Постанова № 14106006, 09.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/1472/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Курдя Д.І.,

представника відповідача - Рибалка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0005481540/0 від 30.12.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля», звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0005481540/0 від 30.12.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно узгоджених податкових зобовязань з комунального податку по Державному підприємству «Добропіллявугілля» за період з 20.08.2010 року по 19.11.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт, яким встановлені порушення на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Не погоджується із висновками акту перевірки, та вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідач фактично здійснив перерозподіл платежу, змінивши призначення самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні.

Тому вважає спірне податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає визнанню недійсним.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення відповідно до яких зазначив, що податковий орган правомірно здійснив перерозподіл сплачених позивачем сум поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» (Далі за текстом ДП «Добропіллявугілля»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 11.03.2003 року (а.с.8), згідно довідки управління статистики у м. Добропіллі від 05.11.2008, знаходиться в ЄДРПОУ (а.с.9).

Відповідач,- Добропільська обєднана державна податкова інспекція (Далі за текстом - Добропільська ОДПІ), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є субєктом владних повноважень.

27.12.2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань з комунального податку по Державному підприємству «Добропіллявугілля» за період з 20.08.2010 року по 19.11.2010 року

За наслідками проведеної перевірки 27.12.2010 року був складений акт № 1439/15-1/32186934 (Далі за текстом акт перевірки) (а.с.10-11), згідно висновків якого з боку позивача встановлені порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань з комунального податку ДП «Добропіллявугілля» за період з 20.08.2010 року по 19.11.2010 року передбачених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 19 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори», п.4 р. ІУ Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Добропільської міської ради від 230.09.2005 року № 4/21-49, з комунального податку у загальній сумі 1922,12 гривень, у тому числі із затримкою понад 90 календарних днів у сумі 1922,12 гривень.

На підставі акту перевірки, 30.12.2010 року Добропільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005481540/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з комунального податку у вигляді штрафу у розмірі 50 % на суму 961,06 гривень (а.с.12).

Підставою прийняття податкового повідомлення рішення зазначено п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається із описової частини акту перевірки, відповідач, частково перерозподілив сплачену позивачем згідно платіжного доручення від 19.11.2010 року № 4262 суму, у розмірі 1922,12 гривень, в рахунок погашення податкового боргу з комунального податку за 2 квартал 2010 року.

Здійснивши вказаний перерозподіл, відповідач прийшов до висновку про порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань з комунального податку ДП «Добропіллявугілля» за період з 20.08.2010 року по 19.11.2010 року із затримкою понад 90 календарних днів у сумі 1922,12 гривень.

Спірною обставиною у справі, є правомірність здійснення податковим органом перерозподілу призначення платежу, самостійно визначеного платником податків у платіжному дорученні.

Позивач, платіжним дорученням № 4262 від 19.11.2010 року сплатив комунальний податок на суму 64295,70 гривень за 3 квартал 2010 року по строку сплати 19.11.2010 року.

Таким чином, відповідач перерозподілив кошти, сплачені позивачем на погашення поточного податкового зобовязання, в рахунок погашення податкового боргу минулого податкового періоду.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами відповідачем дійсно здійснений перерозподіл платежу, що був зроблений позивачем, згідно вищевказаного платіжного доручення.

Суд не приймає позицію відповідача викладену в запереченнях з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які зазначено в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, - є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону.

Отже, законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків мали уживатись передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуватися штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0005481540/0 від 30.12.2010 року, - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов, Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0005481540/0 від 30.12.2010 року, - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції № 0005481540/0 від 30.12.2010 року.

Присудити з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09 лютого 2011 року.

Повний текст постанови складений 14 лютого 2011 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Христофоров А.Б.