Полтавській області від 12.12.2025 № 084650012750 визначено, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії загальний трудовий (страховий) стаж ОСОБА_1 становив 18 років 07 місяців 20 днів /а.с. 47 - зі звороту/, тоді як у силу пункту "б" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII необхідним для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є загальний (трудовий) стаж роботи не менше 20 років.

Позовна заява ОСОБА_1 не містить доводів про неврахування окремих періодів до трудового (страхового) стажу роботи.

За трудовою книжкою серії НОМЕР_1 до страхового стажу зараховані всі періоди.

За наведених обставин, у ході розгляду справи не спростований висновок ГУПФ України в Полтавській області про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з огляду на недостатність загального трудового (страхового) стажу, що має становити не менше 20 років.

Суд зауважує, що право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 виникає лише за наявності трьох обов`язкових передумов:

1) досягнення відповідного віку (50 років), що є дотриманим;

2) наявність пільгового стажу роботи за Списком № 2 не менше 10 років (з урахуванням висновку суду про зарахування оспорюваних періодів роботи також дотримано);

3) наявність необхідного загального страхового стажу не менше 20 років.

Як зазначено вище, позивачкою не дотримана одна з трьох обов`язкових умов призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ, оскільки документально підтверджений загальний страховий стаж роботи становить 18 років 07 місяців 20 днів, тоді як необхідним є стаж не менше 20 років.

При цьому, суд звертає увагу, що у позовній заяві відсутні доводи та позовні вимоги щодо неврахування додаткових періодів, які не зараховані до загального (трудового) стажу роботи, а тому слід дійти висновку про недостатність такого стажу та відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи зазначене, суд погоджується із рішенням відповідача в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із недостатністю загального трудового (страхового) стажу.

Позовна вимога про зобов`язання ГУПФ України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення до територіального пенсійного органу з 08.12.2025 задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимог про призначення пенсії за віком.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 12.12.2025 № 084650012750 в частині не зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №2 періодів з 09.11.1989 по 25.09.1994, з 26.09.1994 по 28.02.1995, з 01.03.1995 по 27.04.2000 та з 28.04.2000 по 29.11.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 09.11.1989 по 25.09.1994, з 26.09.1994 по 28.02.1995, з 01.03.1995 по 27.04.2000 та з 28.04.2000 по 29.11.2002 до пільгового стажу за Списком №2.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 42098368; вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053);

2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА