Рішення № 141067123, 30.10.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/985/26

номер провадження 2/546/878/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2026 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 27 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» був укладений договір № Z41.30504.006975171 (далі Договір). Відповідно до умов Договору відповідач отримав кредит в сумі 33156,00 грн під 0,01% річних. АТ «Ідея Банк» виконало свої обов`язки за Договором та надало ОСОБА_1 кредитні кошти.

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений договір 11-12/25, відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № № Z41.30504.006975171.

У зв`язку з невиконанням умов Договору у відповідача виникла заборгованість в сумі 82 761,17 грн, з яких заборгованість: за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 33 150,62 грн, процентами 9,31 грн та заборгованість за комісіями 49 601,24. Однак позивач просить стягнути лише частину заборгованості в сумі 33 159,93 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту 33 150,62 грн та процентами 9,31 грн.

Також у позові зазначено, що стороною позивача понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою судді від 31 серпня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначене судове засідання на 25 вересня 2026 року та постановлено здійснювати виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. 25 вересня 2026 року розгляд справи було відкладено на 30 жовтня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача.

У судове засідання 30 жовтня 2026 року учасники справи не з`явилися.

У позовній заяві керівниця ТОВ «Факторинг Партнерс» Сердійчук Ярослава Ярославівна просила розглядати справу без участі їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 2-6).

Відповідач повідомляася про дату, час та місце судового засідання 25 вересня 2026 року та 30 жовтня 2026 року шляхом розміщення оголошення на офіційній веб-сторінці Решетилівського районного суду Полтавської області веб-порталу судової влади України (а.с. 87, 89).

Згідно з положеннями частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, з огляду на вищезазначене відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відзиву, заяв чи клопотань до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з вищевикладеним суд вирішив проводити судове засідання, враховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 27 серпня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Z41.30504.006975171 (а.с. 36-37). Вказаний договір відповідач підписав власноручним підписом.

Відповідно до пункту 1.1. Договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 33 156,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору. Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 1.3. за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту.

Також власноручним підписом ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, який також містить умови кредитування (а.с. 38).

Крім того, відповідач підписав заяву-анкету, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 40, 41, звор. а.с. 41).

Зокрема до позову були додані Тарифи АТ «Ідея Банк» та Публічну пропозицію АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (звор. а.с. 42 а.с. 45, а.с. 46-56), які не містять підпису ОСОБА_1 .

На підтвердження видачі кредитних коштів було подано копії: ордерів-розпоряджень № 1 та № 2 про виплату кредиту в сумі 26 738,71 грн та сплату страхового платежу в сумі 6417,29 грн; меморіального ордеру № 10567177 від 27 серпня 2020 року про видачу кредиту згідно кредитного договору № Z41.30504.006975171; виписки по рахунку ОСОБА_1 , яка також містить інформацію про видачу кредитних коштів в сумі 33 156,00 грн (виплата кредиту в сумі 26 738,71 грн та сплата страхового платежу в сумі 6417,29 грн) (а.с. 42, 57, 58).

Згідно з розрахунками заборгованості за договором № Z41.30504.006975171, складеними АТ «Ідея Банк» та позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 82 761,17 грн, з яких заборгованість: за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 33 150,62 грн, процентами 9,31 грн та заборгованість за комісіями 49 601,24 (а.с. 59, 60).

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 11-12/25, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуває права вимоги від АТ «Ідея Банк» та сплачує за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с. 61-65).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 11-12/25 під № 4334 зазначений ОСОБА_1 , кредитний договір № Z41.30504.006975171 (а.с. 67, 71-72).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частина першою та другою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, судом встановлено, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 27 серпня 2020 року був укладений кредитний договір № Z41.30504.006975171, із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомився та погодився з ними.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача, номер телефону та адресу місця проживання.

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, ОСОБА_1 суду не надав, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору саме відповідачем.

Крім того, сторона позивача підтвердила, а відповідач не спростував, що на виконання умов Договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та користувався ними.

Відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув та здійснив лише часткове погашення заборгованості у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості в сумі 33 150,62 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проценти нараховувалися за денною процентною ставкою 0,01% річних до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та в межах строку кредитування, що свідчить про правомірність нарахування процентів в сумі 9,31 грн.

Таким чином, ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 33 159,93 грн, яка складається із заборгованості за: тілом кредиту 33 150,62 грн та процентами 9,31 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 0682170032 від 11 серпня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 74).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662,40 грн на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року (а.с. 15-18); прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 19-20); заявки на надання юридичної допомоги № 378 від 01 липня 2026 року (а.с. 21) та витягу з акта № 40 про надання юридичної допомоги від 31 липня 2026 року (а.с. 22).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги (пункти 1.1, 2.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги № 378 сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг: надання усної консультації з вивченням документів, кількість годин 2, ціна 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду, кількість годин 3, ціна 9000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18 судом зазначено, що: «аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору».

Як зазначено у пункті 4.2. договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги після надання адвокатським об`єднанням відповідного рахунку для оплати.

Як було зазначено позивачем, адвокатським об`єднанням рахунок оплати за свої послуги на момент подачі позову виставлено не було.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вищевказаний висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що у даній справі ухвалюється заочне рішення, дана справа не є складною, відбувалася за відсутності сторін, позовна заява виконана у типовій формі для позовів про стягнення заборгованості, тому суд вважає, що вказана сума за надання правової допомоги є завищеною.

З огляду на викладене, ураховуючи фактичний обсяг наданих АО «Лігал Ассістанс» юридичних послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що заявлений позивачем розмір вимог щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу слід задовольнити частково, а саме на суму 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № Z41.30504.006975171 від 27 серпня 2020 року в сумі 33 159 (тридцять три тисячі сто п`ятдесят дев`ять) гривень 93 копійки, з яких 33 150 гривень 62 копійки - заборгованість за тілом кредиту та 9 гривень 31 копійка - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, учасники мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 521, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 42640371.

Відповідач ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Ю.В. Зіненко