Єдиний державний реєстр судових рішень
СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 306/1315/24
Провадження № 1-кп/306/308/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілих
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 у м. Свалява клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції, чинній станом на 01.04.2021 року), на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, подане в межах кримінального провадження № 12022071150000025 від 17.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції, чинній станом на 01.04.2021 року),
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Свалявського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №12022071150000025 від 17 січня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції статей станом на 01 квітня 2021 року).
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В обґрунтування поданого клопотання захисник зазначає, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2, ч. 3 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, на його переконання, належать до кримінальних правопорушень невеликої та середньої тяжкості, а з часу їх вчинення минуло понад п`ять років. Вказує, що закінчення строків давності є підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вказаними кримінальними правопорушеннями. З огляду на викладене, захисник просить суд звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції статей станом на 01 квітня 2021 року), на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. (т. 3 а.с. 83).
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 , підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження у відповідній частині.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Представник потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначила, що за кримінальні правопорушення, які належать до категорії нетяжких злочинів та за які законом встановлено п`ятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності сплив у березні 2026 року. Відтак вважала, що наявні передбачені ст. 49 КК України підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності саме за вказаними кримінальними правопорушеннями та закриття кримінального провадження у відповідній частині.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання та матеріали кримінального провадження, суд встановив наступне.
Як убачається з обвинувального акта, складеного та затвердженого 20 червня 2024 року, органом досудового розслідування ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції статей станом на 01.04.2021 року).
Відповідно до викладених в обвинувальному акті обставин, ОСОБА_4 , працюючи на посаді начальника Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк», використовуючи авторитет займаної ним посади та довіру з боку клієнтів банківської установи, будучи обізнаним із порядком здійснення банківських операцій, умовами відкриття депозитних рахунків та оформлення договорів банківського вкладу, діючи умисно, з корисливих мотивів, розробив та реалізовував схему заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману та зловживання довірою. Зокрема, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 під час спілкування із клієнтами банку повідомляв їм неправдиві відомості щодо можливості розміщення грошових коштів на депозитних рахунках із застосуванням підвищених відсоткових ставок, які не відповідали затвердженим тарифам банківської установи, після чого отримував від них грошові кошти під виглядом здійснення депозитних операцій. Водночас, як зазначено в обвинувальному акті, отримані грошові кошти на відповідні банківські рахунки не зараховувалися, а для створення у потерпілих хибного уявлення про належне оформлення банківських операцій ОСОБА_4 складав та видавав завідомо підроблені договори банківського вкладу, які містили неправдиві відомості щодо умов депозитів, відсоткових ставок, строків їх дії та реєстраційних номерів.
Так, відповідно до обвинувального акта, 15 липня 2019 року ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні свого робочого кабінету Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк» за адресою: м. Свалява, вул. Київська, 8, під приводом здійснення банківського вкладу отримав від ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 3 000 доларів США. При цьому, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про відсутність підстав для відкриття депозиту на запропонованих ним умовах, склав та видав завідомо підроблений договір банківського вкладу № 04-3/6с-187 від 15.07.2019, зазначивши в ньому неправдиві відомості щодо здійснення банківської операції, строку дії договору та відсоткової ставки. Внаслідок зазначених дій, за твердженням органу досудового розслідування, ОСОБА_4 незаконно заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 3 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 15.07.2019 становило 77 281 грн, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, 21 січня 2020 року ОСОБА_4 за аналогічних обставин отримав від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 8 000 доларів США під виглядом відкриття банківського вкладу. Надалі, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_4 склав та видав потерпілій завідомо підроблений договір банківського вкладу в іноземній валюті № 04-3/6с-56 від 21.01.2020, який містив неправдиві відомості щодо умов розміщення грошових коштів, їх зарахування на депозитний рахунок та виплати відсотків. У такий спосіб, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 незаконно заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 8 000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 21.01.2020 становило 194 605 грн.
Зазначені дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.
Зокрема, відповідно до обвинувального акта, 09 вересня 2020 року ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк», під приводом відкриття банківського вкладу отримав від ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 10 000 євро. При цьому ОСОБА_4 , за версією сторони обвинувачення, повідомив потерпілій завідомо неправдиві відомості щодо можливості здійснення депозитної операції на запропонованих умовах, після чого склав та видав їй завідомо підроблений договір банківського вкладу № 04-3/6с-212 від 09.09.2020, не забезпечивши фактичного зарахування отриманих грошових коштів на депозитний рахунок. Внаслідок зазначених дій, як стверджує орган досудового розслідування, ОСОБА_4 незаконно заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 10 000 євро, що за курсом Національного банку України станом на 09.09.2020 становило 334 251,50 грн.
Окрім цього, 10 березня 2021 року ОСОБА_4 , за обставин, викладених в обвинувальному акті, отримав від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 16 000 євро під виглядом розміщення їх на депозитному рахунку банківської установи. Надалі, 29 березня 2021 року, перебуваючи у своєму робочому кабінеті, ОСОБА_4 , за версією сторони обвинувачення, склав та видав потерпілій завідомо підроблений договір банківського вкладу № 04-3/6с-102 від 10.03.2021, зазначивши в ньому неправдиві відомості про здійснення банківської операції. У такий спосіб, за твердженням органу досудового розслідування, ОСОБА_4 незаконно заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 16 000 євро, що за курсом Національного банку України станом на 10.03.2021 становило 527 585 грн.
Наведені дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах.
Зокрема, за версією сторони обвинувачення, 01 березня 2021 року ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні свого робочого кабінету Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк», після отримання від ОСОБА_16 грошових коштів у сумі 100 000 євро під приводом відкриття депозитного рахунку, умисно склав та видав завідомо підроблений офіційний документ договір банківського вкладу в іноземній валюті «Стандарт» № 04-3/6с-88 від 01.03.2021. У вказаному документі, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 зазначив неправдиві відомості щодо відкриття банківського вкладу, відсоткової ставки та інших умов договору, присвоїв йому неіснуючий реєстраційний номер, підписав власноруч і засвідчив круглою печаткою Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк», після чого передав потерпілому для використання при зверненні до банку. Такі дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується підприємством і який надає права, з метою використання його іншою особою.
Зокрема, відповідно до обвинувального акта, 01 червня 2020 року ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні свого робочого кабінету Свалявського відділення АТ «Комінвестбанк», після отримання від ОСОБА_17 грошових коштів у сумі 290 000 євро під виглядом банківського вкладу, умисно склав та видав завідомо підроблений офіційний документ договір банківського вкладу в іноземній валюті «Стандарт» № 04-3/6с-155 від 01.06.2020. При цьому, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 зазначив у договорі неправдиві відомості щодо умов розміщення грошових коштів, відсоткової ставки та здійснення банківської операції, присвоїв договору неіснуючий реєстраційний номер, підписав власноруч та засвідчив печаткою банківської установи.
Крім того, 09 вересня 2020 року ОСОБА_4 , відповідно до викладених в обвинувальному акті обставин, склав і видав ОСОБА_14 завідомо підроблений договір банківського вкладу в іноземній валюті № 04-3/6с-212 від 09.09.2020, зазначивши в ньому неправдиві відомості щодо здійснення банківської операції та умов розміщення коштів. Також 29 березня 2021 року ОСОБА_4 , за версією сторони обвинувачення, склав і видав ОСОБА_15 завідомо підроблений договір банківського вкладу № 04-3/6с-102 від 10.03.2021, який містив неправдиві відомості щодо здійснення банківського вкладу.
Такі дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується підприємством і який надає права, вчинене повторно.
Таким чином, за змістом обвинувального акта ОСОБА_4 інкриміновано вчинення низки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 190, ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами клієнтів банківської установи шляхом обману та зловживання довірою, а також складанням і видачею завідомо підроблених офіційних документів.
Саме щодо зазначених кримінальних правопорушень захисником обвинуваченого заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За приписами ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції статей станом на 01.04.2021 року), належать до категорії нетяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, є кримінальним проступком.
Водночас кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України (у редакції станом на 01.04.2021 року), належить до категорії тяжких злочинів, оскільки санкцією зазначеної норми передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
З урахуванням зазначених положень суд має застосувати кримінальний закон у редакції, яка є найбільш сприятливою для обвинуваченого, зважаючи на характер інкримінованих діянь, передбачені санкції та зміни кримінального законодавства, що відбулися після їх вчинення.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, крім нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Обчислення давності в такому випадку починається з дня вчинення нового злочину, при цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень упродовж 20182021 років, зокрема у березні 2021 року. Так, відповідно до викладених у ньому обставин, 10 березня 2021 року обвинуваченому інкриміновано заволодіння грошовими коштами, а 29 березня 2021 року - складання та видачу завідомо підробленого договору банківського вкладу.
При цьому судом не встановлено обставин, які свідчили б про ухилення ОСОБА_4 від органів досудового розслідування або суду. Відомості про оголошення обвинуваченого у розшук чи зупинення кримінального провадження у зв`язку з таким ухиленням відсутні. Отже, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України підстав для зупинення перебігу строків давності не встановлено.
Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, суд враховує, що встановлений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України десятирічний строк давності станом на 29 жовтня 2026 року не закінчився, оскільки інкриміновані за цією частиною статті діяння належать до періоду 20182021 років.
За таких обставин правові підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності відсутні, а тому клопотання захисника в цій частині задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, із закриттям кримінального провадження щодо нього у відповідній частині.
Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України, підлягає продовженню.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Оскільки кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закривається лише в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 та ч. 3 ст. 358 КК України, а судовий розгляд за іншими інкримінованими кримінальними правопорушеннями продовжується, питання щодо речових доказів належить вирішити під час ухвалення остаточного судового рішення у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 2, 91, 100, 284, 285, 286, 288, 337, 372 КПК України, на підставі ст. 5, 12, 49 КК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (у редакції, чинній станом на 01.04.2021 року), на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити частково.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево, Закарпатської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції статей станом на 01.04.2021 року) від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071150000025 від 17 січня 2022 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції статей станом на 01.04.2021 року), у частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст.190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції статей станом на 01.04.2021 року) закрити.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Питання щодо речових доказів вирішити при ухваленні остаточного судового рішення у кримінальному провадженні.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Закарпатського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення через Свалявський районний суд Закарпатської області.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ
СВАЛЯВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ОСОБА_1
29.10.2026 року.
Судове рішення № 141057877, Свалявський районний суд Закарпатської області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 306/1315/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: