Рішення № 141066841, 30.10.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4270/26

Провадження №2/524/4236/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засіданняБельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до суду звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Позика» (далі ТОВ «ФК «Позика», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 06 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 79900352, шляхом підписання електронним підписом з використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер її мобільного телефону.

Відповідно до умов договору, ТОВ «ФК «Ірбіс» надало відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 90 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2% в день протягом пільгового періоду з 06.10.2021 по 16.10.2021 та у розмірі 3% в день протягом стандартного періоду з 17.10.2021 по 04.01.2022.

Додатковими договорами від 16.10.2021, 21.10.2021 та 26.10.2021, укладеними між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі були внесені зміни у договір від 06.10.2021 в частині визначення днів пільгових та стандартних періодів та дати повернення кредиту.

Позичальник зобов`язувалася повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 19.01.2022 року.

ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1 відповідно до вимог якого, ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з відповідачем.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором виникла заборгованість у розмірі 35 000,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 25 000,00 грн. заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 5500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 25 травня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду.

06 липня 2026 року позивач подав до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази по справі.

Відповідач не скористалася своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

06 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 79990352, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 484010.

Відповідно до умов договору, ТОВ «ФК «Ірбіс» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі у розмірі 2% в день протягом пільгового періоду з 06.10.2021 по 16.10.2021 та у розмірі 3% в день протягом стандартного періоду з 17.10.2021 по 04.01.2022.

Пунктом 4.1. договору передбачено видачу кредитних коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта, реквізити якого зазначені клієнтом у особистому кабінеті.

За п. 4.2. договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 04.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Також відповідач підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 484010 додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту.

Відповідно довідки про ідентифікацію від 01.09.2025 року позичальника ОСОБА_1 ідентифіковано у ТОВ «ФК «Ірбіс», дата підписання договору 06.10.2021 року, картка № 414962…5219.

16 жовтня 2021 року між укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 06.10.2021 року, за яким були внесені зміни у п. 3.2. договору в частині строку кредитування пільговий період склав 15 календарних днів з 06.10.2021 по 21.10.2021, розмір процентів становив 2% в день у цей період, стандартний період склав 75 календарних дні з 22.10.2021 по 14.01.2022, розмір процентів становив 3% в день у цей період.

21 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 06.10.2021 року, за яким були внесені зміни у п. 3.2. договору в частині строку кредитування пільговий період склав 20 календарних днів з 06.10.2021 по 26.10.2021, розмір процентів становив 2% в день у цей період, стандартний період склав 70 календарних дні з 27.10.2021 по 14.01.2022, розмір процентів становив 3% в день у цей період.

26 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 06.10.2021 року, за яким були внесені зміни у п. 3.2. договору в частині строку кредитування пільговий період склав 40 календарних днів з 06.10.2021 по 15.11.2021, розмір процентів становив 2% в день у цей період, стандартний період склав 50 календарних дні з 16.11.2021 по 19.01.2022, розмір процентів становив 3% в день у цей період.

ТОВ «ФК «Ірбіс»» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в розмірі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 06.10.2021 року о 15:17:29 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 …5219, що постає із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 року.

Крім того, факт перерахування відповідачу грошових коштів за договором в розмірі 10 000,00 грн. підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого, банком на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 06.10.2021 року були зараховані кошти в розмірі 10 000,00 грн., що постає також з наданої банком виписки по картці. Зазначений факт не був спростований відповідачем.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1 відповідно до вимог якого, ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з відповідачем.

Відповідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 01.09.2025 року за договором факторингу від 01.09.2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 01.09.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 35 000,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 25 000,00 грн. заборгованість за процентами.

Позивач вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 35 000,00 грн., яку просив стягнути з відповідача на їх користь .

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений у смс-повідомленні на мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору про надання фінансового кредиту від 06.10.2021 року із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який був оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується копією кредитного договору, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів.

Відповідач факт отримання грошових коштів від ТОВ «ФК «Ірбіс» не спростувала.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Факт переходу до ТОВ «ФК «Позика» права вимоги первісного кредитора до відповідача за кредитним договором є доведеним.

Зобов`язання з повернення кредитних коштів відповідач не виконувала у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.

У даній справі відповідачем не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних, її платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення договору фінансового кредиту від 06.10.2021 року, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд дійшов наступного висновку.

Договір між сторонами було укладено на строк 90 днів з 06.10.2021 року по 19.01.2022 року.

Із розрахунку заборгованості суд вбачає, що проценти відповідачу нараховані по 24.01.2022 року включно у розмірі 35 000,00 грн., тобто поза межами строку кредитування у 90 днів. Із розрахунку заборгованості постає, що станом на 19.01.2022 року розмір боргу за процентами складає 23 500,00 грн., який слід стягнути з відповідача, відмовивши у стягненні процентів у розмірі 1500,00 грн. (25 000,00 23 500,00), а отже позов підлягає частковому задоволенню.

Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 79900352 від 06.10.2021 року у розмірі 33 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 23 500,00 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Позов судом було задоволено у загальному розмірі 33 500,00 грн., що складає 95,71% від заявленого позивачем розміру 35 000,00 грн.

Враховуючи факт часткового задоволення судом позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2548,18 грн. (95,71% від 2662,40).

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 , копію додаткової угоди від 16.02.2026 року до договору про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, копію Акту на підтвердження надання правової допомоги від 16.02.2026 року на суму 5500,00 грн., копію детального опису наданих послуг до Акту від 16.02.2026 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило. При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Враховуючи складність справи, яка є типовою для позивача та не є складною, надані адвокатом послуги у такій типовій справі, у якій участь представник позивача не приймав, масовість таких позовних заяв, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Позика» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 79900352 від 06.10.2021 року у розмірі 33 500,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту) та 23 500,00 грн. заборгованість за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2548,18 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Позивач: «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ: 39493634, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. № 17-Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТОВ «ФК «Ірбіс», код ЄДРПОУ: 42427514, м. Київ, вул. Хмельницького, буд. № 55.

Повний текст рішення суду виготовлено 30 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: