Рішення № 141066872, 20.10.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/780/26

Провадження № 2/529/687/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Петренко Л.Є.

за участю секретаря Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.09.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98725716000 відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 32 143 грн., для особистих потреб шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок банку. При цьому відповідач ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі.

22.02.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 263, у відповідності до умов якого АТ «УКРСИББАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні АТ «УКРСИББАНК» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 в сумі 31 907 грн. 56 коп., яка складається із тіла кредиту в сумі 26 603 грн. 80 коп., та комісії 5 303 грн. 76 коп.

Відповідач ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання в частині повернення коштів як перед первісним кредитором так і перед його правонаступником позивачем по справі, не виконав, тому представник останнього і звернувся до суду з вказаним позовом до суду.

23.07.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у позовній заяві вказав про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, однак про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду повернуто конверти із судовими повістками на 27.08.2026, 28.09.2026 та 20.10.2026, які надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом за зареєстрованою адресою місця проживання, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Окрім того, відповідачу ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження та копія позову з додатками до нього надсилалась за зареєстрованою адресою його проживання, однак конверт з вказаними документами повернувся до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на норми ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається повідомлений належним чином про розгляд справи.

З огляду на те, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутність відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

26.09.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98725716000, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

Банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 32 143 грн. 80 коп., який надається для особистих потреб, а саме на погашення суми заборгованості позичальника за кредитом наданим позичальнику банком на підставі договору про надання споживчого кредиту №91410193000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок банку НОМЕР_1 п. 3.3 договору.

Розмір ануїтетного платежу становить 670 грн. з моменту укладення договору до 27.03.2023. З 28.03.2023 розмір ануїтетного платежу становить 1152 грн, який повинен сплачуватись до 25 числа кожного місяця п. 3.6 та п. 3.7.

Сторони узгодили в п. 3.8 процентну ставку у розмірі 0,00001% річних.

Позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та Додатку № 1 до договору, який є невід`ємною частиною п. 3.11.

Одночасно з підписанням даного договору відповідач ознайомився та підписав тимчасовим ідентифікатором 16249 договір про надання споживчого кредиту № 98725716000 від 26.09. 2022, графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію у системах АТ «УКРСИББАНК», отримав одноразовий ідентифікатор 16249, що вбачається з витягу з систем банку (10 зворот).

Відповідно до виписки по кредиту АТ «УКРСИББАНК» надав грошові кошти позичальнику за договором №98725716000 від 26.09.2022 року в розмірі 32 143 грн. 80 коп. шляхом перерахування таких на рахунок НОМЕР_1 (а.с.11).

Строк кредитного договору 48 місяців, який вказано у паспорті споживчого кредиту (а.с.9).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідачем ОСОБА_1 час від часу вносились платежі, однак такі були нерегулярними та не в розмірі, який встановлений кредитним договором, як наслідок утворилась заборгованість в загальній сумі 32 907 грн. 56 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 603 грн. 80 коп. та заборгованості за комісією в сумі 5 303 грн. 76 коп.

Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору про споживчий кредит досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, оскільки банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а відповідач ОСОБА_1 допустив прострочення повернення кредитних коштів, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 603 грн. 80 коп. підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині стягнення 5 303 грн. 76 коп. заборгованості по комісії суд враховує наступне.

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору № 98725716000 передбачено сплату комісії за управлінням кредитом в розмірі 1,5 % від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) починаючи з 28.03.2023 року, комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується, як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу згідно з графіку платежів, але не більше 10 грн. Комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при прострочені сплати чергового платежу в розмірі 500 грн., а також комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно до тарифів банку (а.с.7).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, п. 4 ч.1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією, за кожним платіжним періодом.

Позивачем не зазначено які саме види послуг з управління кредитом надавалися ОСОБА_1 та дату їх надання, однак така нараховувалась та включена до графіку платежів.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27)).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28)).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Тобто, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31)).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови договору від 26.09.2022 щодо сплати комісії, які включені у додатку до договору, який є невід`ємною його частиною, за управління кредитом є нікчемними, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за боргованості за комісією в сумі 5 303 грн 76 коп задоволенню не підлягають.

22.02.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 263, у відповідності до умов якого АТ «УКРСИББАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні АТ «УКРСИББАНК» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.14зворот-15).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №263 від 22.02.2024 до ТОВ "ФК «Кредит-Капітал" перейшло право вимоги за кредитним договором № 98725716000 від 26.09.2022, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 в загальній сумі 31 907 грн. 560 коп.. яка складається з тіла заборгованості в розмірі 26 603 грн. 80 коп. та комісії 5 303 грн. 76 коп. (а.с.17 зворот).

Як вбачається з платіжної інструкції № 75470 від 22.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило плату на рахунок АТ «УКРСИББАНК» за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу 263 (а.с.18 зворот).

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 26 603 грн. 80 коп., що складається з самого тіла кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп, а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, позовні вимоги позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню на 83,38 %. Відтак, виходячи з загального розміру вартості правничої допомоги заявленої стороною позивача, сума що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача становить 6 670 грн. 40 коп.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак сторони участі в розгляд справи не приймали, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу, яка заявлена до відшкодування представником позивача до 3 000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.

Крім того, з відповідача ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 2 219 грн. 90 коп.

Керуючись статтями 76-81, 141, 258-259, 264-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал(ЄДРПОУ 35234236, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором № 98725716000 від 26.09.2022 в сумі 26 603 (двадцять шість тисяч шістсот три) грн. 80 коп., а також понесені судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у вигляді сплаченого судового збору сумі 2 219 грн. 90 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 5 219 (п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) грн. 90 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко