Рішення № 141056252, 29.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4926/26

Провадження № 2/345/3333/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» через систему «Електронний суд» подала позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 546840-КС-006 про надання кредиту від 29.01.2026, що становить 29359,00 грн., з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 14014,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК - 5000,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 345,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач) укладено договір № 546840-КС-006 про надання кредиту (далі Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (далі Кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (надалі Правила, а разом Договір). Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Зважаючи на ті обставини, що відповідач, належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у останнього станом на 06.08.2026 утворилась заборгованість за договором № 546840-КС-006 про надання кредиту, в розмірі 29359,00 грн., з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 14014,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК - 5000,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 345,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові у повному обсязі.

Свій відзив мотивує тим, що за кредитним договором № 546840-КС-006 про надання кредиту він лише здійснив часткову оплату за договором № 546840 КС-006 на загальну суму 1670,00 грн. З 23 лютого 2026 року по 17 травня 2026 року він важко хворів та цілодобово знаходився на стаціонарному лікуванні і проходив курс соціально-психологічної реабілітації та не зміг виконувати свої зобов`язання за договором кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА», про що він повідомив ТОВ «БІЗПОЗИКА» і просив відстрочки по даному кредиту, на що йому було відмовлено. Зважаючи на ті обставини, що він був важко хворий, тому належним чином не виконав свої зобов?язання за кредитним договором № 546840-КС-006. Зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення з нього заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 5000,00 грн., нарахованої у зв?язку з неналежним виконанням зобов?язань, є необгрунтованою, а тому не може підлягати до задоволенню. Крім того, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви копію розрахунку заборгованості за договором № 546840-КС-006 про надання кредиту від 29.01.2026 та копію довідки про стан заборгованості за договором № 546840-КС-006 про надання кредиту від 29.01.2026. Дані документи не є належними доказами наявності заборгованості, які суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем. Вказані документи є такими, що створені самим позивачем, а тому зазначена у них інформація за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. За цих обставин він вважає, що позивач не довів наявність у нього заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у цих документах. Позивач не обґрунтував заявлену вимогу по стягненню суми витрат на надання її професійної правничої допомоги з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки позовної заяви), критерію реальності таких витрат. Оскільки суд зобов?язаний дослідити обсяг, складність та якість послуг адвоката, оцінити співмірність його гонорару. Не можна обмежитися загальними висновками щодо врахування обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру без обґрунтування.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.09.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову. Витребувано у АТ «ТАСКОМБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю.

14.09.2026 до суду надійшла витребувана судом інформація (а.с. 21-23).

21.09.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові у повному обсязі (а.с. 25-37).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

29.01.2026 ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір № 546840-КС-006 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Згідно з умовами даного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту - 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Комісія за надання кредиту - 2000,00 грн. Строк дії договору - до 16.07.2026. Орієнтована загальна вартість кредиту - 24732,10 грн. (п. 2). Загальні витрати за кредитом: 14732,10 грн. У договорі відображено графік платежів (п.п. 4.2.2).

Відповідно до п.п. 4.2, 10.2 договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого дня користування кредитом і до 26.02.2026 включно. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом періоду, зазначеного у цьому пункті договору, за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та додатку № 1 до договору. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 0,01%, фіксована.

Договір про надання кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивачем також долучено візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 546840-КС-006 від 29.01.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

На підтвердження здійснення вищевказаних послідовностей позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що 29.01.2026 відповідача ознайомлено з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, що були надані, виходячи з обраних ним умов кредитування, а також які наслідки можуть настати в разі невиконання ним своїх зобов`язань.

Також до матеріалів справи долучено умови пропозиції (оферти) № 546840-КС-006 про надання кредиту та прийняття (акцепту) пропозиції щодо укладення договору, які відповідають тим умовам, які відображені в самому договорі про надання кредиту № 546840-КС-006 від 29.01.2026.

Згідно з листом директора ТОВ «ПРОФІТГІД» ними було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, а саме: ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" 29.01.2026 о 16:34 год. здійснило перерахування коштів у розмірі 10000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 . Призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно з договором № 546840-КС-006 від 29.01.2026.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «ТАСКОМБАНК» скерувало на адресу суду лист від 08.09.2026, в якому зазначило, що ОСОБА_1 оформлено віртуальну банківську платіжну картку № НОМЕР_1 та на неї 29.01.2026 о 16:34 год. було зараховано кошти у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку за 29.01.2026 (а.с. 21, 22).

Як встановлено з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 546840-КС-006 від 29.01.2026, у відповідача станом на 07.08.2026 наявна заборгованість у розмірі 29359,00 грн., з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 14014,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК - 5000,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 345,00 грн., що також підтверджується довідкою про стан заборгованості станом на 07.08.2026.

ОСОБА_1 з 23.02.2026 по сьогоднішній день знаходиться (проживає) цілодобово на стаціонарному лікуванні і проходить курс соціально-психологічної реабілітації за адресою: АДРЕСА_1 . Рекомендований курс реабілітації 6 місяців реабілітації та 6 місяців ресоціалізації, що підтверджується довідкою № 2702 від 27.02.2026.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29.01.2026 відповідач уклав з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договір № 546840-КС-006 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", шляхом використання електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора та отримав кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн. на картковий рахунок, що підтверджується листом директора ТОВ «ПРОФІТГІД» та інформацією, яка надана АТ «ТАСКОМБАНК», а також визнається самим ОСОБА_1 .

У вказаному договорі визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір нарахованих відсотків, які нараховуються на кредит, і сплата комісії за його надання, а також визначено графік платежів, з чим відповідач погодився, підписавши його.

Отже, встановленими вище обставинами підтверджується факт укладення між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 кредитного договору № 546840-КС-006 від 29.01.2026, отримання останнім кредитних коштів та те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем електронні документи є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, чого також він не заперечує у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 07.08.2026 складає 29359,00 грн., з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 14014,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК - 5000,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 345,00 грн.

Заперечуючи проти правильності розрахунку та розміру заборгованості по відсоткам, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Щодо твердження відповідача про те, що нараховані проценти за кредитним договором № 546840-КС-006 від 29.01.2026 є завищеними та суперечать принципам справедливості, розумності та добросовісності, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував, а тому суд вважає, неспроможним посилання сторони відповідача на вказану норму, як на підставу зменшення заборгованості по відсотках.

При цьому, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших).

Однак, відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсними вказаного кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування». Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вирішення питання щодо визнання положень кредитних договорів несправедливими та зміну або визнання їх недійсними в межах даної справи є неможливим.

Таким чином, суд відхиляє доводи сторони відповідача на здійснення порушення позивачем статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, розмір відсотків розрахований відповідно до умов спірного договору у межах строку кредитування та у відповідності до вимог ЗУ «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Водночас, комісія пов`язана з наданням кредиту, відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору (п.п. 2.5) та згідно з Законом України «Про споживче кредитування» відноситься до платежів, передбачених договором про споживчий кредит.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2024 року в справі № 331/2974/23.

Крім того, суд звертає увагу на здійснення відповідачем платежу за спірним кредитним договором, а саме: 12.02.2026 у розмірі 1670,00 грн., який був зарахований в рахунок погашення комісії за надання кредиту та відсотків, що знайшло своє відображення у розрахунку заборгованості, який долучений до матеріалів справи.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 грудня 2020 року по справі №127/23910/14-ц (провадження №61-3084св19) зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

При цьому, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 5000,00 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем договору № 524784-КС-004 від 15.10.2025, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, проценти за користування ним, та комісію за його надання, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 24359,00 грн., з яких: прострочені платежі по тілу кредиту 10000,00 грн., прострочені платежі по процентах 14014,00 грн. та прострочені платежі за комісією 345,00 грн., а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю. А тому позовні вимоги необхідно задоволити частково.

Розподіл судових витрат:

відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією від 26.08.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с. 12).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2208,98 грн. (24359,00 грн. х 2662,40 грн. / 29359,00 грн.).

Зокрема, частиною другою вказаної статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. до матеріалів справи долучено: договір про надання професійної правничої допомоги від 15 травня 2026 року, рахунок-фактура № 546840-КС-006 від 15 травня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, беручи до уваги, твердження відповідача про неспівмірність зазначених втрат, яке міститься у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2489,08 грн. (24359,00 грн. х 3000,00 грн. / 29359,00 грн.) витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 509, 526, 527, 610, 626, 628, 639, 1054, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», та керуючись ст. 133, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 546840-КС-006 від 29.01.2026 станом на 07.08.2026 в розмірі 24359,00 (двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят дев`ять) гривень, з яких: прострочені платежі по тілу кредиту 10000,00 грн., прострочені платежі по процентах 14014,00 грн. та прострочені платежі за комісією 345,00 грн.

В іншій часині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2208 (дві тисячі двісті вісім) гривень 98 копійок судового збору та 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 08 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса: м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: