Ухвала суду № 141059371, 23.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12703/13-ц

Провадження № 6/522/1188/26

УХВАЛА

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеса у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Мазовецької А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Литвиненко Анастасії Миколаївни про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №522/12703/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ОД14/08/2006/840-К/118 від 10 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/12703/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ОД14/08/2006/840-К/118 від 10 серпня 2006 року.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено.

27.07.2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвокат Литвиненко А.М. через підсистему «Електронний суд» про визнання зазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2021 року у справі № 522/12703/13-ц, постановленою суддею Свяченою Ю.Б., замінено первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «Фінанс Проперті Груп». Водночас цією ж ухвалою суд відмовив новому стягувачу у видачі дубліката виконавчого листа та поновленні строку для його пред`явлення до виконання, оскільки заявником не було доведено факту втрати виконавчого документа та наявності підстав для поновлення пропущеного строку.

Представник заявниці зазначає, що виконавчий документ не перебуває на примусовому виконанні, строк його пред`явлення до виконання сплив та судом не поновлений. Водночас арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений 10 жовтня 2014 року у виконавчому провадженні № 45047191, продовжує існувати та обмежує її право розпоряджатися належним їй майном. Матеріали виконавчих проваджень №45047191 та №51269487 знищено після закінчення строку їх зберігання. Орган державної виконавчої служби повідомив про відсутність підстав для самостійного зняття арешту. Попереднє звернення заявниці зі скаргою на бездіяльність цього органу не призвело до усунення обмеження, оскільки ухвалою від 14 травня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

На думку заявниці, сукупність наведених обставин свідчить про відсутність можливості примусового виконання за спірним виконавчим листом та наявність підстав для застосування статті 432 ЦПК України, тому просить визнати виконавчий лист від 09 квітня 2014 року у справі № 522/12703/13-ц таким, що не підлягає виконанню повністю.

Матеріали заяви разом зі справою отримано суддею 29.07.2026 року.

Ухвалою суду від 31.07.2026 року заяву прийнято до провадження та призначено судове засідання на 18.09.2026 року.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Одесі та Одеській області, розгляд справи призначений на 18.09.2026 року було відкладено на 15.10.2026 року.

У судове засідання 15.10.2026 року сторони не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. 15.10.2026 року через канцелярію суду представник ОСОБА_1 адвокат Литвиненко А.М. надала заяву про розгляд справи за її відсутністю. 15.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ТОВ «Фінанс Проперті Груп» - Баценюк Н.М. про відкладення слухання справи. Розгляд справи відкладено на 23.10.2026 року.

У судове засідання 23.10.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причини неявку суду не повідомили. У матеріалах справа наявна заява представника заявника від 15.10.2026 про розгляд справи за їх відстуністю.

Відповідно до частини третьої статті 432 ЦПК України неявка належним чином повідомлених стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення повного тексту ухвали суду є 28.10.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, заяву та надані на її обґрунтування докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/12703/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ОД14/08/2006/840-К/118 від 10 серпня 2006 року.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (р/р НОМЕР_4 , МФО 328975, ЄДРПОУ 20986167) заборгованість за кредитним договором № ОД14/08/2006/840-К/118 від 10 серпня 2006 року у розмірі 43 150 (сорок три тисячі сто пятдесят) дол. США 37 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 13 листопада 2013 рік складає 344 900 (триста сорок чотири тисячі девятсот) грн. 96 коп., що складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 22 147 (двадцять дві тисячі сто сорок сім) дол. США 40 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 177 024 (сто сімдесят сім тисяч двадцять чотири) грн. 17 коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 7 797 (сім тисяч сімсот девяносто сім) дол. США 44 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 62 324 (шістдесят дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 94 коп. за період з 10 серпня 2006 року по 12 листопада 2013 рік; пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 348 (триста сорок вісім) дол. США 64 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 786 (дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 72 коп. за період з 13 листопада 2012 року по 12 листопада 2013 рік; заборгованості по комісії в розмірі 6 331 (шість тисяч триста тридцять один) дол. США 89 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 50 610 (пятдесят тисяч шістсот десять) грн. 80 коп. за період з 10 серпня 2006 року по 12 листопада 2013 рік; штрафу за порушення виконання умов договору в розмірі 6 525 (шість тисяч пятсот двадцять пять) дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 52 154 (пятдесят дві тисячі сто пятдесят чотири) грн. 33 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (р/р НОМЕР_4 , МФО 328975, ЄДРПОУ 20986167) суму судового збору у розмірі 3 286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 51 коп.

25.03.2014 року представник ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду із заявою про видачу виконавчих листів. (а.с. 73)

09.04.2014 року Приморським районний судом м. Одеси видано виконавчий лист у справі №522/12703/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 348 187,47 грн. Стягувач ПАТ «КБ «НАДРА», боржник ОСОБА_1 .

10 жовтня 2014 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Галкіним Дмитром Павловичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45047191 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з викладеними у заяві відомостями з реєстру та відповіддю органу ДВС від 30.06.2026 року №131658, на підставі цієї постанови зареєстровано обтяження № 7379021, вид обтяження арешт нерухомого майна, предмет обтяження все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Постановою від 30.06.2015 року виконавче провадження № 45047191 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби.

25.05.2016 року постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Котик К.В. відкрито виконавче провадження № 51269487 з примусового виконання виконавчого листа.

Як встановлено ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 14.05.2026 року у справі №522/12703/13-ц (провадження №4-с/522/24/26), 29 червня 2016 року винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV у зв`язку з неможливістю встановити особу боржника та з`ясувати місце його проживання.

29.06.2016 року відповідну виконавчу дію скасовано без затвердження та постановою від 05.07.2016 повернуто виконавче провадження стягувачеві згідно п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону.

З відповіді Хаджибейського ВДВС від 24.07.2026 р. №151217 вбачається, що згідно даних Системи, після повернення стягувачу 29.06.2016 року, зазначений виконавчий лист виданий 09.04.2014 Приморським районним судом м. Одеси у справі №522/12703/13-ц пред`являвся до виконання у 2017 році (02.11.2017 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 8 частини четвертої статті 4 Закону, виконавче провадження 54789819).

02.11.2017 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Шенгелая М.А. складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII через ненадання підтвердження сплати авансового внеску.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2021 року у справі №522/12703/13-ц (провадження №6/522/469/21) заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задоволено частково.

Замінено у виконавчому провадженні з виконання заочного рішення від 10.12.2013 року стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра».

В іншій частині відмовлено.

Перехід права вимоги відбувся на підставі договору від 04 серпня 2020 року № GL48N718070_A_3 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а надалі договору № GL48N718070_A102 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Фінанс Проперті Груп».

04.12.2025 року з інформації державних реєстрів ОСОБА_1 дізналася про збереження обтяження її майна.

08.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Хаджибейського ВДВС із заявою про зняття арешту.

Листом № 217222 від 08 грудня 2025 року, направленим 25 грудня 2025 року, орган ДВС повідомив, що провадження № 45047191 закінчено 30 червня 2015 року у зв`язку з направленням документа до іншого відділу. Матеріали провадження знищено після закінчення строку зберігання. На момент розгляду звернення орган ДВС не вбачав правових підстав для зняття арешту.

16.01.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність Хаджибейського ВДВС щодо не зняття арешту, просила визнати її протиправною та зобов`язати відділ зняти арешт, накладений у провадженні № 45047191.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року у справі №522/12703/13-ц (провадження № 4-с/522/24/26) зобов`язано Хаджибейський ВДВС у місті Одесі Одеського МУМЮ України зобов`язано відновити та надати матеріали відновленого виконавчого провадження, в рамках якого було видано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45047191, видана 10.10.2014 року, видавник ОСОБА_4 , Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, де боржником була ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та надати суду належним чином завірені їх копії.

18.03.2026 року до суду надійшли документи за відомостями АСВП в рамках розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Хаджибейського ВДВС у справі №522/12703/13-ц (№4-с/522/24/26).

Ухвалою суду від 14.05.2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач ПАТ «Комерційний Банк НАДРА» - відмовлено.

Також у вищезазначеній ухвалі суд встановив відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо заявниці, водночас зазначив, що доказів погашення заборгованості не надано. Повернення виконавчого документа стягувачу та його направлення за належністю до іншого органу ДВС самі по собі не створювали обов`язку виконавця зняти арешт.

У відповідях Хаджибейського ДВС від 17.03.2026 р. №59459 та від 24.07.2026 р. №151217 повідомлено про знищення матеріалів завершених виконавчих проваджень № 45047191 та № 51269487 після спливу трирічного строку зберігання відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5.

Наявність обтяження після розгляду скарги підтверджується також відомостями державних реєстрів від 16 липня 2026 року та відповіддю Хаджибейського ВДВС від 30 червня 2026 року № 131658.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частина друга цієї статті передбачає визнання документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, у разі його помилкової видачі або відсутності обов`язку боржника повністю чи частково внаслідок припинення, добровільного виконання боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до статті 22 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час повернення документа у 2016 році, загальний строк пред`явлення таких виконавчих документів становив один рік. Стаття 23 цього Закону передбачала переривання строку пред`явлення та встановлення його нового перебігу з дня повернення документа у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII. Згідно з пунктом 5 розділу XIII цього Закону виконавчі документи, видані до набрання ним чинності, пред`являються у строки, встановлені цим Законом. Частина перша статті 12 визначає загальний трирічний строк пред`явлення виконавчих документів.

На час набрання чинності Законом № 1404-VIII річний строк після повернення виконавчого листа у червнілипні 2016 року ще не закінчився.

Тому при оцінці строку повторного пред`явлення слід враховувати трирічний строк.

Оскільки виконавчий лист був повернений стягувачу 29.06.2016 р. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону, того ж дня було скасовано виконавчу дію без затвердження та постановою від 05.07.2016 року повернуто виконавче провадження стягувачеві згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, то трирічний строк пред`явлення сплив 05.07.2019 року.

Крім того, ухвалою суду від 26.04.2021 року було замінено стягувача у виконавчому документі та відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа та поновленні пропущеного строку для його пред`явлення до виконання.

Заміна кредитора в матеріальному зобов`язанні та процесуальна заміна стягувача також не є самостійними підставами переривання чи поновлення строку. Правонаступник набуває прав у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу, а попередні процесуальні дії є обов`язковими для нього відповідно до статті 55 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц сформульовано висновок про те, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання за відповідними приписами статей 4 і 5 Закону № 1404-VIII не передбачає застосування правил статті 12 щодо переривання строку пред`явлення.

Таким чином, повідомлення державного виконавця Першого Малиновського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Шенгелая М.А. від 02.11.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання згідно п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає переривання строку пред`явлення та не поновлювало строку його пред`явлення до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23 розмежовано існування зобов`язання, яке може бути добровільно виконане, та можливість його примусового захисту після спливу строку пред`явлення виконавчого листа і відмови у поновленні строку. Такий висновок стосується правової природи зобов`язання після вичерпання можливості примусового стягнення та враховується судом саме в цих межах.

Наведена постанова ухвалена у спорі про похідні грошові вимоги та не є безпосереднім вирішенням заяви за статтею 432 ЦПК України. Водночас її висновок має значення для оцінки доводу, що збереження непогашеної заборгованості саме по собі завжди достатнє для подальшого примусового виконання. Наявність матеріального зобов`язання не усуває встановлених законом процесуальних меж його примусового захисту.

За конкретних обставин цієї справи суд застосовує частину другу статті 432 ЦПК України з огляду на відсутність обов`язку, який може бути реалізований шляхом примусового виконання саме за спірним виконавчим листом. Саме по собі знищення архівної справи або збереження арешту не створювало б достатньої підстави для визнання листа таким, що не підлягає виконанню.

У даній справі вирішується питання виконуваності конкретного виконавчого документа після спливу строку його пред`явлення та без поновлення цього строку.

Висновок про відсутність у виконавця обов`язку зняти арешт лише через повернення документа не означає підтвердження необмеженої у часі можливості виконання цього документа. Повторне пред`явлення допускається протягом установлених законом строків. Саме дотримання цієї часової межі та наслідки її спливу є предметом оцінки при розгляді заяви за статтею 432 ЦПК України.

Суд також зауважує, що архівне знищення матеріалів провадження не свідчить про виконання рішення і не припиняє борг. Водночас воно не може призводити до збереження обмеження прав боржниці без визначеної законом перспективи його припинення.

Арешт майна у виконавчому провадженні має забезпечувальне призначення та покликаний сприяти реальному виконанню рішення. Він не є самостійною санкцією за непогашення боргу та не може розглядатися відокремлено від законних передумов примусового виконання.

Стаття 41 Конституції України, стаття 321 ЦК України та стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охороняють право власності. Обмеження розпорядження майном має зберігати законну мету та відповідати вимозі пропорційності. Ці приписи не замінюють підстав статті 432 ЦПК України, проте враховуються при їх застосуванні до встановлених обставин.

Арешт накладено у жовтні 2014 року. Протягом тривалого часу виконавчий документ не перебуває на примусовому виконанні, строк його пред`явлення сплив та судом не було поновлено цей строк.

Збереження обтяження саме по собі не може наділяти стягувача правом на примусове виконання поза передбаченими законом строками.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 932/5808/25 наголошено на похідному характері арешту майна боржника. Тривале збереження такого обмеження після завершення провадження та знищення його матеріалів, за відсутності можливості пред`явлення документа до виконання, порушує необхідний баланс захисту майнових прав. Цей висновок враховується при оцінці наслідків збереження обтяження заявниці. Водночас він не є безпосереднім висновком про задоволення заяви за статтею 432 ЦПК України, тому підстави визнання спірного листа таким, що не підлягає виконанню, суд установлює окремо.

У постанові ВП ВС від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 у пункті 46, присвяченому підставам закінчення виконавчого провадження за статтею 49 Закону № 606-XIV, зазначено: «46. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV)».

Таким чином, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, визначено як самостійну правову підставу для закінчення виконавчого провадження, яка відрізняється від повернення виконавчого документа стягувачу без виконання. Аналогічна підстава передбачена пунктом 5 частини першої статті 39 чинного Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Тобто повернення виконавчого документа стягувачу передбачає можливість його повторного пред`явлення до виконання, проте лише протягом установленого законом строку. Натомість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є окремим судовим актом, який усуває можливість подальшого примусового виконання саме цього документа та створює підставу для застосування передбачених законом наслідків закінчення виконавчого провадження.

Отже, відсутність у державного виконавця обов`язку зняти арешт у зв`язку лише з поверненням документа стягувачу не виключає можливості судового вирішення питання про виконуваність такого документа в порядку статті 432 ЦПК України.

Крім того, у пункті 71 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, вказано: «У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 60 Закону № 606-XIV; частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII)».

У цій справі заявниця обґрунтовує вимогу не самим фактом повернення виконавчого листа чи знищення матеріалів виконавчих проваджень, а сукупністю обставин, які стосуються можливості його подальшого примусового виконання: спливом строку пред`явлення виконавчого листа, відмовою суду в поновленні цього строку та видачі дубліката, відсутністю судового акта про відновлення строку і збереженням арешту майна, накладеного для забезпечення виконання зазначеного документа.

Отже, сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності зі спливом певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачеві, так і боржникові, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

Реалізація своїх процесуальних прав у цьому випадку залежить виключного від волі самого кредитора (позивача, стягувача), який не міг не бути обізнаний з наявністю провадження у вказаній справі та із встановленим законом строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, наявність обтяження майна заявниці порушує її конституційне право на користування, володіння та розпорядження своєї власністю.

За таких обставин, суд вважає, що звернення ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є належним способом судового захисту, який відповідає предмету її вимоги та дозволяє вирішити питання, що не було предметом розгляду попередньої скарги.

Оцінивши наявні у матеріалах докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що можливість примусового виконання за виконавчим листом від 09 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 не збереглася: строк його пред`явлення сплив.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а виконавчий лист виданий 09.04.2014 року Приморським районним судом м. Одеси таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 22, 23, 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у відповідних редакціях, статтями 12, 39, 40, пунктом 5 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, статтями 12, 13, 55, 7681, 89, 258261, 263, 353, 354, 432, 433 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Литвиненко Анастасії Миколаївни про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 09.04.2014 року Приморським районним судом м. Одеси на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2013 року у цивільній справі №522/12703/13-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Груп», ЄДРПОУ 41487593, заборгованості у розмірі 348 187 (триста сорок вісім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 47 копійок.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.10.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.