Єдиний державний реєстр судових рішень
Роздільнянський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/4301/25
Номер провадження: 2/511/462/26
28 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бобровська І. В.,
секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов зазначений позов через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача:
суму заборгованості за Договором кредиту у розмірі 7 962,50 гривень;
витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень;
витрати на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 гривень.
Стислий виклад позиції позивача.
15 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі Первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір про надання коштів у кредит №71611534 (надалі Договір кредиту), умовами якого встановлено, що Первісний кредитор надає відповідачу кредит у розмірі 6 500,00 гривень строком на 30 днів (з 15 липня 2025 року по 13 серпня 2025 року), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,25%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 гривень).
Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за Договором кредиту, перерахувавши відповідачу кредитні кошти.
Однак відповідач порушив свої зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 962,50 гривень, право вимоги за якою на підставі договору факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року перейшло до позивача.
Стислий виклад позиції відповідача.
Представник відповідача адвокат Магера Руслан Юрійович подав відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 6 500,00 гривень заборгованості за Договором кредиту, пропорційно задоволеним позовним вимогам здійснити розподіл судових витрат та витрат на правничу допомогу.
В обгрунтування своєї позиції зазначив, що відповідач є військовослужбовцем з 15 вересня 2022 року, а відтак проценти не підлягають стягненню з нього відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Стислий виклад заперечень позивача на позицію відповідача.
Відповідачем не долучено доказів на підтвердження проходження військової служби у період з 15 липня 2025 року по 13 серпня 2025 року (період нарахування процентів), а також з копій документів, долучених до матеріалів справи, не вбачається можливим встановити, чи проходить відповідач службу за мобілізацією або проходить службу за контрактом, а відтак відсутні підстави для застосування частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Процесуальні дії у справі.
07 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
14 жовтня 2026 року перейдено до стадії ухвалення судового рішення, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Первісним кредитором та відповідачем 15 липня 2025 року було укладено Договір кредиту на наступних умовах:
сума кредиту 6500,00 гривень (пункт 2.2.1.);
строк кредитування/строк договору 30 днів (пункт 2.2.2.);
процентна ставка/день 0,250% (фіксована) (пункт 2.2.3.);
комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 гривень) (пункт 2.2.4.).
Первісний кредитор свої зобов`язання за Договором кредиту виконав у повному обсязі, що не оспорюється сторонами.
Однак відповідач порушив свої зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 962,50 гривень, право вимоги за якою на підставі договору факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року перейшло до позивача, з яких:
6 500,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу;
487,50 гривень сума заборгованості за процентами;
975,00 гривень сума заборгованості за комісією.
Відповідач на підтвердження проходження військової служби надав довідку від 22 січня 2026 року № 73, з якої встановлено, що з 15 вересня 2022 року по «цей час» він є дійсно військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Як встановлено судом, між Первісним кредитором та відповідачем було укладено Договір кредиту, за яким позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі.
Разом із цим, відповідач свої обов`язки за Кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги за якою на підставі договору факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року перейшло до позивача.
З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Велика Палата Верховного Суду (справа №127/15672/16-ц) у постанові від 08 листопада 2019 року зазначила, що для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Разом із цим, щодо вимоги про стягнення комісії, суд вважає необхідним зауважити, що пунктом 2.2.4 Договору кредиту передбачено комісію у розмірі 975,00 гривень.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню.
Щодо доводів сторони відповідача про застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), суд зазначає, що, як слушно зауважив позивач, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для застосування передбачених Законом пільг. Сам по собі факт проходження військової служби не є достатнім для висновку про наявність у відповідача права на відповідні пільги, оскільки таке право залежить від дотримання визначених законом умов та підтвердження відповідних обставин належними доказами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 426/4264/19 від 04 вересня 2024 року.
Разом із цим, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (87,75 %).
Керуючись статтями 81, 141, 178, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528, заборгованість за Договором кредиту у розмірі 6 987,50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 125,66 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 948,75 гривень.
В іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, Київська область, місто Ірпінь.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: І. В. Бобровська
Судове рішення № 141059541, Роздільнянський районний суд Одеської області було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 511/4301/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: