Ухвала суду № 141056082, 27.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20947/26

Провадження № 1-кс/344/7805/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_3 , яке погоджено із прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025090000000066 від 05.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 362 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого покликався на те, що Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Івано-Франківської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025090000000066 від 05.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 362 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що ТОВ «БК «Діло» здійснює будівництво багатоквартирного житлового комплексу «Парковий маєток» (надалі ЖК) на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:20:007:0157, розташованій за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. В`ячеслава Чорновола, 155. Реалізація квартир здійснюється від імені ТОВ «БК «Діло», ФОП « ОСОБА_5 », ПП «Інтранта», ТОВ «Мікрорайон №15» (від імені якого по довіреності діє ОСОБА_6 ), ТОВ «Івано-Франківськміськбуд», на підставі типових договорів купівлі-продажу, в яких відображається занижена вартість квадратного метру, на підставі яких відбувається реєстрація права власності та які відображається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і є основою для оподаткування. Решта вартості реалізованих об`єктів нерухомості відображається у договорах виконання робіт, які в жодних офіційних реєстрах не фігурують. Таким чином, сукупна вартість квартир по договорах складає їх ринкову вартість, а податки від продажу сплачуються виключно з сум зазначених у договорах купівлі-продажу. В такий спосіб причетні особи ухиляються від сплати податків в особливо великих розмірах.

Відповідно до проведених ГУ ДПС в Івано-Франківській області аналітичних досліджень установлено, що:

ТОВ «БК «Діло»» під час реалізації 132 квартир (загальною площею 7 167,7м2) занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 10 184 558,36 грн;

ФОП « ОСОБА_5 » під час реалізації 119 квартир (загальною площею 6 475 м2) занижено суму податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 19 486 440 грн;

ПП «Інтранта» під час реалізації 30 квартир (загальною площею 1 879,5 м2) занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період 2022-1 квартал 2025 року, по операціях пов`язаних з продажем житлової нерухомості на загальну суму податку на додану вартість 4 976 385,8 грн.

Будівництво вищевказаного житлового комплексу здійснюється на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт за проектом «Реконструкція нежитлового приміщення під багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення» зареєстрованого 19.01.2016 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області. Згідно з вказаним повідомленням замовником реконструкції є ТОВ «Мікрорайон № 15», підрядником ТОВ «Івано-Франківськміськбуд». Земельна ділянка на якій відбувається будівництво надана в оренду ТОВ «ІФ Буд Девелопер».

У подальшому після завершення будівництва без складання сертифікату про прийняття об`єкта в експлуатацію, акту готовності об`єкту до експлуатації, технічного паспорту на новозбудований об`єкт, присвоєння поштової адреси, здійснюється виготовлення ТОВ «Є. Констракшн» ЄДРПУО 44429576 технічних паспортів на кожну квартиру окремо.

Надалі державними реєстраторами всупереч вимог Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюється реєстрація права власності на квартири на підставі договорів купівлі-продажу майна, в яких відображено занижену вартість об`єкту нерухомого майна, акту приймання передачі та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна.

Слідчим у клопотанні вказано, що в такий спосіб протиправні дії вищевказаних та інших пов`язаних суб`єктів господарювання та їх службових осіб призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації щодо об`єктів нерухомості на підставі підроблених документів.

22 жовтня 2026 року за місцем проживання державного реєстратора об`єктів нерухомого майна Тисменицької міської ради ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого вилучено:

- мобільний телефон ОСОБА_7 Motorola еdge 40 IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із вставленою сім-картою НОМЕР_3 ;

- ноутбук Asus модель K55V серійний номер AS29423224D із зарядним пристроєм.

Вилучені під час обшуку речі та документи мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі сліди злочину.

22 жовтня 2026 року вказані речі та документи визнані речовими доказами.

Органом досудового розслідування зазначено, що таким чином, на даний час з метою збереження речових доказів виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження накладенні арешту.

У зв`язку із вищевикладеним слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із даним клопотанням.

Слідчий подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, просить клопотання задовольнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , подала заяву у якій заперечила щодо накладення арешту на майно в рамках даного кримінального провадження, у зв`язку із чим просила відмовити у задоволенні клопотанні про накладення арешту на майно ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З клопотання вбачається, що Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області за процесуального керівництва прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Івано-Франківської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025090000000066 від 05.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 362 КК України.

22 жовтня 2026 року за місцем проживання державного реєстратора об`єктів нерухомого майна Тисменицької міської ради ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, під час якого вилучено: мобільний телефон ОСОБА_7 Motorola еdge 40 IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із вставленою сім-картою НОМЕР_3 ; ноутбук Asus модель K55V серійний номер AS29423224D із зарядним пристроєм.

22 жовтня 2026 року постановою слідчого: мобільний телефон ОСОБА_7 Motorola еdge 40 IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із вставленою сім-картою НОМЕР_3 ; ноутбук Asus модель K55V серійний номер AS29423224D із зарядним пристроєм - визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 42025090000000066 від 05.06.2025 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 98 КПК України «Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення».

В той же час, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Крім того, у справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналіз відповідних норм КПК України, що регламентують питання арешту майна, свідчить про те, що арешт майна може бути накладений щодо будь-якого майна, навіть майна осіб не причетних до вчинення злочину, якщо вказане майно містить ознаки речового доказу, може бути використане стороною обвинувачення в процесі доказування.

Якщо ж майно не містить ознак речового доказу, то таке майно може бути арештовано виключно в тому разі, якщо воно належить певній особі та вказана особа має певний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, юридична особа - суб`єкт спеціальної конфіскації).

Слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, зазначене у клопотанні , відповідно до ст. 98 КПК України відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання, та з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки, незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю,що клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною користування, відчуження та розпорядження на речі та документи, виявлені та вилучені під час обшуку за місцем проживання державного реєстратора об`єктів нерухомого майна Тисменицької міської ради ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон ОСОБА_7 Motorola еdge 40 IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 із вставленою сім-картою НОМЕР_3 ; ноутбук Asus модель K55V серійний номер AS29423224D із зарядним пристроєм, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.10.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1