Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/7462/26
УХВАЛА
26 жовтня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Марина П.П.,
за участю секретаря Бушанської В.І.
за участю сторін:
від позивача Подцерковний Г.О.
від третьої особи Одеської міської ради Краля І.С.,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника відповідача про відвід судді Марина П.П. від розгляду адміністративної справи
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Юридичний департамент Одеської міської ради, Одеської міської ради, ЖБК «Будівельник», в якому просить:
зобов`язати ОСОБА_1 привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 до первинного стану відповідно до договору купівлі-продажу від 07.06.2024 № 2188 та технічного паспорту, виготовленому ТОВ «БТІ Південь» від 20.04.2021 шляхом знесення самочинної прибудови.
Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року вказана адміністративна справа прийнята до провадження та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 11 червня 2026 року клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Ухвалено розглядати справу за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Юридичний департамент Одеської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Наступне підготовче засідання призначено на 26.10.2026 об 11:00.
Представником Чеботюк Н.І. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Марина П.П. від розгляду справи №420/7462/26, яка зареєстрована 26.10.2026 за №ЕС123175/26.
В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що відповідачка вважає, що під час розгляду справи виникла сукупність обставин, які породжують обґрунтований сумнів у дотриманні суддею принципів об`єктивності, безсторонності, процесуальної рівності сторін та пропорційності втручання у права особи. Особливе занепокоєння викликають відмова у витребуванні доказів, необхідних для перевірки можливості врегулювання земельних відносин, відсутність належної відповіді на аргументи відповідачки щодо застосування практики Європейського суду з прав людини у справах про знесення самочинно збудованих об`єктів, а також мотивування ухвали від 19 жовтня 2026 року, яким фактично не було враховано відмінність між установленням ознак самочинного будівництва та необхідністю застосування саме крайнього заходу у вигляді знесення прибудови.
У цій справі відповідачка намагалася отримати інформацію, яка могла б допомогти встановити, чи використовує Одеська міська рада відповідну земельну ділянку, чи існують конкретні плани щодо її використання та чи може бути врегульоване питання користування нею в передбаченому законом порядку. Однак суд відмовив у витребуванні цих доказів, фактично зосередивши мотивування на факті експлуатації об`єкта, який має ознаки самочинного будівництва. На думку відповідачки, такий підхід не дає належної відповіді на її основний аргумент: навіть якщо певні порушення будівельного чи земельного законодавства буде встановлено, це не звільняє суд від необхідності оцінити правові підстави, необхідність та пропорційність застосування саме знесення як способу захисту. Відсутність належного розгляду доводів щодо можливості врегулювання земельних відносин без знесення, у поєднанні з відмовою в отриманні доказів, які стосуються цих доводів, викликає у відповідачки обґрунтований сумнів у тому, чи буде забезпечено всебічний і неупереджений розгляд обставин, необхідних для вирішення спору. На переконання відповідачки, суд, відмовляючи у витребуванні цих доказів, фактично залишив без належної відповіді ключове питання її захисту: чи існують реальні правові та фактичні перешкоди для врегулювання питання користування земельною ділянкою без знесення прибудови. Водночас у мотивувальній частині ухвали суд зосередився на факті експлуатації об`єкта, який, за оцінкою суду, має ознаки самочинного будівництва. Такий підхід, на думку відповідачки, не забезпечив належного розмежування між питанням наявності ознак самочинного будівництва та питанням правових підстав, необхідності й пропорційності застосування саме знесення як способу захисту. Відповідачка усвідомлює, що оцінювання доказів належить до повноважень суду. Проте вона вважає, що сукупність наведених процесуальних обставин потребує перевірки з погляду об`єктивного критерію безсторонності, оскільки йдеться про можливість втрати прибудови, яка є частиною житлового майна відповідачки, за обставин, коли вона намагається врегулювати земельні відносини, а відповідні відомості перебувають у володінні органу місцевого самоврядування.
Також представник відповідача вказує, що ухвала від 19 жовтня 2026 року не містить, на думку відповідачки, належної відповіді на її аргументи щодо значення запитуваних доказів для перевірки можливості врегулювання земельних відносин і пропорційності знесення. Відповідачка усвідомлює, що суд не зобов`язаний погоджуватися з кожним доводом учасника справи, а сама відсутність посилання на конкретне рішення ЄСПЛ не доводить упередженості. Проте в цій справі вона вважає, що відмова у витребуванні доказів у поєднанні з характером мотивування ухвали свідчить про недостатнє врахування суті її аргументів щодо пропорційності втручання та створює об`єктивні підстави для сумніву в повноті й неупередженості подальшого розгляду.
Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідачка опиняється перед ризиком застосування найбільш обтяжливого заходу знесення прибудови, тоді як можливість належного оформлення земельних прав залишається невирішеною. На її переконання, суд повинен принаймні забезпечити можливість належного дослідження цих обставин, а не відхиляти докази, необхідні для перевірки її доводів.
Відмова в отриманні доказів, які перебувають у розпорядженні органу місцевого самоврядування, за обставин, коли відповідачка намагалася одержати їх самостійно, на її переконання, істотно обмежила її можливість належно обґрунтувати власну позицію. Водночас відповідачка вважає, що використання судом формулювань про доведеність самочинного будівництва в контексті відмови в отриманні додаткових доказів створює обґрунтоване занепокоєння щодо того, чи не отримала позиція позивача фактичної переваги до завершення всебічного дослідження доводів сторін. Саме сукупність цих обставин, а не окремий несприятливий процесуальний результат, є підставою для звернення із заявою про відвід.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Статті 39 та 40 КАС України визначають порядок заявлення й вирішення відводу. Відповідачка просить оцінити наведені обставини в їх сукупності, враховуючи, що її доводи стосуються не лише формального оформлення земельних прав, а й необхідності забезпечити реальну можливість захистити право на житло та майно, довести обставини, які можуть мати значення для вирішення спору, і домогтися належної оцінки пропорційності заявленого втручання.
В підготовчому засіданні призначеному на 26.10.2026 представник відповідача та Чеботюк Н.І. участі не приймали, в заяві про відвід судді просили Заяву про відвід розглянути за відсутністю ОСОБА_1 та її представника.
Представник Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та представник Одеської міської ради В підготовчому засіданні призначеному на 26.10.2026 проти задоволення заяви про відвід судді заперечували з підстав необґрунтованості заяви.
В підготовчому засіданні призначеному на 26.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частину ухвали про відмову в задоволенні заяви про відвід.
При розгляді заяви, суддя виходить з такого.
Відповідно до ч.1-4, 8, 12 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Дана заява відповідно до абз.2 ч.4 ст.40 КАС України підлягає розгляду судом, що розглядає справу.
Підстави для відводу судді передбачені ст.36 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим (ч.3 ст.39 КАС України).
Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Зокрема, Європейський суд з прав людини диференціює чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява № 8692/79), Grieves vs UK (заява № 57067/00)). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява № 7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява № 33958/96) та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
Загальна декларація з прав людини (ст. 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ч. 1 ст. 14) гарантують право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення, згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
У справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006 р.) Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що стосовно об`єктивного критерію слід визначитися чи існують переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні питання того чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що суддя був небезсторонній вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Судом встановлено, що єдиною підставою для відводу фактично зазначено не згоду з процесуальним рішенням суду про відмову у витребуванні доказів.
Разом з тим, зазначені в обґрунтування заяви про відвід судді у даній справі доводи і аргументи не підтверджують наявності обов`язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на наявність обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
Жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, позивачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
Суддя вважає, що зазначення лише обставини можливої неналежної на думку відповідача оцінки доказів не дає підстав стверджувати про її упередженість щодо відповідача.
Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», яким керується Європейський суд з прав людини, у вирішенні даної адміністративної справи, а те, що заявник, внаслідок суб`єктивних міркувань, не погоджується з процесуальними діями судді при розгляді адміністративної справи не свідчить про його упередженість та необ`єктивність, і як наслідок, не тягне за собою його усунення від розгляду адміністративної справи №420/7462/26, у зв`язку з чим заява представника Чеботюк Н.І. про відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Марина П.П. є необґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 39, 40, 236, 241-243, 248, 256, 294, КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді Марина П.П. від розгляду адміністративної справи №420/7462/26 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 30.10.2026.
Суддя П.П. Марин
Судове рішення № 141067889, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/7462/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: