Постанова № 14105927, 07.05.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 справа № 2а-3078/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кірієнко В.О.

при секретарі судового засідання: Ломиног А.М.

за участю представників сторін:

представника позивача Мальцевої Н.Г.

представника відповідача Петрова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення рішення № 0001742340/0 від 23.05.2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2010 року по справі 2а-3078/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення рішення № 0001742340/0 від 23.05.2008 року прийнята ухвала про прийняття до провадження суддею Кірієнко В.О.

Позивач просить визнати частково недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 23 травня 2008 року № 0001742340/0 на суму зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 2347180,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» судові витрати на суму 605,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами господарської діяльності у період з січня 2007 року по січень 2008 року утворилася відємна різниця між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту.

18 грудня 2007 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2007 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка відображена у рядку 25 цієї декларації та становить 400000,00 грн. Разом із декларацією відповідно до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» було надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (вказано у додатку 4 до декларації) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (вказано у додатку 3 до декларації).

21 січня 2008 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка відображена у рядку 25 цієї декларації та становить 1000000,00 грн. Разом із декларацією відповідно до вимог пп. 7.7.4 ст. 7 Закону було надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (вказано у додатку 4 до декларації) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (вказано у додатку 3 до декларації).

19.02.2008 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка відображена у рядку 25 цієї декларації та становить 1863216,00 грн. Разом із декларацією відповідно до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону було надано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (вказано у додатку 4 до декларації) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (вказано у додатку 3 до декларації).

Позивач зазначає, що пп.7.7.5 п. 7.7. ст. 7 вказаного закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідачем в період з 07.04.2008 року по 25.04.2008 року згідно наказу відповідача від 07.04.2008 року № 217 з урахуванням наказу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 21.04.2008 року № 242 про продовження терміну перевірки на 5 робочих днів була проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціям за листопад-грудень 2007 року та січень 2008 року. Про вказану перевірку було складено акт від 12.05.2008 № 884/23-7-20335263 на підставі якого було прийнято податкове - повідомлення рішення від 23.05.2008 року № 0001742340/0. Згідно із вказаним рішенням було зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування за податковою декларацією на додану вартість за листопад 2007 року на 372636,00 грн., грудень 2007 року на 883986,00 грн., січень 2008 року на 1097594,00 грн., що разом складає 2354216,00 грн.

Окрім того, заявляючи вимогу відносно стягнення судових витрат, позивач посилався на приписи глави 7 КАСУ, тобто судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001742340/0 від 23.05.2008 прийнято у звязку з порушенням позивачем норм пункту 1.4 ст. 1, підпункту 7.4.1. пункту 7.4., підпункту 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року на 372636,00 грн., грудень 2007 року на 883986,00 грн., січень 2008 року на 1097594,00 грн. За результатами розгляду акту перевірки № 884/23-7-20335263 від 12.05.2008 року ТОВ «Інтербіс» зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 2354216,00 грн. Відповідач зазначив, що за даними податкової декларації з ПДВ за листопад 2007 року у рядку 18.2 була відображена сума 121985,00 грн. , отже з урахуванням порушень, встановлених п. 3.1.2 акту, за даними перевірки встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 372636,00 грн.

За даними декларації платника за грудень 2007 року, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установах банку 1000000,00 грн., за даними перевірки з урахуванням порушень, описаних в п. 3.2.2 складає 116014,00 грн.

За даними декларації платника за січень 2008 року, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установі банку 1863216,00 грн., за даними перевірки з урахуванням порушень, описаних в п. 3.2.2 акту та складає 765222,00 грн.

Відповідач вважає, що господарські договори на поставку вугілля, що були укладені позивачем з ПП «ВКФ «Еквілунс» (договір № 23/10-1 від 23.10.2007 року), ТОВ «ДМК» (договір № 17/10-07 від 17.10.2007 року), ПП «Миромаркет-07» (договір № 25/04 від 25.04.2007 року), «Юніон-вугіллягазодобича» (договір № 01-11/01 від 01.11.2007 року), ПП «НВО «Вугілляресурс» (договір № 10/07 від 10.07.2007 року), ТОВ «Торгівельна компанія Вест-Груп» (договір від 22.10.2007 року), ПП «Промтехніка» (договір № 18/12 від 18.12.2007 року) є нікчемними, як правочини, що порушують публічний порядок. (факт неможливості встановлення походження вугілля).

Відповідач у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.10.1993 року, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, має код за ЄДРПОУ 20335262, є юридичною особою. Відповідно до свідоцтва № 07228233 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, зареєстрований як платник податку на додану вартість 12.10.2004 року. Відповідно до статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства № 10 від 05.11.2007 року метою ТОВ «Інтербіс» є задоволення потреб населення у продукції (товарах), роботах та послугах реалізації на основі одержаного прибутку інтересів учасників товариства, предметом діяльності якого є оптова торгівля паливом, добування та збагачення камяного вугілля, оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, будівництво будівель, діяльність лікарняних закладів.

13.06.2008 року позивач звернувся до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення від 23.05.2008 року № 0001742340/0 (том 1 а.с.12).

Зазначене податкове повідомлення рішення було прийнято на підставі акту позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціям за листопад грудень 2007 року та січень 2008 року. (акт № 884/23-7-20335263 від 12.05.2008 року). В результаті перевірки відповідачем були встановлені порушення пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 20.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині порушення ТОВ «Інтербіс» граничного терміну надання податкової декларації з ПДВ за листопад 2007 року, порушення п. 1.4 ст. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97- ВР позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, а саме за листопад 2007 року на 372636,00 грн., за грудень 2007 року на 883986,00 грн., січень 2008 року на 1097594,00 грн., порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97- ВР позивачем завищено суму відємного значення ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2008 року у розмірі 995612,00 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення відповідач обґрунтував порушенням вимог ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97- ВР, тобто неможливість проведення зустрічної перевірки з контрагентів позивача по всьому ланцюгу до виробника у звязку з незнаходженням продавців за юридичними адресами, нікчемністю правочинів купівлі-продажу вугілля та неможливістю встановити походження вугілля.

У судовому засіданні досліджені договори купівлі продажу вугілля, а саме згідно договору від 23.10.2007 року № 23/10-1, постачальником якого є ПП «ВКФ «Еквілунс» (ІПН 33701471236), обсяг придбання (надання підплати) склав 91666,67 грн., ПДВ 18 333,33 грн. щодо постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод відносно уточнення вантажовідправника, вантажоотримувача, експедитора та кількості і якості вугілля на кожне конкретне постачання). У жовтні 2007 року ТОВ «Інтербіс» було надано передплату за вугілля марки А сорту АШ у кількості 297,30 тон за ціною 308,33 грн. за 1 тону.

Відповідно до договору від 17.10.2007 року № 17/10-07, постачальником у якому було ТОВ «ДМК» (ІПН 248563612335), загальний обсяг придбання склав 287309,30 грн., ПДВ 57461,86 грн., щодо постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод щодо уточнення вантажовідправника, вантажоотримувача, експедитора на кожне конкретне постачання). У жовтні 2007 року позивачем було придбано вугілля марки А сорту АШ у кількості 900,05 тон за ціною 304, 167 - 429,090 грн. за тону.

Договір від 25.04.2007 року № 25/04, постачальником, згідно якого, було ПП «Мира-Маркет-07» (ІПН 350244712362) та обсяг придбання склав 83333,33 грн., ПДВ 16666,67 грн. щодо постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод щодо уточнення вантажовідправника, вантажотримувача, експедитора та кількості і якості вугілля на кожне конкретне постачання). У жовтні 2007 року ТОВ «Інтербіс» було надано вугілля марки А сорту АШ у кількості 276,30 тон за ціною 262, 00 грн. за 1 тону.

Згідно із договором від 23.10.2007 року № 23/10-1, де постачальником був ПП «Еквілунс» (ІПН 337014712360) обсяг придбання (надання передплати) склав 800 000,00 грн., ПДВ 160000,00 грн. щодо постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод щодо уточнення вантажовідправника, вантажоотримувача, експедитора та кількості і якості вугілля на кожне конкретне постачання). У листопаді 2007 року ТОВ «Інтербіс» було надано передплату за вугілля марки А сорту АШ у кількості 2567,832 тон за ціною 308,333 433,333 грн. за 1 тону.

Відповідно до договору від 01.11.2007 року № 01/11-1, де постачальником було ТОВ «Юніон-Вуглегазздобич» (ІПН 315347105230) обсяг придбання склав 526450,01 грн., ПДВ 105289,99 грн. щодо постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод відносно уточнення вантажовідправника, вантажоотримувача, експедитора та кількості і якості вугілля на кожне конкретне постачання). У листопаді 2007 року ТОВ «Інтербіс» було придбано вугілля марки А сорту АШ у кількості 1689,75 тон за ціною 304,17 316,67 грн. за 1 тону.

Згідно із договором від 10.07.2007 року № 10/07, постачальником якого було ПП НВО «Вуглересурси» (ІПН 322205412043) загальний обсяг придбання (надання передплати) склав 94720,00 грн., ПДВ 189440,00 грн. щодо постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод стосовно уточнення вантажовідправника, вантажоотримувача, експедитора та кількості і якості вугілля на кожне конкретне постачання). У листопаді 2007 року ТОВ «Інтербіс» було придбано вугілля марки А у кількості 2884,57 грн. за ціною: сорт АШ 310,00 316,67 грн. за тону, сорт АКО за ціною 450,00 грн. за тону.

Відповідно до договору від 25.04.2007 року № 25/04, постачальником згідно з яким було ПП «Мирамаркет-07» (ІПН 350244712362) та обсяг придбання склав 1000 000,00 грн., ПДВ 200 000,00 грн. щодо постачання вугільної продукції (з урахуванням додаткових угод щодо уточнення вантажовідправника, вантажоотримувача, експедитора та кількості і якості вугілля на кожне конкретне постачання). У листопаді 2007 року ТОВ «Інтербіс» було придбано вугілля марки А у кількості 2347.00 грн. за ціною: сорт АШ: 320,83 грн. за 1 тону, сорту АС 375,00 грн. за 1 тону, сорту АМ за ціною 433,33 грн. за 1 тону.

07 жовтня 2008 року по справі 2-а-12548/08 Донецьким окружним адміністративним судом було винесене рішення по справі за позовом ТОВ «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення від 23.05.2008 року № 0001742340/0, яким позовні вимоги було задоволено частково, тобто визнано частково-недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 23.05.2008 року № 0001742340/0 на суму зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 2347180,00 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року по вищезазначеній справі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька було залишено без задоволення, постанову першої інстанції без змін.

Ухвалою вищого адміністративного суду від 26 січня 2010 року по справі 2-а-12548/08 (К 11247/09) касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька задоволено частково, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При поверненні справи до Донецького окружного адміністративного суду їй було присвоєно новий номер 2-а-3078/10/0570 , а ухвалою від 07 травня 2010 року провадження по справі було закрито на підставі заяви від 07.05.2010 року про відмову від позову.

Позивач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, але ухвалою від 13 липня 2010 року ТОВ «Інтербіс» було відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строку та апеляційну скаргу залишено без розгляду.

19.07.2010 року ТОВ «Інтербіс» звернулось до суду із заявою про перегляд ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2010 року про закриття провадження в адміністративній справі за нововивченими обставинами, мотивуючи свої вимоги відсутністю у ТОВ «Інтербіс» інформації щодо закриття провадження по справі 2-а-3078/10/0570, окрім того позивач посилався закриття провадження по справі на підставі заяви ОСОБА_1, який не був уповноважений на подання відповідної заяви у звязку із скасуванням його довіреності.

09 вересня 2010 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду заяву про перегляд за нововивченими обставинами було залишено без задоволення, не погодившись із якою ТОВ «Інтербіс» подало апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Ухвалою від 07 жовтня 2010 року було зупинено провадження по справі 2-а-3078/10/0570 до розгляду справи 2-а-12462/08/0570, оскільки в зазначеній справі розглядається питання стосовно стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтербіс» шляхом перерахування на розрахунковий рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями за листопад грудень 2007 року та січень 2008 року в розмірі 2347304,00 грн. з мотивів правомірності заявленої до відшкодування сум податку на додану вартість, які є підставою позовних вимог по справі 2-а-3078/10/0570.

Отже ухвалою Вищого адміністративного суду від 06.10.2010 року по справі 2-а-12462/08/0570 (№ К-26507/09) за позовом ТОВ «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про зобовязання вчинити певні дії касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 року змінено та абзац перший резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2009 року викладено в наступній редакції: «Позов задоволено повністю», а в решті залишено без змін.

Ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 року провадження по справі 2-а-3078/10/0570 було поновлено та задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Інтербіс», ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року скасовано та направлено справу на продовження розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Отже, як вже зазначалося, відповідачем було встановлено, що позивачем в порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1, п. 7.5, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме за листопад 2007 року на 372636, за грудень 2007 року на 883986 грн.. за січень 2008 року на 1097594 грн., завищено суму відємного значення ПДВ по декларації за січень 2008 року у розмірі 995612,00 грн.

Підставою для висновку відповідача, щодо зазначених порушень, виявлених у ході перевірки позивача, стала неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача по всьому ланцюгу до виробника, у звязку із незнаходженням продавців за юридичними адресами, нікчемністю правочинів купівлі продажу вугілля, неможливість встановлення походження вугілля.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій у частині зменшення суми бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, право на яке виникло у результаті здійснення господарських операцій на підставі угод поставки, з приводу наступного.

У судовому засіданні досліджені господарські договори на поставку вугілля марки «А» з такими підприємствами як Приватне підприємство «ВКФ «Еквілунс» (договір № 23/10-1 від 23 жовтня 2007 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМК» (договір № 17/10-07 від 17 жовтня 2007 року), Приватне підприємство «Миромаркет-07» (договір № 25/04 від 25 квітня 2007 року), «Юніон-вугіллягаздобича» (договір № 01-11/01 від 01 листопада 2007 року), Приватне підприємство «НВО «Вугілляресурс» (договір № 10/07 від 10 липня 2007 року), Приватне підприємство «Промтехніка» (договір № 18/12 від 18 грудня 2007 року).

Поставка вугілля згідно із зазначеними договорами здійснювалась на умовах ГСА (станція відправлення) у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2000 року», на постачальника покладено обовязок здійснити відвантаження вугілля у залізничні вагони. Доказом при такому поставленні є квитанція про приймання вантажу, яка виписується на станції відправлення та надається вантажовідправнику.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, надані договори поставки були виконані обома сторонами, а саме передплата та подальша оплата товару (вугілля) була здійснена покупцем ТОВ «Інтербіс», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Поставку вугілля контрагенти позивача постачальники здійснили відповідно до вантажних митних декларацій. Таким чином відповідно до умов договорів позивачем здійснено оплату, а підприємствами контрагентами поставку вугілля, що свідчить про вчинення сторонами угоди дій, направлених на її виконання, а кошти, які були отриманими постачальниками від позивача, є одержаними на законних підставах у якості оплати вартості отриманого вугілля.

Суд не погоджується із висновками податкового органу щодо нікчемності зазначених правочинів фактичної відсутності підприємств контрагентів ТОВ «Інтербіс» за юридичними адресами, а також доводи, що викладені у запереченнях проти позову, оскільки відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Під час розгляду справи відповідачем не зазначено, яким саме чином вищевикладені договори поставки були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та окрім того, законодавством України не встановлено такої підстави для визнання правочину нікчемним як незнаходження за юридичною адресою.

Стосовно неможливості проведення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька зустрічних перевірок контрагентів позивача ТОВ «Інтербіс» за договорами поставки вугілля по всьому ланцюгу постачання до виробника, на що також посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, суд вважає, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, тобто саме нормами цього Закону з урахуванням його преамбули регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Згідно із вимогами пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. При чому, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений пп. 7.7.5 та пп. 7.7.7 ст. 7 вказаного Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом «в» пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Отже, суд зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або непроведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 4 статті 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення господарських операцій та на теперішній час контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, про що стверджують надані позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд не приймає посилання відповідача на той факт, що матеріалами перевірок по ланцюгу постачання встановлено укладання правочинів без мети настання реальних наслідків, оскільки податковим органом не були досліджені будь-які первинні документи контрагентів позивача, так як ці підприємства за юридичною адресою не знаходились, а в судовому засіданні не підтверджено доводи про відсутність поставки вугілля.

Факт відсутності зазначених підприємств за юридичною адресою не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємствами до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Окрім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Суд бере до уваги те, що обставина обізнаності позивача щодо діяльності наведених контрагентів не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того позивач в своїх запереченнях до позову посилається на відсутність будь-якої інформації стосовно деяких підприємств щодо фактичного походження вугільної продукції та факт того, що підприємства не є виробниками зазначеної вугільної продукції.

Під час судового засідання ТОВ «Інтербіс» були надані посвідчення якості вугілля із вказанням марки та класу, що спростовує ствердження позивача про неможливість встановлення дотримання технічних умов, державних стандартів та інших нормативно-правових актів при видобуванні вугільної продукції.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Зазначеним Законом встановлено, що продавець повинен бути власником товару, що підлягає продажу, але жодних посилань на необхідність бути виробником такого товару діюче законодавство не містить.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд враховує, що дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька були спрямовані на запобігання безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, але дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості підтвердження заперечень на позов, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність оспорюваних правових взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Суд не вбачає в діях платника податку порушень, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення рішення № 0001742340/0 від 23.05.2008 року є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачем, однією з вимог наданого позову, було заявлено стягнення з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 605 грн.20 коп., в підтвердження заявленої вимоги були надані платіжні доручення, що підтверджують витрати, а саме трати на видачу відомостей та витягів з Єдиного державного реєстру, які в свою чергу були необхідні для підтвердження доводів позивача відносно його контрагентів.

Так дійсно, ч. 1 ст.87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 94 КАС України зазначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час розгляду справи, позивач самостійно вирішив надати суду вищезазначені довідки та витяги в обґрунтування своїх позовних вимог, отже враховуючи вимоги ч. 1 ст. 93 КАС України, а саме витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій, суд відмовляє позивачу в цій частині позову.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001742340/0 від 23.05.2008 року та стягнення з Державного бюджету України судових витрат в розмірі 605 грн. 20 коп. задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька рішення № 0001742340/0 від 23.05.2008 року на суму зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 2347180, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 22 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.