Постанова № 14105885, 10.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/303/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЦарук Я.Ю.

за участю

представника позивачаГромчакова О.В.,

представника відповідача Давіденко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Євро Юніон» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними,

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро Євро Юніон», звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними.

В обґрунтування позову посилається на те, що листом від 06.10.2010 року №43621/10/15-313-3 (отримано товариством 08.11.2010 року), було не визнано надану податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року як податкову звітність у звязку із порушенням вимог Наказу ДПА України від 31.12.2008 року №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платника податків в ОДПС України» в частині правильності складання податкової звітності з податку на додану вартість. Позивач вважає рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька неправомірним, оскільки згідно Закону України «Про порядок погашення зобовязання перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація може бути не визнана контролюючим органом, якщо в ній: не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Проте, жодна із зазначених підстав відповідачем не вказана, тому відповідач діяв не на підставі Закону.

Просить суд скасувати рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Євро - Юніон» з податку на додану вартість за серпень 2010 року, відповідно до повідомлення від 06.10.2010 року №13611/10/15-313-3.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав судові заперечення на адміністративний позов в яких посилається на те, що позивачем 20.04.2010 року надано податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2010 року. Рішенням податкового органу було не визнано надану податкову декларацію, як податкову звітність на підставі пп. 4.5 п. 4 «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в органі державної податкової служби України», затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року №827. Відповідач зазначає, що згідно листа Державної податкової адміністрації України (ДПА України) від 19.04.2010 року № 5794/7/26-40 «Щодо організації заходів у рамках операції «Бюджет»» ТОВ «Бюро-Євро Юніон» включено до переліку підприємств - мінімізаторів, які підлягають відпрацюванню. А тому, декларація з ПДВ за серпень 2010 року прийнята ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з відміткою «Не визнана як податкова звітність», та підприємству запропоновано надати нову податкову звітність з ПДВ, оформлену належним чином. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро Євро - Юніон» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 29.11.2001 року, ідентифікаційний код 31793894, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 04.12.2001 року, та з 14.01.2002 року є платником податку на додану вартість.

20 вересня 2010 року позивачем до податкового органу подана декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Листом від 06.10.2010 року №43621/10/15-313-3 ДПІ у Калінінському районі м. Донецька повідомила позивача, що зазначена декларація з податку на додану вартість прийнята з відміткою «Не визнана як податкова звітність» у звязку із тим, що декларація суперечить вимогам Наказу ДПА України від 31.12.2008 року №827 «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в органі державної податкової служби України» в частині правильності складання податкової звітності.

Суд вважає, що орган державної податкової служби діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у 2010 році, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обовязкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 зазначеного Закону, податкова декларація це документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Податкову декларацію подають у відведені законодавством строки. Пункт 4.1.4 зазначеного Закону встановлює для цього такі граничні строки:

а) за календарний місяць протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця;

б) за календарний квартал або календарне півріччя протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя);

в) за календарний рік (крім випадків, передбачених пп. «г» п. 4.1.4 Закону №2181) протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного року;

г) для декларації за календарний рік для платників податку на доходи фізичних осіб до 1 квітня року, наступного за звітним.

Таким чином, декларацію з ПДВ за серпень 2010 року треба подати у строк до 20 вересня 2010 року. З декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, вбачається, що дата подачі до податкового органу такої декларації є 20.09.2010 року.

Крім того, відповідно до пп. 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч порядку її заповнення, може бути не визнана податковою декларацією, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Тобто, спеціальний Закон встановлює чіткі критерії, за якими звітність може не бути визнано податковою декларацією: відсутність обовязкових реквізитів, підпису посадових осіб чи печатки.

Податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 року підписана посадовими особами ТОВ «Бюро Євро-Юніон» - директором Воробьовою О.В. та головним бухгалтером Трухан Д.І., скріплена печаткою товариства. Також, з огляду на дану Декларацію вбачається, що в ній заповнені всі графи, а саме: звітний податковий період (місяць «03»), назва платника, ідентифікаційний код товариства, індивідуальний податковий номер товариства, номер свідоцтва про реєстрацію товариства, адреса місцезнаходження та номер телефону товариства, у не заповнених графах Декларації проставлені прочерки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що декларація подана без наявних порушень, що могли б виступити підставою для її невизнання.

Пунктом 4.5 «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» затверджених Наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, визначено, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: 1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; 7) подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на Наказ ДПА України від 31.12.2008 року №827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платника податків в ОДПС України», оскільки він не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, тому не є нормативно-правовим актом в розумінні Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. №731.

За таких обставин, суд не приймає доводи відповідача щодо посилань про порушення позивачем вимог Методичних рекомендацій № 827. При цьому, суд зазначає, що позивачем подана Декларація з ПДВ за серпень 2010 року відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відносно обраного позивачем способу захисту права скасування рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

При цьому суд, виходячи з норм ст. 162 цього ж Кодексу, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 9) іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з аналізу норм КАС України суд вважає, що рішення субєкта владних повноважень в розумінні цього Кодексу це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обовязковий характер для субєктів цих відносин та впливає на обсяг їх прав та обовязків. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З урахуванням наведених доводів, спірний лист відповідача від 06.10.2010 року № 43621/10/15-313-3 не є рішенням субєкта владних повноважень, оскільки безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, а інформує останнього про вчинену дію відмову у прийнятті податкової декларації (активну поведінку), тобто має інформаційний характер і не має правового значення. Безпосередньо на обсяг прав та інтересів позивача впливає саме вказана вище дія відповідача з необґрунтованого неприйняття податкової декларації, всупереч вимог діючого законодавства.

Отже, позивачем із цього приводу обраний не вірний спосіб захисту права, а тому суд з урахуванням обставин у справі, наявних доказів та виходячи із вимог норм ст.ст. 2, 7 9, 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає обґрунтованим змінити обраний позивачем спосіб захисту права та визнати протиправними дії ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з неприйняття податкової декларації з ПДВ ТОВ «Бюро-Євро Юніон» за серпень 2010 року.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, які об'єктивно обґрунтовують незаконність дій відповідача, оскільки такі дії не відповідають вимогам чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства України.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Євро Юніон» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними задовольнити.

Визнати протиправними дії ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Бюро-Євро Юніон» за серпень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Євро-Юніон» (код за ЄДРПОУ 31793894, місцезнаходження за ЄДР: 83003 м.Донецьк, пр.Ілліча, буд.89) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судових витрат.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 лютого 2011 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 15 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.