Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 344/4051/26
Провадження № 2/344/7799/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Польської М.В.,
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
В С Т А Н О В И В:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся у лютому 2026 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.05.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 279524421 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було неодноразово продовжено додатковими угодами, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому, 10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 10/1024-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 15.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 279524421 від 24.04.2023 року. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року у загальному розмірі 49 010,85 грн, яка складається з: 10 500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 38 510,85 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання та заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЕЙС».
06.07.2026 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов`язань та не уникає відповідальності. Протягом тривалого часу відповідач намагався врегулювати спір із ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у досудовому порядку, звертався з пропозиціями щодо зменшення загальної суми заборгованості та надання можливості розстрочення платежів, однак компанія не пішла на зустріч. Відповідач визнає наявність основного зобов`язання (тіла кредиту), однак не погоджується із нарахованими штрафними санкціями, пенею та іншими додатковими нарахуваннями, оскільки вважає їх завищеними та такими, що підлягають перевірці судом. У зв`язку з цим просить надати можливість розгляду справи за участі відповідача та перевірки обґрунтованості заявлених сум.
06.07.2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» подав до суду письмову заяву, в якій вказує, що виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом в межах встановленого кредитним договором строку кредитування у розмірі 38 510,85 грн. є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення позивачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі. Зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими та помилковому тлумаченні умов кредитного договору та позивач здійснив нарахування заборгованості відповідно до погоджених сторонами умов Кредитного договору. Також звертає увагу, що відповідач мав можливість подавати свої пояснення, заперечення, але не скористався своїм процесуальним правом та не заперечував щодо нарахування. Просить, заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.
Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року заяву відовідача задоволено та заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року у цивільній справі №344/4051/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, - скасовано. Цивільну справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29.09.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій вказує, що Із заявленими позовними вимогами в частині стягнення процентів у розмірі 38 510,85 грн. не погоджується та вважає, що їх розмір, порядок нарахування та відповідність принципам добросовісності, розумності й справедливості потребують належної перевірки судом. У позовній заяві позивач зазначає, що кредитний договір було укладено на суму 4 000 грн.. Водночас матеріали справи містять відомості про три операції із зарахування кредитних коштів на платіжну картку 29.05.2023: 1 500 грн; 5 000 грн; 4 000 грн. Загальна сума таких операцій становить 10 500 грн. Таким чином, сам текст позовної заяви містить зазначення про суму кредиту 4 000 грн, тоді як у подальшому позивач заявляє до стягнення 10 500 грн основної заборгованості. Вказує, що заявлені до стягнення проценти в розмірі 38 510,85 грн становлять приблизно 367% від суми тіла кредиту, а загальна сума вимоги 49 010,85 грн, приблизно у 4,67 рази перевищує суму тіла кредиту. Просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів у розмірі 38 510,85 грн. відмовити. При вирішенні справи врахувати співвідношення між сумою фактично наданих кредитних коштів та заявленою до стягнення сумою процентів. Судові витрати розподілити пропорційно до розміру фактично задоволених позовних вимог.
01.10.2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому покликається на те, що при заповненні Заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування у розмірі 38 510,85 грн. є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення позивачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі. Позивачем документально підтверджено законність набуття права вимоги за кредитним договором.
26.10.2026 року відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що наведені Позивачем доводи щодо способу укладення електронного договору не спростовують заперечень відповідача щодо правової підстави нарахування та стягнення заявленої суми процентів. Як стверджує сам Позивач, спірні 37 235,10 грн є процентами за неправомірне користування грошовими коштами та мірою відповідальності за прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, просить суд врахувати спеціальну норму пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відмовити у стягненні зазначеної суми.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
24.05.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 279524421 у формі електронного документа з використанням одноразового ідентифікатора MNV5S5J5.
Відповідно до п. 2.1. за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 10500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Відповідно до п. 2.3. за цим договором, кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 4000 грн 00 коп. 24.05.2023 (що є датою надання Кредиту).
Відповідно до п. 3.1. за цим договором, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 9 (дев`ять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
Враховуючи положення п. 3.1 Договору, Позичальнику надається Дисконтний період користування кредитом тривалістю 9 (дев`ять) календарних днів від дати отримання першого Траншу. Оскільки перший Транш за Договором надано 24.05.2023 року, Дисконтний період тривав з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року включно. Після закінчення Дисконтного періоду, тобто з 02.06.2023 року, до правовідносин сторін підлягає застосуванню процентна ставка за користування кредитом, передбачена умовами Договору та погоджена сторонами під час його укладення.
Згідно до п.3.2. сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
У п.3.3. договору вказано, що для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 9 (дев`ять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 486 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, Позичальник інформується через Особистий кабінет.
Відповідно до п. 5.1. договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11XX-XXXX-7896, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.
У п7.3. договору вказано, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 23.06.2028.
Згідно п.8.1.-8.3. договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника. Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: За період від дати видачі Кредиту до 02.06.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 492,75 (чотириста дев`яносто дві цілих сімдесят п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,35 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка); У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 02.06.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 493,50 (чотириста дев`яносто три цілих п`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,35 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.8.4. договору, після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Із п.8.8. договору, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 9 (дев`ять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 4486 грн 00 коп. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 486 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 4000 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 10362,55 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 112,15 % від суми першого Траншу.
Згідно п.8.11. договору, збільшення розміру Дисконтної, Індивідуальної ставок та розмір процентів, що нараховується після закінчення Дисконтного періоду в односторонньому порядку Кредитодавцем без згоди Позичальника в сторону погіршення для Позичальника не допускається.
Відоповідно до п.12.4. договору, сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Строк дії договору не завершено, дострокове погашення кредиту не відбувалось.
Згідно з платіжними дорученнями № 1ab7d492-40b6-4d06-8403-6088bb18f41a, № e7a43ce3-4190-4883-b12b-57aa2688453c та № 52d88879-085e-4917-83f9-b44e7a29098c ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 отримав кредитні кошти: 4 000 грн., 5 000 грн. та 1 500 грн., що в загальному розмірі становить 10 500 грн.
Посилання Відповідача на суперечність між зазначеною в позовній заяві сумою кредиту 4 000 грн. та заявленою до стягнення сумою основної заборгованості 10 500 грн. є необґрунтованими. Зазначена в позовній заяві сума 4 000 грн. відповідає розміру першого Траншу, наданого 24.05.2023 року відповідно до п. 2.3 Договору. Водночас, як зазначено в позовній заяві, у подальшому Відповідач збільшив суму кредиту шляхом отримання додаткових Траншів. Матеріалами справи підтверджується зарахування 29.05.2023 року кредитних коштів на загальну суму 10 500 грн, що свідчить про відповідний розмір наданого кредиту та, за відсутності доказів його повернення, основної заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року, станом на 04.07.2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 21 788,55 грн., з яких 10 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 11 288,55 грн. - заборгованість за нарахованими процентами. Зазначені проценти нараховано за період з 24.05.2023 року по 03.07.2023 року в межах строку кредитування, із застосуванням процентних ставок, передбачених умовами Договору та погоджених сторонами. Зокрема, за період з 24.05.2023 року по 02.06.2023 року включно нарахування здійснювалося за дисконтною процентною ставкою 1,35 % відповідно до п. 8.3.1 Договору, а починаючи з 03.06.2023 року по 03.07.2023 року включно - за процентною ставкою 2,98 % відповідно до п. 8.4 Договору. Отже, розрахунок заборгованості свідчить про нарахування процентів у межах строку кредитування із застосуванням ставок, визначених договором. Таким чином, нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених сторонами умов Договору.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року.
28.11.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого, сторони дійшли згоди викласти п.8.2 договору в наступній редакції: «строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь якому разі зі моменту належного повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором». Всі інші умови договору залишаються без змін.
31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01, згідно якої, сторони дійшли згоди викласти текст у новій редакції, а строк цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31 гру дня 2022 року включно.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу № 28/1118-01, у якій зазначено, що сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2023 року включно.
31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу № 28/1118-01, у якій зазначено, що сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2024 року включно.
Згідно наданого розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року, станом на 10.10.2024 року становить 49 010,85 грн., з яких: 10 500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 38 510,85 грн. заборгованість за нарахованими відсотками додатково (за період з 04.07.2023 року по 29.09.2023 року), тобто, правонаступником ТОВ «Таліон Плюс» було здійснено донарахування за відсотковою ставкою 2,98% (яка погоджено сторонами), за користування кредитом в межах строку кредитування.
10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №10/1024-01, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року. Донарахування відсотків не здійснювалось.
15.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року. Донарахування відсотків не здійснювалось.
Із відповіді наданої АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2026 року, слідує що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту, також емітовувались інші картки. По рахунках відповідача було зарахування коштів на загальну суму 10 500 грн.
Із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 343693094 від 24.05.2023 року позичальником якого є ОСОБА_1 , заборгованість останньої станом на 26.12.2025 року становить 49 010,85 грн., з яких: 10 500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 38 510,85 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.
Доводи відповідача, що позивачем заявлено до стягнення проценти відповідно до ст. 625 ЦК України, є безпідставними, оскільки проценти, зазначені в позовній заяві, є платою за правомірне користування кредитними коштами, нарахованою в межах строку дії кредитного договору, розмір відсоткової ставки визначено умовами Договору та погоджено сторонами. Водночас позивачем не заявлялися вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання та підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки п.12.4. договору, такі передбачались за межами строку дії договору.
Отже, відповідач помилково ототожнює договірні проценти за користування кредитом із процентами, передбаченими ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу та підстави для нарахування.
Окрім того, законодавство щодо споживача кредиту та іншої відсоткової ставки було прийнято пізніше, представленого розрахунку.
Посилання відповідача на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України також є безпідставним, оскільки позивачем не заявлялися вимоги про стягнення неустойки (штрафу чи пені) за порушення грошового зобов`язання.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля законодавства України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.
При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договорами факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 49 010,85 грн., з яких: 10 500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 38 510,85 грн. заборгованість за нарахованими відсотками (за період з 24.05.2023 року по 29.09.2023 року).
Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткову угоду №25771054725від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,
Як встановлено судом, 20.08.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Соломки Олексія Володимировича, укладено договір надання правничої допомоги №20/08/25-01, за умовами якого Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.3.3 вказаного договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.
Згідно з Додатковою угодою №25771054725 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 279524421 від 24.05.2023 року, за яким боржником є ОСОБА_1 ..
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатським бюро на виконання договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 7 000 грн., з них: 5 000 грн. - складання позовної заяви (2 години); 1 000 грн. - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 години); 500 грн. - підготовка адвокатського запиту (1 година); 500 грн. - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - (1 години).
Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 4 000 грн.
На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Задовольнити частково Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії № 279524421 від 24.05.2023 року в розмірі 49 010,85 грн. (сорок дев`ять тисяч десять гривень 85 копійок), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. (чотири тисячі гривень).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2026 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА
Судове рішення № 141063285, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 344/4051/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: