Рішення № 141065994, 19.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокусправа № 640/30686/21 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Андрусів У. Б.

за участю:

секретаря судового засідання Сорочук Ю. О.

представника позивача Росінського О. В.

представника відповідача Тищенка В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) пред`явив позов до Державної служби морського та річкового транспорту України (далі відповідач; постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №212 перейменовано на Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 24.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства Державної служби морського та річкового транспорту України;

- стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь позивача заробітну плату за весь період вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працював в Державній службі морського та річкового транспорту на посаді заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства. Наказом голови Морської адміністрації Кіндратіва В.В. №402-К від 20.09.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу». Підставою для звільнення зазначено заяву ОСОБА_1 . Наголошує, що такої заяви не складав та не підписував, що, у свою чергу свідчить, про відсутність його волевиявлення на припинення публічної служби шляхом звільнення із займаної посади за власним бажанням. Крім того зазначає, що станом на 24.09.2021 перебував на лікарняному, що унеможливлювало видання оскаржуваного наказу. Вважаючи оскаржуваний акт індивідуальної дії протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження; витребувано у відповідача оригінали всіх наявних документів, що були ним враховані при прийнятті оспорюваного наказу від 24.09.2021 №402-К (зокрема, відповідної заяви позивача з питання звільнення); документальні докази на підтвердження дати та порядку ознайомлення позивача зі змістом (вручення копії) оспорюваного наказу про звільнення; засвідчену копію особової справи позивача; довідку про розмір середньомісячної заробітної плати позивача за останні два календарні місяці, що передували місяцю звільнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021 виправлено описку в тексті ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021 про відкриття провадження у справі №640/30686/21, шляхом викладення п. 1 резолютивної частини такої ухвали в наступній редакції: « 1. Відкрити провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Скочок Т. О. одноособово.».

25.11.2021 представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без руху.

25.11.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зазначає, що 10.09.2021 до Морської адміністрації надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади з 24.09.2021 за власним бажанням. Зважаючи на те, що відповідач погодився з позивачем щодо його звільнення, наказом від 20.09.2021 №402-К ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 24.09.2021 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу». Відтак, на переконання відповідача, звільнення позивача відбулося відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України. Звертає увагу, що з оскаржуваним наказом позивач ознайомився 24.09.2021 та цього ж дня отримав його копію, що підтверджується підписом ОСОБА_1 . Крім того наголошує, що у день звільнення відповідно до вимог ст. 89 Закону України «Про державну службу» позивачем складено акт прийому-передачі справ і майна від 24.09.2021 та особисто підписано, що, на переконання відповідача, засвідчує вчинення дій, що передують припиненню трудових відносин на посаді державної служби. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. До відзиву додані витребувані документи.

12.07.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій виклав пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Додатково наголосив, що позивач ознайомлений з оскаржуваним наказом лише у день звільнення, акт прийому-передачі справ підписано 24.09.2021, як і видано трудову книжку, що спростовує доводи відповідача щодо вчинення позивачем дій, що передували припиненню трудових відносин. Акцентував на тому, що для підтвердження факту нескладення та непідписання позивачем заяви про звільнення необхідно провести судову почеркознавчу експертизу.

12.07.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи.

Протокольною ухвалою від 18.07.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 01.08.2022 витребувано від Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України оригінали наступних документів:

- заяви від 10.09.2021, яка стала підставою для винесення наказу Морської адміністрації від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- особової картки державного службовця ОСОБА_1 (1, 2, 6-7 аркуші особової картки);

- ознайомлення з правилами військового обліку призовників і військовозобов`язаних;

- аркуш доведення вимог законодавства України з питань оборони;

- попередження про встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції» обмеження, пов`язані з прийняттям на державну службу та її проходженням;

- лист ознайомлення із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015;

- лист ознайомлення зі ст. 89 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015;

- лист ознайомлення зі ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції»;

- лист ознайомлення із Законом України «Про запобігання корупції»;

- інформація про працюючих у структурних підрозділах Морської адміністрації близьких осіб;

- заява ОСОБА_1 про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів;

- ознайомлення із загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

- згода на збір та обробку персональних даних; документ про ознайомлення із законодавством про захист персональних даних;

- заява ОСОБА_1 про призначення на посаду від 21.11.2019.

Ухвалою від 15.08.2022 клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено частково.

Призначено судову почеркознавчу експертизу в адміністративній справі №640/30686/21, поставивши перед експертом наступні питання:

- чи виконано рукописний текст у заяві від 10.09.2021, яка стала підставою для винесення наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 ?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у заяві від 10.09.2021, яка стала підставою для винесення наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 » тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Зупинено провадження у справі №640/30686/21 до одержання результатів судової почеркознавчої експертизи.

Супровідним листом від 30.09.2022 №640/30686/21/12567/22 на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 адміністративну справу №640/30686/21 скеровано для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Супровідним листом від 25.01.2023 №26459/26460/22-32 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва скеровано висновок експертів від 25.01.2023 №26459/26460/22-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №640/30686/21.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано. Згідно з Додатком 3 до п.19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, справу №640/30686/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду. За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У.Б.

Ухвалою судді від 05.02.2025 справу №640/30686/21 прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

29.04.2025 представник позивача подав клопотання, до якого додав пропозиції щодо примирення.

25.06.2025 представник позивача подав клопотання, до якого додав підтвердження повторної відправки Адміністрації судноплавства пропозиції щодо врегулювання спору шляхом примирення.

Протокольною ухвалою від 26.06.2025 розгляд справи відкладено на 11.09.2025 о 15:00 год з метою надання представнику відповідача часу на ознайомлення із пропозицією позивача щодо врегулювання спору шляхом примирення.

27.04.2026 представник позивача подав додаткові пояснення щодо визначення способу стягнення компенсації за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 поновлено провадження в адміністративній справі №640/30686/21 та призначено підготовче судове засідання у справі на 07.08.2026 о 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 07.08.2026 підготовче провадження в адміністративній справі закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.

Ухвалами суду від 21.02.2025, від 09.09.2025, від 21.10.2025, від 20.01.2026, від 16.07.2026 забезпечено участь представника відповідача в судових засіданнях під час розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 26.03.2025, від 10.04.2025 забезпечено участь представника позивача в судових засіданнях під час розгляду справи в режимі відеоконференції.

19.10.2026 оголошено скорочене рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту від 21.11.2019 №400-к «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу організації державного нагляду за безпекою на морському та річковому транспорті, за переведенням з Міністерства енергетики та захисту довкілля України, з 21.11.2019 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Згідно з наказом Державної служби морського та річкового транспорту від 30.10.2020 №543-к «Про переведення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , заступника директора департаменту начальника відділу державного контролю суден та екологічної безпеки Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства у зв`язку зі скороченням займаної посади, з 02.11.2020 переведено на посаду заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.

Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства звільнено із займаної посади 24.09.2021, за власним бажанням, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.83, ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу». Підстава: заява ОСОБА_1 .

Суд установив, що в матеріалах справи наявний оригінал заяви від 10.09.2021 на ім`я голови Державної служби морського та річкового транспорту України ОСОБА_2 , за змістом якої «Прошу звільнити мене із займаної посади з 24.09.2021 за власним бажанням». У заяві зліва вказано « ОСОБА_1 » та проставлено підпис.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 за клопотанням сторони позивача призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлені такі питання:

- чи виконано рукописний текст у заяві від 10.09.2021, яка стала підставою для винесення наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 ?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у заяві від 10.09.2021, яка стала підставою для винесення наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 » тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено почеркознавчу експертизу та складено Висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №640/30686/21 від 25.01.2023 №26459/26460/22-32 (далі Висновок експертів).

У частині «висновки-відповіді на запитання/завдання» Висновку експертів встановлено, що:

« 1. Підпис від імені ОСОБА_1 зліва від рукописного запису / ОСОБА_1 / у Заяві від 10.09.2021 до Голови Державної служби морського та річкового транспорту України виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Рукописний текст, який починається зі слів: «Голові Державної служби...» та закінчується словами: «/ ОСОБА_1 » у Заяві від 10.09.2021 до Голови Державної служби морського та річкового транспорту України виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою».

Не погодившись з наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К, позивач пред`явив цей позов до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із його звільненням, вважає оскаржуваний наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а він поновленню на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулюються Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII унормовано, що державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86 цього Закону).

За приписами ст. 86 Закону №889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

З огляду на викладене, Законом №889-VIII визначено як дві окремі підстави припинення державної служби, а саме припинення її з ініціативи державного службовця -звільнення за власним бажанням та за угодою сторін.

За змістом ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цим Кодексом регулюються трудові відносини всіх працівників, а статтею 4 Кодексу передбачено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, до спірних правовідносин, що виникли у цій справі, крім Закону №889-VIII, підлягають застосуванню також положення КЗпП України.

Статтями 2, 5-1 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Загальні підстави припинення трудового договору передбачені ст. 36 КЗпП України.

Так, п. 4 ч. 1 цієї статті регламентовано, що однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39).

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У постанові від 03.12.2020 у справі № 140/3179/19 Верховний Суд, аналізуючи положення Закону України «Про державну службу», якими врегульовано питання щодо припинення державної служби за ініціативою державного службовця, вказав, що при вирішенні питання щодо правомірності звільнення державного службовця за його власним бажанням суди повинні з`ясувати чи було волевиявлення державного службовця на звільнення; чи закінчився двотижневий строк попередження або чи була взаємна домовленість сторін про звільнення до закінчення строку попередження.

Судовим розглядом встановлено, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №402-К від 20.09.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу». Підставою для звільнення зазначено заяву ОСОБА_1 .

У пред`явленому позові, а також у судовому засіданні представник позивача зазначив, що заяви про звільнення з посади позивач не писав, не підписував і не подавав.

Ухвалою від 15.08.2022 судом призначено судову почеркознавчу експертизу в адміністративній справі №640/30686/21, на вирішення якої поставлені такі питання:

- чи виконано рукописний текст у заяві від 10.09.2021, яка стала підставою для винесення наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 ?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у заяві від 10.09.2021, яка стала підставою для винесення наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 » тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Супровідним листом від 25.01.2023 №26459/26460/22-32 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва скеровано висновок експертів від 25.01.2023 №26459/26460/22-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №640/30686/21.

У частині «висновки-відповіді на запитання/завдання» Висновку експертів встановлено, що:

« 1. Підпис від імені ОСОБА_1 зліва від рукописного запису / ОСОБА_1 / у Заяві від 10.09.2021 до Голови Державної служби морського та річкового транспорту України виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Рукописний текст, який починається зі слів: «Голові Державної служби...» та закінчується словами: «/ ОСОБА_1 » у Заяві від 10.09.2021 до Голови Державної служби морського та річкового транспорту України виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою».

Таким чином, Висновком експертів встановлено, що заява від 10.09.2021 про звільнення за власним бажанням написана та підписана не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Частиною 2 ст. 74 КАС України регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України від 25.02.1994 № 4038-XII «Про судову експертизу» (далі - Закон № 4038-XII у редакції чинній на момент проведення експертизи).

За приписами ст. 1 Закону № 4038-XII судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у цій справі проведена судова почеркознавча експертиза, за результатами якої складено висновок.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 4038-XII судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

До державних спеціалізованих установ належать, зокрема, науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України. Отже, КНДІСЕ є державною спеціалізованою установою, що здійснює судово-експертну діяльність.

Відповідно до ст. 7-1 Закону № 4038-XII підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Згідно з ч. 1-3 ст. КАС України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 4038-XII судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

При дослідженні Висновку експертів суд не встановив обставин порушення експертами ст. 74 КАС України.

Відповідно до приписів ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Вирішуючи спір, суд враховує, що висновок експерта не має наперед встановленого значення, йому не надається перевага перед іншими доказами, і як усі інші докази, він оцінюється судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, з урахуванням доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд надає пріоритетне значення Висновку експертів, оскільки ним підтверджено обставину, яка за законом не може підтверджуватися іншими засобами доказування, зокрема факт ненаписання та непідписання заяви від 10.09.2021 позивачем.

Доводів та обґрунтувань на спростування висновків, викладених у Висновку експертів, відповідачем наведено не було.

Таким чином, оцінивши Висновок експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, суд не вбачає підстав не брати такий висновок до уваги при вирішенні цієї справи, враховуючи, що він складений у встановленому законодавством порядку та стосується дослідження тих обставин, які входять до предмета доказування. Враховуючи наведене, наявні підстави для врахування висновку експерта як доказу, що підтверджує факт ненаписання та непідписання заяви від 10.09.2021 позивачем, а відтак відсутність вільного волевиявлення на звільнення за власним бажанням.

Оскільки заяву про звільнення за власним бажанням позивач не подавав, підстави для звільнення за ст. 86 Закону №889-VIII були відсутні.

Встановлені судом фактичні обставини справи, а саме звільнення позивача на підставі заяви, яка написана та підписана іншою особою, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно, протиправним та таким, шо підлягає скасуванню є наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стосовно вимоги про поновлення на посаді заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 240-1 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на те, що за висновками Верховного Суду, наведеними, зокрема, у постанові від 20.01.2021 у справі №804/958/16, з аналізу ст. 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме: суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.

Відтак, враховуючи те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося без законної на те підстави, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є поновлення його на посаді заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

Відповідно до 2.27 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Враховуючи наведене, належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача поновити його на попередній займаній посаді, з якої його було звільнено з наступного робочого дня після звільнення, тобто з 25.09.2021.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 9 ст. 235 КЗпП України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді з 25.09.2021.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.

За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - порядок №100).

Згідно з підп.«з» п.1 порядку №100 цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Пунктом 2 порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з п. 5 порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Абзацом 1 п.8 порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. За змістом абз. 4 п.8 порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Верховний Суд у складі суддів палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.11.2018 у справі №808/928/16 зазначив, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку №100. Обчислення загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів, у зазначеній постанові визнано таким, що суперечить змісту наведених норм права та практиці їх застосування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 виснувала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою.

Позивача звільнено наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-к із займаної посади 24.09.2021, а тому розрахунковим періодом є два календарні місяці, що передують місяцю звільнення, - липень і серпень 2021 року.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату від 15.11.2021, виданою Державною службою морського та річкового транспорту України, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 22726,58 грн, середньоденний заробіток - 1057,05 грн.

Вказана довідка є чинною, ніким не оспореною та не скасованою. Відповідно, правові підстави для її неврахування судом відсутні.

Часом вимушеного прогулу позивача є період з 25.09.2021, тобто з дня, наступного за днем звільнення, до 19.10.2026 - день ухвалення цього рішення. Кількість робочих днів за цей період складає 1310.

Враховуючи вищезазначене, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.09.2021 до 19.10.2026 становить 1384735,50 грн (з розрахунку: 1310 робочих днів * 1057,05 грн).

Суд зазначає, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню із відповідача, є обґрунтованим в силу конституційних гарантій держави щодо захисту особи на працю, від незаконного звільнення, зважаючи на мету стягнення середньої заробітної плати при поновленні на посаді (відповідно до ст. 235 КЗпП України), яка полягає саме у компенсації втраченого заробітку, який би отримував позивач, будучи на тій посаді, з якої його неправомірно звільнили.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі №817/893/17 зазначив, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів, а утримання податків і обов`язкових платежів здійснюється під час виплати такого заробітку. Тому визначена судом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягується без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які утримуються з неї при виплаті.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.09.2021 до 19.10.2026 в розмірі 1384735,50 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 371 КАС України регламентовано, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату від 15.11.2021, середньомісячна заробітна плата позивача складає 22726,58 грн.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Оскільки предметом цього позову є, зокрема, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач звільнений від сплати судового збору, а тому питання про його розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 20.09.2021 №402-к.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України з 25.09.2021.

4. Стягнути з Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.09.2021 до 19.10.2026 в розмірі 1384735,50 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту начальника відділу контролю суден та безпеки судноплавства Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки судноплавства Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 22726,58 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

6. Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (місцезнаходження: просп. Берестейський, буд. 14, м. Київ, 01135; ЄДРПОУ 41886120).

Повне рішення складено 29 жовтня 2026 року.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна