Ухвала суду № 141066054, 30.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/21842/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик Марія Василівна, перевіривши матеріали позовної заяви Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв`про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв`на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 73 022,61 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ухвалою від 19.10.2026 позовна заява залишена без руху.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ доставлено до електронного кабінету 20.10.2026 о 21:04 год.

На виконання вимог ухвали від 19.10.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків від 26.10.2026 (вх. № 97294), у якій зазначив, що на думку позивача, до правовідносин, що виникли у 2025 році застосовується попередня редакція ст. 20 Закону № 875-XII, у тому числі її ч. 4, відповідно до якої позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати. Виключення цієї частини з 01.01.2026 не припиняє її дії щодо періодів, для яких перехідне положення прямо зберігає попередній порядок. Порядок нарахування і сплати, збережений п. 5 розділу II, охоплює весь шлях реалізації відповідальності: нарахування санкцій, строк самостійної сплати, пеню та стягнення несплачених сум. Абзац 2 ч. 2 ст. 122 КАС України передбачає тримісячний строк для суб`єкта владних повноважень для звернення з позовом, проте допускає встановлення інших строків іншими законами, і шестимісячний строк, збережений для правовідносин 2025 року, є саме таким строком. Така позиція відповідає меті перехідного положення та принципу правової визначеності, оскільки забезпечує реалізацію відповідальності за правилами, відомими сторонам на момент порушення. Тому, просить визнати, що до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, та відкрити провадження у справі.

Вирішуючи заявлену заяву, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України для суб`єктів владних повноважень установлено трьохмісячний строк звернення до суду.

Натомість, представник позивача вважає, що строк звернення до суду з відповідним позовом визначений ст. 20 Закону України «Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 5 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю».

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у редакції Закону України від 21.08.2024 № 3911-IX, передбачалося, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, а позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.

Суддя враховує, що Законом України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15.01.2025 № 4219-ІХ (далі за Закон № 4219), який введений в дію з 01.01.2026, статтю 20 Закону України «Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виключено.

Статтею 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4219 визначено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Адміністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та використовуються відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Нараховані, але не сплачені роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня адмініструються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та підлягають використанню відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Таким чином, відповідно до абзацу 1 статті 5 розділу ІІ Закону № 4219 порядок, що діяв до дати введення в дію цього Закону підлягає застосуванню підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону під час нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій.

Водночас, адміністрування нарахованих, але не сплачених роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пені здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу статті 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4219, суддя висновує, що законодавцем збережено попередній порядок щодо «нарахування і сплати» санкцій, однак не передбачено збереження порядку їх судового стягнення або строку звернення до суду.

Разом з цим, суддею встановлено, що у частині 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» розмежовувалися строки самостійної сплати санкцій та строки пред`явлення позову про їх стягнення.

Тобто у розумінні Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» примусове стягнення санкцій у судовому порядку не є тотожним їх самостійній сплаті роботодавцем.

Отже, подана позивачем заява про усунення недоліків позовної заяви не усуває недоліку, встановленого ухвалою від 19.10.2026, оскільки позивач не виконав вимогу суду щодо подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та доказів на їх підтвердження.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи наведене, позовну заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, слід повернути позивачу відповідно до вимог ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 КАС України, суддя

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейплен Крейв`про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені повернути позивачеві.

Повернути Львівському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (площа Маланюка, 6, м. Львів, ЄДРПОУ 13817458) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 18.09.2026 № 139.

Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутись до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кедик М.В.