Ухвала суду № 141063331, 29.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4020/24

Провадження № 6/345/315/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Гапоненко Р.В.

секретаря судового засідання Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуш подання старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волощука Василя Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

старший державний виконавець Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волощук В.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання нею зобов`язань, покладених на неї згідно виконавчого листа № 345/4020/24 виданий 25.08.2025 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши батькові дитини ОСОБА_3 такі способи спілкування та виховання дитини: встановити ОСОБА_3 побачення з дитиною один раз на шість місяців на території України у приміщенні Калуського центру соціальних служб в присутності практичного психолога центру соціальних служб та матері дитини за умови оплати ОСОБА_3 витрат матері дитини на дорогу в обох напрямках та погодження батьками часу зустрічей та спілкування з дитиною.

Клопотання мотивує тим, що за вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 04.11.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 21.08.2026 здійснено вихід державним виконавцем проведено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено акт державного виконавця. 15.09.2026 року державним виконавцем проведено повторну перевірку виконання рішення суду та встановлено, що боржником рішення суду не виконано, про що складено акт державного виконавця. Рішення на даний час боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржник ОСОБА_1 на даний момент перебуває за кордоном України. Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення. Просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд, без повідомлення сторін, негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Державний виконавець Волощук В.М. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд подання без його участі.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів цивільної справи №345/4020/24 встановлено, що 04.03.2025 Івано-Франківський апеляційний суд постановив ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити. Усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши батькові дитини ОСОБА_3 такі способи спілкування та виховання дитини: спілкування з дитиною ОСОБА_3 шляхом відеозв`язку, зокрема з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або за допомогою програм Zoom, Skype у перший та третій четвер місяця з 16 до 17 години за київським часом за участі ОСОБА_3 у приміщенні Калуського міського центру соціальних служб та присутності практичного психолога центру, з урахуванням режиму дня дитини та різниці в часі з країною перебування; безперешкодне спілкування з дитиною ОСОБА_3 особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку, що не передбачають безпосереднього візуального контакту між батьком та дитиною з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини; встановити ОСОБА_3 побачення з дитиною один раз на шість місяців на території України у приміщенні Калуського центру соціальних служб в присутності практичного психолога центру соціальних служб та матері дитини за умови оплати ОСОБА_3 витрат матері дитини на дорогу в обох напрямках та погодження батьками часу зустрічей та спілкування з дитиною.

25.08.2025 був виданий виконавчий лист.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.05.2026 відстрочено ОСОБА_1 виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 04.03.2025 року в частині «встановити ОСОБА_3 побачення з дитиною один раз на шість місяців на території України у приміщенні Калуського центру соціальних служб в присутності практичного психолога центру соціальних служб та матері дитини за умови оплати ОСОБА_3 витрат матері дитини на дорогу в обох напрямках та погодження батьками часу зустрічей та спілкування з дитиною.» до 01.08.2026 року.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.07.2026 ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.05.2026 залишено без змін.

Згідно акту державного виконавця від 21.08.2026 встановлено, що виконавцем призначено виконання рішення суду на 21.08.2026 про що було повідомлено сторони вимогою від 07.08.2026, побачення стягувача з дитиною у приміщенні Калуського центру соціальних служб не відбулось.

Згідно акту державного виконавця від 15.09.2026 встановлено, що боржник ОСОБА_1 згідно вимоги державного виконавця від 01.09.2026 не прибула до Калуського центру соціальних служб матері та дитини у встановлений час, крім того боржник не зверталась до державного виконавця із заявами про компенсацію вартості дороги в обох напрямках, а також не повідомляла про причини через які не зможе з`явитись, також не заявляла про відкладення виконавчих дій. Отже, ОСОБА_1 повторно не виконала рішення суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до виконавчого листа боржник зареєстрований в АДРЕСА_1 .

В поданні державний виконавець Волощук В.М. зазначає, що вжитими заходами встановлено, що боржник ОСОБА_1 на даний момент перебуває за кордоном України.

Судом встановлено, що до подання не додано доказів які би вказували на обізнаність боржника про відкрите виконавче провадження. Також до подання не долучено доказів про перебування боржника ОСОБА_1 за межами кордону України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

З дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення у справі та виданого на його виконання виконавчого документа на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

З дати відкриття виконавчого провадження та станом на день звернення до суду з даним поданням, з боку боржника вживалися заходи щодо відстрочення виконання рішення суду, що підтверджується ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.05.2026.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) (далі Закон) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

За наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. За переконанням суду обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, в розумінні положення ст. 10 ЦПК України, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вжити заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчинити виконавчі дії.

Одним із таких заходів може бути тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

Згідно до роз`яснень Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32/463, наявність зобов`язань, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Такі обмеження права громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст.19 Конституції органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, за умови, що особа була зобов`язана і мала реальну можливість виконати таке судове рішення. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

У поданні державний виконавець зазначає про те, що підставою для звернення до суду з даним поданням є те, що боржник не виконала рішення суду, ухиляється від його виконання та не виживає заходів щодо виконання рішення суду.

Слід звернути увагу, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон, не зазначив, в чому проявляється ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань.

Отже, відсутні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення. Саме по собі відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України. Та сама по собі наявність невиконання зобов`язання в повному обсязі не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві, доведенню підлягає саме ухилення боржника від виконання.

Державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон, не зазначив, в чому проявляється ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, які саме діяння (дії чи бездіяльність) вчинені ним задля невиконання рішення.

До подання не долучено копію виклику та квитанцію про підтвердження його направлення боржнику, докази отримання ним вказаного виклику також відсутні. Будь-яких інших дій державного виконавця передбачених законом, спрямованих на виконання виконавчого листа, виконавцем не здійснено.

Крім того, державним виконавцем не доведено наявність можливості боржника виїзду за межі України саме з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність в нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон та інших документів, що дають право на виїзд за кордон.

Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи конституційні права громадянина України щодо його права у виїзді за межі України, які у разі задоволення подання можуть бути істотно порушені, суд вважає, що у задоволенні даного подання слід відмовити за відсутністю для цього законних підстав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.33,43 Конституції України,ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.260-261, ст.441 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волощука Василя Михайловича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з її складення.

Суддя: