Ухвала суду № 141057512, 27.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8871/26

Провадження № 1-кс/487/4379/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42026230000000071 від 08.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із указаним клопотанням, у якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 201-2 КК України у кримінальному провадженні № 42026230000000071 від 08.06.2026, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави в сумі 266 240 грн. (80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) та покласти наступні обов`язки: не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , крім випадків, участі у проведенні слідчих (процесуальних) дій у вказаному провадженні; здати на зберігання до уповноваженого органу документи, що дозволяють виїзд із України та/або в`їзд до неї; прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду.

Клопотання мотивоване тим, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі до восьми років. Вбачається наявність наступних ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо, зважаючи на вище перелічені ризики.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.

Підозрюваний в судовому засіданні вину не визнав, просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що у нього немає грошей для внесення застави, він є волонтером, просив не обмежувати його право на свободу, оскільки він потребує лікування та має на утриманні малолітню дитину. Суду пояснив, що вони за власні кошти купували автомобілі та ремонтували їх, а потім волонтери віддавали йому грошові кошти, які він витрачав на замовлення інших автомобілів. Вказував, що він не збирав коштів, а намагався придбати автомобіль на аукціоні та надати військовим.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що недостатнього доказів винуватості ОСОБА_4 . Просила відмовити у задоволенні клопотання та обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, при визначені розміру застави зменшити розмір застави та врахувати, що підозрюваний має інвалідність та має на утриманні малолітню дитину.

Заслухавши позицію сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування ініційованого заходу, слідчий суддя дійшов наступного.

Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області за процесуального керівництва Херсонської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026230000000071 від 08.06.2026 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.06.2023 ОСОБА_4 засновано благодійну організацію «Благодійний фонд «Південь України 1», код ЄДРПОУ 44960573, юридична адреса 65029, Україна, Одеська обл., місто Одеса, Ольгіївський узвіз, будинок 10, квартира 1 (далі - БО «БФ «Південь України 1»), основним видом діяльності, якого є клас 88.99 «Надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, не віднесені до інших угруповань» та призначено його директором.

Після її створення, точний час наразі не встановлено, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на продаж товарів гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів, з метою отримання прибутку.

Для реалізації свого злочинного умислу, під виглядом здійснення волонтерської діяльності, яка мала полягати у безоплатній передачі товарів гуманітарної допомоги Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, створеним відповідно до законодавства України, ОСОБА_4 залучив також інших невстановлених осіб та забезпечив ввезення на митну територію України транспортних засобів як гуманітарної допомоги, отримувачем якої була зазначена благодійна організація.

Достовірно знаючи про походження зазначених транспортних засобів, їх цільове призначення - безоплатну передачу Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, створеним відповідно до законодавства України, а також про встановлену Законом України «Про гуманітарну допомогу» заборону на продаж товарів гуманітарної допомоги, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому місці, але не пізніше 18.08.2026, домовився з невстановленими особами про ввезення 2 транспортних засобів на територію України у якості гуманітарної допомоги з метою їх подальшого продажу.

На виконання вказаної домовленості, 18.08.2026 на територію України завезено як гуманітарну допомогу 2 автомобілі - Nissan QASHQAI+2, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та Mercedes-Benz Vito, 2004 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_2 , отримувачем яких є БО «БФ «Південь України 1»» та донорами яких є SILLANPAA, Mikael Fredrik (Фінляндія) та PIHLAJAMAA, TUUKKA TUOMAS (Фінляндія).

Після цього, ОСОБА_4 разом з невстановленими особами почали підшукувати покупців вказаних транспортних засобів. Не пізніше 30.09.2026 ОСОБА_10 було запропоновано придбати вказані автомобілі за 8500 ЄВРО, на що останній погодився та 02.10.2026 перевів на номер наданої банківської картки у якості завдатку 4500 грн.

У подальшому, 25.10.2026 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, перебуваючи біля адреси: м. Херсон вул. Полковника Кедровського, буд. 6, о 11:55 год., з корисливих мотивів, під час дії воєнного стану, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом одержання грошових коштів за продаж гуманітарної допомоги, передав ОСОБА_10 два автомобілі - Nissan QASHQAI+2, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та Mercedes-Benz Vito, 2004 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_2 , за що одержав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 9500 доларів США, що згідно з офіційним курсом іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на день вилучення працівниками поліції 25.10.2026 автомобілів у ході обшуку, становить 427 984,5 грн.

При цьому, відповідно до висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 16.10.2026 середня ціна на території України автомобіля Nissan QASHQAI+2, 2009 року випуску, станом на 18.08.2026 становить 414 310 грн. та середня ціна, на території України автомобіля Mercedes-Benz Vito, 2004 року випуску, станом на 18.08.2026 становить 270 400 грн, що в загальній сумі становить 684 710 грн. та відповідно до п. 2 примітки до ст. 201-2 КК України, у триста п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить значний розмір.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого, ч. 3 ст. 201-2 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану.

25.10.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

25.10.2026 о 13:57 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_10 ; протоколом за результатами проведення НСРД, передбачених ст. 263 КПК України відносно ОСОБА_4 ; деклараціями про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою; показами військовослужбовців ЗСУ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; висновком Хмельницького НДЕКЦ МВС України; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 ; протоколами обшуків від 25.10.2026; протоколом повторного допиту ОСОБА_10 від 25.10.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказують слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи процесуальну позицію підозрюваного та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 України, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких злочинів передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим за ч. 3 ст. 201-2 КК України, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду тому наявний ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені та знищити докази, які вказують на вчинення ним кримінального правопорушення, не маючи обмежень у пересуванні, що дає підстави вважати, що наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки, судом встановлено, що підозрюваний вже притягується до кримінальної відповідальності та має судимість, що вказує на те, що останній може вчинити і інші кримінальні правопорушення, що дає підстави вважати, що наявний ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, з огляду на обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, суд приходить до висновку щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчий в клопотанні та прокурор у судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 , необхідно врахувати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.

Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано, у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, суд вважає, що злочин, інкримінований підозрюваному, є таким, що підриває довіру суспільства до волонтерського руху, створює негативний імідж українського волонтерства у очах міжнародних та національних благодійників, загалом підриває довіру міжнародної спільноти до України, що, в свою чергу, може призвести до негативних наслідків на фронті.

Враховуючи збройне вторгнення російських військ на територію України, оголошення в Україні воєнного стану, в зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, також враховуючи обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, загальну суму коштів, яку підозрюваний хотів отримати за рахунок продажу гуманітарної допомоги, а також відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи особу підозрюваного, який вину не визнав, є інвалідом ІІ групи, є внутрішньо переміщеною особою, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимий, суд вважає за можливе визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

На думку суду, застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Вказаний розмір застави є достатнім та необхідним для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, не порушує його права та інших осіб, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні.

Крім цього, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42026230000000071 від 08.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком 60 (шістдесят) днів до 23.12.2026 року (включно).

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинний бути звільнений з під варти, у вигляді 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн.

В разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 29.10.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1