Рішення № 141058537, 30.10.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2887/26

2/683/2042/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючого -судді Лугового О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/2887/26, 2/683/2042/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

26 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №77227198 від 14.10.2021 року в розмірі 60 984 грн., з яких: 18 000 грн. заборгованість за сумою боргу, 42 984 грн. заборгованість по процентах, а також судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Сіті Колект» вказує, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77227198, за умовами якого позикодавець надав відповідачу у позику грошові кошти в розмірі 18 000 грн.

Договір позики укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 .

Згідно з умовами договору позики ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути позичені кошти та сплатити проценти за користування позикою в порядку, визначеному цим договором. Однак, у подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданої йому позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 60 984 грн., з яких: 18 000 грн. заборгованість за сумою боргу, 42 984 грн. заборгованість по процентах.

03 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №034-030723, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №77227198.

27 квітня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу №27/04/25-02 за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги за договором позики №77227198, за яким боржником є ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань, тому ТОВ «ФК «Сіті Колект», яке набуло права вимоги за договором позики, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 60 984 грн. заборгованості, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп., 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 381грн. 74 коп. витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів відповідачу.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлені судом строки, згідно ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2026 року не скористався.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Ураховуючи наведене та те, що ухвала суду, судом, надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідача, була повернена до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення ухвали суду та копії позовної заяви з додатками в день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученною ухвала суду вважається в день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, що узгоджується з висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №77227198.

За умовами цього договору ОСОБА_1 надано в борг позику в сумі 18 000 грн. строком на 30 днів, дата повернення позики (останній день) 13 листопада 2021 року, зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка, фіксована) та зниженої процентної ставки у розмірі 0,6965%, яка застосовується у відповідності до умов Програми лояльності (п.2.1, 2.2, 2.3 договору).

У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти за користування позикою (п.1 договору).

ОСОБА_1 підписав електронний договір 14 жовтня 2021 року шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «zyTKP0V05n».

Отже, за згодою сторін на підставі укладеного договору позики №77227198 від 14 жовтня 2021 року строк дії договору сторони визначили по 13 листопада 2021 року включно. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування позикою у розмірі зниженої процентної ставки 0,6965% в день.

14 жовтня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало позику в сумі 18 000 грн. на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , реквізити якої було зазначено ним у договорі, що підтверджується копією довідки №КД-000169234/ТНПП від 15.06.2026 року.

На виконання зобов`язання за договором позики ОСОБА_1 грошових коштів не вносив, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором за період з 14.10.2021 року по 07.07.2023 року.

Із вказаного розрахунку вбачається, що станом на 07 липня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики становить 60 984 грн., з яких: 18 000 грн. заборгованість за сумою боргу, 42 984 грн. заборгованість по процентах.

03 липня 2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №034-030723, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №07/07/23 від 07 липня 2023 року до договору факторингу №034-030723 від 03 липня 2023 року ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер у Реєстрі 1475) за договором позики №77227198 від 14 жовтня 2021 року в сумі 60 984 грн., з яких: 18 000 грн. заборгованість за сумою боргу, 42 984 грн. заборгованість по процентах.

27 квітня 2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» уклали договір факторингу №27/04/26-02, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Колект» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Колект» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №27/04/26_2 до вказаного договору факторингу №27/04/26-02, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер у Реєстрі 386) за договором позики №77227198 від 14 жовтня 2021 року в сумі 60 984 грн., з яких: 18 000 грн. заборгованість за сумою боргу, 42 984 грн. заборгованість по процентах.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що 14 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в електронній формі договір позики, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 18 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути позику і сплатити проценти за користування позикою у порядку, визначеному договором.

Як вбачається зі змісту договору позики, цей договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер телефону, із зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП. При укладанні договору позики вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладення вказаного договору в електронній формі.

У подальшому за договорами факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги за цим договором позики ТОВ «Сіроко Фінанс», а ТОВ «Сіроко Фінанс» у свою чергу відступило право вимоги за договором позики ТОВ «ФК «Сіті Колект».

Тому, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним договором позики перед новим кредитором ТОВ «ФК «Сіті Колект» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 14.07.2020 року в справі №367/4970/13-ц) заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, процесуальним обов`язком боржника є надання до суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу.

Доказів, які б спростували цю заборгованість за договором позики, відповідачем не надано.

Вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018 року, №917/1307/18 від 23.10.2019 року.

Отже, надані позивачем докази свідчать про те, що ОСОБА_1 отримав позику в сумі 18 000 грн., однак отримані кошти у визначений договором строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 18 000 грн. за договором позики.

Що стосується розміру процентів за користування грошовими коштами за вказаним договором позики, то суд зважає на наступне.

Як вбачається із наданих суду розрахунків, заборгованість за процентами становить 42 984 грн.

Вказана заборгованість за процентами нарахована за 117 днів користування позикою, починаючи з 14 жовтня 2021 року.

Однак, у п.2.3 договору позики сторони передбачили, що строк позики становить 30 днів і датою повернення позики є 13 листопада 2021 року.

При цьому, умовами договору позики не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Отже, з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договором позики №77227198 від 14 жовтня 2021 року проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який була надана позика, а тому розмір заборгованості за процентами за користування позикою за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами (0,6965%) та розміру наданої позики (18 000 грн.), яка відповідачем не повернута, складає 3 761 грн. 10 коп. (18 000 грн. х 0,6965% х 30 днів). Саме такий розмір процентів за користування позикою передбачений і у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, що є додатком №1 до договору позики, а також процентна ставка у розмірі 0,6965% в день застосована первісним кредитором у розрахунку заборгованості відповідача за договором позики.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 761 грн. 10 коп. процентів за договором позики, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» слід стягнути 21 761 грн. 10 коп. заборгованості за договором позики №77227198 від 14 жовтня 2021 року, з яких: 18 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 761 грн. 10 коп. - заборгованість за процентами.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу позивачу у даній справі надавав адвокат Богомолов В.В. на підставі договору про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року.

Згідно заявки про надання правової допомоги №597 від 01 серпня 2026 року та витягу з акту №597 від 01 серпня 2026 року про надання юридичної допомоги, а також платіжної інструкції №2184 від 03 серпня 2026 року вбачається, що вартість наданих адвокатом Богомоловим В.В. юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №77227198 становить 15000 грн. Вказані послуги складаються з наступних дій: надання усної консультації (з вивченням документів) 5 000 грн. за 2,5 години роботи, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 10 000 грн. за 2 години роботи.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування не є співмірним із обсягом наданих послуг. Зокрема, така послуга як надання усної консультації повністю охоплюється складанням позовної заяви, а тому враховуючи сталу практику таких категорій справ, які є не складними, розглядаються у спрощеному провадженні, суд вважає, що обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у даній справі становлять 5 000 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп., ціна позову становила 60 984 грн., позов задоволено на суму 21 761 грн. 10 коп., тобто на 35,68% (21 761 грн. 10 коп. х 100% : 60 984 грн.), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 949,94 грн. (2662,40 грн. х 35,68%) судового збору.

Крім того, з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із підготовкою, комплектуванням та направленням позовної заяви з додатками відповідачу, які підтверджені належними доказами, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на 35,68%, то до стягнення підлягає 1 784 грн. (5 000 грн. х 35,68%).

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за відправку відповідачу документів в розмірі 381 грн. 74 коп., оскільки у разі подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» на позивача покладається обов`язок надсилання копії позовної заяви відповідачу, а також дані витрати у відповідності до ст. 133 ЦПК України, до судових витрат не відносяться.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість заборгованості за договором позики №77227198 від 14.10.2021 року в розмірі 21 761 грн. 10 коп. заборгованості за договором позики №77227198 від 14 жовтня 2021 року, з яких: 18 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 761 грн. 10 коп. - заборгованість за процентами.

В решті позовних вимогах відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» 949 грн. 94 коп. судового збору. та 1 784 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», місцезнаходження: 02154, пров.Соборності, 30-А, прим.321, м.Київ, код ЄДРПОУ 43950742.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: