Рішення № 141063614, 05.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

05.10.2026

ЄУН 389/2816/26

Провадження №2/389/1443/26

Рішення

іменем України

05 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

з участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінпром Маркет» 28.07.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів у кредит №45876251, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 12 000 грн на строк 14 днів зі сплатою процентів в розмірі 0.112% в день, комісія за надання кредиту складає 10,5% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 260 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 12 000 грн шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 . У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і терміни, встановлені договором, однак свої зобов`язання за договором не виконав. Враховуючи умови договору та додаткової угоди, а також здійснені ОСОБА_1 платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 1 200 грн, заборгованість останнього за договором кредиту складала 18 944 грн 16 коп. Надалі, 25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про надання коштів у кредит №45876251 від 11.01.2026 в сумі 18 944 грн 16 коп, з яких: 10 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 268 грн 16 коп заборгованість за відсотками, 1 260 грн заборгованість за комісією, 5 616 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитними коштами. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 18 944 грн 16 коп, а також судові витрати по справі.

Відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги визнав частково, визнаючи заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 000 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафів та відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору, просив відмовити. Зазначив, що строк кредитування становив 14 днів, з 11.01.2026 до 24.01.2026, а тому після цієї дати кредитор втратив право нараховувати відсотки. Крім того, нарахування будь-яких штрафів та пені після 24.02.2022, тобто в період воєнного стану, є протиправним.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві. Також подав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вважаючи їх необґрунтованими, неспівмірними та суттєво завищеними.

Суд, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 11.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 22343 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45876251, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надається кредит в сумі 12 000 грн на строк 14 днів, тобто до 24.01.2026 (п.2.2.1, 2.2.2 Договору).

Визначена Договором фіксована процентна ставка становить 0,112% в день. Денна процентна ставка 0,862%, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом - 4,00% в день (п.2.2.4 договору).

Комісія за надання кредиту 10,50% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 260 грн (п.2.2.4 договору).

Відповідно до п.2.4 договору кредитодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному п.2.2 договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кедитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором (п.6.1 договору).

Згідно з п.6.2 договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до п.2.2 договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту, визначений п.п.2.2.4 п.2.2 договору.

Додатком №1 до договору №45876251 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки з договором про споживчий кредит, в якій визначено дату видачі кредиту 11.01.2026, дату повернення кредиту 24.01.2026, загальну вартість кредиту 13 448 грн 16 коп, з яких: 12 000 грн - тіло кредиту, проценти 188 грн 16 коп, комісія 1 260 грн.

ОСОБА_1 зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики (п.2.1 договору).

Копією платіжної інструкції від 11.01.2026 підтверджується перерахування 11.01.2026 кредитних коштів в розмірі 12 000 грн на платіжну картку ОСОБА_2 , номер якої вказаний останнім у кредитному договорі.

Таким чином, у підписаному ОСОБА_2 договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 20.05.2026 складала 18 944 грн 16 коп, з яких: 10 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 268 грн 16 коп заборгованість за відсотками, 1 260 грн заборгованість за комісією, 5 616 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитними коштами.

При цьому, в розрахунку враховано погашення ОСОБА_2 24.01.2026 заборгованості в сумі 1 200 грн, яка віднесена до тіла кредиту (12 000 грн 1 200 грн = 10 800 грн).

Надалі, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» 25.02.2026 укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набув право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №6 від 20.05.2026 до вказаного договору факторингу, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №45876251 від 11.01.2026 в сумі 18 944 грн 16 коп, з яких: 10 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 268 грн 16 коп заборгованість за відсотками, 1 260 грн заборгованість за комісією, 5 616 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитними коштами.

Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 в повному обсязі не погашена та складає 18 944 грн 16 коп.

Отже, матеріалами справи встановлено, що між первісним кредитором та ОСОБА_2 виникли договірні відносини внаслідок отримання відповідачем кредиту на загальну суму 12 000 грн. Укладений кредитний договір підписаний ОСОБА_2 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який власноручно введений ним для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що він ознайомився та погодився з усіма умовами договору, тобто сторони погодили усі істотні умови та уклали договір в належній формі.

На умовах, визначених у вказаному договорі, ОСОБА_2 надавалися кредитні кошти зі встановленим строком їх повернення. Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Факт укладання цього кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів відповідачем не оспорювалося. Розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 800 грн та за комісією в сумі 1 260 грн підтверджується матеріалами справи, тому із ОСОБА_2 підлягає до стягнення заборгованість в згаданому розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, щодо стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Заявляючи до стягнення заборгованість за відсотками в сумі 1 268 грн 16 коп, позивач такий розрахунок не обґрунтував, посилання на відповідні умови договору відсутні.

Як встановлено судом, за умовами кредитного договору №45876251 від 11.01.2026 сторони дійшли згоди про надання кредиту в сумі 12 000 грн на строк 14 днів, тобто до 24.01.2026. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 13 448 грн 16 коп, тобто розмір відсотків за 14 днів становить 188 грн 16 коп.

Проте, як слідує з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків первісним кредитором відбувалося в період з 11.01.2026 до 03.02.2026, тобто за 24 дні користування, розмір яких склав 1 268 грн 16 коп.

Суд враховує, що згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Отже, первісний кредитор вправі був нараховувати договірні відсотки лише в період дії строку кредиту, тобто з 11.01.2026 до 24.01.2026 (14 днів). Починаючи з 25.01.2026 проценти за користування кредитом не могли нараховуватися. Доказів продовження строку кредитування на умовах, визначених розділом 7 кредитного договору №45876251, суду не надано.

Оскільки первісним кредитором нарахововані відсотки в сумі 1 080 грн після закінчення строку кредитування, тому вони стягненню не підлягають.

Також не підлягає до стягнення заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитом, в сумі 5 616 грн, виходячи з наступного.

Як слідує з розрахунку первісного кредитора, нарахування вказаних процентів здійснювалося у зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів у встановлений термін, тобто фактично є санкцією, передбаченою ст.625 ЦК України.

Водночас, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановлена у п.2.2.4, 10.7.1 кредитного договору №45876251 можливість нарахування відсотків в розмірі 4% в день за понадстрокове користування кредитом є мірою відповідальності після закінчення строку надання кредиту та застосовується у випадку прострочення позичальника, а відтак в силу закону відповідач звільнений від сплати таких платежів, які у випадку нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом в сумі 5 616 грн суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо судових витрат.

Позивач просив стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 6 500 грн. Відповідач, у свою чергу, заявив клопотання про їх зменшення, вважаючи розмір таких витрат необгрунтованим та завищеним.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази. При цьому, витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються незалежно від того, чи вони вже були фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.

Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг.

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6 500 грн є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 4 000 грн.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги в цій справі в сумі 2 586 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 721 грн 24 коп.

На підставі ст.3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626-628, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.133, 137, 141, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45876251 від 11.01.2026 в сумі 12 248 (дванадцять тисяч двісті сорок вісім) грн 16 коп, з яких: 10 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 188 грн 16 коп заборгованість за процентами, 1 260 грн заборгованість за комісією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 586 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір в сумі 1 721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн 24 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місце знаходження: вул.Садова,31/33, м.Ірпінь Київської області, 08205, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 12.10.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва