Постанова № 14106574, 09.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2011 року 09:40 № 2а-18312/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010р. №0001754310/0

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 р. № 0001754310/0, винесеного Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4553540,04 грн. (1517846,68 грн. основний платіж, 3035693,36 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим та прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк", зареєстрованого Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 26.08.1992 р. та є платником податків (ЄДРПОУ 00039002).

Відповідно до статуту товариства, банк заснований як публічне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями для комплексного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб незалежно від форм власності та підпорядкування і діє на комерційних засадах.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності перерахування належної до сплати суми податку з доходів фізичних осіб за І-ІІ квартали 2010 року (застосування ставок податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати іноземним громадянам-працівникам банку за І-ІІ квартали 2010 року).

В результаті проведеної перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб, а саме: пп.8.1.1. п.8.1. ст. 8 з урахуванням п.1.3., п.1.15., п.1.20.1. ст.1, пп.9.11.3. п.9.11. ст.9, п.17.1. ст.17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати працівників-нерезидентів за І та ІІ квартали 2010 року на загальну суму 1 515846,68 грн., про що складено акт від 01.11.2010 р. № 560/43-20/00039002.

На підставі акта перевірки, відповідно до п.п.б п.п. 4.2.2. ст.4, п.п.17.1.9. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 р. № 0001754310/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4553540,04 грн. (1 517846,68 грн. основний платіж, 3035693,36 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність з залученням працівників іноземних громадян: ОСОБА_1 з 08.05.2009 р.; ОСОБА_2 з 08.05.2009 р.; ОСОБА_3 з 08.05.2009 р.; ОСОБА_4 з 08.05.2009 р.; ОСОБА_5 з 18.03.2009 р.; ОСОБА_6 з 18.03.2009 р.

Враховуючи положення Наказу Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу", податковий орган дійшов висновків, що лише наявність у фізичної особи-іноземця відповідного Повідомлення (яке відповідач вважає довідкою) працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу є підставою для застосування роботодавцем щодо нього ставки податку з доходів фізичних осіб по п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у розмірі 15 %.

Відповідач вважає, що іноземець набуває статусу резидента України з податкового періоду (місяця), в якому видано вказане Повідомлення.

В той же час, як викладено в акті перевірки, Повідомлення були видані зазначеним працівникам лише у березні та травні 2010 року, а ставка податку з доходів фізичних осіб по п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у розмірі 15 % за І-ІІ квартали 2010 року була застосована неправомірно та застосовано на цей період визначеної п.7.3. ст.7. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставки податку, а саме 30%.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та працівниками іноземними громадянами, врегульовані трудовими договорами, укладеними, як це передбачено трудовим законодавством України, на підставі відповідних дозволів на працевлаштування, виданих позивачу Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на 2009-2011 роки.

Крім цього, працівники-іноземні громадяни мають тимчасові посвідки на тимчасове проживання в Україні на строк дії дозволів на працевлаштування, а також довідки Державної прикордонної служби України про перебування на території України понад 200 днів.

Відповідно до абз.2 п.2.1.ст.2, пп."ї" п.1.3.ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платником податку з доходів фізичних осіб є нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Дохід з джерелом його походження з України це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно пп.1.20.1 п.1.20.ст.1. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" фізичною особою-резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні звязки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та відїзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи. Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про наявність декількох критеріїв визначення статусу резидента іноземними громадянами, і, не має зобовязання щодо обовязкового подання Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 р. № 581.

Зважаючи на те, що між позивачем, як роботодавцем та працівниками-іноземцями укладені довгострокові трудові договори, а також той факт, що вони не перетинали кордон України понад 200 днів та мають тимчасове місце проживання на території України, дає підстави вважати зазначені обставини такими, що відповідають критеріям податкового резидентства та не потребують додаткового підтвердження.

В той же час, як встановлено з матеріалів справи, працівники позивача іноземці ще у травні-червні 2009 році отримали повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою іноземцем резидентського статусу, яким підтверджено їх відповідний статус резидента України. У 2010 році (березня та травні) ними повторно були отримані відповідні повідомлення, хоча ні Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", ні Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 р. № 581, не передбачено щорічне отримання такого повідомлення для підтвердження статусу резидента України, а також не встановлені строки для подання відповідно заяви та відповідальність за її неподання.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Враховуючи викладені законодавчі норми, суд вважає, що позиція відповідача прямо суперечить основоположним нормам про оподаткування, закріпленим, в першу чергу в Конституції України, а тому до уваги не приймається.

Наявність чи відсутність Повідомлення, форма якого затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 р. № 581, не може жодним чином впливати на ставку оподаткування, оскільки відповідно до Конституції України, порядок оподаткування встановлюється виключно законами України.

Зазначене також свідчить про те, що зміст Наказу Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 р. № 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу" неправильно сприймається представниками податкових органів, суперечить діючому законодавству України в сфері оподаткування, а тому не може бути врахований судом на підставі п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4553540,04 грн. (1 517846,68 грн. основний платіж, 3035693,36 грн. штрафні (фінансові) санкції) є необґрунтованим.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 р. № 0001754310/0 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 р. № 0001754310/0, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій