Ухвала суду № 141059415, 27.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

27.10.26

Справа № 522/9184/20

Провадження № 1-кп/522/671/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за №42019160000000727 від 27.11.2019 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

- у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Так, 28.02.2020, ОСОБА_6 обіймаючи посаду директора Департаменту інвестицій, міжнародного та міжрегіонального співробітництва Одеської обласної державної адміністрації, перебуваючи за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4, діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння коштами державного бюджету, виділеними на оплату праці службових осіб і працівників Департаменту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді завдання збитків державному бюджету, здійснила фіктивне працевлаштування у Департамент підконтрольної їй особи - ОСОБА_7 , на передбачену штатним розписом Департаменту посаду провідного консультанта відділу міжнародного, міжрегіонального та транскордонного співробітництва управління міжнародного та міжрегіонального співробітництва департаменту, в результаті чого, у період березня 2019 року - січня 2020 року, перебуваючи на території Приморського району м. Одеси, маючи безперешкодний доступ до банківської картки № НОМЕР_1 , якою обслуговується банківський рахунок ОСОБА_7 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», розпорядилася на власний розсуд грошовими коштами, які надходили на вказаний банківський рахунок в якості заробітної плати ОСОБА_7 та інших передбачених законом виплат, належних їй за вказаною посадою, внаслідок чого, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа вказаними грошовими коштами.

Сума збитків, завданих державі протягом березня - грудня місяців 2019 року та січня 2020 року внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , направлених на заволодіння коштами державного бюджету, виділеними на оплату праці ОСОБА_7 , фіктивно працевлаштованої у Департаменті на посаду провідного консультанта відділу міжнародного, міжрегіонального та транскордонного співробітництва управління міжнародного та міжрегіонального співробітництва, становить 118 511,25 грн.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст. 191 КК України, за ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім того, ОСОБА_6 обіймаючи посаду директора Департаменту інвестицій, міжнародного та міжрегіонального співробітництва Одеської обласної державної адміністрації, перебуваючи за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4, діючи з прямим умислом, у період з 12.03.2019 по 17.12.2019, здійснила видачу завідомо неправдивих офіційних документів - Табелів обліку використання робочого часу співробітниками Департаменту, шляхом їх підписання, в яких містились завідомо неправдиві відомості про явку провідного консультанта відділу міжнародного, міжрегіонального та транскордонного співробітництва управління міжнародного та міжрегіонального співробітництва вказаного Департаменту фіктивно працевлаштованої ОСОБА_7 на роботу та виконання нею функціональних обов`язків, з метою подальшого заволодіння коштами державного бюджету, виділеними на оплату її праці та інших передбачених законом виплат.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.1 ст. 366 КК України, за ознаками: видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала клопотання захисника та не заперечувала проти звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Прокурор вважав, що клопотання захисника підлягає задоволенню.

Потерпілий в судове засідання не з`явився. В попередньому судовому засіданні представник потерпілого наполягав на задоволені цивільного позову та стягнення майнової шкоди з ОСОБА_6 .

Вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про те, що клопотання захисника є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Закриття кримінального провадження зі звільненням від кримінальної відповідальності можливо тільки у випадку скоєння особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого особливою частиною КК України та при наявності встановлених Законом правових підстав, вичерпний перелік яких наведений в ч.1 ст. 44 КК України. При цьому рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе лише при наявності її згоди на закриття справи.

Санкцією ч.2 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частиною 1 ст. 366 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до вимог ст. 12 КК України злочини, передбачені ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України є нетяжкими злочинами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Як встановлено, ОСОБА_6 скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України, у період з березня 2019 року по 04.02.2020.

З 04.02.2020 вже минуло 5 (п`ять) років.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 КК України та ч.1 ст. 366 КПК України, що є нетяжкими злочинами, з дня вчинення яких пройшло більше 5 років та строк притягнення до кримінальної відповідальності сплив 05.02.2025.

Відповідно до ч.2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

11.01.2023 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, призупинено та оголошено її в розшук.

29.09.2024 обвинувачена ОСОБА_6 звернулась з клопотанням про відновлення кримінального провадження відносно неї.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.05.2025 припинено з 24.09.2024 розшук обвинуваченої ОСОБА_6 .

З моменту відновлення кримінального провадження обвинувачена ОСОБА_6 була постійно присутня на судових засіданнях.

Суд вважає, що незважаючи на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 було призупинене та оголошено її в розшук, а в подальшому розгляд справи було відновлено, в неї не було умисних дій, вчинених з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

Так, зупинення спливу строку давності у випадку ухилення особи від досудового слідства або суду є посткримінальною санкцією, заходом кримінально-правового характеру, покликаним забезпечувати здійснення кримінального переслідування і реалізацію кримінальної відповідальності.

Таким чином, зупинення судового розгляду у зв`язку з розшуком обвинуваченої саме по собі ще не може свідчити про ухилення останньої від слідства або суду.

Для застосування положень ч.2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт умисного ухилення особи від досудового слідства або суду.

Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

(Постанови Верховного суду від 18 вересня 2018 року по справі

№ 346/883/15-к (провадження № 51-3255 км18), 05 квітня 2021 року по справі

№ 328/1109/19 (провадження № 51-5464 км 20) та 14 червня 2022 року по справі № 391/66/17 (провадження № 51-3226 км 21).

Суд звертає увагу на те, що обвинувачена ОСОБА_6 будь-яких дій направлених на ухилення від суду не вчиняла, 19.02.2022 вона разом, зі своєю донькою ОСОБА_8 поїхала у відрядження в м. Дубаї (Об`єднані Арабські Емірати) для участі у виставці Експо 2020 Дубай. Планувала повернутися в м. Одеса 26.02.2022 рейсом FZ 1723 Flydubai A-320 (DXB) Dubai 26.02.2022 об 11:00.

24.02.2022 почалося повномасштабне збройне вторгнення російської федерації в Україну та на території України введений воєнний стан, згідно Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який був затверджений Верховною Радою України згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Оцінивши небезпеку для власного життя та життя своєї доньки пов`язану з поверненням на територію України, де проходять військові дії та постійно здійснюються обстріли із застосуванням ворожих БПЛА та ракетного озброєння, ОСОБА_6 прийняла рішення поїхати до США.

В подальшому обвинувачена ОСОБА_6 постійно намагалася отримати інформацію про долю кримінальної справи та прийти участь у судовому засіданні.

Вона неодноразово намагалась зв`язатися зі своїм захисником у кримінальному провадженні і тільки в 2024 році, їй стало відомо, що адвокат ОСОБА_9 переїхав проживати в Германію, що також унеможливило його участь у судових засідання та здійснення подальшого надання юридичних послуг та захисту інтересів ОСОБА_6 .

Також в неї склалися обставини, що 11.05.2022 на території США відносно неї був вчинений злочин, в результаті якого був викрадений паспорт для виїзду за кордон гр. України на її ім`я, що значно ускладнило її соціальне положення на території чужої держави та можливість повернутися на територію України.

Через деякий час постійного намагання повідомити суд про своє місцезнаходження та бажання прийняти участь у судових засіданнях, вирішенні проблем з перебуванням на території США та отримавши інформацію зі СМІ, бойові дії на території України «стабілізувалися», 29.09.2024 обвинувачена ОСОБА_6 звернулась з клопотанням (заявою) про відновлення кримінального провадження відносно неї та участі у судових засіданнях в режимі ВКЗ.

Обвинуваченій ОСОБА_6 не було відомо, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси вона була оголошена в розшук, про це стало відомо тільки при ознайомленні адвоката ОСОБА_4 з матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, у зв`язку з тією обставиною, що обвинувачена ОСОБА_6 не вчиняла дій направлених на ухилення від суду, а її знаходження за межами території України, було вимушене та пов`язане з повномасштабним збройним вторгненням російської федерації в Україну, що тягне за собою відсутність підстав для зупинення перебігу давності притягнення до кримінальної відповідальності та застосування ч. 2 ст. 49 КК України.

У зв`язку із вищевикладеним, суд вважає, що застосування ст. 49 КК України, знайшло своє відображення у практиці судів, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, справа № 522/21203/18 (ухвала від 19 листопада 2020 року), де суд наголосив: «Статтею 62 Конституції України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч.1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Оскільки при звільненні від кримінальної відповідальності вирок не ухвалюється, а питання вирішується шляхом винесення рішення у випадку встановлення підстав, передбачених вищезазначеними вимогами закону, то висновків про винуватість особи у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення рішення суду містити не повинно».

Така позиція суду узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності, не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Дане твердження кореспондується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17), згідно якого звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Аналогічної позиції дотримуються і судді у інших справах, зокрема у справі №661/4717/15-к судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду (ухвала від 20 серпня 2020) зазначили, що матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 слід закрити у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з моменту скоєння кримінальних правопорушень минуло п`ять років.

Крім того, обвинувачена ОСОБА_6 повністю відшкодувала завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у розмірі 118 511,25 грн., що підтверджується наданою копією квитанції №ПН982 від 30.09.2026, у зв`язку з чим суд вважає, що цивільний позов Одеської обласної прокуратури про стягнення з ОСОБА_6 майнової шкоди, спричиненої внаслідок кримінальних правопорушень, в сумі 118 511,25 грн. слід залишити без розгляду.

Також, обвинуваченою ОСОБА_6 було перераховано 72 000 грн. на потреби ЗСУ для групи розвідки військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до положень ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК, у тому числі витрат передбачених ст. 124 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

Таким чином кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього обвинувального вироку та залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту).

Суд вважає, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави.

За правилами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, і скасовує арешт, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284, 286, 288, 371, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за №42019160000000727 від 27.11.2019 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України - закрити.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 , у вигляді домашнього арешту - скасувати.

Цивільні позови Одеської обласної прокуратури про стягнення з ОСОБА_6 майнової шкоди, спричиненої внаслідок кримінальних правопорушень, в сумі 118 511,25 грн. - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судових експертиз віднести на рахунок держави.

Речові докази, зазначені в постанові про визнання предметів і документів речовими доказами від 08.05.2020, а саме: документи зазначені в п. І та оптичний носій інформації визначений в п. ІІ даної постанови зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «іPhone», моделі «А1586» та системний блок персонального комп`ютера чорного кольору з написом «Lenovo» - повернути власнику.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/1883/20), на тимчасово вилучене в ході обшуку майно за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/1883/20), на тимчасово вилучене в ході обшуку майно за адресою реєстрації та здійснення діяльності Комунального підприємства «Бюро регіонального розвитку» Одеської обласної ради (код ЄДРПОУ 37549229): м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/1883/20), на тимчасово вилучене в ході обшуку майно за адресою реєстрації та здійснення діяльності Департаменту інвестицій, міжнародного та міжрегіонального співробітництва Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 41164738): м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 4.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/1883/20), на тимчасово вилучене в ході обшуку майно за адресою фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/1879/20), на тимчасово вилучене в ході обшуку майно за адресою: АДРЕСА_3 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/1881/20), на тимчасово вилучене майно, яке було виявлено 22.01.2020 в ході обшуку транспортного засобу марки «TOYOTA LAND CRUISER 200», державний номерний знак НОМЕР_3 , майно, а саме: флеш-карта марки «hp», об`ємом «16 Gb», s/n: GYK16G; флеш-карта марки «Forbes onferences», білого кольору, s/n: 624000 3454.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/6106), на грошові кошти, які знаходяться на рахунку закріпленому за банківською карткою ПАТ КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) № НОМЕР_1 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.05.2020 (справа №522/617/20, провадження №1-кс/522/6807/20, на грошові кошти, які знаходяться на рахунках закріплених за банківськими картками АТ КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 , а також на будь-яких інших рахунках відкритих громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_13 у АТ КБ «Приватбанк».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд протягом семи днів з моменту її оголошення.

Суддя: ОСОБА_10