Рішення № 141066612, 22.10.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1611/26

Провадження № 2/376/1664/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря судових засідань Ковальчук Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 912367762 від 20.12.2024 р. в розмірі 14 676 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову представник зазначив, що 20.12.2024 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 912367762, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 5 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності.

11.02.2025 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/21.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 11.02.2025 р. до договору факторингу №МВ-ТП/21 від 11.02.2025 р. ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 912367762.

04.12.2025 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу №04/1225-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов`язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025 р. від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 176,00 грн..

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка становить 17 176 грн. та складається з заборгованості за кредитом 5 000 грн., заборгованості за відсотками 9 676 грн. та заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 2 500 грн..

На підставі викладеного представник позивача просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 14 676 грн., без урахування штрафних санкцій, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24.06.2026 р. у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.07.2026 р. відповідач подала відзив на позовну заяву у якому вказала, що позивач не може стягувати комісію за обслуговування кредиту та неустойку (штраф/пеню). Окрім того у матеріалах справи відсутні копії договору факторингу між первинним кредитором та первинним фактором у повному обсязі (28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», у тому числі докази оплати договору факторингу та копія реєстру прав вимог та додатків до нього. Вказує, що договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28.11.2018 р., однак лише 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії. Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позичальник виконав умови пункту 3.2 кредитного договору та продовжив строк кредитування, а тому нарахування відсотків за понад строкове користування грошовими коштами є незаконним. Вказує, що нарахування відсотків поза погоджений строк кредитування є неправомірним. Також зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн. не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно правових актів. Окрім того у матеріалах справи відсутній розрахунок витрат на правову допомогу та докази реальності понесених судових витрат. На підставі викладеного просила відмовити у задоволені позовних вимог та зменшити витрати на правову допомогу.

30.07.2026 р. через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив, у якій вказав, що пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №МВ-ТП/21 від 11.02.2025, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. 11.02.2025 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги Б/Н до Договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 10 347,00 грн. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Відповідач , не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу МВ-ТП/21 від 11.02.2025 р. та витяг з реєстру прав вимоги Б/Н від 11.02.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025. Відповідно до умов договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Реєстр прав вимоги до договору факторингу від № МВ-ТП/21 від 11.02.2025, до якого включено Кредитний договір №912367762 від 20.12.2024 укладено 11.02.2025, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає Відповідач. 04.12.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивач уклали Договір факторингу № 04/1225-01. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025. Зазначає, що відповідно до ст.549 ЦК України відсотки не є видом неустойки. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». До позовної заяви долучено свідоцтво адвоката, довіреність надана ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Окрім того вказав, що Позивач не заявляє вимог про стягнення зазначених штрафних санкцій. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.08.2026 р. постановлено витребувати докази у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

04.09.2026 р. на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, у встановлений строк надала відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.12.2024 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 259997470 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 39-44).

Відповідно до п. 2.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила).

Згідно з п. 2.2. Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч грн. нуль коп.). Разом із тим Позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів.

Відповідно до п. 5.1. Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5457-08XX-XXXX-0393, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Згідно з п. 7.1. Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 09.01.2025, а саме протягом 20 (двадцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Відповідно до п. 7.3. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 19.01.2030.

Згідно з п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Договір кредитної лінії № 259997470 від 20.12.2024 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором FFEW, відразу після вчинених дій, 20.12.2024 року Товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту НОМЕР_1 , яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням № 08c00b55-ac2b-43a4-9471-84bf066d4ee6 (а.с. 7).

Отримання грошових коштів відповідачем також підтверджується випискою з банківської картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2026 р. (а.с. 104-105).

11.02.2025 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 11-12).

Відповідно до реєстру прав вимоги від 11.02.2025 р. до договору факторингу №МВ-ТП/21 від 11.02.2025 р. ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 10 347,00 грн. (а.с.16).

04.12.2025 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу №04/1225-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов`язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти (а.с. 19-21).

Згідно з реєстром прав вимог № 2 від 04.12.2025 р. ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 17 176,00 грн. (а.с. 22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 259997470 від 20.12.2024 р. заборгованість відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 10 347,00 грн. (а.с. 25).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон Плюс» становить 17 176,00 грн. (а.с. 26-27).

Згідно з випискою за договором № 259997470 від 20.12.2024 р. станом на 18.03.2026 року заборгованість відповідача становить 17 176 грн. та складається з заборгованості за кредитом 5 000 грн., заборгованості за відсотками 9 676 грн. та заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 2 500 грн. (а.с. 28).

У той же час позивач просить стягнути заборгованість з відповідача у розмірі 14 676 грн., без урахування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст.3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі кредитодавця, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору повідомляємо, що позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить в собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС-повідомленням, на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит.

Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладених договорів.

Окрім того у наданому відзиві відповідач не заперечувала щодо укладення вказаного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Грошові кошти у розмірі 5 000 грн. відповідач отримала шляхом переказу на картковий рахунок, що у свою чергу підтверджується платіжним дорученням № 08c00b55-ac2b-43a4-9471-84bf066d4ee6 (а.с. 7) та випискою з банківської картки ОСОБА_1 № НОМЕР_2 наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2026 р. (а.с. 104-105).

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд наголошує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», яке надавало кошти, не є банківською установою та не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій із фінансовими інструментами в банках України, затвердженої постановою Національного банку України від 21 лютого 2018 року № 14, чинною на час укладення кредитних договорів.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті договору.

Таким чином фінансова установа свої зобов`язання за договором виконала у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.

На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду: копію договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 року, реєстр прав вимог до договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 р., акт звірки взаємних рахунків станом на 31.12.2025 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги від 11.02.2025 року за договором факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 р., протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги від 11.02.2025 р., копію договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 року, реєстр прав вимоги № 2 від 04.12.2025 р. до договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 р., акт прийому передачі реєстру прав вимог № 2 від 04.12.2025 р. до договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 р., платіжну інструкцію № 760 від 15.12.2025 р..

Надана копія договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

Копія договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги до ТОВ «Юніт Капітал».

Суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори про відступлення прав недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність копій договору факторингу між первинним кредитором та первинним фактором у повному обсязі (28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», у тому числі докази оплати договору факторингу та копія реєстру прав вимог та додатків до нього, оскільки вказані договору факторингу не є предметом розгляду даної справи.

Окрім того суд звертає увагу, що право вимоги до ОСОБА_1 позивач набув на підставі договорів факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 р. укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» і № № 04/1225-01 від 04.12.2025 р. укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Юніт Капітал».

Щодо стягнення заборгованості у розмірі 14 676,00 грн. суд зазначає наступне.=

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 259997470 від 20.12.2024 р. заборгованість відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становить 10 347,00 грн. (а.с. 25).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача перед ТОВ «Таліон Плюс» становить 17 176,00 грн. (а.с. 26-27).

Згідно з випискою за договором № 259997470 від 20.12.2024 р. станом на 18.03.2026 року заборгованість відповідача становить 17 176 грн. та складається з заборгованості за кредитом 5 000 грн., заборгованості за відсотками 9 676 грн. та заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 2 500 грн. (а.с. 28).

З умов кредитного договору вбачається, що заявлений строк користування кредитом, який складає 20 днів є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.

За пунктом 7.3 вищевказаного кредитного договору, кінцева дата повернення (виплати) кредиту 19.01.2030 року.

Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 20.12.2024 року по 19.01.2030 року за користування кредитними коштами.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Доказів на спростування розрахунків заборгованості, наданих позивачем, відповідач не надала.

Розрахунки заборгованості містять розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а тому вони приймаються судом як належні та допустимі докази заборгованості за договором.

Стороною відповідача не спростовано надані позивачем розрахунки заборгованості, відповідач до суду не надав власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, відповідач не оспорювала даний кредитний договір у судовому порядку.

Щодо посилань на те, що розмір нарахованих відсотків є неспівмірним та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності суд критично оцінює, оскільки відповідач, укладаючи кредитний договір, погодилася на умови, які передбачені кредитним договором, в тому числі, які передбачають нарахування відсотків за користування кредитними коштами, вони є чіткими, зрозумілими та нарахованими позивачем за умовами кредитного договору в межах строку дії договору.

Суд відхиляє доводи відповідача про неправомірність нарахування комісії та неустойки та їх стягнення, оскільки у межах даної справи позивач не заявляв вимогу про стягнення заборгованості по комісії та у прохальній частині позовної заяви просив стягнути заборгованість без урахування штрафних санкцій.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Судом не встановлено належного виконання умов кредитного договору відповідачем та на спростування розміру заборгованості за кредитним договором належних доказів суду не надано.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, а отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються зсудового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн..

До матеріалів справи позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року про надання адвокатським бюро правничої допомоги, додаткову угоду № 25771518551 від 21.01.2026 р. до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 р., на підставі яких вартість надання правової допомоги (складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка та подання адвокатського запиту, підготовка клопотання) склала 7 000 грн..

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі №756/2114/17 (провадження 61-10774св18).

Як убачається з акту про надання юридичної допомоги, адвокатом були надані послуги щодо складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка та подання адвокатського запиту, підготовка клопотання, водночас як встановлено судом, фактично правова допомога, яка надавалась позивачу, полягала у складанні позовної заяви, підготовка та подання адвокатського запиту, підготовка клопотання і подання відповіді на відзив, а зазначення в описі інших послуг, а саме вивчення матеріалів справи, що є похідними від складення позовної заяви, є штучним збільшенням витрат на правову допомогу.

Крім того, суд зауважує, що провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у той час представник позивача у судові засідання не з?являвся і у прохальній частині позовної заяви просив здійснювати розгляд за його відсутності, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.

Відтак, суд вважає, що співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи - у сумі 6 000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,39 % ) в сумі 2 539,57 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.

Керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» код ЄДРПОУ 43541163 - заборгованість за договором № 259997470 від 20.12.2024 р. в розмірі 14 676 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» код ЄДРПОУ 43541163 витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» код ЄДРПОУ 43541163 судовий збір в розмірі 2 539 (дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 57 коп..

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Батовріна