Рішення № 141067771, 30.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

711/4191/26

2/712/4537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 145781896, який підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора «МNV3HW96».

На виконання умов договору кредитної лінії №145781896 20 жовтня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано відповідачу грошові кошти в сумі 6 000 гривень, які були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний в п.5.1.1 цього договору, що підтверджується платіжним дорученням №507fd926-38ae-44e9-bf61-83aa4d01890d від 20 жовтня 2022 року на суму 2 050 гривень, платіжним дорученням №58822865-cde8-4f63-9e2b-31ac5243684b від 18 грудня 2022 року на суму 1 600 гривень, платіжним дорученням №1523b7c7-01e4-41fe-b4aa-a7d6f4e927a5 від 18 грудня 2022 року на суму 2 000 гривень, платіжним дорученням №7626d823-6b24-42d9-a80c-b6a685a8d309 від 19 грудня 2022 року на суму 350 гривень.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01, до якого у подальшому укладено додаткові угоди щодо продовження строку дії цього договору, а саме: №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року.

Згідно п.2.1 договору факторингу №28/1118-01 28 листопада 2018 року, клієнт - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило фактору - ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у реєстрах права вимоги о боржників у тому числі і право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року, а фактор - ТОВ «Таліон Плюс» прийняв їх та передав грошові кошти у розпорядження клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23/0224-01, згідно п.2.1 якого, клієнт - ТОВ «Таліон Плюс» відступило фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зазначені у реєстрах права вимоги до боржників у тому числі і право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року, а фактор - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» прийняв їх та передав грошові кошти у розпорядження клієнта ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу №08/07/25-Е, згідно умов якого, клієнт - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило фактору - ТОВ ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а фактор -ТОВ ФК «Ейс» прийняв належні клієнту - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників у тому числі і право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року в сумі 30 197 гривень 06 копійок.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30 197 гривень 06 копійок, у тому числі: 5 999 гривень 33 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 24 197 гривень 73 копійки заборгованість за процентами, яку останнім до цього часу не погашено.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 травня 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Соснівського районного суду м. Черкаси за підсудністю.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, у яких останній заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування та після відступлення права вимоги первісним кредитором у зв`язку з безпідставністю.

Заявлені позовні вимоги визнав частково в сумі 7 120 гривень, зазначив, що відповідачем здійснено частково розрахунок за договором кредитної лінії №145781896, 20 жовтня 2022 року в сумі 2 659 гривень.

Просив відмовити у стягненні з нього судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, або зменшити їх розмір у зв`язку з неспівмірністю зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також просив здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві останнього, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Зазначив, що на виконання умов договору кредитної лінії №145781896, 20 жовтня 2022 року, відповідач отримав на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі: 2 050 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №507fd926-38ae-44e9-bf61-83aa4d01890d від 20 жовтня 2022 року; 1 600 гривень, платіжним дорученням №58822865-cde8-4f63-9e2b-31ac5243684b від 18 грудня 2022 року 2 000 гривень, платіжним дорученням №1523b7c7-01e4-41fe-b4aa-a7d6f4e927a5 від 18 грудня 2022 року, 350 гривень, платіжним дорученням №7626d823-6b24-42d9-a80c-b6a685a8d309 від 19 грудня 2022 року, доданими до позовної заяви.

Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, закінчується 28 листопада 2019 року. Згідно п. 8.6. цього договору, додатки та додаткові угоди до нього набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та становлять його невід`ємну частину.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передача права вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог, а не в момент підписання сторонами договору факторингу.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23/0224-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру прав вимог № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 30 197 гривень 06 копійок.

15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу № 15/07/25-Е, згідно умов якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 145781896, 20 жовтня 2022 року з моменту підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно з додатком №2 (п.1.2 договору факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року).

Згідно витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 30 197 гривень 06 копійок, у тому числі: 5 999 гривень 33 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 24 197 гривень 73 копійки заборгованість за процентами.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами факторингу позивачем до позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2023 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 217 від 21 лютого 2023 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2918 року, копії платіжних інструкцій, що підтверджують здійснення оплати за набуття права грошової вимоги за договорами факторингу, а саме: платіжну інструкцію №5703 від 26 лютого 2024 року (оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024р. та договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року, без ПДВ на суму 6 238 410 гривень 72 копійки); платіжну інструкцію №361 від 24 вересня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 600 000 гривень); платіжну інструкцію №381 від 06 жовтня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 600 000 гривень); платіжну інструкцію №383 від 07 жовтня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень); платіжну інструкцію №385 від 210 жовтня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень); платіжну інструкцію №396 від 23 жовтня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 200 000 гривень); платіжну інструкцію №401 від 24 жовтня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень); платіжну інструкцію №404 від 30 жовтня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 2 000 000 гривень); платіжну інструкцію №409 від 31 жовтня 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень); платіжну інструкцію №411 від 03 листопада 2025 року (часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень).

Позивачем нараховано проценти у розмірах, передбачених умовами договору кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року в сумі 24 197 гривень 73 копійки.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 145781896, який підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора «МNV3HW96».

На виконання умов договору кредитної лінії №145781896 20 жовтня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано відповідачу грошові кошти в сумі 6 000 гривень, які були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний в п.5.1.1 цього договору, що підтверджується платіжним дорученням №507fd926-38ae-44e9-bf61-83aa4d01890d від 20 жовтня 2022 року на суму 2 050 гривень, платіжним дорученням №58822865-cde8-4f63-9e2b-31ac5243684b від 18 грудня 2022 року на суму 1 600 гривень, платіжним дорученням №1523b7c7-01e4-41fe-b4aa-a7d6f4e927a5 від 18 грудня 2022 року на суму 2 000 гривень, платіжним дорученням №7626d823-6b24-42d9-a80c-b6a685a8d309 від 19 грудня 2022 року на суму 350 гривень,а також наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду випискою про рух коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за період з 20 жовтня 2022 року по 12 червня 2026 року

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Враховуючи викладене, позивачем доведено належними доказами, що 20 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова» був укладений договір кредитної лінії №145781896, який підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора «МNV3HW96»,а також факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 6 000 гривень за цим договором.

Згідно наданого відповідачем відзиву, останній визнав факт отримання грошових коштів в загальній сумі 6 000 гривень за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку, відповідачу також нараховано проценти за користування кредитом згідно умов договору кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року.

Згідно матеріалів позовної заяви та наданого відповідачем відзиву, зобов`язання за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 рок виконані відповідачем лише частково в загальній сумі 2 659 гривень у томі числі: 11 листопада 2022 року сплачено 1 421 гривня, 18 гривня 2022 року сплачено 1 238 гривень.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України)».

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором кредитної лінії №145781896 20 жовтня 2022 року, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30 197 гривень 06 копійок, у тому числі: 5 999 гривень 33 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 24 197 гривень 73 копійки заборгованість за процентами, яку останнім до цього часу не погашено.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 2 ст. 1078 ЦК України).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч. 1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01 (до якого у подальшому укладались додаткові угоди щодо продовження строку дії цього договору), згідно умов якого, клієнт - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило фактору - ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у реєстрах права вимоги, а фактор - ТОВ «Таліон Плюс» прийняв їх та передав грошові кошти у розпорядження клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Так, 28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передача права вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог, а не в момент підписання сторонами договору факторингу.

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 23/0224-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру прав вимог № 1 від 23 лютого 2024 року до договору факторингу № 23/0224-01 від 23 лютого 2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30 197 гривень 06 копійок.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений договір факторингу №08/07/25-Е, згідно умов якого, клієнт - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило фактору - ТОВ ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а фактор -ТОВ ФК «Ейс» прийняв належні клієнту - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників в тому числі і право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року.

Згідно витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 30 197 гривень 06 копійок за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року.

На підтвердження здійснення оплати за вказаними договорами факторингу позивачем до позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2023 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 217 від 21 лютого 2023 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2918 року, копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за договорами факторингу, а саме: платіжна інструкція №5703 від 26 лютого 2024 року - оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024р. та договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року, без ПДВ на суму 6 238 410 гривень 72 копійки; платіжна інструкція №361 від 24 вересня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 600 000 гривень; платіжна інструкція №381 від 06 жовтня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 600 000 гривень; платіжна інструкція №383 від 07 жовтня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень; платіжна інструкція №385 від 210 жовтня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень; платіжна інструкція №396 від 23 жовтня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 200 000 гривень; платіжна інструкція №401 від 24 жовтня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень; платіжна інструкція №404 від 30 жовтня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 2 000 000 гривень; платіжна інструкція №409 від 31 жовтня 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень; платіжна інструкція №411 від 03 листопада 2025 року - часткова оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 року, без ПДВ на суму 1 000 000 гривень.

Таким чином, позивачем доведено належним доказами, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Верховний Суд в постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/ 279/25 зазначив, що «допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги це строк платежу; (б) майбутньої вимоги це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного кредитора, так і пасивного боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено, що:

«58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

59. Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

60. Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

61. Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

62. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

63. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

64. Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

65. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

66. Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106))».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено:

«75. У свою чергу абзац 1 частини першої статті 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

76. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.

77. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

78. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

79. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

80. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 57)).

81. Звідси Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

82. Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).

83. Оскільки сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17) зазначено, що «скориставшись правом на врегулювання відносин у договорі, первинний кредитор та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на власний розсуд визначили момент виникнення у фактора права вимоги. Так, в пункті 4.1. укладеного між ними договору визначено, що право власності на права вимоги, які відступаються за укладеним договором, вважається таким, що перейшло від клієнта (ПАТ «УкрСиббанк») до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») в день підписання акта приймання-передачі права вимоги, за умови виконання фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав у фактора наступає після виконання ним зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1. договору. Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження виконання умов пунктом 3.1. договору, відповідно до якого фінансування за відступлені права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок клієнта двома платежами, суди зробили правильний висновок, що заявником не було належним чином доведено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором. Сторони договору поставили три умови щодо настання моменту виникнення права вимоги за договором факторингу, що мають одночасно настати: укладення договору факторингу, підписання акта приймання-передачі права вимоги та сплата суми фінансування на рахунок клієнта. Враховуючи недоведеність заявником перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були позбавленні правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до заінтересованої особи. Тягар доведення цих обставин у цьому провадженні покладається на заінтересовану особу, яка саме й звернулася із згаданими вимогами до суду, оскільки частиною третьою статті 10 ЦПК України та частиною першою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом».

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України)».

Судом встановлено, що внаслідок що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Вказані договори факторингу є чинними, доказів визнання їх недійсними матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30 197 гривень 06 копійок, у тому числі: 5 999 гривень 33 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 24 197 гривень 73 копійки заборгованість за процентами, яку останнім до цього часу не погашено.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення процентів за договором кредитної лінії № 860407207 від 18 січня 2022 року в розмірі 24 197 гривень 73 копійки, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1ЦКУкраїни розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії №145781896, який підписаний відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора «МNV3HW96».

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 6 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

На підставі пункту 3.1 договору кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року відповідачу надається дисконтний період кредитування, протягом якого останній може збільшувати суму кредиту в межах кредитного ліміту, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання відповідачем першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в поряду, передбаченому п.3.2 цього договору.

Згідно п.3.2 договору кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року, сторони погодили, що встановлений в пункті 3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 договору кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 766,5 процента річних, що становить 2,1 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 3.3 договору, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою,вказаною в п.8.3 цього договору, тобто у розмірі 2,1 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 8.4 договору кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року, після закінчення дисконтного періоду відповідач зобов`язаний щодення сплачувати проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

На підставі платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 04 травня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ Тимчук О. О. за договором від 04 травня 2021 року №662640640 в сумі 16 700 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 хх-хххх-3355.

За змістом заявки на отримання грошових коштів в кредит від 04 травня 2021 зазначено інформацію про позичальника ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_5 , виданий органом 7310 09 квітня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_6 , адресу квартира АДРЕСА_1 , номер особистого електронного платіжного засобу 4149 - 60хх- хххх-3355.

20 жовтня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 145781896, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 000 гривень, на споживчі цілі, тип процентної ставки - фіксована, дисконтний період 30 днів, тобто до 19 листопада 2022 року.

На виконання умов договору кредитної лінії №145781896 20 жовтня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надано відповідачу грошові кошти в сумі 6 000 гривень, які були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний в п.5.1.1 цього договору, що підтверджується платіжним дорученням №507fd926-38ae-44e9-bf61-83aa4d01890d від 20 жовтня 2022 року на суму 2 050 гривень, платіжним дорученням №58822865-cde8-4f63-9e2b-31ac5243684b від 18 грудня 2022 року на суму 1 600 гривень, платіжним дорученням №1523b7c7-01e4-41fe-b4aa-a7d6f4e927a5 від 18 грудня 2022 року на суму 2 000 гривень, платіжним дорученням №7626d823-6b24-42d9-a80c-b6a685a8d309 від 19 грудня 2022 року на суму 350 гривень,а також наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду випискою про рух коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за період з 20 жовтня 2022 року по 12 червня 2026 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (пункт 6.28));

В матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 18 листопада 2022 року, здійснення відповідачем сплати нарахований процентів, за умови, якщо відповідачем в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» процентів за користування кредитом, за період після 18 листопада 2022 року, тобто поза межами строку кредитування.

Згідно наданого відповідачем відзиву, останній визнав факт отримання грошових коштів в загальній сумі 6 000 гривень за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за договором кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , нараховано проценти з 20 жовтня 2022 року по 18 листопада 2022 року в сумі 3 298 гривень 45 копійок.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» з повернення кредиту в сумі 6 000 гривень, процентів за користування кредитом з 20 жовтня 2022 року по 18 листопада 2022 року в сумі 3 298 гривень 45 копійок.

Згідно матеріалів позовної заяви та наданого відповідачем відзиву, зобов`язання за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року виконані відповідачем лише частково в загальній сумі 2 659 гривень у томі числі: 11 листопада 2022 року сплачено 1 421 гривня, 18 гривня 2022 року сплачено 1 238 гривень, з яких 0 гривень 67 копійок - в рахунок погашення тла кредиту, 2 658 гривень 33 копійки в рахунок погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем за договором кредитної лінії № 145781896 від 20 жовтня 2022 року підлягають задоволенню частково в сумі 6 639 гривень 45 копійок, у тому числі 5 999 гривень 33 копійки (6 000 гривень 0 гривень 67 копійок) заборгованість за тілом кредиту, 640 гривень 12 копійок (3 298 гривень 45 копійок 2 658 гривень 33 копійки)

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 7 000 гривень.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч.1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1) ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц:

«На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані:

договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

розрахунок наданих послуг;

документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.»

На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду наступні документи:

- договір про надання правової допомоги між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року;

- додаткову угоду № 25771210479 від 01 вересня 2025 року до договору № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року;

- акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року на суму 7 000 гривень;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19 жовтня 2018 року;

- довіреність ТОВ ФК «Ейс» від 11 серпня 2025 року.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20-ц, «для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України».

Разом з тим, відповідач звертався до суду з клопотанням про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 24 січня 2022 року у справі №757/36628/16-ц, «відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про невідповідність понесених витрат, зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначив, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження; представник позивача не був присутнім у судових засіданнях, справа є типовою та малозначною, позовна заява складена «за шаблоном», ідентичним численним аналогічним позовам цього ж позивача.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, в розмірі 7 000 гривень, представником позивача не дотримано вимоги стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Враховуючи викладене, просив відмовити в заявлених вимогах про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, або істотно зменшити їх розмір.

За правилами ч.1, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, невідповідність розміру судових витрат, складності справи, яка розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача,який звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, та обсягу виконаних адвокатом робіт та витраченому останнім часу, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 6 639 гривень 45 копійок що становить 21,99 % від розміру заявлених позовних вимог 30 197 гривень 06 копійок, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати пов`язані з надання професійної правничої допомоги, у розмірі 1 539 гривень 30 копійок, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції в національній валюті № 46389 від 22 квітня 2026 року позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом сплачений судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок, який, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 585 гривень 46 копійок (2 662 гривні 40 копійок х 21,99%), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 263, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адреса: 02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956, заборгованість за договором кредитної лінії №145781896 від 20 жовтня 2022 року в сумі 6 639 (шість тисяч шістсот тридцять дев`ять) гривень 45 (сорок п`ять) копійок, у тому числі: 5 999 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 33 (тридцять три) копійки - заборгованість за тілом кредиту, 640 (шістсот сорок) гривень 12 (дванадцять) копійок заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 46 (сорок шість) копійок та судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, в сумі 1 539 (одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять ) гривень 30 (тридцять) копійок, а всього: 8 764 (вісім тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 21 (двадцять одна) копійка.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» адреса: 02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя О.М. Борєйко