Рішення № 141056363, 27.10.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1131/26

Номер провадження №2/351/1253/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равалюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Зленко В.А., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся у суд із позовом до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 0,38 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 199369 від 14.02.2003 року та на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 0,23 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 199065 від 14.02.2003 року.

Згідно довідки нотаріуса № 157/02-14 від 27.03.2026, спадкоємцем за законом всього майна ОСОБА_2 був її чоловік ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкових прав.

В подальшому ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника ОСОБА_3 .

Згідно заповіту, все своє майно ОСОБА_3 , заповів позивачу. Заповіт є чинним, не відмінявся і не скасовувався. Отже позивач прийняв спадщину після смерті свого батька та набув право власності на вищевказані земельні ділянки.

Однак, коли позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що вищезгадані Державніакти видані на ім`я померлої ОСОБА_2 після її смерті.

Право ОСОБА_2 , на земельні ділянки згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 199369 від 14.02.2003 року та згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 199065 від 14.02.2003 підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ІФ від 12.06.1998 року з доданим до нього списком громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, де під 540 номером числиться ОСОБА_2 .

Станом на сьогоднішній день ніхто крім позивача не претендує на спадкове майно.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993 р. (далі - Інструкція), яка була чинна на час виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державними актами: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1.5. вищезазначеної Інструкції виготовлення державних актів на право колективної власності на землю, що видаються колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, провадиться після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за затвердженими проектами роздержавлення і приватизації земель цих сільськогосподарських підприємств і організацій.

Отже, процедура паювання та виготовлення Державного акту передбачала собою низку послідовних етапів, які зайняли тривалий час і у зв`язку із чим, він був виданий після смерті ОСОБА_2 , позивач не може реалізувати своє право на спадщину, шляхом отримання свідоцтва про прийняття спадщини на спадкове майно, тому змушений звернутись до суду із даним позовом.

Представник позивача подав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Снятинської міської ради подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника міської ради, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Суд, дослідивши та перевіривши зібрані докази в їх сукупності, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії Р1 № 199369, від 14.02.2003 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №561,та Державного акту на право приватної власності на землю, серії Р1 № 199065, від 14.02.2003 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 257, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки № 0,38 га та площею 0,23сільськогосподарського призначення, що розташована на території Снятинської міської ради (Красноставськоїсільської ради) Коломийського району, Івано-Франківської області.

Згідно Державного акту на право колективної власності серії ІФ, ВАТ "Вільна Україна" с. КрасноставціКрасноставською сільською радою передано у колективну власність 532,2 гектарів землі в межах згідно з планом. В Акті закріплення земельних ділянок за громадянами, які мають право на земельну частку (пай) на території Красноставської сільської ради, ОСОБА_2 , числиться під номером 540.

Згідно довідки нотаріуса № 157/02-14 від 27.03.2026, спадкоємцем за законом всього майна ОСОБА_2 був її чоловік ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкових прав.

Відповідно до заповіту, все своє майно померлий ОСОБА_3 , заповів позивачу.

Постановою державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білокінь К.С., від 30.03.2026 № 158/02-31, ОСОБА_4 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,23 га, та 0,38 га що розташована на території Снятинської міської ради (Красноставськоїсільської ради) Коломийського району, Івано-Франківської області, що належали померлій на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії Р1 № 199369,Р1 № 199065 виданих Красноставською сільською радою, встановила що спадкоємцем за законом був її чоловік ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, а такожщо вищезгадані Державні акти на земельні ділянки видані на ім`я померлої ОСОБА_2 , після її смерті.

Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.ч.2, 3, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності та користуванні громадян і юридичних осіб.

Згідно пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.г. ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За наведених обставин суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,38 гата 0,23 га, що розташовані на території Снятинської міської ради (Красноставськоїсільської ради) Коломийського району, Івано-Франківської області, що належали померлій на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії Р1 № 199369, Р1 № 199065, виданих Красноставською сільською радою народних депутатів 14.02.2003 року на ім`я ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 .06.1965 р.нар, РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельні ділянки: площею 0,38 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2625282800:03:006:0309 та площею 0,23 га,кадастровий номер земельної ділянки - 2625282800:03:006:0065для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Снятинської міської ради (Красноставськоїсільської ради) Коломийського району, Івано-Франківської області, що належали померлій ОСОБА_2 на підставі Державних актів на право приватної власності на землю серії Р1 № 199369,Р1 № 199065, виданих Красноставською сільською радою народних депутатів 14.02.2003 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ