Рішення № 141063609, 15.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

15.10.2026

ЄУН 389/686/26

Провадження №2/389/354/26

Рішення

іменем України

15 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

з участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю: представника відповідачки адвоката Урсаленка О.М.,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 05.03.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 11.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №739706947 на суму 15 000 грн, який підписаний шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису). На виконання договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 через банк провайдер грошові кошти в сумі 15 000 грн, проте надалі позичальниця збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000 грн. Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконувала належним чином свої зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість. Водночас, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01. Надалі до цього договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну його дії. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 підписали Реєстр прав вимоги №175 від 05.05.2022, згідно з яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором №739706947 від 11.02.2022, боржницею у якому є ОСОБА_1 . Надалі, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим Договором. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на виконання договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 підписали Реєстр прав вимоги №2 від 20.12.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс»» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №739706947 від 11.02.2022, боржницею у якому є ОСОБА_1 . Надалі, 11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №739706947 від 11.02.2022 на загальну суму 25 033 грн 80 коп. При цьому, право вимоги по кредитному договору було відступлено саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору. Після отримання права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за цим договором, тому на день подання позову розмір заборгованості залишився незмінним 25 033 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 033 грн 80 коп заборгованість за відсотками. Оскільки відповідачка заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №739706947 від 11.02.2022 в сумі 25 033 грн 80 коп, а також судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві одночасно просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що відповідачка кредитний договір не укладала, кредитні кошти не отримувала. Оскільки на час укладення договору був початок військової агресії РФ проти України, то це не перший випадок, коли в електронному вигляді оформлялися документи, які надалі були подані суду як кредитні договори. Також просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, заслухавши представника відповідачки та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).

Положеннями ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 11.02.2022 відповідачка ОСОБА_1 в Інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, де вказала свої персональні дані, адресу, фінансовий номер телефону та номер банківської картки.

Надалі, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальниця) 11.02.2022 шляхом підписання позичальницею електронним підписом з одноразовим ідентифікатором укладено договір кредитної лінії №739706947.

За вказаним договором кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.3 договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 15 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 12.03.2022.

Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору (п.2.5 договору).

У п.3.6, 7.1 договору зазначено, що на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що сума кредиту за всіма наданими траншами має бути повернена кредитодавцю не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду кредитування - 12.03.2022, а саме не пізніше ніж через 29 днів від дати отримання першого Траншу позичальником.

У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором (п.3.6 договору).

Базова процентна ставка за цим договором за весь строк Дисконтного періоду кредитування 766,50 відсотків річних, що становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п.8.3 договору).

Зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п.8.4 договору).

Для суми кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п.2.3 договору, за перші 29 днів Дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п.8.5 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 24 135 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 9135 грн та суму кредиту у розмірі 15 000 грн (п.8.12 договору).

Відповідно до п.8.5 договору загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п.8.3 та п.8.12 договору, при умові виконання позичальником однієї з описаних нижче умов, а саме:

- якщо позичальник здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 116,80 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,32 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка);

- якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду (з урахуванням всіх Пролонгацій), то зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом за період від дати видачі Кредиту до 12.03.2022 (включно) будуть визначатися на умовах п.8.5.1 договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 12.03.2022 за ставкою 383,25 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,05 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення позичальником двох та більше Пролонгацій кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті.

Проценти в розмірі, визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання Траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього Договору (п.8.10 договору).

Відповідно до п.11.1- 11.3 договору строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту у вигляді Кредитної лінії, що визначається з врахуванням факту настання чи не настання обставин передбачених цим договором, або до моменту дострокового розірвання договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах передбаченим цим договором.

Кожен окремий Транш за цим договором (кредитні кошти) можуть надаватися позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки 5168-74XX-XXXX-4329, що відбувається до 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п.5.1 договору).

ОСОБА_1 11.02.2022 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV7N32C.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано суду довідку щодо дій позичальниці в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 11.02.2022 об 11:34:47 з використанням одноразового ідентифікатора MNV7N32C, направленого їй 11.02.2022 об 11:33:44 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний нею у заявці на отримання грошових коштів.

Те, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 та є її фінансовим, також підтверджено інформацією, наданою 18.08.2026 АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду.

Також у вказаній довідці міститься інформація про збільшення ОСОБА_1 11.02.2022 суми кредиту на 7 000 грн (Другий транш), що відповідає умовам п.2.1 кредитного договору, відповідно до якого загальна сума наданого ОСОБА_1 кредиту становить 22 000 грн.

Факт первісного перерахування ОСОБА_1 11.02.2022 кредитних коштів підтверджується копією платіжного доручення № b027b8d3-2a2c-42a1-9074-7c687db7785e від 11.02.2022 про перерахування 15 000 грн (Перший транш) від фінансово-розрахункової установи на номер карткового рахунку НОМЕР_2 хх-хххх-4329, зазначений ОСОБА_1 у заявці та кредитному договорі.

Факт наступного перерахування ОСОБА_1 11.02.2022 кредитних коштів підтверджується копією платіжного доручення № f425b8a9-83a3-47af-ba77-af1733b651df від 11.02.2022 про перерахування 7 000 грн (Другий транш) від фінансово-розрахункової установи на номер карткового рахунку НОМЕР_2 хх-хххх-4329, зазначений ОСОБА_1 у заявці та кредитному договорі.

Крім того, факт належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_3 та факт зарахування на неї 11.02.2022 коштів в сумі 15 000 грн та 7 000 грн відповідно, підтверджується інформацією, наданою 18.08.2026 АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду.

Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені умови кредитування, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо не укладення нею кредитного договору суд відхиляє, оскільки жодними доказами представник відповідачки це не підтвердив, а наявні в матеріалах справи докази навпаки це підтверджують.

З кредитного договору, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою, слідує, що він укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Так як відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовувалася ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо істотних умов цих договорів.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, відправленим на її номер телефону НОМЕР_1 , тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений. Отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.

Стороною відповідача не доведено, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору ОСОБА_1 не належав та використовувався іншою особою без її відома чи доручення.

При цьому, при отриманні кредиту позичальниця заповнила відповідну заявку, яка містить про неї інформацію, проте відповідачкою не спростовані відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності. Крім того судом встановлено, що кредитні кошти перераховані на банківську картку, яка належить відповідачці.

У свою чергу, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод №19 від 28.11.2019 на строк до 31.12.2020, №26 від 31.12.2020 на строк до 31.12.2021, №27 від 31.12.2021 на строк до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022 на строк до 31.12.2023, №32 від 31.12.2023 на строк до 31.12.2024. За умовами договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора та Реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №739706947 від 11.02.2022 в сумі 23 075 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 075 грн 80 коп заборгованість за відсотками.

Надалі, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» та Реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу №30/1023-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №739706947 від 11.02.2022 в сумі 25 033 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 033 грн 80 коп заборгованість за відсотками.

Надалі, 11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу №11/07/25-Е ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №739706947 від 11.02.2022 в сумі 25 033 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 033 грн 80 коп заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком позивача за вказаним кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 не погашена та складає 25 033 грн 80 коп.

Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість належними доказами у справі підтверджується факт передання від TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права дійсної вимоги за кредитним договором, суд вважає встановленими обставини щодо наявності у позивача права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Таким чином суд вважає, що встановлені обставини справи підтверджують обов`язок ОСОБА_1 сплатити заборгованість за договором кредитної лінії №739706947 від 11.02.2022. ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання фінансових послуг шляхом підписання договору електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Як слідує з позову, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 25 033 грн 80 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3 033 грн 80 коп заборгованість за відсотками.

Розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 22 000 грн підтверджується матеріалами справи, тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість в згаданому розмірі.

Разом з цим, щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, суд зазначає наступне.

За змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В цій справі умовами кредитного договору передбачений строк кредитування, який складає 29 днів: з 11.02.2022 до 12.03.2022, що складає Дисконтний період (п.3.6, 7.1 договору).

Пунктом 3.7 договору сторони погодили, що встановлений строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Отже, за погодженими сторонами умовами кредитного договору продовження строку кредитування має місце у випадку обов`язкового та одночасного дотримання позичальником двох умов, а саме: 1) сплата у період з 11.02.2022 до 12.03.2022 всіх процентів за користування кредитом; 2) активація функції продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Водночас обставини справи свідчать, що у вказаний вище період відповідачкою жодних платежів не здійснювалося, проценти не сплачувалися. Також відсутні докази активації відповідачкою функції продовження строку Дисконтного періоду, або ж вчинення нею інших дій задля пролонгації періоду кредитування.

Таким чином, судом не встановлено настання умов, за яких згідно з п.3.7 кредитного договору можлива пролонгація встановленого строку кредитування (Дисконтного періоду).

Сторонами кредитного договору погоджено порядок та розмір відсотків за дисконтною процентною ставкою, проте, як встановлено з розрахунку первісного кредитора, проценти за користування відповідачкою кредитом у межах визначеного договором строку кредитування (29 днів) розраховувалися за процентною ставкою 0,32%.

Таким чином, проценти за користування кредитом мають нараховуватись на тіло кредиту 22 000 грн за період строку кредитування з 11.02.2022 до 11.03.2022 (29 днів) за ставкою 0,32 % в день, що складає 2 041 грн 60 коп.

Подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачкою кредитними коштами за кредитним договором є необґрунтованим.

При цьому, судом не беруться до уваги умови кредитного договору щодо продовження строку кредитування, у яких міститься посилання на так звану «відкладальну обставину», якою за умовами договору є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду (п.7.2).

Таке тлумачення суперечить правовій природі відкладальної обставини, зокрема, по причині відсутності невизначеності у її настанні. Відкладальна обставина - це подія, яка може настати або не настати. Натомість, продовження користування кредитними коштами - це поведінка позичальника, яка не створює юридичного наслідку у вигляді продовження договору та не породжує нових прав та обов`язків автоматично. Сам факт неповернення коштів після закінчення строку кредитування не є юридичним механізмом пролонгації такого строку. У зв`язку із викладеним, неповернення позичальником у повному обсязі кредиту протягом погодженого сторонами строку кредитування є неналежним виконанням договірного зобов`язання, а не відкладальною обставиною у розумінні ст.212 ЦК України.

Отже, посилання на відкладальну обставину у спірних правовідносинах є юридично необґрунтованим та не відповідає нормам цивільного законодавства.

Таким чином, всього розмір заборгованості за кредитним договором та відсотками за користування кредитними коштами становить 24 041 грн 60 коп (22 000 грн (тіло кредиту) + 2 041 грн 60 коп (відсотки)), яка і підлягає стягненню з відповідачки, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Представник позивача просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. Представник відповідачки, у свою чергу, просив відмовити у стягненні таких витрат, вважаючи їх розмір необгрунтованим.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучені належні докази.

Водночас, визначаючись з розміром правничої допомоги, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує, що в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п.80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), п.88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, в п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи наведене вище, обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат, належить аналізувати не тільки долучені докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і враховувати складність справи та складність наданих послуг.

Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн є завищеним та таким, що не є співмірним зі складністю справи, з виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене та керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, критерієм реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлена представником позивача сума витрат на професійну правову допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та суперечить принципу розподілу таких витрат.

Отже суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 4 000 грн.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надання правової допомоги в цій справі в сумі 3 841 грн 60 коп пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 556 грн 97 коп.

На підставі ст.3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626-628, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії №739706947 від 11.02.2022 в сумі 24 041 (двадцять чотири тисячі сорок одна) грн 60 коп, з яких: 22 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 041 грн 60 коп заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 841 (три тисячі вісімсот сорок одна) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 2 556 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн 97 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: вул.Поправки Юрія,6 каб.13, м.Київ, 02094, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва