Постанова № 14106128, 07.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2011 року Справа № 2а-10419/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Моркунцової І.І.

та

представників сторін:

від позивача - провідний юрисконсульт

Ошиєвська Н.Л. (довіреність від 04.01.2011 № 1-1/18)

від відповідача - старший державний податковий інспектор юридичного

відділу Яковлев О.І. (довіреність від 05.01.2011 № 71/10-25)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державного підприємства «Донбасантрацит»

до державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області

про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії, визнання недійсними та скасування повністю податкових повідомлень - рішень від 16 листопада 2010 року № 0004111501/0 та № 0001082342/0, від 13 грудня 2010 року № 0004111501/1 та № 0001082342/1,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Донбасантрацит» до державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 24.01.2011 за № 1-7/185, яка ухвалою від 25.01.2011 прийнята та приєднана до справи (арк. справи 57-58, 141-142), просить:

-визнати протиправними дії відповідача щодо змінення призначення платежу у відповідності із пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за платіжними дорученнями від 03.02.2010 № 659 на суму 100000,00 грн.; від 12.02.2010 № 675 на суму 33000,00 грн.; від 22.02.2010 № 682 на суму 44000,00 грн.; від 24.02.2010 № 688 на суму 85000,00 грн.; від 24.02.2010 № 712 на суму 231915,46 грн., від 24.02.2010 № 713 на суму 582500,00 грн.; від 26.02.2010 № 80 на суму 808000,00 грн.; від 31.03.2010 № 799 на суму 278555,00 грн.; від 31.03.2010 № 839 на суму 500000,00 грн.; від 07.05.2010 № 916 на суму 33300,00 грн.; від 17.05.2010 № 933 на суму 11700,00 грн.; від 19.05.2010 № 954 на суму 13800,00 грн.; від 19.05.2010 № 942 на суму 60000,00 грн.; від 20.05.2010 № 961 на суму 101873,29 грн.; від 20.05.2010 № 960 на суму 665126,71 грн.; від 03.06.2010 № 987 на суму 660 000,00 грн.; від 04.06.2010 № 1000 на суму 81000,00 грн.; від 08.06.2010 № 020 на суму 45000,00 грн.; від 08.06.2010 № 026 на суму 50000,00 грн.; від 10.06.2010 № 046 на суму 50000,00 грн.; від 14.06.2010 № 059 на суму 25000,00 грн.; від 22.06.2010 № 104 на суму 38000,00 грн.;

-зобовязати відповідача суми, сплачені підприємством за платіжними дорученнями від 03.02.2010 № 659 на суму 100000,00 грн.; від 12.02.2010 № 675 на суму 33000,00 грн.; від 22.02.2010 № 682 на суму 44000,00 грн.; від 24.02.2010 № 688 на суму 85000,00 грн.; від 24.02.2010 № 712 на суму 231915,46 грн., від 24.02.2010 № 713 на суму 582500,00 грн.; від 26.02.2010 № 80 на суму 808000,00 грн.; від 31.03.2010 № 799 на суму 278555,00 грн.; від 31.03.2010 № 839 на суму 500000,00 грн.; від 07.05.2010 № 916 на суму 33300,00 грн.; від 17.05.2010 № 933 на суму 11700,00 грн.; від 19.05.2010 № 954 на суму 13800,00 грн.; від 19.05.2010 № 942 на суму 60000,00 грн.; від 20.05.2010 № 961 на суму 101873,29 грн.; від 20.05.2010 № 960 на суму 665126,71 грн.; від 03.06.2010 № 987 на суму 660 000,00 грн.; від 04.06.2010 № 1000 на суму 81000,00 грн.; від 08.06.2010 № 020 на суму 45000,00 грн.; від 08.06.2010 № 026 на суму 50000,00 грн.; від 10.06.2010 № 046 на суму 50000,00 грн.; від 14.06.2010 № 059 на суму 25000,00 грн.; від 22.06.2010 № 104 на суму 38000,00 грн. зарахувати відповідно призначенню платежу;

- визнати недійсними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення від 16.11.2010 №№ 0004111501/0, 0001082342/0 та від 13.12.2010 №№ 0004111501/1, 0001082342/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за правилами пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 по справі № 2а-6339/10/1270 податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2549099,00 грн. згідно декларації від 20.07.2010 № 15682 було розстрочене строком на 10 років з щомісячним платежем в сумі 21242,49 грн. з 30.11.2010 по 30.10.2020, податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 785112,00 грн. згідно декларації від 22.03.2010 № 90000756343 та податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 423764,00 грн. було розстрочене строком на 5 років постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.08.2010 по справі № 2а-5685/10/1270 з щомісячним платежем в сумі 20147,94 грн. з 01.09.2010 по 31.08.2015. Тобто, зазначив позивач, ухваленими рішеннями суду був змінений граничний строк сплати відповідних податкових зобов'язань.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у підпункті 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни. За приписами пункту 3 статті 9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 20.1 статті 20, пунктом 21.1 статті 21 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.2010 № 0004111501/0 та від 13.12.2010 № 0004111501/1 до позивача було застосовані штрафні санкції 20 % в сумі 94897,80 грн. за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобовязання з прибутку згідно акта від 08.11.2010 № 947/15-23/32446546, та податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.2010 № 0001082342/0 та від 13.12.2010 № 0001082342/1 до позивача було застосовані штрафні санкції 20 % в сумі 802367,18 грн. за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання з прибутку згідно акта від 08.11.2010 № 947/15-23/32446546, але позивач вважає, що нарахування відповідачем даних штрафних санкції є необґрунтованим, оскільки погашення зазначених податкових зобов'язань було здійснено без порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо перерозподілу грошових коштів, на думку позивача, є безпідставними, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обов'язок саме податкового органу змінювати зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

За таких обставин, застосування штрафних санкцій позивач вважає безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державна податкова інспекція в м. Красний Луч Луганської області адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 18.01.2011 за № 889/10-25 (арк. справи 40-41) та заперечення до уточнення до адміністративного позову від 04.02.2011 за № 1614/10-25(арк. справи 145-146). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити з таких підстав.

Державною податковою інспекцією в м. Красний Луч Луганської області була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість до бюджету та складено акт від 08.11.2010 № 947/15-23/32446546. За результатом перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010 № 0004111501/0, № 0001082342/0 на суму 897264,98 грн. Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області, скарга була розглянута та залишена без задоволення, після розгляду скарги було винесено податкові повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0004111501/1, № 0001082342/1 на суму 897264,98 грн.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Облік сум податкового боргу платників податків ведеться в картках особових рахунків згідно з вимогами Інструкції, зареєстрованої наказом «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» від 18.07.2005 № 276 (зареєстровано в Мін'юсті України 02.08.2005 за № 843/1 1123).

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для податку на додану вартість базовим податковим (звітним) періодом визначено календарний місяць.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Тобто, за твердженням відповідача, позивач повинен був сплатити суму податку на додану вартість відповідно до поданих у 2010 році декларацій за лютий у березні, за березень у квітні, за травень у червні, за червень у липні. Позивач же відповідно до наданих ним копій виписок банку, згідно зазначеного призначення платежу здійснював сплату податку на додану вартість за лютий у лютому, за березень у березні, за травень у травні, за червень у червні, тобто ще до виникнення суми податкового зобов'язання за поданими деклараціями та до подання таких декларацій.

При цьому, в призначенні платежу за платіжними дорученнями від 22.02.2010 № 682, від 24.02.2010 № 688, від 24.02.2010 № 713, від 03.02.2010 № 659, від 12.02.2010 № 675 зазначено «в рахунок відшкодування збитків за КС 3709915702 від 13.01.2010», за платіжними дорученнями від 07.05.2010 № 916, від 17.05.2010 № 933, від 08.06.2010 № 020, від 08.06.2010 № 026, від 10.06.2010 № 046, від 14.06.2010 № 059, від 03.06.2010 № 987, від 22.06.2010 № 104, від 04.06.2010 № 1000 зазначено «в рахунок відшкодування збитків за КС 3710907701 від 20.04.2010», за платіжним дорученням від 20.05.2010 № 961 зазначено «ДТ задолж. согл. акта описи № 2665/24 от 09.03.2010». Суми за платіжними дорученнями також не відповідають сумам податкового зобов'язання за вищезазначеними деклараціями.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 № 892 (зі змінами відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 № 270), суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл. Таким чином, на думку відповідача, вищевказана постанова не передбачає визначення напряму сплати податку на додану вартість на погашення поточних зобов'язань, не погашаючи податкового боргу, тому сплата податку по зазначеній постанові Кабінету Міністрів України погашає заборгованість з податку в хронологічному порядку. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право, при наявності боргу за минулі періоди, проводити погашення поточних зобов'язань.

Враховуючи, що позивачем в платіжних дорученнях не зазначалося напряму спрямування сум податку на додану вартість зі спеціального рахунку на погашення зобов'язань за деклараціями та уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість за лютий 2010 року, березень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, а штрафні санкції відповідно до повідомлень-рішень, що оскаржуються, були застосовані саме за затримку граничних строків сплати податкового зобов'язання за зазначеними деклараціями та розрахунками, відповідач вважає, що дій з перерозподілу сум податку, призначених саме для погашення вищевказаних зобов'язань, державною податковою інспекцією не здійснювалось.

Щодо зобов'язання державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області суми, сплачені за платіжними дорученнями, зарахувати відповідно призначення платежу, то відповідач вказав, що відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 18.01.2011 за № 889/10-25 та запереченнях до уточнення до адміністративного позову від 04.02.2011 за № 1614/10-25.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) державне підприємство «Донбасантрацит» подало до державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області:

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року від 15.03.2010 № 3362, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 438730,00 грн. (арк. справи 147);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2009 року від 15.03.2010 № 3363, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 13167,00 грн. (арк. справи 149);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009 року від 15.03.2010 № 3369, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 22592,00 грн. (арк. справи 151);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року від 22.03.2010 № 9000756343, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 785112,00 грн. (арк. справи 42-43);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року від 20.04.2010 № 9001259880, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 886856,00 грн. (арк. справи 44-45);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року від 20.05.2010 № 10646, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 2336564,00 грн. (арк. справи 46-47);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2010 року від 27.05.2010 № 10707, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 75650,00 грн. (арк. справи 153);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року від 27.05.2010 № 10676, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 8640,00 грн. (арк. справи 155);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року від 21.06.2010 № 9002286240, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 423764,00 грн. (арк. справи 48-49);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року від 20.07.2010 № 15682, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 2549099,00 грн. (арк. справи 52-53).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У відповідності із підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковим періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць.

Згідно із пунктом 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проведеною державною податковою інспекцією в м. Красний Луч Луганської області невиїзною документальною перевіркою своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 15.03.2010 по 05.10.2010, за результатами якої складено акт від 08.11.2010 № 947/15-23/32446546, було встановлено, що в порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків державне підприємство «Донбасантрацит» несвоєчасно сплатило узгоджені суми податкових зобовязань (арк. справи 7-8).

Сума несвоєчасно сплачених узгоджених податкових зобовязань за податковими деклараціями та уточнюючими розрахунками за лютий-червень 2010 року з затримкою від 31 до 90 календарних днів включно склала 4486324,90 грн., за що передбачені штрафні фінансові санкції в сумі 897264,98 грн. (арк. справи 9-10).

За порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями та уточнюючими розрахунками за лютий-червень 2010 року у відповідності із вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта невиїзної документальної перевірки від 08.11.2010 № 947/15-23/32446546 державна податкова інспекція в м. Красний Луч Луганської області податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.2010 №№ 0004111501/0, 0001082342/0 застосувала до державного підприємства «Донбасантрацит» штрафні санкції у загальному розмірі 897264,98 грн. (арк. справи 21, 22).

За результатами розгляду скарги позивача від 26.11.2010 № 1-1/2508, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги від 13.12.2010 № 16484/23-119 залишена без задоволення, державною податковою інспекцією в м. Красний Луч Луганської області у відповідності із пунктами 4.3 та 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), складено та надіслано державному підприємству «Донбасантрацит» податкові повідомлення-рішення від 13.12.2010 №№ 0004111501/1, 0001082342/1 (арк. справи 17-18, 19-20, 23, 24).

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010 №№ 0004111501/0, 0001082342/0 у звязку зі складенням та надісланням позивачу податкових повідомлень-рішень від 13.12.2010 №№ 0004111501/1, 0001082342/1 державною податковою інспекцією в м. Красний Луч Луганської області не відкликано, правові наслідки для позивача несуть всі чотири акти індивідуальної дії.

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних дій і рішень відповідача та безпідставність і неправомірність позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Посилання позивача на платіжні доручення від 03.02.2010 № 659, від 12.02.2010 № 675, від 22.02.2010 № 682, від 24.02.2010 № 688, від 24.02.2010 № 712, від 24.02.2010 № 713, від 26.02.2010 № 80, від 31.03.2010 № 799, від 31.03.2010 № 839, від 07.05.2010 № 916, від 17.05.2010 № 933, від 19.05.2010 № 954, від 19.05.2010 № 942, від 20.05.2010 № 961, від 20.05.2010 № 960, від 03.06.2010 № 987, від 04.06.2010 № 1000, від 08.06.2010 № 020, від 08.06.2010 № 026, від 10.06.2010 № 046, від 14.06.2010 № 059, від 22.06.2010 № 104 (арк. справи 62-74) у якості доказів своєчасної часткової сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за податковими деклараціями та уточнюючими розрахунками за лютий-червень 2010 року суд не приймає до уваги, оскільки суми податку на додану вартість за наведеними платіжними дорученнями були сплачені позивачем ще до виникнення податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий-червень 2010 року, а тому правомірно були направлені податковим органом відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у порядку календарної черговості на погашення податкового боргу з цього податку, наявність якого підтверджується карткою особового рахунку платника (арк. справи 75-138) та позивачем не оспорюється. Суд зазначає, що ані діючим на момент виникнення спірних правовідносин, ані на момент розгляду та вирішення адміністративної справи законодавством не передбачено авансових платежів по податку на додану вартість.

Також, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що постановами Луганського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 у справі № 2а-6339/10/1270 та від 05.08.2010 у справі № 2а-5685/10/1270 був змінений граничний строк сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно декларації від 20.07.2010 № 15682 на 10 років, а згідно декларації від 22.03.2010 № 90000756343 - на 5 років (арк. справи 59, 60-61), оскільки зазначені судові рішення не змінюють граничний строк сплати узгоджених податкових зобовязань, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а встановлюють порядок виконання судового рішення шляхом розстрочення державному підприємству «Донбасантрацит» сплати стягнутого за судовим рішенням податкового боргу з податку на додану вартість.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства "Донбасантрацит" до державної податкової інспекції в м. Красний Луч Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсними та скасування повністю податкових повідомлень - рішень від 16 листопада 2010 року № 0004111501/0 та № 0001082342/0, від 13 грудня 2010 року № 0004111501/1 та № 0001082342/1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14 лютого 2011 року.

Суддя Т.І. Чернявська