Ухвала суду № 141059319, 27.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3519/24

УХВАЛА

27 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференцзв`язку обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024000000000128 від 08.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно обвинувального акту фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів обвинуваченого фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження на стадії судового розгляду.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 подав до суду письмове клопотання, яким просить суд визнати моментом його фактичного затримання час початку фактичного перебування під контролем слідчого та учасників слідчо-оперативної групи, обмеження його свободи пересування та можливості вільного спілкування, а саме - початок проведення обшуку його службового кабінету о 09 год. 38 хв. 24.01.2024 року у місті Ужгороді.

Своє клопотання мотивує наступним.

Так, відповідно до складеного слідчим протоколу затримання від 25.01.2026 року моментом затримання визначено 19 год. 40 хв. 24.01.2024 року, тобто вже після проведення останнього - третього обшуку. Із часом затримання ОСОБА_4 , зазначеним у протоколі затримання, сторона захисту категорично не погоджується, та вважає його хибним і штучно зміщеним у часі.

Обвинувачений зауважує, що фактичні обставини свідчать про те, що його затримання відбулося у м. Ужгороді 24.01.2024 року в межах кримінального провадження № 22023000000001130 від 30.10.2023 року старшим слідчим в ОВС ГСУ СБУ підполковником юстиції ОСОБА_6 під приводом застосування положень п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, а саме у випадку, коли виникли обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

24.01.2024 слідчим ОСОБА_6 фактично було проведено 3 несанкціоновані обшуки за місцем роботи ОСОБА_4 , в транспортному засобі та за місяцем його проживання, які розпочалися о 09:38 та послідовно безперервно проводились з урахуванням часу, необхідного для переміщення від одного об`єкту до іншого.

Досліджений під час судового засідання відеозапис першого обшуку, на думку обвинуваченого, беззаперечно підтверджує, що з моменту появи службових осіб ГСУ СБУ та ГУВБ СБУ його було позбавлено свободи вільного пересування. Більш того, на самому початку обшуку й нього було вилучено мобільний телефон, чим повністю й ультимативно позбавлено можливості вільно спілкуватися.

Зауважує, що під час проведення всіх трьох обшуків він перебувавав під повним контролем службових осіб ГСУ СБУ та ГУВБ СБУ, без можливості реалізувати свободу волі, в тому числі під час переміщення до місць обшуків його автомобіля та квартири. Службові особи ГСУ СБУ структурного підрозділу Центрального управління СБУ, чиї накази, вказівки та розпорядження відповідно до ст.ст. 3, 9, 10, 13 Закону України «Про Службу безпеки України», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є обов`язковими для виконання ним, як співробітником СБУ, мали щодо нього прямий владно-розпорядчий та дисциплінарний вплив. Процесуальний статус особи як затриманої не фіксувався слідчим умисно, аж поки не завершилися всі три слідчі дії.

За наведених обставин, вважає, що сама присутність службових осіб ГСУ СБУ, їх розпорядження, вказівки та контроль за його діями створювали ситуацію фактичного підкорення наказу в розумінні ст. 209 КПК України. З 09 год. 38 хв. 24.01.2024 року він був особою, яка фактично затримана, оскільки через підкорення наказу та фактичний контроль з боку службових осіб ГСУ СБУ та ГУВБ СБУ був позбавлений свободи пересування та спілкування.

У протоколі обшуку службового кабінету від 24.01.2024 року слідчим зафіксовано, що учасники слідчої дії зобов`язані виконувати вказівки слідчого, що додатково підтверджує існування юридичного та фактичного обов`язку підкорення розпорядженням представників сторони обвинувачення, а саме зазначено:

«Понятим та учасникам обшуку, відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 104, ст.ст. 223, 234-236 КПК України, роз`яснені їх права і обов`язки..., а також обов`язок за вимогою слідчого, прокурора не залишати місце обшуку до його закінчення та не вчиняти будь-які дії, що заважатимуть проведенню обшуку».

Вважає дану ситуацію такою, що прямо охоплюється диспозицією ст. 209 КПК України, відповідно до якої особа є затриманою з моменту, коли вона «силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою або у визначеному нею місці».

Крім того, у цьому ж протоколі обшуку слідчим зафіксовано наступне: « ОСОБА_7 покинув за згодою слідчого місце проведення обшуку».

Вважає, що дане формулювання означає, що залишення місця проведення обшуку без дозволу слідчого об`єктивно не допускалося, що сам факт необхідності отримання дозволу слідчого на залишення місця проведення обшуку свідчить про існування реального, а не формального контролю за свободою пересування осіб, які перебували у приміщенні.

За сукупністю наведених обставин, обвинувачеий вважає, що вже з моменту початку проведення обшуку:

- свобода пересування була обмежена;

- особи були зобов`язані залишатися у визначеному слідчим місці;

- будь-яке залишення приміщення залежало виключно від дозволу слідчого;

- діяли владні приписи та процесуальний примус;

- існувало підкорення наказу уповноваженої службової особи.

Таким чином, усі елементи фактичного затримання, передбачені ст. 209 КГІК України, виникли саме з моменту початку обшуку 24.01.2024 року о 09 год. 38 хв., що виключає можливість визначення моменту затримання лише часом складання протоколу затримання після завершення трьох обшуків.

Захисник ОСОБА_5 підтримувала клопотання обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_3 просив в задоволенні клопотання відмовити, вважає доводи обвинуваченого надуманими, інтерпретованими на власний розсуд.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши доводи клопотання обвинуваченого, суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

З матеріалів судового провадження вбачається (а.п. 120-124, том 9), що в період з 09 год. 38 хв. до 12 год. 54 хв. 24.01.2024 року, старшим слідчим в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковником юстиції ОСОБА_6 , у зв`язку із здійсненням досудового слідства у кримінальному провадженні №22023000000001130 від 30.10.2023 року за ч.1 ст.111, ч.2 ст.111 КК України, на підставі добровільної згоди, наданої т.в.о. начальника Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_8 від 24.01.2024 року, було проведено обшук службового кабінету №218 адміністративної будівлі Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, розташованої за адресою: м.Ужгород, вул. Довженка. 3, який займає начальник 1 сектору 1 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_4 . Обшук проведено у присутності двох понятих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , за участю ОСОБА_4 та трьох співробітників ГУ ВБ СБУ: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

З дослідженого протоколу обшуку та відеозапису даного обшуку (а.п. 120-124А, том 9) вбачається, що на самому початку слідчої дії на приставному столі було виявлено та вилучено мобільний телефон обвинуваченого ОСОБА_4 .

Зауважень і доповнень до письмового протоколу обшуку з боку учасників процесуальної дії не надійшло.

В цей же день, 24.01.2026 року в період часу з 14 год 02 хв. до 15 год. 14 хв. за участю тих же учасників слідчої дії, окрім співробітників ГУ ВБ СБУ, в якій прийняли участь двоє співробітників: ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , було проведено обшук автомобіля, власником якого є ОСОБА_4 , яким надано добровільну згоду на проведення даної слідчої дії (а.п. 144-148, том 9). Зауважень і доповнень до письмового протоколу обшуку з боку учасників даної процесуальної дії також не надійшло.

Після чого, 24.01.2026 року в період часу з 15 год 54 хв. до 19 год. 37 хв. старшим слідчим 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України капітаном юстиції ОСОБА_15 , за наявності добровільної згоди ОСОБА_4 на проведення обшуку, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4 . Обшук проведено у присутності двох понятих: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , за участю ОСОБА_4 та трьох співробітників ГУ ВБ СБУ: ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , та спеціаліста ОСОБА_17 (а.п. 169-173, том 9). Зауваження і доповнення до письмового протоколу обшуку з боку учасників процесуальної дії відсутні.

Одразу після завершення проведення останнього за часом обшуку, а саме о 19 год. 40 хв., у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України був затриманий ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що він підозрюється у державній зраді, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25.01.2024 року, а.п. 119-124, том 6).

Проведення вищевказаних обшуків легалізовано, а саме 02.02.2024 року ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_18 у справі №761/4285/24, провадження №1-кс/761/3301/2024, (а.п. 111-118, том 9), справі № 761/4283/24, провадження №1-кс/761/3300/2024 (а.п. 134-141, том 9), та справі № 761/4287/24, провадження №1-кс/761/3302/2024 (а.п. 159-167, том 9).

25.01.2024 року о 12 год. 49 хв. старшим слідчим в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України підполковником юстиції ОСОБА_19 , у присутності адвоката ОСОБА_20 , ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України: державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: наданні іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. При цьому, ОСОБА_4 під підпис роз`яснено процесуальні права та обов`язки підозрюваного (а.п.134-143, том 6).

З врахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне звернути увагу сторони захисту на необхідність розмежування проведення таких процесуальних дій, як проведення обшуку та затримання особи.

Положеннями ч.2 ст.176 КПК встановлено, що тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Правовідносини щодо затримання особи без ухвали слідчого судді, суду врегульовано § 2 Глави 18 «Запобіжні заходи, затримання особи» КПК України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.207 КПК, ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 208 КПК, зокрема, визначено процедуру затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, уповноваженою службовою особою.

Згідно ч.5 ст.208 КПК про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст.209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім`я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Крім того, статтею 615 КПК України визначено особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Так, згідно п.6 ч.1 ст.615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо наявні випадки для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, визначені статтею 208 цього Кодексу, або виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати таку особу.

Як вже зазначалося судом, ОСОБА_4 було затримано одразу після проведення останнього за часом обшуку у квартирі за місцем його проживання саме на підставі на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України у зв`язку з тим, що він підозрюється у державній зраді, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.

Відповідно до ст.209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Разом з тим Главою 20 КПК врегульовано правовідносини щодо підстав та порядку здійснення слідчих (розшукових) дій, зокрема такої слідчої дії як обшук.

Згідно ч.1 ст.234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.236 КПК слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Отже, вищевказаною нормою КПК встановлено дискреційне право слідчого, прокурора з метою уникнення перешкоджанню проведенню обшуку як слідчої дії заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення.

Таким чином, кримінальним процесуальним законодавством України виокремлено затримання особи як тимчасовий запобіжний захід та повноваження слідчого, прокурора заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення, що може бути застосовано вищевказаними особами під час цієї слідчої дії.

Про відмінність затримання особи як тимчасового запобіжного заходу від заборони будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення свідчить також і те, що затримуватися може лише конкретна особа, а заборона залишити місце обшуку до його закінчення до заздалегідь невизначеного кола осіб, зокрема, не тільки до осіб, які використовують приміщення, в якому здійснюється обшук, але й до інших присутніх під час обшуку осіб.

Крім того, на відміну від заборони залишити місце обшуку до його закінчення, у випадку затримання особи як тимчасового запобіжного заходу законодавством встановлено певні гарантії, зокрема, строки.

Так, згідно з ст.211 КПК строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 (сімдесяти двох) годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами ст.209 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.278 КПК у разі якщо особі не вручене повідомлення про підозру після 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 24.01.2024 року перед початком проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_4 , слідчим ОСОБА_6 роз`яснені понятим та учасникам обшуку їх права і обов`язки, передбачені КПК України, а саме брати участь у проведенні обшуку; робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку; ознайомлюватися перед підписанням протоколу із текстом протоколу та робити зауваження та доповнення, які будуть зазначені у протоколі перед підписами, право особи, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, користуватися правовою допомогою адвоката на будь- якій стадії проведення обшуку, право сторони захисту на безперешкодне фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису, а також обов`язок за вимогою слідчого, прокурора не залишати місце обшуку до його закінчення та не вчиняти будь-які дії, що заважатимуть проведенню обшуку.

Отже, слід констатувати, що під час проведення обшуку слідчий діяв в межах повноважень, передбачених КПК України.

Суд зауважує, що з дослідженого під час судового розгляду відеозапису обшуку встановлено, що за час проведення обшуку з 09 год. 38 хв. до 12 год. 54 хв. 24.01.2024 року ОСОБА_4 , як учасник слідчої дії, будь-яких заяв чи клопотань, в тому числі щодо залучення до проведення обшуку адвоката, чи залишення місця проведення обшуку, не заявляв, та таких спроб не здійснював. Будь-яких дій, які б заважали проведенню обшуку ОСОБА_4 не вчиняв.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, лише після проведення останнього обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_4 , який проведено за добровільною згодою самого ОСОБА_4 , та за результатами проведення всіх трьох обшуків, враховуючи наявність виявлених та вилучених доказів, слідчим встановлено наявність достатніх підстав для підозри у тому, що ОСОБА_4 причетний до вчинення злочину та прийнято рішення про його затримання на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України, про що невідкладно повідомлено Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві, а також за бажанням затриманого - т.в.о. начальника Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_8 .

Виходячи з вищенаведених норм законодавства України та встановлених фактичних обставин, суд вважає, що з 09 год. 38 хв. 24.01.2024 року ОСОБА_4 , як учасника слідчої дії, а також інших учасників обшуку, було зобов`язано за вимогою слідчого не залишати місце обшуку до його закінчення, а затримання ОСОБА_4 відбулося вже після проведення обшуку у квартирі за його місцем проживання, тобто о 19 год. 40 хв. 24.01.2024 року.

Таким чином, доводи клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що його було затримано з початку проведення обшуку у його службовому кабінеті, є безпідставними. Право слідчого заборонити ОСОБА_4 залишати місце обшуку чи вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку, в тій ситуації не може свідчити про фактичне затримання ОСОБА_4 як підозрюваного у вчиненні злочину, оскільки таке обмеження під час обшуку здійснюється відповідно до ч.3 ст.236 КПК до всіх учасників слідчої дії, а не в порядку ст.208 чи п.6 ч.1 ст.615 КПК України.

Керуючись ст.ст. 42, 208, 209, 236, 615, 370-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо визнання моментом його фактичного затримання - 09 год. 38 хв. 24.01.2024 року, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30.10.2026 року.

Головуючий: ОСОБА_1