Рішення № 141065926, 29.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 рокусправа № 380/13889/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі відповідач, Шевченківський відділ соціального захисту), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 04.05.2026 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;

зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 з 04.05.2026 статус особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , є учасником бойових дій, 24.05.2024 за обставин, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, отримав вогнепальні поранення поблизу населеного пункту Побєда Донецької області. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.05.2026 № 184/26/5747/В йому встановлено ІІ групу інвалідності до 21.04.2028, причина інвалідності - травми (поранення, контузії, каліцтва), пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. Звернувшись до відповідача із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу посвідчення, позивач отримав відмову, викладену в листі від 29.06.2026 № 260310-вих-94368, яку вважає протиправною. Позивач вважає, що поранення отримане ним під час виконання обов`язків військової служби у зв`язку із захистом Батьківщини, в районі ведення бойових дій, а тому він має право на зазначений статус. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18, від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав. Зазначив, що у документах, поданих позивачем, відсутня інформація про належність позивача до осіб, визначених частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок поранення прийнята у формулюванні підпункту «в» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби», а не «пов`язане із захистом Батьківщини». Крім того, згідно з довідкою від 11.06.2024 № 1513/УБД позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у період з 19.09.2023 по 23.05.2024, тоді як вибухова травма отримана 24.05.2024, тобто наступного дня після закінчення зазначеного у довідці періоду. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 10.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду позивач виправив технічну описку у позовній заяві вказав ПІБ позивача - ОСОБА_1 (замість ОСОБА_2 ).

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 , виданий 11.03.2024 органом 6340, РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді головного сержанта, має військове звання «молодший сержант».

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 24.03.2024 № 808/УБД позивач у період з 19.09.2023 по 23.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Борова Ізюмського району Харківської області.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 11.06.2024 № 1513/УБД позивач у період з 19.09.2023 по 23.05.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Борова Ізюмського району Харківської області та н.п. Євгенівка Покровського району Донецької області. У довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

12.06.2024 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 (пункт 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2024 № 1617/ДТ про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший сержант ОСОБА_1 24.05.2024 одержав вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин середньої третини лівої гомілки, правого передпліччя за обставин, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби: близько 13:45, проводячи навчання новоприбулих військовослужбовців, отримав поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю іншим військовослужбовцем на полігоні поблизу н.п. Побєда Донецької області; на момент поранення перебував у засобах індивідуального захисту, не перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння. Підстава наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2024 № 5031.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 29.12.2025 № 2026-0219-1015-2372-3 військово-лікарською комісією прийнято постанову про причинний зв`язок поранення у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.05.2026 № 184/26/5747/В (оцінювання проведено в КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги») позивачу з 21.04.2026 встановлено ІІ групу інвалідності, дата повторного оцінювання 21.04.2028. В обґрунтуванні рішення зазначено, що інвалідність встановлено внаслідок наслідків вибухової травми від 24.05.2024. Причина інвалідності (пункт 17.1.10): травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; наявний висновок ВЛК ЗСУ: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

22.05.2026 позивач через Центр надання адміністративних послуг м. Львова звернувся до відповідача із заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (реєстраційний № 3-П-9450/АП-Ш-260310), до якої долучив, зокрема, копію паспорта, копію посвідчення учасника бойових дій, довідку за формою додатка 6 (про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України), витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, довідку про несудимість.

Листом від 29.06.2026 № 260310-вих-94368 відповідач повідомив позивача, що на засіданні комісії з питань надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни при управлінні соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (протокол від 05.06.2026 № 95) його заяву розглянуто та встановлено відсутність правових підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Відмову мотивовано тим, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення прийнята у формулюванні підпункту «в» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, а інших документів, які б підтверджували участь позивача у захисті Батьківщини та отримання ним у цей період поранення, не надано.

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки щодо правозастосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває на час розгляду справи. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, зокрема на території Донецької та Харківської областей.

Правові та організаційні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно зі статтею 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII необхідна сукупність таких умов: 1) особа належить до числа військовослужбовців Збройних Сил України або інших визначених законом військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; 2) особі встановлено інвалідність; 3) інвалідність настала внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок видачі посвідчень ветеранам війни визначено Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі Положення № 302). Відповідно до пункту 3 Положення № 302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни особа з інвалідністю внаслідок війни». Згідно з пунктом 7 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (з питань ветеранської політики) районних держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті рад за місцем реєстрації (задекларованого місця проживання) громадянина. Відповідно до пункту 10 Положення № 302 посвідчення видається на підставі документа про групу та причину інвалідності; особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим на період встановлення групи інвалідності.

Механізм надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пункті 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, визначає Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 685 (далі Порядок № 685).

Згідно з Порядком № 685 статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається структурним підрозділом з питань ветеранської політики за заявою особи, до якої додаються документ про групу та причину інвалідності та документи, що підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України (для військовослужбовців довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413). У разі відсутності окремих документів вони витребовуються органом, що розглядає заяву, в уповноваженого органу або в особи в рамках міжвідомчої взаємодії між суб`єктами владних повноважень (пункт 14 Порядку № 685). Підставою для відмови у наданні статусу, зокрема, є відсутність зв`язку інвалідності з безпосередньою участю у зазначених заходах.

З 01.01.2025 визначення групи, причини інвалідності здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання оцінювання повсякденного функціонування особи»; витяг з рішення експертної команди є документом, що підтверджує групу та причину інвалідності.

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402), постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень приймаються, зокрема, у формулюваннях: а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» якщо поранення одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України; в) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» якщо поранення одержане у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень, одержаних за обставин, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

Щодо застосування наведених норм суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.08.2026 у справі № 240/6876/24 (адміністративне провадження № К/990/23103/26), якою Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові та залишив у силі рішення суду першої інстанції про зобов`язання органу соціального захисту надати військовослужбовцю статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення за умови, що причиною інвалідності було визначено: «Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, а саме по собі отримання ушкодження здоров`я під час проходження військової служби та подальше встановлення інвалідності не є достатньою підставою для надання такого статусу; визначальним є встановлення того, чи пов`язана інвалідність з виконанням обов`язків військової служби, поєднаним із безпосередньою участю у захисті Батьківщини (пункти 31 33 постанови).

Водночас Верховний Суд зазначив, що у частині першій статті 7 Закону № 3551-XII законодавцем вжито формулювання «до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті…», і до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок ушкодження здоров`я, одержаного під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) у зв`язку із захистом Батьківщини, перебуванням на фронті або участю в бойових діях (пункти 40 41 постанови).

Верховний Суд також наголосив: «Поняття обов`язків військової служби невід`ємно пов`язане з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконанням службових обов`язків, про що йдеться у частині першій статті 7 Закону № 3551-ХІІ» (пункт 47 постанови), а «якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення» (пункт 49 постанови). Причина інвалідності «пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій» є однією з передбачених законодавством причин інвалідності, на підставі документа про яку видається посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (пункти 53 58 постанови).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, формулювання постанови ВЛК про причинний зв`язок поранення «ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» саме по собі не виключає права військовослужбовця на статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Вирішальне значення має встановлення на підставі всієї сукупності документів того, чи пов`язане поранення, яке спричинило інвалідність, з виконанням обов`язків військової служби у зв`язку із захистом Батьківщини, зокрема під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з такого.

Позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ), який у період дії воєнного стану захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджено довідками військової частини від 24.03.2024 № 808/УБД і від 11.06.2024 № 1513/УБД та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 . Цей факт відповідачем не заперечується. Отже, перша умова, передбачена пунктом 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, виконана.

Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої є наслідки поранення від 24.05.2024, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (витяг з рішення експертної команди від 04.05.2026 № 184/26/5747/В). Отже, друга умова також виконана.

Щодо третьої умови (зв`язку поранення з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України) суд зазначає таке.

Поранення позивач отримав 24.05.2024 у Донецькій області, на полігоні поблизу н.п. Побєда, під час проведення ним, як головним сержантом підрозділу, навчання новоприбулих військовослужбовців. Згідно з довідкою № 1513/УБД до 23.05.2024 включно підрозділ позивача виконував завдання із забезпечення оборони України, зокрема в н.п. Євгенівка Покровського району Донецької області.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що станом на 24.05.2024 позивача чи його підрозділ було виведено з району виконання бойових завдань або що позивач перебував у відпустці.

Таким чином, наявні у справі документи не дають змоги суду однозначно встановити, чи пов`язане поранення позивача з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, або ж воно одержане лише під час виконання загальних обов`язків військової служби поза такими заходами.

Ці обставини можна з`ясувати за документами військової частини: наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.06.2024 № 5031, матеріалами розслідування обставин травми, бойовими розпорядженнями, витягами з журналу бойових дій. Ці документи не подавалися ні відповідачу, ні суду.

Порядок № 685 покладає на орган, який розглядає заяву, обов`язок у разі відсутності необхідних документів витребувати їх в уповноваженого органу в рамках міжвідомчої взаємодії. Встановлення відповідності особи критеріям пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII на підставі повного комплекту документів належить до компетенції відповідача, і суд не може підміняти його в цьому.

Те, що поранення заподіяне внаслідок необережного поводження зі зброєю іншим військовослужбовцем, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.08.2026 у справі № 240/6876/24, саме по собі не виключає права позивача на статус. Поранення не є наслідком протиправної поведінки самого позивача і отримане ним під час виконання обов`язків військової служби, що прямо зазначено в довідці про обставини травми та рішенні експертної команди.

Та обставина, що постанова ВЛК прийнята у формулюванні підпункту «в», а не підпункту «а» пункту 21.5 Положення № 402, з урахуванням висновків Верховного Суду не може бути самостійною і достатньою підставою для відмови у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни без оцінки інших поданих особою документів.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач в оскаржуваному листі від 29.06.2026 обмежився аналізом пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII та формулюванням постанови ВЛК і не надав жодної оцінки поданим позивачем документам про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також не розглянув заяву на предмет відповідності позивача критеріям пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону, хоча заява була подана саме за цією категорією.

Твердження відповідача про те, що «інших документів, які б підтверджували Вашу участь у захисті Батьківщини… не надано», спростовується описом прийнятих документів від 22.05.2026, відповідно до якого позивач подав копію посвідчення учасника бойових дій та довідку за формою додатка 6.

За наявності сумнівів щодо обставин поранення відповідач відповідно до Порядку № 685 мав можливість витребувати додаткові документи у військовій частині, однак цього не зробив.

Отже, рішення відповідача про відмову у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України: воно прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без повного з`ясування обставин справи. Тому дії відповідача щодо такої відмови є протиправними.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява № 38722/02). Отже, «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відтак, якщо для прийняття рішення на користь позивача необхідно встановити обставини, які суб`єкт владних повноважень не з`ясував і які не можуть бути достовірно встановлені судом, належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Як встановлено судом, наявні у справі документи не підтверджують у повній мірі всіх умов, необхідних для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема, не з`ясовано, чи одержане поранення під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Для цього потрібні додаткова перевірка та витребування документів військової частини, що належить до повноважень відповідача.

За таких обставин суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень і зобов`язати його встановити позивачу статус з 04.05.2026 з видачею посвідчення, оскільки це було б передчасним.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в розумінні статті 13 Конвенції є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.05.2026 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Розглядаючи заяву, відповідач має врахувати правову оцінку, надану судом у цьому рішенні, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.08.2026 у справі № 240/6876/24, оцінити подані позивачем документи на предмет відповідності критеріям пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, а за необхідності витребувати в установленому порядку додаткові документи щодо обставин поранення позивача. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача встановити позивачу з 04.05.2026 статус особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею посвідчення належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 з 04.05.2026 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, викладеної в листі від 29.06.2026 № 260310-вих-94368.

Зобов`язати Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2026 (реєстраційний № 3-П-9450/АП-Ш-260310) про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна