Постанова № 1410590, 11.02.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.02.2008

Справа №2-16/15758-2006А

За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, м. Керч, вул. Години, 2 в)

До відповідача – Державної податкової інспекції в м. Керч (98000, м. Керч, вул. Борзенко, 40)

Про скасування податкового повідомлення – рішення

Суддя В.А.Омельченко

Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.

ПРЕДСТАВНИКИ:

21.01.-05.02.2008 року

Від позивача – Узлякова М.С., довіреність № 1313/18/398 від 14.05.07, ю/к;

Від відповідачів – Базілевіч Н.В., довіреність № 8476/10/10-0 від 11.06.07, гол. держ. под. інспектор;

11.02.2008 року

Від позивача – не з’явився (клопотання)

Від відповідачів – не з’явився (клопотання)

Суть спору - Позивач – Керченське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Керченської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000721701/1 від 19.06.2006р. про стягнення штрафних санкцій в сумі 5581,76грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що нарахування штрафних санкцій здійснено за період, коли підприємство знаходилось в процесі банкрутства (було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів), в той час як їх нарахування протягом дії мораторію заборонено відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також з порушенням п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що штрафні санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення в розмірі 94660,58грн. (50% від погашеної суми податкового боргу) застосовані до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. правомірно – за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 даного Закону (невчасну сплату позивачем ПДВ згідно декларації за листопад 2004р. по самостійно узгодженим ним податковим зобов’язанням).

Зазначає також, що вказані штрафні санкції застосовані до позивача по закінченні дії мораторію відповідно з банкрутством підприємства, введеного на підставі п. 4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що діяв з 09.06.2003р. по 27.09.2005р.

У зв’язку з проведеною реорганізацією Керченської МДПІ, відповідач також просить суд провести заміну відповідача по справі – Керченську МДПІ на її правонаступника – ДПІ в м. Керч АР Крим.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000721701/1 від 19.06.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 94660,58грн. При цьому позивач вказує, що перевірка його діяльності здійснена за період з 01.04.2003р. по 31.12.2005р., в тому числі за період дії мораторію. У період до введення мораторію, тобто з 01.04.2003р. по 09.06.2003р. він оплачував поточні платежі. Прострочені податкові зобов’язання із затримкою сплати до 60 календарних днів були перераховані 02.06.2003р. та 06.06.2003р. на суму 5800грн., у зв’язку з чим вважає, що розмір штрафних санкцій повинен складати 1160грн. (20% від сплаченої суми). У період дії мораторію – з 09.06.2003р. до 27.09.2005р. нарахування штрафних санкцій заборонено, а після закінчення мораторію – 28.09.2005р. по 31.12.2005р., як вказує позивач, він сплачував лише поточні зобов’язання, про що зазначав у платіжних дорученнях, суми заборгованості з ПДВ до бюджету ним не сплачувались, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.

Заявою від 07.02.2008р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000721701/1 від 19.06.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 94660,58грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за листопад 2004р.

Заперечуючи проти уточнених позовних вимог, відповідач посилається на положення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш, згідно з яким податковий борг погашається перед погашенням податкових зобов’язань, що не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Отже, поточні зобов’язання, які сплачував позивач, зараховувались в рахунок погашення його податкового боргу, що виник раніше.

Ухвалою від 16.01.2007р. провадження по справі було зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом пов’язаних з даною справою справ № 2-22/14798-2006А та № 2-16/13393-2006А.

Ухвалою від 25.07.2007р. провадження по справі поновлено.

Ухвалою від 04.10.2007р., задоволено клопотання позивача та судом здійснено заміну позивача – Керченського ВПВКГ на Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі», а також задоволено клопотання відповідача по справі та здійснено заміну відповідача по справі – Керченську МДПІ на її правонаступника – ДПІ в м. Керч АР Крим.

Слухання справи відкладалось та оголошувалась перерва в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

Після перерви слухання справи було продовжено.

Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 11.02.2008 року.

Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В :

12.05.2006р. Керченською МДПІ (правонаступник – ДПІ в м. Керчі АРК) проведена виїзна планова документальна перевірка Керченського ВПВКГ (правонаступник – КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі») з питання своєчасності сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.04.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт перевірки № 762/23-1/19195199 від 12.05.2006р.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за листопад 2004р. в сумі 189321,13грн. (п. 4.2.2 акту перевірки – а.с.111), за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону України застосовані штрафні санкції в розмірі 94660,56грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000721701/1 від 19.06.2006р.

На вказане податкове повідомлення-рішення позивачем була подана скарга до Керченської МДПІ, рішенням якої за № 6794/10/25-0 від 19.06.2006р. в задоволенні скарги було відмовлено, а оскаржене рішення залишено без змін (а.с. 15-16).

Суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

П.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями визначає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

При цьому, згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 даного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань відносно сплати податків і сборів (обов’язкових платежів). Мораторій вводиться з моменту порушення провадження по справі про банкрутство та діє до припинення провадження по справі.

Отже, системний аналіз змісту ст. 1 та ст. 12 вищевказаного Закону свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Крім того, з порушенням провадження по справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. У зв’язку з цим зобов’язання поточних кредиторів забезпечуються згідно із загальними правилами – нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Вказана позиція відображена у Постанові Верховного суду України від 24.10.2006р. по справі № 21-92сво05 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.10.2006р. по справі № К-11912/06.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою ГС АРК від 09.06.2003р. по справі № 2-11/9636-2003 відносно позивача порушено провадження по справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою ГС АРК від 10.06.2005р. по вказаній справі, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.09.2005р., провадження по справі про банкрутство позивача припинено.

Таким чином, мораторій діяв з 09.06.2003р. по 27.09.2005р.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем по суті, спірні штрафні санкції застосовані до позивача за прострочку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за листопад 2004р., тобто податкового зобов’язання, яке виникло після дня введення мораторію, а отже, застосування відповідачем до нього штрафних санкцій за виявлене порушення є обґрунтованим.

Крім того, як слідує з матеріалів справи та розрахунку спірних штрафних санкцій в сумі 94660,58грн. (а.с. 116), відповідач здійснив їх розрахунок починаючи з 23.02.2006р. – першої дати фактичної сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за листопад 2004р.

Таким чином, суд вважає, що розрахунок штрафних санкцій податковим органом було здійснено з урахуванням знаходження позивача у стані мораторію, а тому підстав вважати його необґрунтованим суд не знаходить.

З матеріалів справи також вбачається, що при розгляді господарськими судами справ № 2-22/14798-2006А та № 2-16/13393-2006А за позовами позивача до Керченської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, з підстав, що ці штрафні санкції застосовані у період дії мораторію, було встановлено безпідставність вказаних доводів позивача, оскільки при розрахунку штрафних санкцій податковим органом було враховано знаходження позивача у стані мораторію і відповідач розпочав розрахунок штрафних санкцій з 28.09.2005р., тобто після закінчення дії мораторію.

Ст.. 72 КАС України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 71 КАС України на позивачі лежить обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 11.02.2008 р.

Постанова складена у повному обсязі та підписана відповідно до ст.. 160 КАСУ -18.02.2008 року

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94,98,122, 158 –164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.