Рішення № 141066929, 28.10.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/963/26

номер провадження 2/531/878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Герцова О. М.,

за участі секретаря судового засідання Капленко Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 4275416 від 10.12.2020 в розмірі 38 613,00 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 10.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту №4275416, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн. 29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладений договір факторингу №29/10-2025. На підставі договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025, укладеного між ТОВ «Секвоя Капітал» та позивачем, до останнього перейшло право грошової вимоги за договором про надання кредиту №4275416 від 10.12.2020. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору виникла заборгованість у розмірі 38 613,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 32 613,00 грн. - заборгованість за відсотками.У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, витрати на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою судді від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

19.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рябченка П.Ф. надійшов відзив на позовну заяву, в якій просив частково задовольнити позовні вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» тіла кредиту в сумі 6 000,00 грн, в іншій частині відмовити. У відзиві вказує, що кредитним договором між сторонами не було узгоджено тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із договору позики, тому до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна заява надійшла до суду у квітні 2026 року, тоді як строк позовної давності сплив 10.12.2023 року. Також зазначає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4275416 у розмірі 6000,00 грн (сума кредиту), так як вимоги щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України заборгованість за комісійними винагородами та заборгованість за відсотками за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором не можуть бути задоволені, оскільки нараховані фактором під час дії воєнного стану та не підлягають стягненню з відповідача, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Щодо розподілу судових витрат вважає, що при визначені суми відшкодування на правничу правову допомогу потрібно виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Цього ж дня адвокатом Рябченко П.Ф. подано заяву про застосування строку позовної давності, в якій просив застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови в позові ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 в повному обсязі.

24.06.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якій вказує, що строк позовної давності за договором про надання фінансового кредиту №4275416 від 10.12.2020 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Наведений Детальний (щоденний) розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає умовам, погодженим між відповідачем та ТОВ «Алекскредит», не порушує права відповідача, оскільки позивач заявляє до стягнення суму, меншу за ту, що відображена у розрахунку. Враховуючи те, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, відсутні підстави вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його продовження не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося кредитором на підставі ч. 1 ст. 1048, ст. 1054 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору. Щодо судових витрат, зазначає, що заявлена сума у розмірі 6 000,00 грн є співмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову. Відповідач же не надав належних доказів чи розрахунків, які б свідчили про неспівмірність цих витрат.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без участі, в якій просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 та його адвокат Рябченко П.Ф. в судове засідання не з`явилися, направили до суду заяви, в яких просили частково задовольнити позовні вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 6 000,00 грн, в іншій частині відмовити.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №4275416, відповідно до якого відповідач отримав кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку у розмірі 6000,00 грн, строк дії договору до 27.06.2021.

Згідно з п.1.7 - 1.7.1 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку користування кредитом менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму 7,25% від суми кредиту.

У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 19 календарних днів з 10.12.2020 року до 29.12.2020 року (включно) (Базовий період ) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (Акційна ставка) (п. 1.7. 2. договору). При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 10.12.2020 року до 29.12.2020 року (включно) 1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка); в спеціальний період з 30.12.2020 року до 27.06.2021 року (включно) - 3% за один день користування (Спеціальна процентна ставка) (п.1.7.3 договору).

Уклавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з цим Договором та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх (п.7.2 Договору).

Сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця www.alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п. 2.30. Правил містить усі істотні умови Договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо наявності кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п.7.9 Договору).

Згідно з п.7.12 Договору у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику, надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основну суму кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентується порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч.11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Примірник договору (електронний документ) надсилається на адресу електронної пошти позичальника.

Цього ж дня ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «PS4275416» Графік платежів, який є невід`ємним додатком до договору про надання кредиту №4275416 від 10.12.2020, в якому зазначені дата погашення кредиту, сума платежу за узгоджений строк повернення кредиту, проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка та орієнтовна вартість кредиту в межах узгодженого строку кредиту.

Також, 10.12.2020 ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «PS4275416» Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору та ідентична інформації, викладеній у договорі про надання кредиту №4275416.

Факт перерахування позичальнику кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024, згідно якої 10.12.2020 на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 6 000,00 грн. Вказане не заперечується стороною відповідача.

Відповідно до Детального (щоденного) розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Алекскредит», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4275416 від 10.12.2020 станом на 29.10.2025 становить 40 338,00 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 34338,00 грн заборгованість за відсотками.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладений договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» за плату набуло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно з платіжною інструкцією №339 від 30.10.2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» здійснило переказ коштів ТОВ «Алекскредит» за переуступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 року та Реєстру прав вимоги №1 від 29.10.2025.

Актом прийому-передачі документів за договором факторингу №ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» передані в електронному форматі договори з боржниками по Реєстру прав вимоги №1 від 29.10.2025.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4275416 від 10.12.2020 року у розмірі 38 613,00 грн, в тому числі: 6000,00 грн сума заборгованості за тілом, 32 613,00 грн сума заборгованості за відсотками.

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» укладений договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» за плату набуло право вимоги до боржників за відповідним Реєстром прав вимоги.

Згідно з платіжною інструкцією №1118 від 05.11.2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» здійснило переказ коштів ТОВ «Секвоя Капітал» згідно Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025.

Актом прийому-передачі документів за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» передані в електронному форматі договори з боржниками по Реєстру прав вимоги №001 від 31.10.2025.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4275416 від 10.12.2020 року у розмірі 38 613,00 грн, в тому числі: 6000,00 грн сума заборгованості за тілом, 32 613,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит», укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін, що не заперечується відповідачем. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився й погодився. Кредитні кошти перераховано у визначеному розмірі на картковий рахунок відповідача, якими він користувався.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Суд не приймає до уваги аргументи представника відповідача щодо суми нарахованих процентів за користування кредитом, вважає несправедливою умовою договору в цій частині, оскільки це не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Несправедливі умови договору можуть бути визнані недійсними, а отже є оспорюваними. При цьому відповідач з зустрічним позовом про визнання недійсними несправедливих умов договору не звертався.

Суд також наголошує, що при підписанні договору про надання кредиту №4275416 від 10.12.2020 відповідач погодився з його умовами щодо розміру процентів за користування кредитом, передбачених пунктом 1.7.3 договору.

Посилання представника відповідача про безпідставне нарахування відсотків після завершення строку кредитування спростовується розрахунком заборгованості, згідно якого відсотки нараховувалися виключно первісним кредитором та в межах строку кредитування до 27.06.2021.

Також, суд відхиляє аргументи представника відповідача про наявність підстав для відмови у позові в частині стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України заборгованості за комісійними винагородами та заборгованості за відсотками за прострочення виконання грошового зобов`язання, які нараховані ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», оскільки вказані платежі не нараховувались кредитодавцем та наступними кредиторами.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтерес.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023року №651).

Отже, строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Тож, строк, визначений, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року і до 03 вересня 2025 року.

Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04 вересня 2025 року.

Враховуючи наведені положення законодавства, станом на 23.04.2026 позовна давність на подання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» з огляду на карантинні обмеження та обмеження, введені державою у зв`язку із воєнним станом, не спливла.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2 662,40 грн. (платіжна інструкція №4275416 від 10.04.2026).

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133, ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Факт надання адвокатських послуг у даній справі підтверджується: договором про надання правової допомоги №43657029/02 від 02.01.2026, укладеним між ТОВ «ФК «Солвентіс» та АО «Констрактів Лойерз», додатковою угодою № 4275416 від 27.03.2026 до Договору про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) АО «Констрактів Лойерз» на загальну суму 6000,00 грн; акт №4275416 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026, згідно з яким АО «Констрактів Лойерз» надав ТОВ «ФК «Солвентіс» послуги на загальну суму 6000,00 грн, з них: усна консультація клієнта щодо обставин спірних правовідносин 250,00 грн; письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин 500,00 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» - 1500,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 750,00 грн.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. Суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання послуг, зазначених в п.п.1-3 акту №4275416 від 27.03.2026, зокрема доказів, які б підтверджували зустрічі представника позивача із адвокатом, надання усних та письмових консультацій, витраченого часу, зафіксованих у відповідних документах.

Також суд приймає до уваги, що стосовно справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами існує стала судова практика. Вказана справа з огляду на ціну позову, в силу ст.19 ЦПК України віднесена до категорії малозначних та розглядається в спрощеному позовному провадженні. До позовної заяви додавались документи, що були у розпорядженні позивача, а тому, підготовка документів для звернення до суду в рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, зважаючи на клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 6 000,00 грн. до 3 000,00 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, адреса 04052, м. Київ, вул.Глибочицька, будинок 29-31) заборгованість за кредитним договором №4275416 від 10.12.2020 у розмірі 38 613,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, адреса 04052, м. Київ, вул.Глибочицька, будинок 29-31) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О. М. Герцов