Постанова № 14106180, 03.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/945/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Кобилюх Б.Я., Озірського С.О.,

представника відповідача - Мовчан Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційне підприємство "Шляхбудсервіс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційне підприємство "Шляхбудсервіс" (далі - ТОВ "ПКП "Шляхбудсервіс", позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень №0005201503/0/1903 від 18.06.2010 р., №0005201503/1/2718 від 30.08.2010 р., №0005201503/2/3485 від 25.10.2010 р. та №0005201503/3/55 від 14.01.2011 р., якими підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у розмірі 52 462,15 грн., у тому числі 34 974,77 грн. - за основним платежем та 17 487,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що у відповідача не було правових підстав для нарахування орендної плати за землю за новими ставками, оскільки договори оренди землі, укладені між ТОВ "ПКП "Шляхбудсервіс" та Кременчуцькою міською радою Полтавської області, ніким не змінювалися, ставки орендної плати обумовлені цими договорами визначалися з урахуванням положень Закону України "Про оренду землі" в редакції існуючій на час їх укладення, якою не було закріплено мінімального розміру орендної плати. Відтак, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких врегульовано нормами спеціальних законів. Тому положення договорів оренди земельних ділянок, які суперечать зазначеним приписам закону, не можуть застосовуватися, а податкові повідомлення-рішення, якими донараховано заниження розміру орендної плати, є правомірними.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 №359965 ТОВ "ПКП "Шляхбудсервіс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 24.03.1997 р. (ідентифікаційний код 24824869).

У 2007 році між Кременчуцькою міською радою та ТОВ "ПКП "Шляхбудсервіс" укладено договори оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташовані у м. Кременчук Полтавської області.

Зокрема, 13.02.2007 р. укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий №5310436100:01:002:0109) для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу по проїзду Галузевому, 38 в м.Кременчуці, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 12895 м2. Договір укладено терміном на 5 років. Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі щорічно.

13.02.2007 р. укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий №5310436100:01:002:0110) для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу по проїзду Галузевому, 38 в м.Кременчуці. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 9935 м2. Договір укладено терміном на 5 років. Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі щорічно.

08.06.2007 р. укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий №5310436500:08:006:0052) для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу "Човнова станція" по вул. 50-річчя Союзу РСР, 22 в м.Кременчуці. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 13854 м2. Договір укладено терміном на 2 роки. Орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно.

У період з 03.06.2010 р. по 08.06.2010 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "ПКП "Шляхбудсервіс".

Перевіркою встановлено порушення ст. 21 Закону України "Про оренду землі" у вигляді заниження суми орендної плати за землю за період з січня по грудень 2008 року на 34974,77 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 09.06.2010 р. №2773/15-227/24824869, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0005201503/0/1903 від 18.06.2010 р. про визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 52462,15 грн. (у тому числі 34974,77 грн. - за основним платежем та 17487,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

За наслідками адміністративного оскарження ТОВ "ПКП "Шляхбудсервіс" податкового повідомлення-рішення №0005201503/0/1903 від 18.06.2010 р. Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0005201503/1/2718 від 30.08.2010 р., №0005201503/2/3485 від 25.10.2010 р., №000520150/3/55 від 14.01.2011 р., якими до платника доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання у тому ж розмірі.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Правові засади оренди землі визначені частиною 1 статті 2 Закону України від 06.10.1998 р. №161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV), у відповідності з якою відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону №161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Законом України "Про внесення змін в Закон України від 25.03.2005 р. №2505 "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", який був чинним на час існування спірних правовідносин, викладено у новій редакції, у відповідності з якою до загальнодержавних податків (обов'язкових платежів) віднесено і плату за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01.01.2005 р. та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

Підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та "Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладено в новій редакції частину четверту статті 21 Закону України "Про оренду землі"та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. №10-рп/2008 вищенаведені положення пункту 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та "Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. №309-VI внесено зміни до частин 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з 2008 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Таким чином суд критично оцінює посилання позивача, за змістом яких розмір орендної плати за земельні ділянки може бути збільшений лише за згодою сторін договору, оскільки формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку, такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обовязкових платежів до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання закріплені статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою Кременчуцької міської ради, як розпорядника земель.

Отже, відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження ТОВ "ПКП "Шляхбудсервіс" суми орендної плати за землю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційне підприємство "Шляхбудсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2011 року.

СуддяЄ.Б. Супрун