Рішення № 141057456, 22.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6564/26

Провадження № 2-о/487/174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого - судді Кузьменка В.В., за участю секретаря судового засідання Демиденко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про встановлення факту, що має юридичне значеня,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява адвоката Ільїна Олександра Валерійовича, в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, що заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Фрунзе Іванівського району Херсонської області. Досягнувши 17-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_2 була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданим Іванівським РВВС Херсонської області. У період з 1989 по 1991 роки вона здобувала освіту у Запорізькому медичному училищі (наразі Комунальний заклад «Запорізький медичний фаховий коледж» Запорізької обласної ради) за спеціальністю «Медична сестра», після закінчення якого працевлаштувалася за здобутою спеціальністю та безперервно проживала на території України.

Оскільки паспорт громадянина колишнього СРСР заявницею втрачено, а відомості в державних архівах щодо її реєстрації та навчання за відповідні роки не збереглися, вона позбавлена можливості у позасудовому порядку підтвердити факт свого постійного проживання в Україні станом на момент проголошення незалежності України та оформити набуття/належність до громадянства України і отримати паспорт громадянина України. Встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки створює умови для реалізації її фундаментальних особистих немайнових і конституційних прав.

Ухвалою суду від 24.08.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

10.09.2026 року до суду надійшли письмові пояснення від представника заінтересованої особи, в яких останній просить розглянути справу на розсуд суду.

21.10.2026 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Ільїна О.В., про долучення оригіналів письмових доказів, проведення судового засідання за відсутності заявниці та її представника

Представники заінтересованої особи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, про поважність причини неявки суду не повідомили.

За такого, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними письмовими матеріалами за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на які посилається заявниця як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Фрунзе Іванівського району Херсонської області, її батьками є ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з відповіддю Управління ДМС України в Херсонській області від 28.05.2026 року № 6501.3-1698/65.1-26, до якої долучено відцифровану копію архівної заяви про видачу паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 31.05.1989 року була документована паспортом колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданим Іванівським РВВС Херсонської області.

Відповідно до архівної довідки КЗ «Запорізький медичний фаховий коледж» Запорізької обласної ради № 464 від 19.05.2026 року, документи стосовно навчання ОСОБА_1 за спеціальністю «Медична сестра» випуску 1991 року в архівах закладу не збереглися (не знайдені). Разом з тим, факт закінчення відповідного навчального закладу та здійснення професійної діяльності медичної сестри підтверджується долученим до матеріалів справи оригіналом трудової книжки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , яка містить послідовні записи про працевлаштування та проходження трудової діяльності на території України за здобутою медичною спеціальністю.

Крім того, зазначені фактичні обставини підтверджуються письмовими поясненнями матері заявниці, ОСОБА_3 , та її співмешканця, ОСОБА_4 , відібраними адвокатом у порядку реалізації статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Оцінюючи наведені письмові пояснення свідків у взаємозв`язку з іншими письмовими матеріалами справи, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з письмовими доказами і даними державних обліків міграційної служби.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України або набуття громадянства України, слід застосовувати Закон України «Про громадянство України» та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001 (у редакції Указу Президента України від 11.02.2026 року № 110/2026).

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991 року, зазначені у пункті 2, з 13.11.1991 року, а у пункті 3, з моменту внесення відмітки про громадянство України (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) або набрання чинності Законом України від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13.11.1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215/2001, зокрема, затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).

Цей Порядок відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України, а також перелік документів, що готуються для припинення громадянства України внаслідок його втрати, скасування рішень про встановлення, оформлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та процедуру подання таких документів і провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Порядку встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон і не мають в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року, зокрема:

осіб, які станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України;

осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;

б) осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;

в) осіб, які станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в дитячих будинках, загальноосвітніх школах-інтернатах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має в паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) паспорт громадянина колишнього СРСР. У разі втрати паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка про перебування особи в громадянстві колишнього СРСР станом на 24 серпня 1991 року, оформлена територіальним підрозділом Державної міграційної служби України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року (пункт 9 Порядку).

На переконання суду, досліджені судом докази в сукупності, доводять факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на території України станом на 24 серпня 1991 року, і цей факт має для заявника юридичне значення для підтвердження належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» та подальшого оформлення паспорта громадянина України .

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 76, 80, 81, 263-265, 315, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану її представником, адвокатом Ільїним Олександром Валерійовичем, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

Повернути ОСОБА_1 оригінал письмового доказу, а саме: трудової книжки НОМЕР_3 , після набрання рішенням суду законної сили та за умови залишення в матеріалах справи її належним чином засвідченої копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Кузьменко