Рішення № 141066879, 29.10.2026, Семенівський районний суд Чернігівської області

29.10.26

Справа № 744/648/26

Провадження № 2/744/680/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року в місті Семенівка Чернігівської області Семенівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Гнипа О. І.,

при секретарі судового засідання Дегтяренко А. А.,

розглянувши цивільну справу № 744/648/26 за позовом

позивача: ОСОБА_1

до

відповідача: Семенівської міської ради Чернігівської області

про

вимоги позивача: визнання права приватної власності на житловий будинок,

за участі:

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області,

у відкритому судовому засіданні, проведеному за відсутності позивача ОСОБА_1 , а також за неприсутності представника відповідача та представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до відповідача, Семенівської міської ради Чернігівської області, в якому просив визнати за ним право приватної власності на житловий будинок із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено про те, що вказаний житловий будинок належав на праві власності матері позивача, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на домоволодіння, виданим у листопаді 1988 року, оригінал якого втрачено. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач, за його доводами, прийняв спадщину після її смерті, звернувшись із відповідною заявою до нотаріальної контори, і 14 грудня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Проте свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок позивачу видане не було: нотаріус роз`яснила, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, видається після подання документів, що підтверджують належність такого майна спадкодавцеві, та перевірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а за відсутності у спадкоємця необхідних документів питання вирішується в судовому порядку. Позивач також зазначив, що право власності його матері на будинок виникло до набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», коли виникнення права власності на житлові будинки не залежало від державної реєстрації. Оскільки втрата оригіналу правовстановлюючого документа та відсутність державної реєстрації права власності його матері унеможливлюють оформлення його права на будинок у нотаріальному порядку, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого невизнаного права.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав (а. с. 4).

Представник відповідача, Семенівської міської ради Чернігівської області, міський голова Деденко Сергій Іванович, у судове засідання не прибув, відзиву не подав, але подав до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за його відсутності, за змістом якої зазначив, що проти задоволення позовних вимог міська рада не заперечує (а. с. 23-24).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області, державний нотаріус Доля Наталія Миколаївна, у судове засідання теж не прибула, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори, вирішення спору залишила на розсуд суду та надала копію спадкової справи № 122/2012, заведеної за заявою ОСОБА_1 щодо майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані щодо трьох земельних ділянок, на спірний будинок не видавалися (а. с. 25-26, 29-61).

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності й взаємного зв`язку в їх сукупності (ст. ст. 76-80, 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України)), вважає за необхідне позов задовольнити повністю з огляду на таке.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться сукупністю відомостей доданих до позову копій документів та матеріалів спадкової справи, досліджених судом, а саме:

даними копії паспорта, яким документований позивач (а. с. 5);

даними копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а. с. 7);

даними копії свідоцтва про народження позивача (а. с. 8);

даними копії технічного паспорта на житловий будинок від 26 квітня 1988 року (а. с. 9-11);

даними копії свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння від 20 листопада 1988 року (а. с. 12-13);

даними копії висновку про вартість майна, яка складає 72019 гривень 00 копійок (а. с. 14);

даними копії спадкової справи № 122/2012, заведеної Семенівською державною нотаріальною конторою Чернігівської області після смерті ОСОБА_2 (а. с. 29-61).

На підставі досліджених доказів суд з`ясував, що житловий будинок із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_2 , що в деякій мірі підтверджується даними копії свідоцтва про право приватної власності на домоволодіння від 20 листопада 1988 року та технічним паспортом на будинок від 26 квітня 1988 року. Оригінал правовстановлюючого документа втрачено, в матеріалах справи наявна лише його копія; право власності на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач є її сином. Після смерті матері позивач звернувся до Семенівської державної нотаріальної контори Чернігівської області із заявою, на підставі якої заведено спадкову справу № 122/2012; 14 грудня 2012 року йому видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інше майно. Спірний житловий будинок до складу спадщини, на яку позивачу видані свідоцтва, не включено. Відомостей про інших осіб, які претендують на спірний житловий будинок, матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зауважує, що заявлена позивачем вимога не є вимогою про оформлення права на спадщину, а її задоволення не підміняє нотаріального порядку оформлення спадкових прав. Оформлення права на спадщину шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у тому числі визначення складу спадщини, на яку видається свідоцтво, здійснюється нотаріусом (глава 89 ЦК України, Закон України «Про нотаріат»). Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», положення котрої суд вважає правильними, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Отже, суд у цій справі не визначає складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , і не визнає, і не може визнавати за позивачем права на спадщину. Предметом судового розгляду є наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок, яке він не має можливості оформити інакше, аніж за рішенням суду.

Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок виникло в 1988 році, тобто до набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відтак чинні на той час нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель і права власності на них, проте виникнення права власності на будинки, споруди від державної реєстрації не залежало до набрання чинності ЦК України та зазначеним Законом. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або на момент їх виникнення діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Таким чином, відсутність відомостей про право власності ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не спростовує наявності в неї такого права.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Доказів, які б спростовували правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на спірний будинок або свідчили про припинення цього права за її життя, матеріали справи не містять, а відповідач належності будинку ОСОБА_2 не оспорює.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стосовно нерухомого майна належність права власності спадкодавцеві на момент відкриття спадщини має бути підтверджена правовстановлюючими документами: за змістом положень підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (із наступними змінами і доповненнями), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. При цьому підлягають перевірці відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності необхідних документів нотаріус роз`яснює порядок вирішення цього питання в судовому порядку.

Оригінал свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння втрачений, а право власності ОСОБА_2 на будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване. За таких обставин спірний житловий будинок не може бути включений нотаріусом жодним чином до складу спадщини, і позивач, який прийняв спадщину після смерті матері на інше майно, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 122/2012, свідоцтва про право на спадщину на будинок не отримав і отримати не може. Тобто нотаріальний шлях для позивача закритий з об`єктивних причин, які від нього не залежать.

Втрата документа, який засвідчує право власності, сама по собі цього права не припиняє (ст. 346 ЦК України), однак позбавляє можливості підтвердити його в позасудовому порядку. Саме для такого випадку ст. 392 ЦК України передбачає захист шляхом визнання права власності судом. Позивач є сином колишньої власниці будинку, прийняв спадщину після її смерті, і, крім нього, на будинок ніхто не претендує. Іншого, ніж судовий, шляху для оформлення права власності на будинок позивач не має, а отже, наявна передбачена ст. 392 ЦК України передумова для захисту його права шляхом визнання права власності.

Відповідач є органом місцевого самоврядування, на території якого розташоване спірне нерухоме майно, і за відсутності інших осіб, які претендують на нього, є належним відповідачем у цій справі. Відповідач проти задоволення позову не заперечує. Водночас відсутність заперечень відповідача сама по собі не є підставою для визнання права власності, тому висновок суду ґрунтується на доведеності обставин, з якими закон пов`язує можливість судового захисту права позивача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що житловий будинок із надвірними будівлями належав ОСОБА_2 на праві власності, набутому правомірно відповідно до законодавства, чинного на час його виникнення; через втрату оригіналу правовстановлюючого документа та відсутність державної реєстрації цього права будинок не може бути включений нотаріусом до складу спадщини; позивач, який є сином колишньої власниці будинку, прийняв спадщину після її смерті і є єдиною особою, що претендує на будинок, не має можливості оформити право власності на нього інакше, а ніж за рішенням суду.

За таких обставин позов має бути задоволений на підставі ст. ст. 16, 328, 392 ЦК України.

Позивач не просив про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат, а його звернення до суду не зумовлене протиправною поведінкою відповідача, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Семенівської міської ради Чернігівської області про визнання права приватної власності на житловий будинок, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області задовольнити повністю з усіх заявлених вимог.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Семенівська міська рада Чернігівської області, місцезнаходження: вулиця Героїв України, будинок 6, місто Семенівка Чернігівської області, 15400, код ЄДРПОУ 04062009.

Третя особа: Семенівська державна нотаріальна контора Чернігівської області, місцезнаходження: вулиця Бориса Майстренка, будинок 6, місто Новгород-Сіверський Чернігівської області, 16000, код ЄДРПОУ 02901718.

Суддя: О. І. Гнип